ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/5590/26 Справа № 199/3508/24 Суддя у 1-й інстанції - ПОДОРЕЦЬ О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Усенко Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, Дніпровський міський центр соціальних служб, про визначення місця проживання дитини
та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, Дніпровський міський центр соціальних служб, про визначення місця проживання дитини
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 18 лютого 2026 року,-
В С Т А Н О В И В:
02 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи - Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, Дніпровський міський центр соціальних служб, про визначення місця проживання дитини. В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбних відносинах, від яких вони мають дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 06.06.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який було розірвано рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.04.2024 року по справі № 199/9361/23. До 13.11.2023 року, після припинення шлюбних відносин позивача з відповідачем, їх спільна донька ОСОБА_4 постійно мешкала з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . 13.11.2023 року відповідач телефоном повідомив, що хоче взяти дитину та погуляти разом годинку на майданчику. Зайшовши до квартири позивача, відповідач скориставшись її відсутністю вдома (на той час вдома перебували лише діти) забрав речі ОСОБА_5 , в тому числі підручники, зошити, одяг, ноутбук, іграшки тощо, забрав доньку до себе за адресою свого тимчасового проживання по АДРЕСА_2 , де він наймає квартиру. З 13.11.2023 відповідач не відпускав нікуди з будинку та від себе доньку, переймаючись, що вона може повернутися до позивача. В квартирі встановив відеокамери та замки. Донька була позбавлена можливості телефонувати своїй матері та сестрі. Зустрічі позивача з донькою відбувалися лише в присутності відповідача. Доньці, на переконання позивача, було нав`язано думку, що вона його єдина опора і без неї він пропаде, а тому вона має жити лише з ним. Відчувався важкий психологічний стан доньки, тривога та, напевне, необхідність в допомозі спеціаліста-психолога. Скориставшись тим, що донька, після фактично її викрадення відповідачем з постійного її місця проживання, проживає у нього, останній швидко подав документи на визначення місця проживання дитини до Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради. Даним документом встановлено, що в будинку немає окремої ванної кімнати, душова кабіна стоїть на кухні з бойлером, у доньки немає окремої кімнати, спить на дивані в одній кімнаті з відповідачем. В будинку немає не те що окремої кімнати туалету, а й самого туалету. В подальшому, у грудні 2023 року позивачу з залученням поліції, після скандалу вдалося за згоди самої доньки забрати її додому від відповідача, хоч і на короткий період. Далі між позивачем та відповідачем було досягнута домовленість, що донька буде проживати тиждень у нього, а тиждень у позивача. Утім, 08.04.2024 року, після того, як на комісії по справам дітей Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради було заявлено про необхідність заслухати думку доньки, відповідач змінив усну домовленість щодо проживання доньки і не дає їй можливості жити разом з позивачем, як сторони домовлялись перед цим. Крім того, 15.10.2023 року органами поліції відповідачу був виписаний терміновий заборонний припис за вчинення домашнього насилля по відношення до позивача. Як вказано в приписі, підставою для його винесення стало насилля психологічного характеру. Передумовою цій події стало насилля з боку відповідача щодо доньки позивача - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В подальшому, відповідач мало не щотижня почав писати на позивача заяви в поліцію про нібито вчинення позивачкою насилля щодо доньки. На думку позивача, усі дії відповідача націлені на те, щоб за будь-яку ціну позбавити позивача батьківських прав, для визнання себе єдиним піклувальником доньки та ухилення від мобілізації. До виникнення даного спору щодо місця проживання доньки, остання проживала з позивачем в квартирі АДРЕСА_3 , яка належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 30.09.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНС Мазуренко С.В., реєстровий № 637. Дана квартира має усі побутові умови, дитина має своє ліжко та меблі для навчання. В квартирі є кухня, туалет та ванна, як окремі кімнати, які не об`єднанні ані з кухнею, ані з іншим житловим приміщенням. Позивач, в листопаді 2023 року пройшла психологічний огляд, в тому числі на предмет вживання психоактивних речовин та дослідження на гамма-глутаматтрансфераза (дослідження печінки на вживання алкоголю тощо), про що свідчать відповідна довідки, які додаються до позовної заяви. Позивач має стабільну роботу та стабільний заробіток в мережі ресторанів МакДональдс у м. Дніпрі, працює в другу зміну, що дає можливість допомагати з навчанням та побутом вдома своїм дітям в дані складні часи війни поза межами шкіл.
