Справа № 592/15590/25
Провадження № 22-ц/4808/966/26
Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,
суддів: Баркова В. М., Пнівчук О.В.
секретаря Петріва Д.Б.
за участю апелянта ОСОБА_1 ,
представника відповідача адвоката Івоненка І.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2026 року, ухвалене у складі судді Атаманюка Б.М. у місті Івано-Франківську, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання умов кредитного договору недійсними,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суд із позовом до АТ «Державний ощадний банк України», третя особа - ОСОБА_2 про визнання умов кредитного договору недійсними.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є військовослужбовцем органів СБУ у званні майора, який з 24 лютого 2022 року брав участь у заходах із забезпечення оборони України та захисту її державного суверенітету.
У межах державної програми доступного іпотечного кредитування, що реалізується через приватне акціонерне товариство «Українська фінансова житлова компанія» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2022 року № 856, 27 грудня 2022 року між ОСОБА_2 та АТ «Державний ощадний банк України» укладено договір споживчого кредиту № 12/2022-0151 на придбання житла. За умовами договору банк надав позивачу кредит у розмірі 1 230 400 грн строком на 240 місяців, але не пізніше 26 грудня 2042 року. Базова фіксована процентна ставка за кредитом становила 7 % річних, однак для військовослужбовців відповідно до умов державної програми застосовувалась пільгова ставка 3 % річних. Різниця між базовою та пільговою ставками компенсувалася за рахунок державної підтримки через Фонд розвитку підприємництва.
Цього ж дня ОСОБА_2 , АТ «Державний ощадний банк» та ОСОБА_2 уклали договір поруки за вищезгаданим кредитним договором.
Крім того, 27 грудня 2022 року ОСОБА_1 було укладено з банком іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передав банку в заставу придбане позивачем за кредитні кошти житло.
ОСОБА_2 вказав, що 31 грудня 2024 року його було звільнено з військової служби за станом здоров`я, а 10 квітня 2025 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності, пов`язану з проходженням військової служби. Після звільнення банк почав застосовувати до нього базову процентну ставку у розмірі 7 % річних.
На звернення позивача до ПрАТ «Українська фінансова житлова компанія» йому було повідомлено, що право на подальше користування кредитом під 3 % річних після звільнення зі служби мають лише особи, яким встановлено І або ІІ групу інвалідності. При цьому позивач вказує, що на момент укладення кредитного договору відповідні обмеження в Умовах забезпечення доступного іпотечного кредитування були відсутні та були запроваджені пізніше шляхом внесення змін до нормативного регулювання. На думку позивача, такі зміни погіршили його правове становище після укладення договору та суперечать принципу правової визначеності, оскільки якби позивач знав на момент отримання кредиту про погіршення чинного законодавства в цьому питанні, то він б тоді не брав кредит під гарантії держави.
Підпунктами 3.2.2.2. встановлено, що у випадку, якщо на рахунку екскроу Фонду розвитку підприємництва наявна сума компенсації, то вона сплачується Фондом. Разом з тим, підпунктами 3.3.2.3, 3.3.2.4., 3.3.2.5. та 3.3.2.6 пункту 3.3.2 встановлено, що в разі, якщо протягом строку кредитування позичальник втратить право на отримання компенсації або протягом строку кредитування відбудеться призупинення надання Фондом компенсації чи відсутності коштів на рахунку екскроу Фонду розвитку підприємництва або ж недостатності таких коштів, то в такому разі різницю в розмірі 4 % (різниця між загальною ставкою кредитування та ставкою для військовослужбовців) має сплачувати позичальник. Пунктом 3.3.3 укладеного кредитного договору встановлено випадки, коли позивач зобов`язаний самостійно доплачувати до 7 % річних за користування кредитним договором, зокрема, у випадку відсутності на рахунках Фонду грошових коштів в обсязі, необхідному для сплати 4 %. (підпункт 4) прийняття законодавчих актів або внесення змін до існуючих, що унеможливлюють здійснення фондом виплат на користь позичальника.
