ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 року Справа № 918/274/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Поліщук П.Я. , суддя Юрчук М.І.
секретар судового засідання Дехтярук І.А.
за участю представників:
органу прокуратури: Немкович І.І.
позивача: Струк Р.М. (Західний офіс Державної аудиторської служби України)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 28.04.2026 суддею Качуром А.М. у м. Рівне (повний текст рішення складено 30.04.2026) у справі № 918/274/26
за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради та Західного офісу Державної аудиторської служби України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп"
до Комунального підприємства "Рівненський обласний протипухлинний центр" Рівненської обласної ради
про визнання недійсною додаткової угоди № 3 та стягнення 245982, 35 грн
ВСТАНОВИВ:
Керівник Рівненської окружної прокуратури звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради та Західного офісу Державної аудиторської служби України з позовом до ТзОВ "Захід Енерджі Груп" та КП "Рівненський обласний протипухлинний центр" Рівненської обласної ради про визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 18.08.2023 року та стягнення 245982, 35 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказав про незаконність укладеної між відповідачами додаткової угоди № 3 від 18.08.2023 до договору № 046/Т від 06.01.2023, вважає, що остання має бути визнана недійсною в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти слід стягнути в дохід обласного бюджету.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.04.2026 у даній справі позов прокурора задоволено; визнано недійсною додаткову угоду № 3 від 18.08.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 046/Т від 06.01.2023, укладеного між відповідачами; стягнуто з відповідача 1 на користь Рівненської обласної ради безпідставно збережені кошти в сумі 245982, 35 грн; стягнуто з відповідача 1 на користь Рівненської обласної прокуратури 4282, 99 грн судового збору; стягнуто з відповідача 2 на користь Рівненської обласної прокуратури 1331, 20 грн судового збору.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Товариство вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, оскільки, на думку останнього, судом неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, з порушенням норм матеріального і процесуального права. Скаржник вважає, що суд передчасно і необґрунтовано прийняв рішення про визнання недійсною оспорюваної додаткової угоди до договору, яка на думку суду була укладена з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки за її умовами ціна за одинцю товару (кВт/год.) перевищила 10% граничну межу, а ціна договору фактично збільшилась на 12% порівняно з погодженою ціною під час закупівлі, чим порушив норми матеріального права. Також товариство вважає, що суд помилково прийняв до уваги обґрунтування прокурора і прийняв неправильне рішення у справі, посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Рівненської області від 28.04.2026 у справі № 918/274/26; справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Від прокуратури та позивача надійшли відзиви на апеляційну скаргу, відповідно до яких сторони просили залишити останню без задоволення.
Від скаржника на адресу суду надійшли клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного справи № 922/2848/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, а також клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України скарги ТзОВ "Укр Газ Ресурс" щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Прокуратурою подано заперечення на вказані клопотання товариства.
Розглянувши клопотання скаржника про зупинення апеляційного провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного справи № 922/2848/24 , судова колегія зазначає слідуюче.
В силу п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Разом з цим, вказана процесуальна норма надає суду процесуальну можливість, а не встановлює обов`язок для зупинення провадження у справі.
Суд констатує, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в ухвалі від 09.04.2026 у cправі № 922/2848/24 приймаючи на розгляд справу № 922/2848/24 за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 вказав, що судові рішення мотивовано тим, що прокурор, звертаючись до суду з вимогами про визнання додаткових угод недійсними, не довів наявності тих обставин, з якими закон пов`язує визнання їх недійсними, а також не довів витрачання бюджетних коштів та порушення інтересів держави в тому числі прокуратура не врахувала оприлюдненого на вебпорталі Prozorro висновку Північно-східного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі № UA-2023-05-17-005675-a, в межах якого досліджувалося питання правомірності укладення спірних додаткових угод, та за результатами якого порушень встановлено не було; також не взято до уваги того, що у спірних правовідносинах КП "Харківводоканал" не є ані розпорядником, ані одержувачем бюджетних коштів, оскільки джерело фінансування цієї процедури закупівлі - кошти від господарської діяльності підприємства, що підтверджується пунктом 4.2 договору.
Водночас, підставами для передачі цієї справи на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду стали обґрунтування колегії суддів щодо необхідності відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 12.03.2025 у справі № 924/524/24, від 10.09.2025 у справі № 910/6131/24, від 04.02.2026 у справі № 922/1328/24, від 18.02.2026 у справі № 913/95/25 щодо застосування приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 1, 2 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у подібних правовідносинах шляхом їх (висновків) уточнення, а саме виключення з висновку речення: "При цьому джерело походження таких коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси) не є визначальним, оскільки обов`язок нагляду (контролю) за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи покладено на її власника незалежно від джерел фінансування".
Відтак, у справі № 922/2848/24 мова йшла про закупівлю товару за кошти від господарської діяльності підприємства, а у даному ж випадку закупівлю було здійснено за кошти обласного бюджету. Тобто, правовідносини у даній справі та у справі № 922/2848/24 не є подібними.
Окрім того, суд акцентує, що аналогічне клопотання вже було подано товариством під час розгляду справи судом першої інстанції, за результатами розгляду якого Господарський суд Рівненської області у рішенні від 28.04.2026 дійшов до обґрунтованого висновку, що правовідносини у даній справі та у справі № 922/2848/24 не є подібними.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання скаржника про зупинення апеляційного провадження у справі за вказаним клопотанням.
