справа № 274/4623/26 провадження № 2/0274/3082/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.07.2026 м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т. Б., за участю секретаря судового засідання Гориніної Ю. О.,
розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, припинення стягнення аліментів за рішенням суду та визнання виконавчого листа, виданого на підставі вказаного рішення таким, що втратив чинність,
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просить:
- стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на свою користь аліменти в розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати пред`явлення позову до досягнення ним повноліття.
- припинити стягнення аліментів на своє утримання з ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 жовтня 2015 року у справі № 274/4019/15-ц, та визнати виконавчий лист, виданий на підставі вказаного рішення, таким що втратив чинність.
Позов мотивує тим, що його батьки - ОСОБА_2 (Відповідач) та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі в період з 24.01.2009 по 04.11.2015.
Рішенням суду у справі № 274/4079/15-ц шлюб між його батьками було розірвано.
Відповідно до рішення Бердичівського міськрайонного суду від 13.10.2015 у справі №274/4019/15-ц з його батька стягнуто аліменти на його утримання на користь матері в розмірі 1/4 частини його доходів щомісячно, починаючи з 27.08.2015 і до досягнення ним повноліття. На підставі вказаного рішення суду Бердичівським ВДВС на даний час відкрито виконавче провадження № 49135179 та відбувається стягнення аліментів на його утримання.
Відповідач отримує пенсію, на даний час перебуває на службі у Збройних Силах України та отримує заробітну плату.
З 09.08.2023 він навчається у Військовому ліцеї Державної прикордонної служби України, проживає окремо від батьків в місті Хмельницький за місцем навчання. Навчальний заклад забезпечує йогое харчуванням, навчанням, проживанням та речовим забезпеченням.
Відповідно до ст. 32 ЦК України, він набув неповної цивільної дієздатності та, з урахуванням частини 2 ст. 179 СК України, має право брати участь у розпорядженні аліментами, сплаченими на своє утримання.
На даний час він не має змоги реалізувати свого вищезазначеного права, так як аліменти сплачуються відповідачем не на його користь, тому вважає за необхідне просити про стягнення аліментів з відповідача на його користь з одночасним припиненням стягнення за рішенням суду від 13.10.2015 у справі № 274/4019/15-ц.
ІІ. Процедура та позиції сторін
Ухвалою суду від 07.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
20.07.2026 позивач подав до суду заяву про залишення позову без розгляду.
Учасники провадження в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, заяву від 20.07.2026 про залишення вказаного позову без розгляду не підтримує. Підтримує позовні вимоги про стягнення аліментів, припинення стягнення аліментів за рішенням суду та визнання виконавчого листа, виданого на підставі вказаного рішення таким, що втратив чинність.
Відповідач подав до суду відзив, у якому просить розглянути справу у його відсутності. Також просить задовольнити вимоги про стягнення з нього аліментів безпосередньо на користь позивача, припинення стягнення аліментів за рішенням суду та визнання виконавчого листа, виданого на підставі вказаного рішення таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню.
У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Як передбачено ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789X11 (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 47 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
Частиною четвертою статті 152 СК України передбачено, що дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років. Особа, якій виповнилось 14 років, може сама звернутись до суду із заявою, зокрема про стягнення аліментів.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Статтею 179 СК України визначено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 180 СК України).
Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до положень ст.182 СК України, судом при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Стаття 184 СК України передбачає, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України - аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
В порядку п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити рішення в частині стягнення аліментів - до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).
ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого повторно, серії НОМЕР_2 .
Згідно рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13.10.2015 (Справа № 274/4019/15-ц) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 27 серпня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 30.05.2026, у Бердичівському ВДВС з 26.10.2015 перебуває виконавче провадження № 49135179, стягувач: ОСОБА_3 ; боржник: ОСОБА_2 .
Згідно довідки Військового ліцею Державної прикордонної служби України № 08/227 від 18.05.2026, ОСОБА_1 дійсно навчається у вказаному Військовому ліцеї з 09.08.2023, не перебуває на повному державному утриманні. Ліцеїст знаходиться на забезпеченні (харчування, навчання, проживання та речове забезпечення). Закінчує навчання до 01.07.2026 та здобуде повну загальну середню освіту. Стипендію не отримує.
З виписки по банківському рахунку відповідача ОСОБА_2 та розрахунку стягнутих Бердичівським ВДВС з Пенсійного фонду України аліментів (боржник: ОСОБА_2 ) вбачається, що останній отримує пенсію та є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_3 .
За таких обставин, враховуючи, що неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є неповнолітнім сином ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , на момент подання позову до суду проживав окремо від батьків у зв`язку навчанням, та звернувся з позовом про стягнення з батька аліментів на його користь на своє утримання, суд приходить до висновку, що позивач має право на самостійне одержання і розпорядження аліментами від батька. Відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу неповнолітньому сину та не заперечує проти цього.
Правова позиція щодо права неповнолітньої особи, якій виповнилось 14 років, на самостійне одержання аліментів (право звернутись до суду із заявою про стягнення аліментів) та розпорядження ними, викладена в постанові Верховного Суду від 23 серпня 2023 року у справі № 707/1319/22.
Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати пред`явлення позову до досягнення ним повноліття, суд вважає обґрунтованими та такими, що відповідають встановленим вимогам чинного законодавства України.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 на даний час продовжує сплачувати аліменти за виконавчим листом на утримання позивача на користь ОСОБА_3 , суд дійшов висновку про застосування у даних правовідносинах статті 179 СК України та стягнути із відповідача аліменти на користь дитини, припинити стягнення аліментів за рішенням суду у справі № 274/4019/15-ц, на підставі якого видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні у Бердичівському ВДВС.
Визначаючи момент припинення стягнення аліментів з відповідача на користь ОСОБА_3 на утримання позивача, суд враховує, наступне.
З огляду на мету аліментів на дитину, те, що аліменти є власністю дитини, тобто аліменти повинні «йти» за дитиною, момент припинення їх сплати одним із батьків має співпадати з моментом отримання їх іншим з батьків. Відтак, враховуючи приписи частини 1 статті 191 СК України, слід припинити стягнення аліментів з дати звернення позивача до суду, тобто з 21.06.2026.
Подібний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 186/126/21 від 30 серпня 2023 року у справі № 495/5950/21.
Щодо позовної вимоги про визнання виконавчого листа, таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Згідно положень частини 2статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, та з виконанням боржником судового рішення.
Так, підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.
Відповідно до положень статей 599, 600, 601, 604, 605, 606, 607, 608, 609 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, поєднанням боржника і кредитора в одній особі, неможливістю його виконання, смертю фізичної особи, ліквідацією юридичної особи.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 755/15479/15-ц, від 11.07.2019 року у справі № 910/8665/17, які на підставі ч. 4 ст.263ЦПК України враховуються судом.
Норма частини 2 статті 432 ЦПК України має чітку конструкцію і передбачає, що у разі якщо виконавчий лист було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Таким чином, порядок розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, передбачений спеціальним розділом ЦПК України, зокрема Розділ VI Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб). В такому випадку, розгляд такої заяви відбувається з повідомленням стягувача та боржника в рамках виконавчого провадження, тобто передбачений інших порядок розгляду.
У справі, що розглядається судом, позивач звернувся до суду із позовною заявою, розгляд якої відбувається в позовному провадженні. Крім того, суд вважає, що в даному випадку належним способом захисту права позивача буде припинення стягнення аліментів.
З огляду на викладене, вимога позивача про визнання виконавчого листа, таким, що не підлягає виконанню, не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, а тому у задоволенні даної позовної вимоги необхідно відмовити.
V. Розподіл судових витрат
За правилами пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 1331,20 грн.
Керуючись ст. ст. 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, припинення стягнення аліментів за рішенням суду та визнання виконавчого листа, виданого на підставі вказаного рішення таким, що втратив чинність, задовольнити частково.
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_1 за рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 жовтня 2015 року у справі № 274/4019/15-ц, починаючи з 21.06.2026.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 21.06.2026 до досягнення ОСОБА_1 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Рішення в частині стягнення сум платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 .
Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА