ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
про повернення апеляційної скарги
31 липня 2026 року м. Одеса Справа № 916/3630/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДГ Солар»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.06.2026 (повний текст складено та підписано 06.07.2026, суддя Райчева С.І.)
у справі №916/3630/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ
В провадженні Господарського суду Одеської області знаходиться справа №916/3630/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ДГ Солар».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.09.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича.
07.09.2023 на офіційному сайті Верховного Суду опубліковано повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія".
09.10.2023 до Господарського суду Одеської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДГ СОЛАР" з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" у сумі 10 815 168, 24 грн.
16.04.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДГ СОЛАР" про уточнення (збільшення) грошових вимог до Боржника.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.06.2026 по справі №916/3630/23 визнано конкурсні грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДГ Солар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" у сумі 2 498 105, 47 грн., з яких 2 387 982, 51 грн. підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів, 110 122, 96 грн. - у шосту чергу задоволення вимог кредиторів та витрати у розмірі 5 368, 00 грн. (судовий збір), що підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів. Іншу частину грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДГ Солар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" - відхилено
Не погодившись з вищенаведеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДГ Солар" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.06.2026 по справі № 916/3630/23 скасувати в частині відхилення грошових вимог ТОВ «ДГ Солар» до Боржника з підстав, викладених у цій скарзі, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким додатково визнати грошові вимоги ТОВ «ДГ Солар» до ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» у розмірі згідно з доданим розрахунком до заяви про визнання кредиторських вимог, а саме:
- вартість фактично одержаної Боржником електричної енергії за період з 01.03.2022 по 11.11.2022 (відшкодування за ст. 216, 1212 ЦК України) - з віднесенням до четвертої черги;
- суму заниження основного боргу за 2023 рік внаслідок неправомірного заліку платежів від 30.05.2022 - 105 751,02 грн, а також нараховані на цю суму 3% річних та інфляційні збитки згідно з доданим первісним розрахунком, з віднесенням до четвертої черги;
- витрати на професійну правничу допомогу - 38 890,00 грн, та включити зазначені вимоги з віднесенням до першої черги.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 27.07.2026 витребувано від Господарського суду Одеської області копії матеріалів справи №916/3630/23 необхідних для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДГ Солар» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.06.2026 по справі №916/3630/23 про розгляд конкурсних грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДГ Солар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДГ Солар» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.06.2026 по справі №916/3630/23 до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
Наразі до суду апеляційної інстанції надійшли запитувані матеріали справи.
Розглянувши наявні матеріли справи та апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Такі ж положення містяться у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону. Тобто, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне та касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
Так, відповідно до пункту 5 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.
Порядок та строки апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції регулюється розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Частиною першою статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції, зокрема, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (пункт 17).
Згідно з частиною другою статті 254 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 ГПК України, окремо від рішення суду не допускається.
Відповідно до частини шостої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У той же час, у Кодексі України з процедур банкрутства, на відміну від Господарського процесуального кодексу України, не визначено вичерпного переліку ухвал у справі про банкрутство, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, натомість установлено визначальні правила оскарження судових рішень у процедурі банкрутства у статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.9 Кодексу України з питань банкрутства ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до частини третьої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд зобов`язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Кодексу та Господарського процесуального кодексу України, про що постановляється ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання суду.
Частиною шостою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу (частина перша статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства).
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положення частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Колегія суддів наголошує, що мотиви, за якими суд дійшов висновку про визнання вимог кредиторів у тому чи іншому розмірі, чи про відмову у їх визнанні, можуть бути відображені як в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, так і в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів (за підсумками попереднього судового засідання). При цьому, мотиви прийнятого рішення щодо розміру вимог кредиторів можуть бути наведені в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, а в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів мотиви можуть бути не відображеними, однак в такій ухвалі повинно міститися посилання на ухвалу щодо розгляду вимог кожного конкретного кредитора (подібна правова позиція викладена у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, постановах Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №904/5314/20, від 04.07.2023 у справі № 922/2334/21, від 17.09.2024 у справі № 904/1266/23.
Ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів (частина третя статті 47 КУзПБ).
Таким чином, ухвала за результатами розгляду вимог окремого кредитора (так звана "індивідуальна" ухвала) не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, у відповідній частині (в частині конкретних вимог кредиторів) в силу прямої вимоги закону, а визначені про це в абзаці другому частини другої статті 47 КУзПБ положення є тим винятком із загального правила оскарження судових рішень/ухвал у справі про банкрутство, що передбачено частиною другої статті 9 цього Кодексу та пунктом 17 частини першої статті 255 ГПК України.
У цьому висновку колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 15.02.2024 у справі № 914/791/23, від 15.04.2024 у справі № 903/780/22, від 17.09.2024 у справі № 904/1266/23, а також до висновків в ухвалах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 911/2794/21, від 24.09.2024 у справі № 917/1719/23.
У постановах 16.08.2023 у справі № 920/162/23, від 17.09.2024 у справі №904/1266/23, від 04.03.2025 у справі № 922/4650/23 Верховний Суд вказав, що наслідки недотримання зазначеного правила щодо оскарження ухвали у справі про банкрутство визначені ГПК України та передбачають, що апеляційний господарський суд не приймає до розгляду і повертає апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України - якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, тобто якщо скаргу подано з порушенням відповідних приписів статей 254, 255 ГПК України, або без урахування окремих винятків за приписами КУзПБ, зокрема щодо неможливості оскарження ухвали за результатами розгляду вимог кредитора окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац 2 частини другої статті 47 КУзПБ).
Отже, КУзПБ визначає неможливість окремого оскарження так званої «індивідуальної» ухвали щодо розгляду вимог кредитора без одночасного оскарження ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, з огляду на тісну пов`язаність предметів їх регулювання, розглядуваного питання та відповідних наслідків.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.02.2021 у справі №29/5005/6381/2011 висловив позицію про те, що процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи.
Навпаки, відповідне обмеження має на меті забезпечити розгляд справи упродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду.
З урахуванням викладеного, нормами чинного Кодексу України з процедур банкрутства встановлено неможливість оскарження ухвали, прийнятої судом за результатами розгляду вимог окремого кредитора, окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Однак, як вбачається з апеляційної скарги, ТОВ «ДГ Солар» оскаржує ухвалу за результатами розгляду власних кредиторських вимог до боржника, окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, наразі судом першої інстанції ще не проведеного попереднє засідання та не прийнято за результатами його проведення ухвалу.
Пунктом 4 частини 5 статті 260 ГПК України визначено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо, зокрема, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Враховуючи, що ТОВ «ДГ Солар» оскаржується ухвала господарського суду, постановлена за результатами розгляду вимог окремого кредитора, яка відповідно до приписів абзацу другого частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства не може оскаржуватися окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДГ Солар» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.06.2026 по справі №916/3630/23, якою розглянуто вимоги окремого кредитора, підлягає поверненню скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.47, 113, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.234, 235, 255, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДГ Солар» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.06.2026 по справі №916/3630/23 повернути без розгляду скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.