Вважає, що такі положення фактично дозволяють змінювати розмір фіксованої процентної ставки залежно від обставин, які не залежать від позичальника, що суперечить частині третій статті 1056-1 ЦК України, відповідно до якої фіксована процентна ставка не може бути збільшена кредитодавцем в односторонньому порядку.
Посилаючись на наведене, позивач просив визнати недійсними підпункти 3.3.2.3-3.3.2.6 пункту 3.3.2 та пункт 3.3.3 кредитного договору, а також зобов`язати АТ «Ощадбанк» здійснити перерахунок заборгованості за кредитом, виходячи з процентної ставки 3 % річних, починаючи з моменту її збільшення до 7 %.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання умов кредитного договору недійсними відмовлено.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що після звільнення зі служби та встановлення ІІІ групи інвалідності позивач перестав належати до категорій осіб, які відповідно до чинної редакції Умов забезпечення приватним акціонерним товариством «Українська фінансова житлова компанія» доступного іпотечного кредитування громадян мають право на компенсацію частини процентної ставки та пільгове кредитування під 3 % річних.
Суд також зазначив, що оспорювані положення кредитного договору відповідають вимогам Умов, а їх визнання недійсними не призведе до відновлення для позивача права на пільгову процентну ставку.
Крім того, суд вказав, що АТ «Державний ощадний банк України» не визначає умови надання державної компенсації та не є належним відповідачем щодо вимог проведення перерахунку заборгованості за договором споживчого кредиту з 7 відсотків до 4 %, оскільки умови отримання зниженої процентної ставки кредитування, а саме певний механізм компенсації визначаються ПАТ «Українська фінансова житлова компанія», на що відповідач не впливає, а ПАТ «Українська фінансова житлова компанія» не залучено в якості сторони в даній справі.
Водночас суд зауважив, що доводи позивача фактично стосуються незгоди зі змінами, внесеними у Постанову КМУ № 710 від 04.07.2023, якою затверджені нові Умови забезпечення АТ «Українська фінансова житлова компанія» доступного іпотечного кредитування громадян України, якими змінено пільгову категорію осіб «з інвалідів внаслідок війни», на «інвалідів I або II групи внаслідок війни», законність яких може бути оскаржена в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
ОСОБА_1 на рішення суду подав апеляційну скаргу, оскільки вважає оскаржене рішення ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права при неправильному застосуванні норм процесуального права.
На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, оскільки не перевірив відповідність оспорюваних умов кредитного договору вимогам законодавства, чинного на момент його укладення, а натомість оцінював їх на день виконання договору.
Апелянт зазначає, що кредитний договір від 27 грудня 2022 року був укладений у межах державної програми доступного іпотечного кредитування відповідно до Умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 856 від 02.08.2022 у редакції, чинній на момент укладення договору. Саме ці Умови визначали коло осіб, які мають право на пільгове кредитування під 3 % річних, та були обов`язковими для сторін договору.
На думку скаржника, оспорювані пункти договору фактично допускають зміну умов кредитування залежно від подальших змін законодавства, припинення компенсаційних виплат або відсутності коштів у Фонду розвитку підприємництва, покладаючи відповідні ризики на позичальника. Такі умови не відповідали вимогам законодавства та державної програми на момент укладення договору, а тому підлягають оцінці саме станом на дату вчинення правочину.
ОСОБА_1 вважає, що скасування оскаржуваних умов кредитного договору, які дозволяють відповідачу самостійно змінювати перелік пільгових категорій осіб, що мають право на даний вид кредитування, призводить до захисту порушеного права та приведення умов договору до тих, що існували на день його підписання та позбавляє відповідача одноособового права на безпідставне позбавлення позивача права на пільгове кредитування.
Також апелянт ввжає помилковим висновок суду про неналежність АТ «Державний ощадний банк України» як відповідача, оскільки саме банк є стороною кредитного договору, а вимога про перерахунок заборгованості є похідною від вимоги про визнання недійсними окремих його умов.
