Справа № 212/11793/26
2-з/212/46/26
У Х В А Л А
29 липня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Чайкіна І.Б., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву представника позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним,-
В С Т А Н О В И В:
До Покровського районного суду міста Кривого Рогу надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу ТСЦ 1242/2021/2422197 від 05.02.2021 року. Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний транспортний засіб - автомобіль марки HYUNDAI, модель SANTA FE, 2008 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 .
В обґрунтування заяви зазначено, що між сторонами виник спір щодо вказаного автомобіля, придбаного, за твердженням позивачки, за її кошти, але зареєстрованого на відповідачку. Представник позивача вказує на наявність реальної загрози відчуження вказаного майна відповідачкою, що ускладнить або зробить неможливим виконання майбутнього рішення суду та захист прав позивачки.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Адекватність заходу забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами .
Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Предметом позову в даній справі є виключно вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля. Отже, предметом позову є вимога немайнового характеру. Позов не містить вимог щодо застосування наслідків недійсності правочину, витребування чи повернення транспортного засобу.
Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосовуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт має стосуватися майна, належного до предмета спору (Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 року у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 року у справі №911/527/19, від 14.02.2020 року у справі № 916/2278/19, від 26.11.2020 року у справі № 911/949/20, від 24.05.2021 року у справі № 910/3158/20).
Таким чином, заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову. Позовні вимоги у цій справі не мають майнового характеру та не стосуються безпосередньо повернення/витребування майна на користь позивача, тобто відсутній правовий зв`язок між обраним позивачем заходом забезпечення позову (накладенням арешту) і предметом позовних вимог.
Суд звертає увагу, що стороною позивача не надано доказів укладення договору, не долучено оспорюваного договору, що позбавляє суд можливості пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Крім того, заява представника позивача про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого утруднення виконання рішення суду. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена належними доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачки від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та долучення доказів наміру відчужити майно не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, оцінивши доводи заявника, суд доходить висновку, що відсутні обґрунтовані та законні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153, 258-260, 353 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя І. Б. Чайкін