Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3888/26
Провадження №2-др/711/57/26
У Х В А Л А
20.07.2026 м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі головуючого судді Позарецької С.М., розглянувши в письмовому провадженні, без повідомлення (виклику) сторін, заяву ОСОБА_1 , що подана його представником адвокатом Сільченком Сергієм Олександровичем про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: виконавчий комітет Черкаської міської ради як орган опіки та піклування м. Черкаси, виконавчий комітет Золочівської селищної ради Харківської області як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини, -
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшла заява ОСОБА_1 , через його представника адвоката Сільченка С.О., про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивача ОСОБА_2 витрат на оплату професійної правничої допомоги. Зазначено, що ухвалою суду від 12.06.2026 залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 .
Представництво відповідача по справі здійснює адвокат Сільченко С.М. з адвокатського об`єднання «Роланд». Про намір стягнути судові витрати - витрати на правничу допомогу та попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідач поніс та планує понести у зв`язку з розглядом цієї справи, було зазначено у відзиві на позов. Орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу визначено відповідачем - 30000грн. 00коп.
Також зазначено, що правнича допомога надається на підставі договору від 18.05.2026, а також ордера на надання правничої допомоги серія АХ №1350815 від 18.05.2026, які були надані разом із відзивом. Також, 12.06.2026 сторони склали акт до договору від 18.05.2026 і, враховуючи обсяги виконаних робіт та наданих послуг, сума гонорару була зменшена до 10000грн. 00коп.
Отже, посилаючись на ст.ст. 133, 137 ч. 1 п. 1, 141 ч. 8, 142 ч. 5, 270 ЦПК України, відповідач просить суд стягнути з позивача на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 10000грн. 00коп.
Враховуючи норми ч. 3 ст. 270 ЦПК України, судом вирішено провести розгляд даної заяви без повідомлення учасників справи, оскільки відповідачем поставлене питання щодо розподілу судових витрат.
Позивачем ОСОБА_2 , через представника адвоката Прядку В.М., подане клопотання про зменшення розміру понесених відповідачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу. Зазначено, що позивач не погоджується із розміром витрат на професійну правничу допомогу, що заявлена відповідачем, вважає такі вимоги необгрунтованими та неспівмірними. Крім того, вказано, що відповідачем через його представника було подане клопотання про закриття провадження по справі, але ухвалою суду у його задоволенні було відмовлено і зазначено, що доводи сторони відповідача не знайшли свого підтвердження. Також звернуто увагу на те, що надання послуг з підготовки та подачі заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, не є необхідними витратами у цій справі. Сторона позивача вважає, що вимоги про стягнення суми коштів у заявленому відповідачем розмірі за надану правничу допомогу не є обгрунтованими, враховуючи складність справи, час витрачений на надання допомоги, підготовку процесуальних документів і є неспівмірним зі складністю справи. Вважає, що заяву сторони відповідача можливо задовольнити частково, а саме у розмірі не 10000грн. 00коп., а зменшивши до 2000грн. 00коп.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3)судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Дослідивши матеріали справи та заяви про ухвалення додаткового рішення, а також враховуючи позицію сторін, висловлену письмово, суд приходить до наступного:
встановлено, що ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.06.2026 під час підготовчого провадження, було задоволено заяву позивача ОСОБА_2 про залишення її позову без розгляду, на підставі ст. 200, п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Зокрема, у заяві ОСОБА_2 було зазначено, що її звернення із цією заявою зумовлене об`єктивними обставинами, що унеможливлюють її участь у судовому процесі та належну підготовку до нього. Так, у селищі її постійного проживання оголошено евакуацію населення. Через необхідність забезпечення власної безпеки, безпеки дитини та вирішення першочергових життєвих питань, вона, наразі, позбавлена можливості займатися судовим розглядом цієї справи. Наголосила, що представництво її інтересів у цій справі здійснює адвокат. Однак, специфіка цієї справи, необхідність надання додаткових доказів, особистих пояснень, підписання документів, а також постійної координації дій із захисником, вимагають її безпосередньої та активної участі. Зважаючи на умови евакуації, загрозу життю, відсутність стабільного зв`язку та повну невизначеність щодо її майбутнього місця перебування, вона об`єктивно позбавлена можливості повноцінно взаємодіяти навіть зі своїм адвокатом і належним чином вести судовий процес. Розгляд справи по суті на момент подання цієї заяви ще не розпочався. Залишення заяви без розгляду є її вільним волевиявленням.