Щодо висновку суду першої інстанції про незалучення АТ «Українська фінансова житлова компанія» до участі у справі, апелянт не заперечує, що клопотання про залучення зазначеного товариства як третьої особи було подано з пропуском установленого процесуального строку. Водночас, враховуючи, що рішення у справі безпосередньо впливає на права та обов`язки цього товариства, а також з метою повного, всебічного й об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, суд мав можливість самостійно залучити товариство до участі у справі. Вважає, що незалучення АТ «Українська фінансова житлова компанія» до участі в справі призвело до неповного з`ясування фактичних обставин справи, зокрема суд не дослідив правовідносини між банком та товариством, не встановив, чи звертався банк за компенсацією процентної ставки, яким чином здійснюється відшкодування таких коштів відповідно до укладених між ними договорів, а також не з`ясував порядок обліку та виконання кредитних договорів, умови яких були змінені внаслідок подальших змін нормативного регулювання.
На думку скаржника, також є помилковим висновок місцевого суду, що належним способом захисту порушених прав є оскарження постанови Кабінету Міністрів України, якою змінено перелік осіб, щодо яких застосовується пільгове кредитування в разі звільнення зі служби, оскільки вказані зміні є законні для тих осіб, які уклали вказані договори в період після набрання ними чинності, а тому в цій частині дана постанова КМУ жодним чином не порушує права позивача.
Апелянт вважає, що застосування до укладеного договору нормативних змін, які набрали чинності після його підписання та погіршили становище позичальника, порушує принцип правової визначеності, легітимних очікувань та суперечить вимогам статті 58 Конституції України щодо недопустимості зворотної дії нормативно-правових актів у часі.
Зважаючи на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Позиція інших учасників справи
Представник АТ «Державний ощадний банк України» - Івоненко І.Ф. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Зазначає, що на час підписання 27 грудня 2022 року договору споживчого кредиту № 12/2022-0151 позивач був військовослужбовцем СБУ та належав до категорії осіб, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2022 року № 856 мали право на пільгове іпотечне кредитування за програмою доступного іпотечного кредитування на придбання житла зі ставкою 3 % річних.
Після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 710 від 04 липня 2023 року право на компенсацію частини процентної ставки було змінено пільгову категорію «з осіб з інвалідністю внаслідок війни» на «осіб з інвалідністю І або ІІ групи внаслідок війни». У зв`язку з цим АТ «Державний ощадний банк України» застосувало до кредиту базову процентну ставку 7 % річних. Відтак відповідач вважає, що у банку були підстави для змиіни відсоткової ставки з 3% до 7 %, оскільки у відповідача була наявна довідка, видана Управлінням Служби Безпеки України в Сумській області від 02.01.2025, про звільнення ОСОБА_1 з 31.12.2024 із займаної посади.
Відповідач також зазначає, що оспорювані пункти кредитного договору не суперечать Умовам програми, а їх можливе визнання недійсними не відновить право позивача на пільгову ставку, тому обраний спосіб захисту є неефективним. Крім того, АТ «Ощадбанк» не визначаються умови отримання зниженої процентної ставки кредитування, а має місце певний механізм компенсації Приватним акціонерним товариством «Українська фінансова житлова компанія» відповідачу частини базової процентної ставки (4%), на що відповідач не впливає.
На думку відповідача, проблема позивача полягає в наявності законодавчих змін у Постанові КМУ № 710 від 04.07.2023, якою затверджені нові Умови забезпечення АТ Українська фінансова житлова компанія доступного іпотечного кредитування громадян України, якими змінено пільгову категорію осіб «з інвалідів внаслідок війни», на «інвалідів І або II групи внаслідок війни». На момент розгляду справи вказана постанова є чинною. Тому вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а вимоги, заявлені до АТ «Ощадбанк» необґрунтованими.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 червня 2026 року залучено до участі у цій участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне акціонерне товариство «Українська фінансова житлова компанія».
