ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6234/26 Справа № 403/11636/12 Суддя у 1-й інстанції - Коваленко Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Макарова М.О., Ткаченко І.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Глущенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Васильєва Павла Сергійовича на додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Дніпра від 02 березня 2026 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 28 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення - відмовлено.
У лютому 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Васильєв П.С. через підсистему «Електронний суд» сформував клопотання про стягнення судових витрат, в якому просив поновити строк на подання такого клопотання, долучити докази на підтвердження понесення судовх витрат та стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 судові витрати на послуги адвоката у розмірі 50 000,00 грн.
Клопотання обґрунтовано тим, що між адвокатом Васильєвим П.С. та ОСОБА_1 укладено в 2023 році договір, за яким він представляв інтереси останньої у суді першої інстанції. Вказані послуги є платними та дорівнюють 50 000,00 грн за отриманий результат у формі рішення про відмову у позові. Вказаний результат досягнутий.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 28 січня 2026 року відмовлено представнику ОСОБА_1 - адвокату Васильєву П.С. у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.
В апеляційній скарзі адвокат Васильєв П.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення заяви про стягнення судових витрат.
Позивач ОСОБА_3 через свого представника адвоката Михайлову О.В. скористалась своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду залишити без змін.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а додаткове рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заяви про стягнення судових витрат, враховуючи наступне.
Відмовляючи у задоволенні заяви про стягнення судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано розрахунку суми судових витрат, детально не описано перелік, кількість і вартість наданих послуг, як і не надано підтвердження оплати наданих юридичних послуг. Зміст додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 02.04.2023 року та акту приймання-передачі правничої допомоги від 09.02.2026 року не дає суду можливості оцінити співмірність обсягу наданих послуг заявленій сумі витрат за правову допомогу до сплати. У п. 2 вказаного акту від 09.02.2026 року визначений порядок здійснення оплати: п`ятдесят тисяч гривень за отримання рішення суду про відмову позивачу у позові по справі 403/11636/12, але за інформацією з матеріалів справи представник відповідача Васильєв П.С. не звертався до суду із приводу отримання рішення суду про відмову позивачу у позові по справі 403/11636/12.
Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Васильєв П.С. подав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, в якій зазначив про те, що докази, які підтверджують розмір витрат, які заявник понесе у зв`язку з розглядом даної справи будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення остаточного рішення по справі.
28 січня 2026 року у даній справі було ухвалено рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено. Повний текст рішення було складено 06.02.2026 року.
11 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Васильєв П.С. через підсистему «Електронний суд» сформував клопотання про стягнення судових витрат, в якому просив поновити строк на подання такого клопотання, долучити докази на підтвердження понесення судових витрат та стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 судові витрати на послуги адвоката у розмірі 50 000,00 грн.
До клопотання представник ОСОБА_1 - адвокат Васильєв П.С. додав копію ордеру серія АЕ №1142165 від 11.04.2023 року; копію договору про надання правничої допомоги від 02.04.2023 року; копію додаткової угоди від 02.04.2023 року до договору про надання правничої допомоги та копію акту приймання-передачі правничої допомоги від 09.02.2026 року.
Згідно п. п. 1.1., 4.1. Договору відповідно до умов цього договору адвокат зобов`язується надати замовнику юридичні послуги, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором і метою здійснення правового забезпечення інтересів замовника по будь-яких питаннях, справах, провадженнях (кримінальних провадженнях), виконавчих провадженнях, звинуваченнях та інших діях, що стосуються замовника або впливають на його права, інтереси, обов`язки. Оплата послуг адвоката здійснюється згідно з Додаткової угоди сторін.
Згідно п. п. 1-3 Додаткової угоди адвокат в інтересах замовника приймає участь як представник в усіх судових інстанціях та складає, подає необхідні процесуальні документи з метою отримання рішення суду про відмову у позові по справі №403/11636/12. Оплата послуг складається наступним чином: 50 000,00 грн при отриманні рішення суду про відмову позивачу у позові по справі №403/11636/12. За погодженням сторін, оплата послуг проводиться замовником після прийняття судом рішення на користь замовника.
Згідно п. п. 1-2 акту приймання-передачі правничої допомоги від 09.02.2026 року адвокат в інтересах замовника приймав участь як представник в усіх судових інстанціях та складав, подавав необхідні процесуальні документи з метою отримання рішення суду про відмову у позові по справі №403/11636/12. Оплата послуг складається наступним чином: 50 000,00 грн за отримання рішення суду про відмову позивачу у позові по справі №403/11636/12.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК).
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК).
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Загальне правило розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, визначене в частині другій статті 141 ЦПК, за змістом якої у разі відмови в позові такі витрати покладаються на позивача.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта, п`ята статті 137 ЦПК).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (абзац перший частини восьмої статті 141 ЦПК).
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (див. додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК.
Разом з тим, у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Щодо висновків суду про неможливість оцінити співмірність обсягу наданих послуг через відсутність детального опису робіт, колегія суддів звертає увагу на те, що в межах даної справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Суд першої інстанції, розглянувши клопотання адвоката Васильєва П.С. в інтересах ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, залишив поза увагою, що вартість правничої допомоги у договорі була встановлена у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу послуг, витраченого адвокатом часу чи кількості судових засідань, у зв`язку з чим помилково відмовив у стягненні частини цих витрат.
В такому випадку конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання договорів про надання правничої допомоги, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару, тому суд мав виходити із встановленого у самому договорі розміру такого гонорару.
Щодо відсутності доказів стосовно оплати послуг адвоката колегія суддів звертає увагу на наступне.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу
за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року
у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 (провадження
№61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження
№61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі №159/5837/19 (провадження
№61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі №178/1522/18 (провадження
№61-3157св21).
З урахуванням наведеного, вищевказаних висновків Верховного Суду та правових висновків Великої Палати Верховного Суду з указаного процесуального питання, понесені ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції підлягають стягненню з позивачки.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (див. постанову Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19).
Разом із цим, представник ОСОБА_3 - адвокат Михайлова О.В., подала до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, а також відзив на апеляційну скаргу, в яких викладено заперечення проти заявленої заяви щодо розміру витрат на правничу допомогу. Вказувала, що заявлена сума у розмірі 50 000,00 грн не відповідає принципам розумності та співмірності, стягнення з позивача витрат у заявленому розмірі буде становити надмірний тягар для неї враховуючи те, що позивач є пенсіонером та враховуючи її складне фінансове становище, що суперечить принципу розподілу таких витрат, тому просить відмовити у задоволенні такої заяви.
У пунктах 150-151 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження №12-14гс22) вказано, що клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу має бути належним чином мотивовано. Заява представника ОСОБА_3 - адвоката Михайлової О.В., про зменшення витрат на правничу допомогу належним чином мотивована.
Загальні заперечення щодо заяви про розподіл витрат на правничу допомогу не можуть бути правовою підставою для зменшення розміру цих витрат, так як принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за можливе задовольнити частково апеляційну скаргу, скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Васильєва П.С., та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 25 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Васильєва Павла Сергійовича - задовольнити частково.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Дніпра від 02 березня 2026 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Васильєва Павла Сергійовича про стягнення судових витрат - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 25 000 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «21» липня 2026 року.
Повний текст постанови складено «30» липня 2026 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.О. Макаров
І.Ю. Ткаченко