Крім того, в ухвалі зазначено, що у суду відсутні повноваження «нав`язувати» позивачу розгляд його позовної заяви, за умов поданої нею заяви про залишення позову без розгляду, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Закріплене за позивачем право на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним і не залежить від думки інших учасників процесу. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.
Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується ухваленням постанови. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу (ст. 258 ЦПК України).
Порядок ухвалення судових рішень передбачено у статті 259 ЦПК України.
У пункті 6 частини першої статті 264 ЦПК України перелічені питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, у тому числі і щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Отже, питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується, зазвичай, при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п. 3 ч. 1 ст.270 ЦПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 270 ЦПК України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтеюі 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частинами 1 та 2 ст. 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України). Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Частиною першою статті 64 ЦПК України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.
Згідно із ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із ч. 1, п. 1, 4 ч. 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Норми щодо розподілу судових витрат визначені у статті 141 ЦПК України.
У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті141 цього Кодексу (ч.ч. 5, 6 ст. 142 ЦПК України).
Як передбачено ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити: які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими; чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду; чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статті 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 4 ЦПК України.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За результатами розгляду заяви відповідача від 15.06.2026 щодо стягнення з позивача на його користь витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку, що вона не є обґрунтованою і не є доведеною належними та допустимими доказами. Так, незважаючи на цитування у заяві положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України, ні відповідачем, ні його представником не зазначені жодні обставини, які б свідчили про те, що дії (поведінка) позивача (подання до суду позову, заяв тощо) були необгрунтованими, що вона діяла недобросовісно, або мала на меті обмеження прав та інтересів відповідача. При цьому, суд не з`ясовує обставини, які стосуються суті справи або мотивів, у зв`язку з якими позивачем подана заява про залишення позову без розгляду. Між тим, у своїй заяві від 11.06.2026 позивач ОСОБА_2 вказала обставини, які зумовили її подати таку заяву. І, як на думку суду, підстав вважати, що вона діяла недобросовісно, проявила зловживання процесуальними правами, немає.
Крім того, саме по собі подання до суду в порядку цивільного судочинства даної позовної заяви не є необґрунтованими діями позивача та/чи її представника, оскільки це диспозитивне право позивача, яке передбачене нормами цивільного процесуального законодавства, яке не містить обмежень в його реалізації, й звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Дії позивача спрямовані на захист, як зазначено, його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, та не можуть вважатися необґрунтованими, оскільки вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Крім того, факт залишення позивачем позову без розгляду, не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору.
Судом постановлена ухвала суду від 12.06.2026, в якій наведені всі мотиви та обґрунтування прийнятого судового рішення і, яка набрала законної сили.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат заявника (відповідача) - на професійну правничу допомогу, на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також її дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання нею своїми процесуальними правами, її дії, направлені на захист своїх прав/інтересів, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою її обов`язок відшкодувати понесені заявником (відповідачем) судові витрати, а тому у задоволенні заяви щодо розподілу судових витрат слід відмовити.
При прийнятті судового рішення судом враховані висновки, викладені у постанові ВС від 14.01.2021 у справі № 521/3011/18, від 28.08.2025 у справі № 357/5156/23, від 23.12.2025 у справі №750/14656/24, від 12.02.2026 у справі № 404/6023/24, від 06.03.2026 у справі №290/248/22.
Отже, у задоволенні заяви ОСОБА_1 , що подана його представником адвокатом Сільченком С.О., щодо розподілу судових витрат, слід відмовити, враховуючи викладене вище.
Крім того, відсутні підстави для задоволення заяви позивача ОСОБА_2 , що подана її представником адвокатом Прядкою В.М., про зменшення розміру судових витрат, понесених відповідачем. Так, по-перше, відсутні підстави для застосування положень ч. 9 ст. 141, ч.ч. 5, 6 ст. 142 ЦПК України; по-друге, в даному випадку, за відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , фактично часткове визнання позивачем ОСОБА_2 вимог відповідача про стягнення з неї на його користь витрат на правничу допомогу у розмірі 2000грн. 00коп., суд не приймає, з огляду на те, що таке визнання суперечить цивільно-процесуальному закону і задоволення такої заяви позивача може призвести до порушення її прав та інтересів.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 133, 134, 137, 141, 142, 270, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , що подана його представником адвокатом Сільченком Сергієм Олександровичем про ухвалення додаткового рішення, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст судового рішення складений 20.07.2026.
Головуючий суддя С.М. Позарецька