ПАТ«Українська фінансова житлова компанія» подало відзив на апеляційну скаргу, оскільки вважає її безпідставною та необґрунтованою. Вказує, що ПрАТ «Укрфінжитло» є суб`єктом реалізації державної програми доступного іпотечного кредитування «єОселя», що здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.08.2022 № 856. У межах цієї програми Укрфінжитло забезпечує компенсацію частини процентної ставки виключно у випадках і для категорій позичальників, визначених Умовами.
Зазначає, що на момент укладення договору позивач як військовослужбовець СБУ належав до категорії осіб, визначених підпунктом 1 пункту 3 Умов, які мали право на компенсацію процентної ставки. Водночас особи з інвалідністю внаслідок війни, віднесені до підпункту 5 пункту 3 Умов, такого права не мали. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2023 № 710 не звужено, а розширено перелік осіб, які мають право на компенсацію процентної ставки, включивши до нього осіб, які після отримання кредиту набули статусу особи з інвалідністю I або II групи внаслідок війни. Вважає, що твердження апелянта про те, що зазначеними змінами його було позбавлено права на пільгове кредитування, не відповідають змісту нормативного регулювання. Після звільнення позивача з військової служби та встановлення йому III групи інвалідності ОСОБА_1 перестав належати до категорій позичальників, які відповідно до пункту 10 Умов мають право на компенсацію процентної ставки. Саме тому припинення її надання повністю відповідало вимогам Умов та узгоджувалося з підпунктом 3.3.2.3 кредитного договору, який передбачає втрату права на компенсацію у разі втрати позичальником права на її отримання.
На думку третьої особи, оспорювані положення договору не суперечать Умовам забезпечення доступного іпотечного кредитування, а їх визнання недійсними не призведе до виникнення у позивача права на компенсацію процентної ставки, якого він не має за законом.
З огляду на викладене, ПрАТ «Укрфінжитло» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
ОСОБА_1 подав відповідь на вказаний відзив. На думку апелянта, наведені третьою особою доводи не стосуються предмета спору та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Умов забезпечення приватним акціонерним товариством «Українська фінансова житлова компанія» доступного іпотечного кредитування громадян України.
Зазначає, що предметом спору є не право осіб з інвалідністю III групи на компенсацію процентної ставки, а правомірність поширення на вже укладений кредитний договір змін до Умов, прийнятих після його укладення, які, на його переконання, погіршили його становище як позичальника.
Посилається на те, що на момент укладення кредитного договору він як військовослужбовець СБУ належав до категорії осіб, визначених підпунктом 1 пункту 3 Умов, які мали право на компенсацію процентної ставки до рівня 3 % річних. При цьому Умови у редакції, чинній на день укладення договору, не містили положень про втрату такого права у зв`язку із звільненням з військової служби, а процентна ставка, на його думку, була визначена на весь строк дії кредитного договору.
Апелянт вважає, що внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 04 липня 2023 року № 710 змінами законодавець фактично звузив коло осіб, які після звільнення з військової служби зберігають право на компенсацію процентної ставки, залишивши таке право лише особам, які набули статусу особи з інвалідністю I або II групи внаслідок війни. На його думку, саме ці зміни стали підставою для припинення компенсації процентної ставки, а не встановлення йому III групи інвалідності.
Також зазначає, що подальші зміни до Умов, внесені у 2026 році, передбачають інший порядок визначення процентної ставки та необхідність укладення договорів на нових умовах, що, на його думку, свідчить про неможливість поширення нової редакції Умов на кредитні договори, укладені до набрання ними чинності, якщо такі зміни погіршують становище позичальників.
З огляду на викладене апелянт вважає, що він не втратив права на пільгове кредитування за умовами, чинними на момент укладення кредитного договору, а тому просить врахувати наведені доводи під час перегляду рішення суду першої інстанції.
Заяви (клопотання) учасників справи
У судовому засіданні апелянт вимоги скарги підтримав в повному обсязі, просив її задоволити.
