Справа № 932/13956/25
Провадження № 2/932/4328/25
ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі: головуючий суддя Малінов О.С., при секретарі Ликовій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
У судове засідання позивачка ОСОБА_2 подала заяву про залишення позову в частині позовних вимог про розірвання шлюбу без розгляду.
Ухвалою суду від 29 липня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині позовних вимог про розірвання шлюбу були залишені без розгляду.
У позовній заяві позивачка просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01січня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття. Позивачка проживає разом із донькою. Відповідач не бере участі в утриманні дитини. Вимоги про стягнення аліментів за минулий період обґрунтовувала тим, що саме з січня 2025 року відповідач перестав надавати допомогу на утримання дитини.
У судове засідання позивачка не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце його проведення був належним чином повідомлений, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, про що свідчать матеріали справи.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. ст. 280, 281 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання без поважних причин не з`явився, не повідомив про причини, не подав відзив, та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом за відсутності учасників справи не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позові вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що між сторонами 05 березня 2013 року укладено шлюб, який зареєстрований у Дзержинському міському відділі ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області, актовий запис № 30.
У цьому шлюбі народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт проживання дитини разом із матір`ю та окремо від відповідача не спростовано.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Згідно зі статтею 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.89 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Аналогічні обставини викладені в пункті 17 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Згідно із частиною першою статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Цивільне судочинство згідно з частинами 1-3статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Тобто законодавчо передбачений розмір частки доходу, яка може бути стягнута з відповідача на відповідну кількість дітей. Вказаною статтею визначено, що на двох дітей розмір такої частки повинен становити одну третину, а не по одній третині на кожну дитину. Тобто вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача по одній третині доходу на кожну дитину не відповідають вимогам закону.
Також з урахуванням вимог ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, необхідно зазначити, що розмір аліментів повинен бути не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до положень ст. ст. 183,184 Сімейного кодексу України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, а якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення - у твердій грошовій сумі.
Отже, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходів, як це передбачено п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, що буде відповідати інтересам дитини та обох батьків.
Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Частиною 2 стаття 191 СК України встановлено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Але, ніяких доказів у відповідності до наведених вимог позивачкою не подано.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180-182, 191 СК України, ст.ст. 12, 76-82, 89, 141, 180-182, 259, 263-265, 274-279, 430 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення аліментівзадовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 )на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_1 )аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 вересня 2025 року та до повноліття дитини.
Рішення про стягнення аліментів в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.С.Малінов