У зв`язку з вищевикладеним, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 просила суд визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі (том. 1, а.с.1-6).
Не погодившись із первісним позовом 27 травня 2024 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом. В обґрунтування позову зазначив, що сторони з 2011 року проживали в фактичних шлюбних відносинах, від яких ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька ОСОБА_4 . Шлюб було офіційно зареєстровано 06.06.2015 року. У зв`язку з тимчасовою окупацією м. Кадіївка Луганської області, у червні 2014 року уся сім`я переїхала у м. Дніпро, де згодом на ім`я ОСОБА_1 було придбано житло, а саме: квартиру АДРЕСА_3 . У вказаній квартирі за домовленістю з ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було зроблено істотні поліпшення, за його безпосередньої участі та за рахунок його коштів, внаслідок чого суттєво збільшилася загальна площа приміщень, влаштовано санітарний вузол із ванною, туалетом, з холодним та гарячим водопостачанням, каналізацією, іншими інженерними системами. У виконанні робіт ОСОБА_2 допомогали його родичі, сусіди та знайомі. Утім, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 усякий раз відмовляла у проханнях позивача за зустрічним позовом про офіційну реєстрацію у згаданому житлі, хоча за фактом проживали усі разом однією сім`єю. У стосунках між позивачем та відповідачем неодноразово виникали конфлікти і досягали такого рівня, що деякий час подружжя проживало окремо до їх врегулювання. Коли позивач за зустрічним позовом оформив договір оренди від 01.09.2023 року у фактичному місці проживання на даний час, він зареєструвався за вказаною адресою як внутрішньо переміщена особа. Проявляючи свою схильність до батька, малолітня донька ОСОБА_4 , раніше вже проживала тривалий час з ним окремо від матері у 2018-2019, 2022 роках, тому й зараз знов фактично проживає разом зі своїм батьком за адресою: АДРЕСА_4 . Донька сторін - ОСОБА_3 в період часу з 01.09.2023 року до 13.11.2024 року почергово мешкала за власним бажанням то з батьком, то з матір`ю, що сама може підтвердити. Співвідношення часу проживання з батьками було у той період часу приблизно 3-4 доби з батьком, 2-3 доби - з матір`ю. Позивач за зустрічним позовом стверджує, що його донька ОСОБА_4 неодноразово виявляла своє бажання проживати з батьком саме з причини постійних та неодноразових проявів домашнього насильства з боку старшої сестри ОСОБА_6 , дії якої відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 виправдовувала та чинила психологічний тиск та дії, щоб прибрати батька з життя доньки ОСОБА_5 . ОСОБА_2 , як батько, майже завжди самотужки ніс витрати з медичного забезпечення своєї доньки ОСОБА_5 , бо навіть якщо відповідач за зустрічним позовом і мала вільний час, її доводилось переконувати приділити хоча б якусь увагу доньці ОСОБА_5 . Наразі час та тривалість спілкування доньки з матір`ю відбувається за власним бажанням ОСОБА_5 як спонтанно, так і за їхньою попередньою домовленістю, які відповідач за зустрічним позовом сама часто порушує. Більше того, батько часто спонукає відповідати на дзвінки та повідомлення матері свою доньку ОСОБА_7 , що вона сама може підтвердити. Згідно Акту обстеження умов проживання за місцем проживання батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_4 , складеного спеціалістами Управління-служби у справах дітей Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради 22.11.2023, батьком створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини. Згідно Довідки про доходи, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕНЕЗІС УКРАЇНА-ІНЖИНІРИНГ» від 25.03.2024 позивач за зустрічним позовом має постійний стабільний зростаючий дохід, який здатен забезпечити потреби та розвиток дитини. Відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 не дає належного виховання своїм дітям. Так, вона розподіляє дочок за належністю до себе та батька. Мати ОСОБА_1 має шкідливі звички - палить, регулярно вживає слабоалкогольні напої. Позивач за зустрічним позовом, як батько має бажання та волю займатися вихованням дитини, має вільний графік роботи. Коли донька перебуває з батьком, то вона почуває себе в безпеці, щаслива, доглянута, весела, любить свого батька і бажає залишитися з ним.Неодноразово ОСОБА_3 просила батька забрати її від матері та сестри, оскільки сестра її постійно ображає, що приводить до конфліктів та сутичок. ОСОБА_1 не раз марно намагалась спровокувати ОСОБА_2 на вчинення дій, що можуть бути кваліфіковані як домашнє насильство, а винесений проти нього терміновий заборонний припис був оформлений без повного з`ясування обставин справи, у зв`язку з чим і оскаржувався в Дніпропетровському окружному адміністративному суді. Враховуючи, що позивач за зустрічним позовом займається вихованням дитини, піклується про неї, має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, із урахуванням віку дитини, на даний час проживання дитини з батьком, яка фактично проживає з ним, буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує догляду та турботи й позитивно сприятиме її розвитку, як психологічному, так і фізичному.
У зв`язку з вищевикладеним, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просив суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_2 за його місцем проживання, а також стягнути з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 судові витрати по справі. У задоволенні первісного позову просив відмовити в повному обсязі (том 1, а.с. 62-74).
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 18 лютого 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, Дніпровський міський центр соціальних служб, про визначення місця проживання дитини - задоволено частково.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, Дніпровський міський центр соціальних служб, про визначення місця проживання дитини - задоволено частково.
Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , почергово з кожним з батьків, у такому порядку: один тиждень з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; один тиждень з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Однотижневий період проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з кожним з батьків починається з 10:00 години неділі та завершується через один тиждень о 10.00 годині неділі.
Перший тиждень, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з батьком ОСОБА_2 .
У задоволенні іншої частини первісних позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
У задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.
Судові витрати залишено за сторонами по справі (том 3, а.с. 153-158).
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення, первісний позов ОСОБА_1 просить залишити без задоволення, а зустрічний позов - задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про те, що суть даного спору полягала у визначенні місця проживання дитини саме з одним із батьків, а не почергове її проживання із кожним з батьків. Наголошує та тому, що його донька ОСОБА_4 під час опитувань, зокрема у суді першої інстанції, неодноразово та свідомо висловлювала бажання постійно проживати з батьком. Вказує про те, що суду першої інстанції, на підтвердження його тверджень було надано докази: відео та аудіо, зі зловживання матір`ю спиртними напоями та фактів її паління, що, на його думку, шкодить здоров`ю дитини. Також, зазначає, що районним судом було проігноровано факти психологічного та фізичного насильства над ОСОБА_8 з боку старшої сестри ОСОБА_6 . Крім того, висловлює своє занепокоєння щодо статевої безпеки доньки через спілкування з подругою матері та нібито причетність матері до дій, що мають ознаки розповсюдження порнографічних предметів. Вважає висновок органу опіки та висновок судового експерта-психолога неправдивими та заангажованими на користь матері (том 3, а.с.162-169).
ОСОБА_1 скористалася своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу по даній справі, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06.06.2015 року по 08.04.2024 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 , актовий запис № 391, та рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.04.2024 року по справі № 199/9361/23.
Від шлюбних стосунків сторони по справі мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 , актовий запис № 121.
Також ОСОБА_1 має старшу доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якої є ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3 , актовий запис № 113.
За клопотанням представника позивача за первісним позовом адвоката Патики А.В. у суді першої інстанції було допитано свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Свідок ОСОБА_11 , яка є співробітником ОСОБА_1 , повідомила суду, що добре її знає. Вони познайомились у 2019 році та спілкувались не тільки по роботі. Вважає ОСОБА_1 відповідальною матір`ю. Неприязних стосунків між дітьми позивача за первісним позовом свідок не помічала. Наразі ОСОБА_13 працює за гнучким графіком, який підлаштований під навчання дітей. З дітьми ОСОБА_1 бачилась на шкільних канікулах. Останній раз це було у 2023 році.
Свідок ОСОБА_12 , яка також є колегою ОСОБА_1 , пояснила суду, що знає зі слів останньої, що в неї вдома почалися конфлікти. Після розлучення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідок декілька разів була в гостях у позивача за первісним позовом. Свідком конфліктних ситуацій між її доньками свідок не була. Вважає, що ОСОБА_1 має чудове відношення до своїх доньок.
За клопотанням відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 було допитано свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
Так, свідок ОСОБА_14 , повідомив суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розійшлися у 2016 році. Тоді ОСОБА_16 зняв квартиру на АДРЕСА_5 , а ОСОБА_4 переїхали разом з ним. Зі слів ОСОБА_16 свідку відомо, що в останньої погані відносини зі старшою донькою ОСОБА_1 . Також ОСОБА_2 розповідав свідку про конфліктні ситуації в їх родині. Свідок вважає ОСОБА_16 порядною людиною, без шкідливих звичок, люблячим батьком, який в усьому допомагає дитині.
Свідок ОСОБА_15 , який раніше працював разом зі ОСОБА_2 , суду пояснив, що у ОСОБА_16 гарне ставлення до своєї доньки. За той час, що він проживав на АДРЕСА_6 , свідок неодноразово бачив ОСОБА_2 разом з ОСОБА_8 , бачив як він возив її до школи та робив з нею уроки.
У судовому засіданні 22.10.2025 року також була вислухана думка дитини ОСОБА_3 , яка повідомила, що наразі проживає разом з батьком, з мамою бачиться після школи. З нею вона багато гуляє та грається. До школи її відводить батько. Зазначила, що їй здається, що старша сестра її не дуже любить, а мама в більшості випадків стає на сторону старшої доньки. Їй подобається проживати разом з батьком, оскільки там вона почуває себе спокійніше. Вдома у батька її ніхто не ображає. Наразі мама намагається здружити сестер. Коли батько знайшов гарну онлайн школу «Оптіма» та хотів перевести туди доньку, її мама були проти. Мама допомагає їй з домашніми завданнями, але приділяє до цього менше уваги порівняно з батьком. З батьком вона почуває себе комфортніше. Утім, своїми секретами ділиться з обома батьками однаково. Коли вона просить, то батько завжди відпускає її до матері.
Згідно висновку органу опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради щодо розв`язання спору «Про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 4/5-622 від 30.07.2024 року визнано доцільним визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , 1984 року народження.
Відповідно до висновку експерта № 2314-24 за результатами проведення судової психологічної експертизи за цивільною справою № 199/3508/24 від 29.05.2025 року, проведеною Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, малолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з урахуванням її вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища не спроможна надавати оцінку відношенню кожного з батьків до неї у зв`язку з її залученням до конфлікту між дорослими (конфлікту лояльності) та не пережитого травматичного досвіду від розлучення батьків. Виявляє прихильність до матері - ОСОБА_1 та до батька - ОСОБА_2 . Ставлення малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до матері - ОСОБА_1 є емоційно теплим і прихильним, виявляє більшу прихильність до неї. Ставлення малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до батька ОСОБА_2 є теплим. Водночас під час психологічного дослідження встановлено негативний вплив батька у зв`язку з тим, що залучає дитину у конфлікт дорослих. Дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , транслює бажання проживати з батьком - ОСОБА_2 . Таке бажання обумовлено прихильністю дитини до батька, яку транслює дитина; бажанням проживати у себе вдома, у звичній обстановці; впливом батька. Водночас проективні методики та підсвідомі реакції ОСОБА_3 вказують на бажання проживати з матір`ю - ОСОБА_1 .
У судовому засіданні 10.12.2025 року експерт ОСОБА_17 наданий нею висновок експертизи підтримала.
Судом першої інстанції також встановлено та визнається сторонами, що наразі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_2 та вільно спілкується з матір`ю.
Згідно характеристики сім`ї від 12.02.2024 року, наданої директором КЗО «СЗШ № 8» ДМР та класним керівником ОСОБА_3 , остання навчається в КЗО «СЗШ № 8» ДМР з 1-го класу. Мати ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 приділяють належну увагу навчанню та вихованню доньки. Батьки забезпечують ОСОБА_18 всім необхідним для навчання. Допомагають виконувати домашні завдання. Цікавляться досягненнями дитини, підтримують зв`язок із класним керівником. Батьки реагують на зауваження чи поради стосовно поліпшення навчальних досягнень доньки. Батьківські збори з першого класу відвідує батько, а від початку 2023/2024 навчального року збори почала відвідувати і мама.
Задовольняючи частково первісний та зустрічний позов, суд першої інстанції вважав за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , почергово з кожним із батьків: один тиждень з матір`ю, один тиждень з батьком. У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, в першу чергу, між батьками, визначене судами місце проживання дитини може бути змінено як за згодою сторін, так і в судовому порядку.
Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції.
Так, статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Статтями 141, 150, 153, 155 СК України передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
З аналізу наведених норм матеріального закону вбачається, що чинне законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Згідно статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
У відповідності до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до частини третьої статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішено органом опіки та піклування або судом.
Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись, насамперед, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Аналогічний за своїм змістом правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).
У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Із системного тлумачення пункту 1 статті 3, статті 9 Конвенції, частин другої, третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», статті 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Отже, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли їх батьки проживають окремо, необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Відповідно до положень частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Тобто органи опіки та піклування беруть участь у справі не з метою захисту свого суб`єктивного інтересу, а на підставі закону (ст.19 СК України) з метою здійснення покладених на них обов`язків для захисту інтересів конкретної дитини, громадян та держави.
При цьому, виходячи з аналізу вказаних норм законодавства України, при розгляді позовних вимог про визначення місця проживання дитини обов`язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у розгляді справи.
Аналогічний за своїм змістом правовий висновок міститься у постанові КЦС/ВС у справі № 712/11527/17 від 23.12.2020 року.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір щодо визначення місця проживання їх спільної доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оцінюючи можливість визначення місця проживання дитини як із матір`ю так і з батьком, суд першої інстанції правильно врахував те, що жодних обставин, які б вказували на той факт, що хтось із батьків в силу суб`єктивних чи об`єктивних причин не здатен виконувати покладені на них законом обов`язки щодо виховання, утримання та розвитку спільної дитини, матеріали справи не містять.
Колегія суддів зазначає, що районним судом обґрунтовано зазначено, що відповідно до доказів, наявних в матеріалах справи, показань сторін, опитаних свідків, експерта, доньки сторін ОСОБА_3 як у матері, так і у батька дитини, створені належні умови для проживання, розвитку та навчання ОСОБА_3 . Батьки здійснюють заходи щодо охорони здоров`я дитини.
Як позивач так і відповідач за первісним позовом працевлаштовані, мають стабільний та гідний дохід, не зловживають спиртними напоями та наркотичними засобами, створили належні умови для виховання та розвитку дитини, не застосовували домашнє насильство по відношенню до неї, у той же час між сторонами існує особистий конфлікт та неприязні відносин.
Проте, сторони проживають в одному місті Дніпро, та в однаковій мірі висловлюють бажання піклуватися про свою дитину.
Матеріали справи не містять доказів жорстокого поводження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з донькою.
У даній справі судом першої інстанції було забезпечено право дитини на висловлення своєї думки щодо її місця проживання.
Слід зазначити, що думка дитини не є абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини та обґрунтовано послався на підходи Верховного Суду (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі № 487/7241/18).
Однак, у контексті даної справи думка дитини вказує на бажання проживати як з матір`ю, так і з батьком.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, щодо часткового задоволення позовних вимог як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.
Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про часткове задоволення первісної та зустрічної позовної заяви.
Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 18 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.
Судді: