Справа № 344/10045/24
Провадження № 22-ц/4808/1254/26
Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.
Суддя-доповідач Девляшевський
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.
суддів: Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.,
секретаря Кузів А.В.,
з участю представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського міського суду від 28 квітня 2026 року, у справі за позовом Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою, визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння,
встановив :
У травні 2024 року Івано-Франківська міська рада звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою, визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позов мотивований тим, що квартира АДРЕСА_1 на праві особистої приватної власності належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті вона була зареєстрована в вказаній квартирі, інших зареєстрованих осіб в квартирі не було. Оскільки ОСОБА_2 проживала одна, спадкоємців, які після відкриття спадщини звернулись із заявою про прийняття спадщини після її смерті не було, спадщина не була ніким прийнята. Відтак, відумерла спадщина належить Івано-Франківській міській територіальній громаді з часу смерті спадкодавиці.
Разом з тим, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав вказана квартира на підставі договору купівлі-продажу від 08.12.2023 належить ОСОБА_1 . Представником продавця за даним договором була ОСОБА_3 , яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.10.2023. Довіреність від імені ОСОБА_2 була посвідчена після її смерті, отже не була результатом вільного волевиявлення. Така довіреність не може створювати будь-яких юридичних наслідків, та на її підставі неможливим є відчуження майна особи, оскільки будь-які подальші правочини є протиправними. У продавця були відсутні правові підстави для розпорядження спірною квартирою, оскільки право розпоряджатись майном є складовою частиною права власності.
Отже, подальші дії зі спірним нерухомим майном, а саме набуття права власності на квартиру ОСОБА_1 не можуть мати юридичних наслідків, оскільки виникають на підставі нікчемних правочинів.
За наведених обставин позивач просив:
визнати нерухоме майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , а саме квартиру АДРЕСА_1 , відумерлою спадщиною та передати її Івано-Франківській міській територіальній громаді в особі Івано-Франківської міської ради;
визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений 08.12.2023 року нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Маркеловою І.М. за реєстровим № 1489;
витребувати в ОСОБА_1 у комунальну власність в особі Івано-Франківської міської ради квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 28 квітня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, представник Івано-Франківської міської ради подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Вважає необґрунтованим висновок суду про те, що в задоволенні позову належить відмовити, оскільки ОСОБА_1 набув право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу та є добросовісним набувачем.
Суд не звернув увагу, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 було укладено від імені ОСОБА_2 вже після її смерті. Дана квартира за її життя не відчужувалася. Отже, на момент укладення вищевказаного договору купівлі-продажу продавець за договором розпорядився спірною квартирою без достатніх правових підстав, тобто неправомірно. Більше того, ОСОБА_3 відчужуючи від імені ОСОБА_2 (померлої) спірний об`єкт нерухомого майна, була обізнана в її смерті, оскільки і здійснювала її поховання.
Скаржник вважає, що витребування спірної квартири у набувача ОСОБА_1 надасть змогу Івано-Франківській міській територіальній громаді в особі Івано-Франківської міської ради реалізувати свій законний інтерес. Це уможливить в подальшому на виконання повноважень та завдань Івано-Франківську міську територіальну громаду передати її в користування найменш забезпеченим та найбільш соціально потребуючим категоріям населення. Зазначене свідчить про дотримання справедливого балансу між загальним інтересом громади та інтересами відповідача, як особи, яка не позбавлена можливості відновити своє право у спосіб звернення з вимогою про відшкодування збитків до особи, дії якої призвели до спричинення шкоди.
А тому, на думку апелянта, втручання у право власності відповідача не може вважатися непропорційним та таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції. Вибуття 27.10.2023 спірного об`єкта нерухомості з володіння позивача з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну та фінансову основу місцевого самоврядування, що у свою чергу спричиняє шкоду інтересам держави, яка згідно з ст. 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування, та звернення міською радою до суду з позовною заявою направлене на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні правового статусу спірного комунального майна, яке перебуває у чужому незаконному володінні. Зволікання із захистом порушеного права власності унеможливлює виконання Івано-Франківською міською радою завдань, пов`язаних з реалізацією державної політики у сфері забезпечення житлом осіб, які потребують покращення житлових умов.
Правом на подання відзиву інші учасники справи не скористались.
В засіданні апеляційного суду представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.
Представник відповідача доводів скарги не визнав, посилаючись на обґрунтованість висновків суду.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що обставини справи не свідчать про те, що ОСОБА_1 під час придбання спірної квартири знав або міг знати про порушення з боку продавця порядку реалізації майна та про набуття ним майна усупереч закону. Суд дійшов висновку про те, що факт добросовісності набуття відповідачем у власність спірної квартири належними та допустимими доказами не спростований, тому останній є добросовісним набувачем цього майна.
Відтак, після набуття ОСОБА_1 , який є добросовісним набувачем, у власність спадкового майна, територіальна громада має право лише на грошову компенсацію вартості цього майна, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Позивач, звертаючись до суду із вказаним позовом із вимогою про витребування майна із володіння добросовісного набувача, обрав неефективний спосіб захисту прав територіальної громади, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
За змістом частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановлене судом рішення відповідає цим вимогам закону з огляду на наступне.
Як вбачається з копії Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 10.09.2019 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була спадкоємцем майна ОСОБА_4 , 1961 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з квартири АДРЕСА_1 (а.с. 128 т.1).
Право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав 10.09.2019 року державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Івано-Франківського міського нотаріального округу Дмитрук С.Д. (а.с. 130 т.1).
Згідно копії актового запису про смерть № 2145 від 09 серпня 2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживала за адресою: АДРЕСА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , у віці 80 років (а.с. 12).
Згідно з інформацією наданою КП «Міська ритуальна служба» ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , похована 10.08.2021 (а.с. 19 т.1).
З інформації, наданої Відділом з питань реєстрації місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання та ведення реєстру територіальної громади, станом на 23.01.2024 ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 20 т.1).
08 грудня 2023 року між ОСОБА_3 , яка діє від імені та в інтересах громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Продавець), та ОСОБА_1 (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого Покупцем придбана квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Коломийського нотаріального округу Івано- Франківської області Маркеловою І.М. та зареєстровано у реєстрі № 1489. Вартість квартири, згідно п. 2.1. Договору складає 1 452 000,00 гривень. Ціна продажу квартири була встановлена відповідно до висновку про вартість об`єкту оцінки (пароль пошуку звіту оцінку № РЗЕОТР311227) складеного 08.12.2023року ОСОБА_5 (п. 2.2. Договору) (а.с. 117-119).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав № 357695057 від 08.12.2023, дана квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 , на праві приватної власності (а.с. 120 т.1).
З долученого Витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування вбачається, що 01.02.2024 слідчим управлінням Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області внесено відомості за № 1202409[телефон приховано] за ч. 3 ст. 190 КК України. Зазначено, що 31.01.2024 року до СУ ГУНП в Івано-Франківській області надійшли матеріали Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за фактом шахрайського заволодіння приміщенням квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі підробленого договору купівлі-продажу квартири № 1489 від 08.01.2023, в період дії військового стану на території України (а.с. 13 т.1).
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина 2 статті 328 ЦК України).
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).
Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року в справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18)).
Добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей (див.: пункт 6.50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).
Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19), пункт 7.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20)).
Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар (див.: пункт 6.53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою (абзац 1 частини першої статі 1277 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зазначено, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач - внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).
Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо".
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Водночас матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували недобросовісність відповідача ОСОБА_1 під час набуття права власності на спірну квартиру, а також те, що він знав або повинен був знати про порушення прав інших осіб чи наявність обтяжень щодо спірного майна.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну квартиру на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 08.12.2023, укладеного за відплатною ціною 1 452 000,00 грн, визначеною відповідно до висновку про вартість об`єкта оцінки. Розрахунок між сторонами здійснено з дотриманням вимог статті 1087 ЦК України. Під час посвідчення договору приватний нотаріус встановив особи сторін, перевірив їх цивільну дієздатність та належність відчужуваного майна продавцю, що свідчить про дотримання вимог законодавства при укладенні правочину.
При укладенні та нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу відповідач не знав і не міг знати про те, що довіреність на представництво інтересів продавця була видана після його смерті, оскільки діяв добросовісно, покладаючись на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та документи, надані для посвідчення правочину. Повноваження представника продавця були підтверджені нотаріально посвідченою довіреністю, а нотаріус перевірив правовий статус квартири, дієздатність сторін та відсутність заборон чи обтяжень. Оскільки реєстр не містив відомостей про права інших осіб або обтяження, відповідач не знав і не міг знати про їх існування.
Таким чином, суд дійшов обгрунтованого висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами недобросовісність дій ОСОБА_1 при набутті права власності на спірну квартиру, у зв`язку з чим останній є добросовісним набувачем цього майна.
З огляду на наведене, висновок суду про відмову в задоволенні позову є правильним та відповідає встановленим обставинам справи й вимогам закону.
Посилання апелянта на порушення інтересів територіальної громади внаслідок вибуття спірного майна не є підставою для покладення негативних наслідків такого вибуття на добросовісного набувача, оскільки останній набув право власності на підставі чинного правочину, покладаючись на дані державних реєстрів, та не був обізнаний про будь-які порушення прав позивача.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 28 квітня 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: В.М. Барков Є.Є. Мальцева
Повний текст постанови виготовлено 31 липня 2026 року.