Представник банку скаргу не визнав, просив її відхилити.
Інші учасники процесу у судове засідання не з`явилися.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був військовослужбовцем органів СБУ у званні майор, та з 24 лютого 2022 року брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, що підтверджується довідкою управління Служби безпеки України в Сумській області від 14.05.2025 року.
27 грудня 2022 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №12/2022-0151. Банк та Позичальник, враховуючи співпрацю Банку з ПрАТ «Укрфінжитло», Фондом розвитку підприємництва, в рамках Умов забезпечення приватним акціонерним товариством «Українська фінансова житлова компанія доступного іпотечного кредитування громадян України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2022 року № 856 (зі змінами), та Порядку здешевлення вартості кредитів, наданих відповідно до умов забезпечення приватним акціонерним товариством «Українська фінансова житлова компанія доступного іпотечного кредитування громадян України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року за № 28 «Про надання фінансової підтримки» (зі змінами ), досягли згоди щодо врегулювання усіх майнових та організаційних аспектів та уклали вказаний Договір про споживчий кредит (на придбання нерухомості).
Згідно з п. 2.5.1.1. базова фіксована відсоткова ставка за користування кредитом становить 7 відсотків річних. Однак, відповідно до підпункту 2.5.1.1. п. 2.5. даного кредитного договору для ОСОБА_1 , як військовослужбовця, її знижено до 3 % річних.
За умовами встановленими 2.5.1.2. друга частина нарахованих процентів в розмірі так званої компенсаційної частини процентів, що розраховується як різниця між базовою процентною ставкою та компенсаційною процентною ставкою сплачується Фондом розвитку підприємництва у зв`язку з наданням позичальнику компенсації погашається шляхом списання банком коштів з рахунку екскроу в порядках та на умовах визначених договором між банком та Фондом розвитку підприємництва, або з поточного рахунку позичальника у випадках на умовах та строки, що визначені цим договором. При цьому, в разі невідповідності ОСОБА_1 вимогам програми (якщо він не є на момент укладення договору військовослужбовцем) відповідач вправі відмовити ОСОБА_1 в наданні кредитних коштів, оскільки вказаний кредит є виключно цільовим та відповідає вимогам держаних гарантій. (підпункт 1 п. 3.2.2.1. Договору).
27 грудня 2022 року між ОСОБА_1 , АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки за кредитним договором від 27.12.2022 №12/2022-0151, за яким ОСОБА_2 , як поручитель поручилась перед банком за належне виконання взятих ОСОБА_1 на себе зобов`язань за кредитним договором.
Цього ж дня ОСОБА_1 було укладено з банком іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передав банку в заставу придбане за кредитні кошти житло. За умовами кредитного договору відповідач надав позивачу кредитні кошти на придбання житлової нерухомості в сумі 1230400 грн на умовах платності, строковості та повернення. Вказані грошові кошти відповідачем перераховано на поточний рахунок ОСОБА_3 , яка була власником придбаного позивачем за кредитні кошти нерухомого майна.
Згідно з довідкою, виданою Управлінням Служби Безпеки України в Сумській області від 02.01.2025 ОСОБА_1 з 29.05.2015 до 31.12.2024 включно проходив військову службу в Управлінні Служби Безпеки України в Сумській області.
Згідно з витягом із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 16.06.2025 ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності із 10.04.2025 у зв`язку із захворювання, пов`язаним із проходженням військової служби.
З дня звільнення позивача з військової служби - 01.01.2025, відповідач почав застосовувати до позивача річну відсоткову ставку за кредитом в розмірі 7 %.
Згідно з відповіддю ПАТ Українська фінансова житлова компанія» від 27.12.2024 позивач більше не має права на кредитування житла під 3 % річних, оскільки йому встановлена ІІІ група інвалідності, а право на продовження такого кредитування мають військовослужбовці, яким після звільнення за станом здоров`я було встановлено І або ІІ групу інвалідності.
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до встановлених державою гарантій окремим категоріям військовослужбовців надано право на отримання доступного іпотечного кредитування для придбання житла. Реалізація цієї державної програми здійснюється через приватне акціонерне товариство «Українська фінансова житлова компанія», 100 відсотків акцій якого належать державі. Механізм, критерії та умови забезпечення такого кредитування, а також порядок компенсації ПрАТ «Українська фінансова житлова компанія» частини процентної ставки за кредитами, забезпеченими предметом іпотеки, визначені Умовами забезпечення приватним акціонерним товариством «Українська фінансова житлова компанія» доступного іпотечного кредитування громадян України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2022 року № 856.
У редакції, чинній на момент прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2022 року № 856, Умовами забезпечення приватним акціонерним товариством «Українська фінансова житлова компанія» доступного іпотечного кредитування громадян України було визначено коло осіб, які мали право на участь у програмі доступного іпотечного кредитування. До таких осіб, зокрема, належали ветерани війни та члени їхніх сімей, учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, сім`ї загиблих (померлих) ветеранів війни, визначені статтею 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України (підпункт 5 пункту 3 Умов).
Судом установлено, що 27 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та АТ «Державний ощадний банк України» укладено договір споживчого кредиту № 12/2022-0151 у межах державної програми доступного іпотечного кредитування, яка реалізовується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2022 року № 856 «Про затвердження Умов забезпечення приватним акціонерним товариством «Українська фінансова житлова компанія» доступного іпотечного кредитування громадян України» та Порядку здешевлення вартості кредитів.
Відповідно до п. 2.5.1.1. базова фіксована відсоткова ставка за користування кредитом становить 7 відсотків річних. Однак, відповідно до підпункту 2.5.1.1. п. 2.5. даного кредитного договору для ОСОБА_1 , як військовослужбовця, її знижено до 3 % річних.
За умовами встановленими 2.5.1.2. друга частина нарахованих процентів в розмірі так званої компенсаційної частини процентів, що розраховується як різниця між базовою процентною ставкою та компенсаційною процентною ставкою сплачується Фондом розвитку підприємництва у зв`язку з наданням позичальнику компенсації погашається шляхом списання банком коштів з рахунку екскроу в порядках та на умовах визначених договором між банком та Фондом розвитку підприємництва, або з поточного рахунку позичальника у випадках на умовах та строки, що визначені цим договором. При цьому, в разі невідповідності ОСОБА_1 вимогам програми (якщо він не є на момент укладення договору військовослужбовцем) відповідач вправі відмовити ОСОБА_1 в наданні кредитних коштів, оскільки вказаний кредит є виключно цільовим та відповідає вимогам держаних гарантій (підпункт 1 п. 3.2.2.1. Договору).
Отже, на противагу доводів апеляційної скарги, кредитний договір не встановлював для позивача фіксовану процентну ставку 3 % річних як самостійну договірну умову на весь строк кредитування. Фіксованою умовою договору є саме базова ставка 7 % річних, тоді як застосування ставки 3 % є наслідком державної компенсації, право на яку залежить від відповідності позичальника критеріям, установленим нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування державної програми.
Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 04 липня 2023 року № 710, яка набрала чинності 01 серпня 2023 року, до Умов забезпечення приватним акціонерним товариством «Українська фінансова житлова компанія» доступного іпотечного кредитування громадян України було внесено зміни.
Зокрема, підпунктом 1 пункту 3 Умов передбачено, що з метою визначення права на отримання компенсації частини процентної ставки за кредитами до відповідної пільгової категорії також належать особи, які після отримання кредиту були звільнені із займаних посад або втратили відповідний статус чи звання у зв`язку з набуттям статусу особи з інвалідністю I або II групи внаслідок війни, - на період такої інвалідності. Водночас члени сімей таких осіб до зазначеної категорії не включаються.
Крім того, абзацом п`ятим пункту 2 Умов визначено, що для цілей їх застосування під встановленням позичальнику інвалідності після отримання кредиту слід розуміти встановлення саме інвалідності I або II групи внаслідок війни.
Отже, після внесення зазначених змін законодавець конкретизував коло осіб, які після звільнення зі служби зберігають право на державну компенсацію частини процентної ставки, замінивши загальну категорію «особи з інвалідністю внаслідок війни» категорією «особи з інвалідністю I або II групи внаслідок війни».
Перевірка належності позичальника до категорій громадян, визначених у підпунктах 1-4 пункту 3 цих Умов, проводиться уповноваженим суб`єктом щокварталу та передує виставленню рахунка на сплату місячних платежів позичальником. Надання компенсації припиняється у разі, коли уповноважений суб`єкт не отримав протягом 90 днів з граничної дати, зазначеної в кредитному договорі, підтвердження належності позичальника до категорій осіб, визначених у підпунктах 1-4 пункту 3 цих Умов, або у разі переходу позичальника до інших категорій осіб, визначених у пункті 3 цих Умов. При цьому, в разі переходу позичальника до інших категорій осіб, ніж визначені у підпунктах 1-4 пункту 3 цих Умов, та повернення протягом 30 календарних днів до однієї з категорій, визначених у підпунктах 1-4 пункту 3 цих Умов, виплата компенсації не припиняється. Для категорій позичальників, визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 3 цих Умов, у період воєнного стану та протягом 90 днів з дня його припинення чи скасування надання компенсації відновлюється з місяця, коли уповноваженим суб`єктом було отримано підтвердження належності позичальника до категорій громадян, визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 3 цих Умов. Для проведення зазначеної перевірки отримання інформації про належність позичальника до відповідної категорії може здійснюватися, зокрема, засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг шляхом електронної інформаційної взаємодії інформаційно-комунікаційних систем.
Згідно з підпунктом 2.5.1.2 кредитного договору компенсаційна частина процентів сплачується у порядку та на умовах, визначених договором між банком та Фондом розвитку підприємництва, або з поточного рахунку позичальника у випадках на умовах та строки, що визначені цим договором.Водночас оспорюваними підпунктами 3.3.2.3-3.3.2.6 та пунктом 3.3.3 договору сторони погодили наслідки припинення або неможливості здійснення такої компенсації, зокрема у разі: якщо протягом Строку кредитування Позичальник втратить право на отримання Компенсації; у випадку, якщо протягом Строку кредитування відбудеться призупинення надання Фондом Компенсації Позичальнику, в тому числі таке призупинення відбувається, якщо Позичальник допустить більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів виконання зобов`язань зі сплати Процентів (їх частини) та/або з повернення Кредиту (його частини), або він допустить інші порушення умов цього Договору та/або Програми, включаючи Умови КМУ, Порядку, Правил чи будуть мати місце інші обставини, внаслідок яких згідно умов Програми призупиняється надання Компенсації Позичальнику) (3.3.2.4.); у випадку відсутності коштів Компенсації на Рахунку ескроу (п. 3.3.2.5.);у випадку недостатності на Рахунку ескроу коштів в розмірі, необхідному для виплати Компенсації в повному обсязі (3.3.2.6).
Такі положення договору відповідають статті 628 ЦК України, оскільки відтворюють механізм реалізації державної програми, встановлений Кабінетом Міністрів України, та не наділяють банк правом на власний розсуд змінювати умови кредитування чи перелік осіб, які мають право на державну підтримку.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції повинен був оцінювати виключно відповідність спірних умов договору законодавству, чинному на момент його укладення, колегія суддів відхиляє.
Так, на час укладення кредитного договору сторони погодили не лише базову процентну ставку та порядок її компенсації, а й передбачили, що компенсація здійснюється відповідно до Умов, затверджених Кабінетом Міністрів України, а також визначили наслідки її припинення або втрати права на її отримання. Отже, спірні умови договору від початку були побудовані на механізмі державної компенсації, існування якої залежить від чинного нормативного регулювання.
Крім того, правовідносини щодо надання державної компенсації є триваючими. У редакції Умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 856 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 04 липня 2023 року № 710, прямо передбачено, що уповноважений суб`єкт здійснює періодичну перевірку належності позичальника до відповідних категорій осіб, а надання компенсації припиняється у разі втрати такого статусу або невідповідності встановленим критеріям.
Таким чином, право на державну компенсацію не виникає одноразово на весь строк кредитування, а зберігається лише за умови постійної відповідності позичальника вимогам, визначеним чинними Умовами програми.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач був звільнений із військової служби 31 грудня 2024 року, а 10 квітня 2025 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності, пов`язану з проходженням військової служби. На цей час діяла редакція постанови Кабінету Міністрів України № 856 зі змінами, внесеними постановою № 710, відповідно до якої право на продовження отримання компенсації після звільнення зі служби мають лише особи, які отримали статус особи з інвалідністю І або ІІ групи внаслідок війни.
Оскільки позивач не відповідав визначеним державою критеріям, у відповідача були відсутні правові підстави для подальшого застосування до нього компенсаційної процентної ставки 3 % річних.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення вимог статті 58 Конституції України та недопустимість зворотної дії нормативно-правових актів у часі.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Разом із тим наведений конституційний принцип не означає, що нормативно-правовий акт не може поширювати свою дію на триваючі правовідносини, які виникли до набрання ним чинності, але продовжують існувати після цього моменту.
Таким чином, до правовідносин сторін було застосовано законодавство, чинне на момент виникнення юридичних фактів, з якими Умови пов`язують збереження або припинення права на державну компенсацію. Нова редакція Умов не була поширена на події чи правові наслідки, які настали до набрання нею чинності, а регулювала лише подальший перебіг триваючих правовідносин.
Колегія суддів зауважує, що банк не збільшував в односторонньому порядку фіксовану процентну ставку за договором у розумінні частини третьої статті 1056-1 ЦК України. Базова ставка, визначена договором, залишилась незмінною та становить 7 % річних. Змінився лише обсяг державної компенсації, що не залежить від волевиявлення банку і визначається виключно державою в межах відповідної бюджетної програми.
Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що саме спірні пункти договору дозволяють банку самостійно змінювати перелік пільгових категорій позичальників.
Зі змісту договору вбачається, що банк не наділений повноваженнями щодо визначення чи зміни категорій осіб, які мають право на державну компенсацію. Він лише застосовує нормативне регулювання, встановлене Кабінетом Міністрів України, та виконує функції уповноваженого кредитора у межах державної програми.
Визнання недійсними оспорюваних пунктів договору саме по собі не призведе до поновлення права позивача на компенсацію частини процентної ставки, оскільки джерелом припинення такого права є не умови кредитного договору, а чинні положення постанови Кабінету Міністрів України № 856 у редакції постанови № 710.
За змістом статей 15, 16 ЦК України судовий захист має бути ефективним і забезпечувати реальне поновлення порушеного права. Обраний позивачем спосіб захисту таким вимогам не відповідає, оскільки навіть у разі задоволення вимоги про визнання недійсними окремих умов договору право на отримання державної компенсації не виникне за відсутності визначених законодавством підстав.
Вимога про зобов`язання банку здійснити перерахунок заборгованості виключно виходячи із застосування ставки 3 % річних, яка є похідною від вимог про визнання недійсними окремих пунктів договору, не може бути задоволена, оскільки банк не має повноважень самостійно змінювати умови державної компенсації всупереч чинному нормативному регулюванню.
Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди позивача зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 710, якими було змінено перелік осіб, що мають право на отримання державної компенсації частини процентної ставки. Однак вирішення питання щодо відповідності цієї постанови Конституції України, законам України чи іншим актам вищої юридичної сили виходить за межі предмета даного спору .
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити а оскаржене рішення - залишити без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 31 липня 2026 року.
Суддя-доповідач: Л. В. Василишин
Судді: В. М. Барков
О. В. Пнівчук