ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/5815/26 Справа № 208/11550/25 Суддя у 1-й інстанції - Решетник Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.
за участю секретаря - Усенко Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит - Капітал" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 04 березня 2026 року,-
В С Т А Н О В И В:
01 вересня 2025 року позивач ТОВ "ФК "Кредит - Капітал" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.03.2021 року між відповідачем та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір № 4197409, згідно якого позивач надав позичальнику кредит у розмірі 8 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, встановлені договором.
02.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ "ФК "Кредит - Капітал" укладено Договір факторингу № 73-МЛ від 02.07.2021 року згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги за Кредитним договором № 4197409 від 27.03.2021 року у розмірі 21 920,00 грн.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 4197409 від 27.03.2021 року у розмірі 21 920,00 грн., яка складається з: 8000,00 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредита; 12400,00 грн.- заборгованості за сумою відсотків; 1520,00 грн. - просрочена заборгованість за комісією., а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000.00 грн. (а.с.1-4).
Рішенням Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 04 березня 2026 року позовні вимоги ТОВ "ФК "Кредит - Капітал" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Кредит - Капітал" заборгованість за договором кредитної лінії №4197409 від 27.03.2021 року у розмірі 17 520,00 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 936,15 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн.
В частині задоволення інших позовних вимог - відмовлено (а.с.58-61).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (а.с.63-67).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 27.03.2021 року між відповідачем та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір № 4197409, згідно з умовами якого відповідач отримав 8000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Строк кредитування 30 днів. Процентна ставка 1,70 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Комісія на надання кредиту - 1520,00 грн., нараховується одноразово за ставкою 19.00 % від суми кредиту за договором (а.с. 7, 9). строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, встановлені договором.
Укладаючи Кредитний договір відповідач та ТзОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором U14687, що підтверджено довідкою про ідентифікацію (а.с. 8).
З платіжного доручення №42482168 вбачається, що ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму (а.с. 10).
Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення, а також з виписки з особового рахунку за Кредитним договором №4197409 від 27.03.2021 року станом на 24.07.2025 року заборгованість за вказаним договором не погашена, коштів повернення кредиту та сплати комісії і процентів Відповідачем не було внесено (а.с. 11, 12)
02.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги № 73-МЛ від 02.7.2021 року.
Відповідно до умов даного Договору відбулося оплатне відступлення належних йому права вимоги до боржників, у тому числі і за Кредитним договором №4197409 від 27.03.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем (а.с. 13-18).
Відповідач не виконав умов Кредитного договору, внаслідок чого сума заборгованості відповідача відповідно до розрахунку позивача станом на дату звернення до суду з позовною заявою становить 21920,00 грн., а саме: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 8 000 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 12 400,00 грн.; прострочена заборгованість за комісією становить - 1520,00 грн.
Окрім того, з паспорту споживчого креди[приховано] від 27.03.2021 року вбачається, що тіло кредиту становить 8 000.00 грн., одноразова комісія за надання кредиту кредитним договором №4197409 від 27.03.2021 року - 1520,00 грн., проценти - 4080,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 12400,00 грн., не є співрозмірною сумі кредиту у 8000,00 грн., за договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів після закінчення пільгового періоду кредитування, суд дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів не може погодитись в повній мірі.
Як вбачається із матеріалів справи, належних доказів того, що ОСОБА_1 як позичальник вчинив певні дії, які б об`єктивно свідчили б про його добру волю і бажання здійснити пролонгацію кредиту, зокрема сплатив відповідну комісію, як це передбачено умовами договору, позивачем суду не надано.
Враховуючи що строк кредиту становив 30 днів, а стандартна процентна ставка - 1,70 % на день, підлягає стягненню заборгованість за відсотками у розмірі 4080,00 грн, що також відповідає графіку платежів, погодженому сторонами, апеляційний суд вважає, що зазначена сума кредиту та проценти за користування кредитом у розмірі 21 920,00 грн. є несправедливими у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 зазначила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.
Таким чином, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
А тому справедливим буде стягнення з відповідача відсотків, сума яких дорівнює вартості кредиту, тобто у розмірі 4080,00 грн., а тому рішення суду першої інстанції треба змінити у відповідній частині.
При таких обставинах апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції зміні.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року)
Також, слід змінити рішення в частині стягнення розміру судового збору, з 1 936,15 грн. до 1 502,95 грн. В іншій оскарженій частині рішення суду, має бути залишено без змін.
На підставі ст.141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача слід стягнути судовий збір, за подання апеляційної скарги у розмірі 1379,17 грн.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 04 березня 2026 року - змінити.
Зменшити стягнуту з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит - Капітал" заборгованість за відсотками з 8 000,00 грн. до 4 080,00 грн.
Змінити рішення суду в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит - Капітал" зменшивши його з 1 936,15 грн. до 1 502,95 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит - Капітал" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1379,17 грн.
В іншій оскарженій частині рішення суду - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.
Судді: