ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" липня 2026 р. Справа№ 927/87/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чапляна С.Є.
суддів: Іванова В.П.
Крижного О.М.
без виклику представників учасників справи;
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.04.2026
у справі № 927/87/26 (суддя Шморгун В.В.)
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одумаді-Транс»
про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 165204,00 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий зміст позовних вимог та підстав позову
Акціонерне товариства «Українська залізниця» (далі - позивач, АТ «Укрзалізниця») звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одумаді-Транс» (далі - відповідач, ТОВ «Одумаді-Транс») про стягнення 165 204,00 грн безпідставно набутих коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами 28.12.2022 укладено договір про закупівлю № ПК/МТЗ/22612/Ю, відповідно до умов якого відповідач здійснив поставку плат КВ ЯНВ 8ТК.687281.001 у кількості 6 штук на суму 165 204,00 грн.
Під час проведення вхідного контролю поставленої продукції виявлено недоліки та невідповідність поставленого товару вимогам договору і тендерній документації, у зв`язку з чим приймання товару призупинено та оформлено відповідні акти.
Надалі відповідач повторно поставив спірний товар, однак під час проведення повторного вхідного контролю встановлено, що поставлені плати залишаються неукомплектованими, не містять блоки керування та не працюють при встановленні на пасажирський вагон, що також підтверджено актами вхідного контролю.
Позивач наголосив, що відповідач не усунув виявлені недоліки, товар не був прийнятий за якістю та комплектністю, право власності на товар до позивача не перейшло, на баланс підприємства товар не зарахований, а тому обов`язок щодо його оплати у позивача не виник.
Разом з тим бухгалтерією виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна» 24.04.2023 помилково здійснено оплату вартості зазначеного товару у сумі 165 204,00 грн на підставі платіжної інструкції №227094.
Посилаючись на положення ст. 1212 ЦК України, позивач зазначив, що оскільки товар ним не прийнято, обов`язок щодо його оплати не настав, а відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе отримані грошові кошти, останні підлягають поверненню як безпідставно набуте майно.
Крім того, позивач послався на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2024 у справі №927/1184/23, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024, яким встановлено факт поставки відповідачем некомплектного товару та відмовлено у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Одумаді-Транс» про зобов`язання АТ «Укрзалізниця» прийняти зазначений товар, що, на думку позивача, має преюдиціальне значення під час розгляду цієї справи.
2. Узагальнена позиція позивача
Заперечуючи проти задоволення позову, ТОВ «Одумаді-Транс» зазначило, що спірні грошові кошти сплачено позивачем на виконання умов договору про закупівлю від 28.12.2022 № ПК/МТЗ/22612/Ю, а тому вони не можуть вважатися безпідставно набутими.
Відповідач підкреслив, що між сторонами існують чинні договірні правовідносини, договір не розірвано та не визнано недійсним, відтак відсутні правові підстави для застосування положень ст. 1212 ЦК України.
Також відповідач наголосив на помилковості твердження позивача про непідтвердження здійснення платежу належними доказами, оскільки оплату проведено відповідно до умов договору та після поставки товару.
Крім того, відповідач заперечив доводи позивача щодо неналежної якості поставленої продукції, оскільки, на його думку, поставлений товар відповідає умовам договору, а спір щодо його прийняття має вирішуватися виключно у межах договірних правовідносин.
З огляду на викладене відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю.
3. Стислий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.04.2026 у справі №927/87/26 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, які свідчили б про відсутність правових підстав для отримання відповідачем спірних коштів.
Суд першої інстанції зазначив, що між сторонами існують договірні правовідносини, які виникли на підставі договору про закупівлю від 28.12.2022 № ПК/МТЗ/22612/Ю, а тому положення ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.
Також місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведення позивачем, що поставлені відповідачем плати не працювали саме при встановленні у немодернізовані ящики пасажирських вагонів.
Суд першої інстанції наголосив, що рішення у справі №927/1184/23 має преюдиціальне значення лише щодо встановлених у ньому обставин, однак не підтверджує наявності підстав для повернення спірних коштів як безпідставно набутих.
4. Надходження до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги та її узагальнені доводи
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, АТ «Укрзалізниця» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.04.2026 у справі № 927/87/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та невідповідністю висновків суду встановленим обставинам справи.
Скаржник зазначив, що відповідно до тендерної документації предметом закупівлі була плата ЯНВ ААОТ423142.141 або її еквівалент, технічні характеристики якого повинні були відповідати вимогам тендерної документації або бути не гіршими.
На думку скаржника, відповідач поставив плати КВ ЯНВ 8ТК.687281.001, які не є еквівалентом продукції, визначеної тендерною документацією, оскільки конструктивно потребують встановлення додаткової субплати та не забезпечують роботу у немодернізованих ящиках ЯНВ ААОТ.424411.102 пасажирських вагонів, побудованих до 2011 року.
Скаржник послався на лист від 29.03.2024 № ПК-07/552, який, на його думку, підтверджує, що спірні плати встановлювалися саме у немодернізовані ящики, внаслідок чого вони не працювали.
Також скаржник зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки не врахував преюдиціальні обставини, встановлені рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі №927/1184/23.
На переконання скаржника, у зазначеній справі судами встановлено факт поставки відповідачем некомплектної продукції, а також відмовлено у задоволенні зустрічного позову відповідача про зобов`язання позивача прийняти поставлений товар, що свідчить про відсутність у позивача обов`язку щодо його оплати.
Також скаржник зазначив, що товар не був прийнятий кінцевим одержувачем за результатами вхідного контролю, перебуває на відповідальному зберіганні позивача, на баланс підприємства не зарахований, а сплата 165 204,00 грн була здійснена бухгалтерією помилково, у зв`язку із чим зазначені кошти підлягають поверненню відповідно до ст. 1212 ЦК України.
За подання апеляційної скарги скаржником сплачено 3993,60 грн судового збору
5. Узагальнені доводи відповідача
ТОВ «Одумаді-Транс» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.04.2026 - без змін.
У відзиві відповідач зазначив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди із наданою судом оцінкою доказів.
Відповідач звернув увагу, що апеляційна скарга не містить конкретних доводів щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального чи матеріального права у розумінні ст. 277 ГПК України.
Стосовно доводів апеляційної скарги про преюдиціальність рішення у справі №927/1184/23 відповідач ствердив, що суд першої інстанції правильно врахував встановлені у цій справі фактичні обставини, а саме по собі рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову не свідчить про відсутність у покупця обов`язку оплатити поставлений товар.
Відповідач також вказує, що рішення у справі №927/1184/23 містить висновок про те, що АТ «Укрзалізниця» не відмовилося від прийняття продукції, а прийняло її за кількістю, тоді як зустрічний позов було відхилено виключно з огляду на неналежний спосіб захисту.
Позивач не довів належними доказами, що поставлені плати встановлювалися саме у немодернізовані ящики пасажирських вагонів, а наданий лист від 29.03.2024 № ПК-07/552 лише підтверджує технічне призначення відповідних плат, однак не містить відомостей про фактичні умови проведення їх випробування.
Посилання позивача на ст. 1212 ЦК України є безпідставними, оскільки між сторонами існують чинні договірні правовідносини, договір про закупівлю від 28.12.2022 № ПК/МТЗ/22612/Ю не розірвано, не визнано недійсним, а сплату коштів здійснено на виконання договірного зобов`язання, що виключає можливість застосування положень глави 83 ЦК України.
6. Рух апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 матеріали апеляційної скарги АТ «Укрзалізниця» у судовій справі № 927/87/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді-доповідача) Чапляна С.Є., суддів Іванова В.П., Крижного О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 за апеляційною скаргою АТ «Укрзалізниця» відкрито апеляційне провадження та постановлено здійснювати розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
7. Позиція суду апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1, 2, 4, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.
7.1. Обставини, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
З матеріалів справи, досліджених судом першої інстанції, вбачається, що 28.12.2022 між АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» (покупець) та ТОВ «Одумаді-Транс» (постачальник) укладено договір про закупівлю товару № ПК/МТЗ/22612/Ю (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язався поставити покупцю товар, визначений специфікацією, а покупець - прийняти та оплатити такий товар на умовах договору.
Згідно зі специфікацією до договору предметом поставки були плати ЯНВ ААОТ423142.141 або їх еквівалент, який повинен був відповідати технічним характеристикам, визначеним тендерною документацією, або мати показники не гірші за встановлені.
Згідно з п. 5.2 договору приймання товару за якістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7.
Відповідно до п. 2.8 договору у разі поставки товару неналежної якості або некомплектного товару постачальник зобов`язаний здійснити його заміну або усунути виявлені недоліки у встановлений договором строк.
Умовами п. 7.3 договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється лише за умови надання постачальником належним чином оформлених документів, зокрема, рахунку-фактури; акта приймання-передачі товару та/або видаткової накладної; документів, що підтверджують якість товару; документів про проведення вхідного контролю поставленого товару (актів про фактичну якість і комплектність продукції з підтвердженням відсутності недоліків поставленого товару); належним чином зареєстрованої податкової накладної.
Судом встановлено, що на виконання договору ТОВ «Одумаді-Транс» поставило виробничому підрозділу «Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна» шість плат КВ ЯНВ 8ТК.687281.001 загальною вартістю 165 204,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 08.03.2023 № РРН0000013.
Під час здійснення вхідного контролю відповідно до вимог договору та інструкції П-7 позивачем виявлено невідповідність поставленої продукції вимогам договору, у зв`язку з чим 13.03.2023 складено акт про призупинення приймання продукції та акт про виявлення недоліків продукції № 01.
Після повторного направлення товару постачальником 15.05.2023 під час перевірки встановлено відсутність блока керування плат та неможливість їх функціонування, про що складено відповідний акт.
Комісією 16.05.2023 проведено повторний вхідний контроль, за результатами якого встановлено, що поставлені плати залишаються некомплектними, не працюють після встановлення, у зв`язку з чим інструментальний вхідний контроль провести неможливо. Приймання продукції було припинено, а товар передано на відповідальне зберігання, про що складено акт про виявлення при вхідному контролі недоліків продукції № 02.
Позивач 17.05.2023 направив постачальнику лист про виклик його представника для участі у спільному прийманні товару відповідно до вимог інструкції П-7. Представник постачальника для участі у прийманні не прибув.
Комісією 19.05.2023 за участю представника громадськості складено акт про фактичну якість і комплектність продукції № 241/23, яким встановлено невідповідність поставленого товару умовам Договору та необхідність його заміни або усунення виявлених недоліків.
Матеріалами справи підтверджується, що виявлені недоліки постачальником усунуті не були, товар позивачем за якістю не прийнято, на баланс підприємства не зараховано, а поставлені плати залишаються на відповідальному зберіганні виробничого підрозділу позивача.
Разом з тим 24.04.2023 виробничим підрозділом позивача було перераховано на рахунок відповідача 165 204,00 грн відповідно до платіжної інструкції № 227094. Призначення платежу, зазначене у вказаній платіжній інструкції: «Спл за товарзг вид. нак РРН0000013 від 08.03.2023 (плата) по договору ПК/МТЗ/22612/Ю від 28.12.2022 з ПДВ 27534,00 (_157_)».
Також рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2024 у справі № 927/1184/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024, встановлено факт поставки відповідачем продукції неналежної якості та некомплектної продукції, у зв`язку з чим з відповідача стягнуто штрафні санкції за поставку товару неналежної якості та порушення строків заміни такого товару, а у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Одумаді-Транс» про зобов`язання АТ «Укрзалізниця» прийняти спірний товар відмовлено.
Звертаючись з цим позовом, позивач зазначав, що оскільки поставлений товар не був прийнятий за якістю у порядку, визначеному договором, право на його оплату у постачальника не виникло, а перераховані кошти у сумі 165 204,00 грн є безпідставно набутими та підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України.
7.2. Оцінка висновків суду першої інстанції, доводів учасників справи та мотиви, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні рішення
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Разом з тим визначення норми матеріального права, яка підлягає застосуванню до встановлених обставин, належить до повноважень суду.
За змістом принципу jura novit curia неправильне посилання позивача на норму матеріального права не звільняє суд від обов`язку самостійно надати правовідносинам сторін належну правову кваліфікацію. Нормативне обґрунтування позову не є його фактичною підставою, а тому застосування судом іншої норми права за незмінності предмета позову та наведених позивачем обставин не становить виходу за межі позовних вимог.
У цій справі предметом позову є стягнення з відповідача конкретної грошової суми - 165 204,00 грн. Фактичними підставами позову позивач визначив поставку некомплектного та непридатного до використання товару, його неприйняття, неусунення постачальником недоліків і перерахування покупцем його вартості за відсутності передбачених договором умов для оплати. Зазначені обставини визначають межі судового розгляду.
За таких обставин місцевий господарський суд не повинен був обмежуватися перевіркою наявності умов застосування ст. 1212 ЦК України, а мав з`ясувати, чи виникло у позивача право вимагати повернення зазначеної суми на підставі норм, які спеціально регулюють наслідки передання товару неналежної комплектності.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про закупівлю від 28.12.2022 № ПК/МТЗ/22612/Ю.
Згідно з пунктом 1.1 договору постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця товар відповідно до специфікації, а покупець - прийняти та оплатити його на умовах договору. Договором урегульовано вимоги до якості та комплектності продукції, порядок її приймання, наслідки виявлення недоліків, обов`язок постачальника усунути недоліки або замінити товар, а також умови проведення оплати.
Набуття однією зі сторін майна чи коштів унаслідок виконання чинного договору загалом не є безпідставним. Якщо повернення сплаченої суми є правовим наслідком конкретного порушення договору купівлі-продажу або поставки та врегульоване спеціальною нормою договірного права, саме така норма підлягає першочерговому застосуванню.
Такий підхід відповідає висновкам Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19, за якими наявність спеціальної норми глави 54 ЦК України, що визначає правові наслідки конкретного порушення продавцем договору, виключає застосування до тієї самої вимоги загальних положень про безпідставне набуття майна. Водночас помилкове посилання позивача на ст. 1212 ЦК України не є підставою для відмови в позові, якщо встановлені обставини дають підстави застосувати відповідну спеціальну норму.
У цій справі позивач пов`язує необхідність повернення оплати саме з переданням некомплектного товару та невиконанням відповідачем обов`язку усунути недоліки або замінити продукцію. Правові наслідки такого порушення безпосередньо врегульовані статтями 682 і 684 ЦК України.
Тому заявлена вимога підлягає першочерговій оцінці як договірна вимога про повернення сплаченої за некомплектний товар суми, а не як самостійна кондикційна вимога.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 682 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності. Якщо договором купівлі-продажу не встановлено умов щодо комплектності товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться.
За ч.ч. 1, 2 ст. 684 ЦК України у разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором: (1) пропорційного зменшення ціни; (2) доукомплектування товару в розумний строк.
Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором: (1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний; (2) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми.
Отже, право покупця відмовитися від договору і вимагати повернення повної сплаченої суми не виникає автоматично з моменту виявлення будь-якого недоліку товару.
Застосування п. 2 ч. 2 статті 684 ЦК України потребує встановлення в сукупності таких обставин: (1) переданий товар є некомплектним; (2) покупець належним чином повідомив продавця про порушення; (3) покупець вимагав доукомплектувати товар у розумний строк; (4) продавець такої вимоги не виконав; (5) після невиконання вимоги покупець реалізував право відмовитися від договору; (6) товар збережений у стані, який дозволяє повернути його продавцю.
Аналогічний механізм застосування ст. 684 ЦК України викладено Верховним Судом у постанові від 12.06.2024 у справі №903/725/23. Право на відмову від договору виникає лише після того, як продавець не виконав вимогу про доукомплектування товару в наданий йому розумний строк.
Таким чином, для задоволення позову в цій справі недостатньо встановити, що товар не був остаточно прийнятий покупцем або що на час платежу були відсутні окремі документи, передбачені договором. Необхідно, передусім, довести первинну передумову застосування ст. 684 ЦК України - передання некомплектного товару.
Відповідно до тендерної документації предметом закупівлі була плата ЯНВ ААОТ.423142.141 або еквівалентна продукція, технічні параметри та характеристики якої повинні відповідати встановленим вимогам або мати не гірші показники.
За специфікацією до договору відповідач мав поставити плати КВ ЯНВ виробництва ТОВ «СВП "КВАЗАР"».
За видатковою накладною від 08.03.2023 №РРН0000013 відповідач поставив до виробничого підрозділу ПК ВЧД-3 Одеса шість плат КВ ЯНВ 8ТК.687281.001 на суму 165 204,00 грн.
Під час первинного вхідного контролю 13.03.2023 комісією позивача було зафіксовано відсутність у платах електронних реле, транзисторів, інтегральних мікросхем та субплати, у зв`язку із чим продукцію визначено як недоукомплектовану й непридатну до подальшого використання.
Постачальник визнав допущену при виготовленні невідповідність у конструкторській документації та повідомив, що здійснить заміну плат протягом двадцяти робочих днів.
Відповідач 15.05.2023 повторно передав покупцеві шість плат. Під час їх огляду та повторного вхідного контролю комісія позивача встановила відсутність блока керування та зазначила, що під час установлення на вагон плата не працює. Приймання продукції було припинено, а плати взято на відповідальне зберігання.
Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що первісно поставлений товар мав істотно ширший перелік відсутніх елементів, після чого відповідач здійснив його заміну. Підставою повторного неприйняття вже замінених шести плат позивач визначив відсутність блока керування та непрацездатність плат при встановленні на вагон.
При цьому позивач посилається на акти від 15.05.2023, 16.05.2023 і 19.05.2023, якими зафіксовано відсутність блока керування та непрацездатність плат при встановленні на вагон.
Водночас сам факт відсутності певного складника ще не доводить некомплектність товару. Необхідно встановити, що відповідний складник мав входити до складу конкретної моделі товару відповідно до умов договору, технічної документації, погодженого призначення продукції або звичайних вимог до її комплектності.
З листа філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» від 29.03.2024 №ПК-07/552 вбачається, що зазначена в тендерній документації плата ЯНВ ААОТ.423142.141 призначалася для використання в ящиках ЯНВ ААОТ.424411.102 пасажирських вагонів виробництва до 2011 року.
Водночас ТОВ «НВП "Хартрон-Експрес Лтд"», яке визначено розробником і власником технічної документації на плату ААОТ.423142.141, у листі від 15.11.2023 повідомило, що плати цієї моделі, які використовувалися в немодернізованих ящиках вагонів виробництва до 2011 року, не містили вбудованої субплати або блока керування типу А1. Відповідний блок з`явився в іншій модернізованій конструкції, яка застосовувалася починаючи з 2011 року. Плата ААОТ.423142.141 і модернізований блок ЯНВ ААОТ.423142.236 є конструктивно різними та невзаємозамінними.
Отже, інформація розробника свідчить, що відсутність у платі вбудованого блока керування сама по собі могла відповідати конструктивній документації до товару, призначеного для немодернізованих ящиків пасажирських вагонів виробництва до 2011 року.
Зі змісту актів від 15.05.2023, 16.05.2023 та 19.05.2023 не вбачається, на вагоні якого року виробництва проводилася перевірка; якою була модифікація встановленого на ньому ящика ЯНВ; чи був такий ящик немодернізованим ЯНВ ААОТ.424411.102; чи відповідав спосіб підключення плат їх технічному призначенню; чи була непрацездатність наслідком відсутності елемента, який відповідно до конструкторської документації мав входити до складу саме цієї моделі плати.
Місцевий господарський суд обґрунтовано звернув увагу, що в актах не ідентифіковано конкретного вагона та обладнання, на якому здійснювалась перевірка, у зв`язку із чим неможливо достовірно встановити, чи випробовувалися спірні плати на обладнанні того типу, для якого вони закуповувались.
Лист від 29.03.2024 №ПК-07/552 підтверджує загальну мету закупівлі - використання плат у вагонах виробництва до 2011 року, але не містить відомостей про те, на якому саме вагоні та ящику фактично проводилась перевірка шести спірних плат у травні 2023 року.
За таких обставин надані позивачем докази не дають підстав із більшою вірогідністю порівняно з доказами відповідача встановити, що відсутність блока керування була ознакою некомплектності повторно переданих плат, а не передбаченою технічною документацією конструктивною особливістю товару, призначеного для немодернізованих ящиків.
Сам факт того, що під час установленої комісією перевірки плата не працювала, без ідентифікації обладнання та умов її випробування також не є достатнім доказом невідповідності товару умовам договору.
За твердженням скаржника факт некомплектності спірних плат встановлений рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі №927/1184/23.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої ці обставини встановлені.
Преюдиціальне значення мають саме фактичні обставини, безпосередньо встановлені судом, а не правова оцінка цих обставин, мотиви рішення чи сам результат вирішення певної позовної вимоги.
У справі №927/1184/23 установлено, що (1) відповідач поставив продукцію з порушенням погодженого строку; (2) під час первинного вхідного контролю виявлено відсутність у платах низки елементів; (3) постачальник повідомив про допущену невідповідність та зобов`язався замінити товар; (4) заміну у визначений договором строк не здійснено; (5) позивач мав підстави для нарахування штрафних санкцій за порушення строків поставки, поставку продукції неналежної якості та порушення строків заміни.
За результатами розгляду цієї справи з відповідача стягнуто штрафні санкції, а в задоволенні зустрічного позову постачальника про зобов`язання покупця прийняти товар відмовлено.
Однак скасовуючи додаткове рішення про зобов`язання відповідача замінити продукцію, Північний апеляційний господарський суд у постанові від 19.02.2025 прямо зазначив, що місцевий господарський суд належним чином не дослідив, на яку саме продукцію належної комплектації має бути здійснена заміна та якою конкретно повинна бути належна комплектація відповідно до умов договору.
З огляду на це в рішенні, що переглядається, правильно зазначено, що судовими рішеннями у справі №927/1184/23 не встановлено ані конкретного складу належної комплектації спірних плат, ані невідповідності повторно переданих плат такій комплектації.
Сам факт стягнення штрафу за поставку товару неналежної якості чи комплектності не звільняє позивача від доказування в цій справі обставин, які входять до іншого предмета доказування, а саме (1) якою була погоджена сторонами комплектність повторно поставлених шести плат; (2) чи повинен був входити до їх складу блок керування; (3) чи перевірялися плати на обладнанні, для якого вони були призначені; (4) чи виникло в покупця передбачене ст. 684 ЦК України право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої суми.
Так само відмова у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Одумаді-Транс» про зобов`язання АТ «Укрзалізниця» прийняти товар сама по собі не встановлює відсутності у постачальника права на оплату та не підтверджує всіх передумов для повернення сплаченої суми. Судове рішення про відмову в позові має преюдиціальне значення лише щодо встановлених у ньому фактів, а не щодо висновків, які сторона пропонує вивести з самого результату розгляду справи.
Отже, доводи апеляційної скарги про преюдиціальне встановлення належної комплектності спірного товару та його невідповідності такій комплектності є необґрунтованими.
Матеріали справи підтверджують, що після первинного виявлення недоліків позивач вимагав заміни товару, а відповідач повторно передав шість плат 15.05.2023.
Після повторного неприйняття продукції позивач листом від 30.06.2023 №ПКВЧД-3-14/221 просив відповідача вирішити питання щодо доукомплектування плат КВ ЯНВ 8ТК.687281.001.
Таким чином, позивач повідомив відповідача про виявлені недоліки та вимагав їх усунення або доукомплектування товару.
Водночас з подальшої поведінки позивача його волевиявлення щодо відмови від договору не вбачається. Разом з тим, вирішення цього питання не має самостійного значення без доведення первинної обставини, з якою закон пов`язує виникнення відповідного права, - передання некомплектного товару.
Право покупця відмовитися від договору не може ґрунтуватися виключно на його суб`єктивному переконанні в некомплектності продукції або на внутрішніх актах приймальної комісії, якщо іншими доказами обґрунтовано поставлено під сумнів те, що відсутній складник узагалі повинен був входити до погодженої сторонами комплектації.
Оскільки позивач не довів, що повторно передані шість плат не відповідали умовам договору щодо комплектності, у нього не виникло передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 684 ЦК України права відмовитися від договору та вимагати повернення сплаченої за цей товар грошової суми.
Позивач також посилається на те, що відповідно до п. 7.3 договору оплата товару могла бути здійснена лише за наявності належно оформлених документів, у тому числі актів про фактичну якість і комплектність продукції з підтвердженням відсутності недоліків.
Матеріалами справи підтверджується, що позитивного акта вхідного контролю щодо шести плат складено не було, а 24.04.2023 їх вартість була перерахована відповідачу до завершення процедури заміни товару.
Водночас ненастання передбаченої договором умови або строку платежу саме по собі не є достатньою підставою для висновку про виникнення у покупця права на остаточне повернення сплаченої суми.
На момент платежу договір залишався чинним, постачальник був зобов`язаний замінити або доукомплектувати товар, а покупець, у разі належного виконання, - прийняти та оплатити його. Тобто платіж був здійснений у межах існуючого договірного зв`язку, хоча й до настання всіх погоджених договором умов оплати.
Платіж, здійснений до настання строку чи умови виконання, не в усіх випадках є безпідставним набуттям. Для виникнення обов`язку повернути таку суму необхідно встановити, що одержувач не набув і надалі не може набути права на неї, а договірні відносини припинені або настали передбачені спеціальною нормою наслідки, які зобов`язують продавця повернути оплату.
У цій справі остаточне право на повернення повної сплаченої суми залежить від наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 684 ЦК України. Оскільки передання некомплектного товару в розумінні цієї норми не доведено, саме лише порушення договірної процедури оплати не є достатньою підставою для задоволення позову.
Інакше суд фактично визнав би за покупцем право на повернення повної вартості товару без установлення матеріально-правової передумови припинення його зустрічного обов`язку за договором.
З огляду на чинність договору та наявність спеціального правового регулювання наслідків передання некомплектного товару підстав для задоволення позову безпосередньо за ст. 1212 ЦК України також немає.
Положення глави 83 ЦК України можуть застосовуватися до повернення виконаного однією зі сторін зобов`язання лише тоді, коли правова підстава набуття майна була відсутня, припинена або згодом відпала і відповідні наслідки не врегульовані спеціальними нормами договірного права.
У цьому випадку одержання відповідачем спірних коштів було пов`язане з виконанням чинного договору поставки. Право покупця на повернення оплати як наслідок поставки некомплектного товару спеціально врегульоване ст. 684 ЦК України.
Недоведеність обставин, необхідних для застосування цієї спеціальної норми, не може бути подолана шляхом застосування загальної конструкції безпідставного збагачення. Інше означало б можливість обійти встановлені законом умови реалізації права на відмову від договору.
Перебування товару на відповідальному зберіганні позивача та невзяття його на бухгалтерський баланс не підтверджують самі по собі ані некомплектності продукції, ані виникнення права на повернення її вартості.
Бухгалтерський облік майна не визначає цивільно-правового моменту переходу права власності. Для встановлення належності товару необхідно враховувати умови договору, зміст видаткової накладної, порядок приймання продукції та норми цивільного законодавства.
Оскільки матеріально-правові підстави для повернення покупцеві сплаченої суми не доведені, окреме вирішення питання про обов`язок позивача повернути товар відповідачу не впливає на результат цього спору.
Водночас саме збереження спірних плат у володінні позивача підтверджує необхідність застосування до відносин сторін узгодженого договором і законом механізму остаточного врегулювання долі товару, а не ізольованого стягнення його повної вартості за правилами про безпідставне збагачення.
Таким чином, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову, хоча мотиви місцевого господарського суду про неможливість застосування ст. 1212 ЦК України лише з огляду на наявність між сторонами договору є неповними.
Неправильне посилання позивача на ст. 1212 ЦК України не звільняло суд від обов`язку самостійно перевірити право на повернення заявленої суми відповідно до ст. 684 ЦК України.
Здійснивши таку правову кваліфікацію, апеляційний суд установив, що матеріали справи не підтверджують усієї сукупності умов, необхідних для застосування п. 2 ч. 2 ст. 684 ЦК України.
Зокрема, позивач не довів, що (1) відсутність блока керування свідчила про некомплектність саме тієї моделі плат, яку відповідач був зобов`язаний поставити; (2) цей блок відповідно до договору, тендерної або конструкторської документації повинен був входити до складу плат для немодернізованих ящиків вагонів виробництва до 2011 року; (3) повторно передані плати перевірялися саме на обладнанні, для використання з яким вони закуповувалися; (4) попередніми судовими рішеннями встановлено конкретний склад належної комплектації шести спірних плат та їх невідповідність такій комплектації.
За відсутності доказів передання некомплектного товару в розумінні ст.ст. 682, 684 ЦК України у позивача не виникло права відмовитися від договору в частині поставки шести плат і вимагати повернення 165 204,00 грн.
Доводи апеляційної скарги не усувають зазначеної доказової прогалини та зводяться переважно до іншого тлумачення актів приймання і судових рішень у справі №927/1184/23.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог, вважається доведеною, якщо подані на її підтвердження докази є більш вірогідними, ніж докази, надані на спростування цієї обставини.
У цьому випадку сукупність доказів позивача не є достатньою для висновку, що повторно поставлені шість плат не відповідали умовам договору щодо комплектності. Натомість інформація розробника технічної документації та відсутність в актах приймання відомостей про конкретне обладнання, на якому перевірявся товар, обґрунтовано ставлять такий висновок під сумнів.
За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують правильності кінцевого висновку місцевого господарського суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача 165 204,00 грн.
8. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ґрунтується на матеріалах справи та нормах матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмінність окремих мотивів, з яких виходить апеляційний суд, від мотивів місцевого господарського суду не є підставою для скасування правильного по суті рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги.
9. Судові витрати
Судові витрати у цій справі складаються з витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, новий розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.04.2026 у справі №927/87/26, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Акціонерного товариства «Українська залізниця».
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.04.2026 у справі № 927/87/26 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського Чернігівської області від 15.04.2026 у справі № 927/87/26 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Українська залізниця».
4. Матеріали справи № 927/87/26 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги на це судове рішення безпосередньо до Верховного Суду в порядку, визначеному ст. 286 - 291 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий суддя С.Є. Чаплян
Судді В.П. Іванов
О.М. Крижний