Справа №760/3337/26 2-з/760/210/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2026 року суддя Солом`янського районного суду міста Києва Ішуніна Л. М., розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Кириленка Олександра Михайловича про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
11 червня 2026 року через канцелярію суду від Кириленка О. М. , який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд накласти арешт на 1/7 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 .
Заява мотивована тим, що 01 січня 2024 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_4 отримав у борг від позивача грошові кошти в сумі 94 500,00 доларів США із зобов`язанням повернути їх у повному обсязі до 31 грудня 2024 року, проте фактично повернув лише 1 000 доларів США. Заявник посилається на те, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 24 липня 2025 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_4 на користь позивача стягнуто грошові кошти в сумі 93 500 доларів США, однак у добровільному порядку вказане рішення не виконано, а в межах відкритого виконавчого провадження грошові кошти з боржника не стягнуто.
З огляду на наведене позивач вважає, що ОСОБА_2 як поручитель за вказаним договором позики відповідає перед ним солідарно з боржником, а невжиття заходів забезпечення позову з урахуванням значного розміру заявленої до стягнення суми унеможливить реальне та своєчасне виконання майбутнього рішення суду і не виключає вчинення відповідачем дій щодо відчуження належного їй майна на користь третіх осіб, які матимуть ознаки фраудаторних.
Враховуючи викладене, існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду.
Заява про забезпечення позову, відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України, розглянута без повідомлення учасників справи.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, суд дійшов до такого висновку.
Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Виходячи з зазначених норм чинного законодавства України, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. (постанова Верховного Суду від 04.06.2020 р. у справі № 200/12227/17).
Такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову між сторонами є стягнення боргу за договором позики. Ціна позову становить 93 500 доларів США.
В заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на 1/7 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи наявність загрози невиконання майбутнього рішення суду, заявник посилається виключно на значний розмір заявленої до стягнення суми та на можливість вчинення відповідачем дій щодо відчуження належного їй майна. Разом з тим значний розмір позовних вимог сам по собі не свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду і достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову не є.
Жодних доказів того, що ОСОБА_2 вчиняє або має намір вчинити дії, спрямовані на відчуження належної їй частки у праві власності на квартиру, до заяви не додано. Заявником не подано ані відомостей про виставлення вказаного майна на продаж, ані даних про вчинення відповідачем правочинів щодо відчуження іншого належного їй майна, ані інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про рух прав щодо спірного об`єкта. Доводи заяви в цій частині ґрунтуються виключно на припущеннях заявника, тоді як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Посилання заявника на невиконання ОСОБА_4 рішення суду про стягнення з нього грошових коштів не може бути покладене в основу висновку про наявність загрози невиконання рішення суду в цій справі, оскільки стосується поведінки іншої особи, яка учасником цієї справи не є, та само по собі не характеризує майновий стан і поведінку відповідача ОСОБА_2 .
Суд враховує також, що подана заява не містить обґрунтування зв`язку між заявленим заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги стосовно саме цієї справи. Так, наводячи правову позицію про те, що арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору, заявник водночас зазначає, що предметом позову у майбутньому будуть вимоги позивача до відповідача про визнання договору дарування недійсним, тоді як предметом пред`явленого позову є стягнення грошових коштів, а вимог про визнання недійсним будь-якого договору дарування позивачем не заявлено. Наведене свідчить про те, що обґрунтування заяви в цій частині обставин цієї справи не стосується, а отже, мотиви, з яких заявник вважає обраний захід пов`язаним із предметом позову, фактично не наведені.
Крім того, заявником не наведено жодних відомостей про вартість 1/7 частини квартири АДРЕСА_1 на яку він просить накласти арешт. За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити співмірність заявленого заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам, тобто співвідношення вартості майна, щодо якого ставиться питання про накладення арешту, з розміром грошової вимоги, тоді як така перевірка є обов`язковою складовою оцінки адекватності обраного заходу.
Належність відповідачу майна, щодо якого ставиться питання про накладення арешту, заявник підтверджує копією свідоцтва про право власності на квартиру та супровідним листом Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 21 листопада 2025 року № 062/14-12673. Водночас інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка б підтверджувала належність вказаного майна ОСОБА_2 станом на час звернення із заявою, суду не подано, у зв`язку з чим ця обставина належними доказами не підтверджена.
Таким чином, заявником не доведено наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування заходів забезпечення позову, не обґрунтовано співмірності обраного заходу заявленим позовним вимогам, а вжиття такого заходу за наведених обставин призвело б до необґрунтованого обмеження майнових прав відповідача до вирішення спору по суті та до встановлення факту порушення прав позивача, чим було б порушено баланс інтересів сторін.
За таких обставин, аналізуючи вищевикладене, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 149-154,157,353 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Кириленка Олександра Михайловича про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л. М. Ішуніна