УХВАЛА
Про відмову у задоволенні клопотання
Справа № 495/4596/26
Номер провадження 2-о/495/162/2026
23 липня 2026 року м. Білгород-Дністровський
Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області,
у складі головуючого одноособово судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря Чибукової О.В.
справа № 495/4596/26
заявника - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород - Дністровському Одеської області клопотання заінтересованої особи про залишення заяви без розгляду у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа, Білгород - Дністровська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю,-
представника заінтересованої особи - ОСОБА_2
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа, Білгород-Дністровська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю.
До суду надійшло клопотання заінтересованої особи про залишення позову без розгляду.
Вищеописане клопотання мотивоване тим, що звертаючись до сулу із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю, ОСОБА_1 посилається на те, що проживав однією сім`єю з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Склав нотаріально посвідчений заповіт, яким на випадок своєї смерті заповідав 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 заявнику, на підставі чого йому було видано свідоцтво про право на спадщину 27.08.2010 зареєстрованого в реєстрі № 2315.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , після смерті якої залишилася спадщина у вигляді частини житлового будинку АДРЕСА_2 . Заявник звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на те, що ним не доведений факт спільного проживання зі спадкодавцем протягом п`яти років.
Також заявник вказує, що факт спільного проживання з ОСОБА_4 підтверджується довідкою про склад сім`ї, виданою КП «ЖЕО 1», а також показами свідків.
Білгород-Дністровська міська рада також звертає увагу на те, що довідка КП «ЖЕО1» від 26.05.2026 № 174 містить відомості про склад сім`ї та реєстрацію заявника та померлих, але фіксує факт їх проживання однією сім`єю протягом певного періоду.
У судовому засіданні заявник зазначив, що не підтримує раніше подану ним заяву про залишення позову без розгляду.
Представник заінтересованої особи просила заяву залишити без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право.
Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Таким чином, у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.
Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні, викладений в ч. 1 ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у справі № 560/17953/21 у постанові від 18.01.2024 зробила такі висновки: справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Також, пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року, встановлено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право, і метою їх є встановлення юридичного факту або стану.
З наведеного вбачається, що під час розгляду цивільних справ суди встановлюють факти, що мають юридичне значення, передбачені частиною першою статті 315 ЦПК України або інші факти, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, в порядку окремого провадження, якщо встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
З огляду на це і в позовному, і в окремому провадженнях існування спору про право повинно ставитись в залежність від волевиявлення осіб, права яких можуть зазнати впливу внаслідок прийняття рішення судом.
У постановах Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц (провадження № 61-14325св19), від 01 травня 2024 року у справі № 758/3298/23 (провадження № 61-1305св24) вказано, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов`язаний з`ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, в необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.
Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб.
З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту ОСОБА_1 зазначив, що він проживав разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 однією сім`єю. Вони були його родиною, його прийомними батьками. Офіційно усиновлення вони не оформлювали.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ст. 1258 ЦК України).
Зі зміст ст. 1261-1265 ЦК України вбачається, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї.
В абзаці першому частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).
У довідці про склад сім`ї та реєстрацію № 174 зазначається, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 2 особи станом на 05.05.2003: ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_1 .
Інформація про інших спадкоємцев у матеріалах справи відсутня.
Враховуючи викладене, суд не погоджується з твердженнями заінтересованої особи про наявність у даній справі спору про право та вважає, що клопотання представника Білгород-Дністровської міської ради є передчасним і не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 293-294, 261, 335, 337, 338, 353 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання заінтересованої особи про залишення заяви без розгляду у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Білгород - Дністровська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Повний текст ухвали суду складено 28.07.2026.
Суддя