Щодо клопотання скаржника про зупинення апеляційного провадження у справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України скарги ТзОВ "Укр Газ Ресурс" суд зазначає, що як вбачається з інформації, наявної на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України https://ccu.gov.ua, суб`єкт права на конституційну скаргу ТзОВ "Укр Газ Ресурс" в особі директора Денисовича В.В. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням щодо перевірки на відповідність частині 1 ст. 8, частині 4 ст. 13, частинам 1, 4 ст. 41, частині 1 ст. 42, пункту 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України (конституційність) пункту 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VІІІ зі змінами, який встановлює можливість зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків. Товариство стверджує, що внаслідок застосування оспорюваних приписів порушено його права: на мирне володіння майном як складника права приватної власності (ч. ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України); на здійснення підприємницької діяльності на засадах економічної доцільності (ч.ч. 1, 3 ст. 42 Конституції України), а також порушує принцип верховенства права в аспекті юридичної визначеності (ч. 1 ст. 8 Конституції України), принцип рівності суб`єктів права власності і господарювання перед законом (ч. 4 ст. 13 Конституції України).
Однак, клопотання скаржника про зупинення провадження не містить доказів неможливості розгляду цієї справи до вирішення вказаної заявником справи, та всупереч вимогам пункту 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як у частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за вказаною конституційною скаргою, так і стосовно того, що зібрані у справі, що розглядається, докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Окрім того, повний текст конституційної скарги ТзОВ "Укр Газ Ресурс", на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України не оприлюднено, а тому лише твердження представника відповідача 1 про те, що справа № 918/274/26 є подібною в частині вирішення питання щодо законності та правомірності збільшення ціни за одиницю товару у випадку коливання ціни на ринку в межах 10 % (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону), не обґрунтовує наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення Конституційним Судом України справи за скаргою ТзОВ "Укр Газ Ресурс" та не ґрунтується на мотивах чи висновках Конституційного Суду України.
Саме по собі відкриття Конституційним Судом України конституційного провадження щодо перевірки конституційності окремої норми закону не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду цієї господарської справи.
При цьому, лише той факт, що позовні вимоги прокуратури у даному спорі обґрунтовані порушенням сторонами договору вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (як підстава визнання додаткових угод недійсними), також жодним чином не підтверджує наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення Конституційним Судом України справи за скаргою ТзОВ "Укр Газ Ресурс".
Отже, клопотання товариства не містить доказів неможливості розгляду цієї справи до вирішення вказаної ним справи та аргументованих і переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як у частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за вказаною конституційною скаргою, так і стосовно того, що зібрані у справі, що розглядається, докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Встановлені у цій справі обставини дозволяють суду апеляційної інстанції разом з тим, відповідно до ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Рішенням від 14.12.2000 № 15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України останній вказав, що такі рішення мають пряму дію.
Відповідно до позиції Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.07.2024 у справі № 580/7744/23, рішення Конституційного Суду України мають лише пряму (перспективну) дію в часі (змінюючи замість законодавця закон (законодавче регулювання)) і поширюються на суспільні відносини, що виникли після набрання ним чинності, гарантуючи, при цьому, конституційний принцип розподілу державної влади, а також стабільність суспільно-управлінських відносин в Україні.
При цьому, визначені темпоральні межі чинності положень нормативно-правового акта, що визнаний неконституційним, забезпечує неможливість настання непередбачуваних наслідків, зокрема, для правової та бюджетної системи, а також суб`єкта (позивач або відповідач), на користь якого винесено судове рішення.
Крім того, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на момент вчинення процесуальної дії, розгляду та вирішення справи.
Як виснував Касаційний господарський суд у постанові від 16.06.2026 у справі № 910/4867/24, правова позиція Конституційного Суду України, в разі ухвалення такого рішення, щодо неконституційності приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922VІІІ матиме пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.
Незалежно від результатів розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/20269 (178/26), правовідносини у цій справі виникли в момент чинності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки договір про постачання електричної енергії споживачу № 046/Т укладено 06.01.2023, а оскаржувану додаткову угоду - 18.08.2023, тобто задовго до відкриття конституційного провадження за конституційною скаргою "Укр Газ Ресурс".
Також на час розгляду даної справи положення пункту 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є чинними, не визнані неконституційними та підлягають застосуванню судом при вирішенні спору. Суд не вправі відмовитися від застосування чинної норми закону лише з підстав відкриття конституційного провадження щодо її перевірки.
Враховуючи викладене, суд констатує відсутність підстав для зупинення апеляційного провадження у справі № 918/274/26 за вказаним клопотанням скаржника.
В судовому засіданні прокурор та представник позивача заперечили вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у відзивах, просили суд залишити в силі оскаржуване рішення.
Від Рівненської обласної ради надійшло клопотання, відповідно до якого рада просила суд розглянути справу без участі представника останньої за наявними матеріалами у справі.
Скаржник явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.
Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзивів на неї та заслухавши представників сторін у судовому засіданні, дослідивши та проаналізувавши наявні докази, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи стверджується, що за результатами проведеної закупівлі у формі відкритих торгів UA-2022-12-12-016354-a, 06.01.2023 відповідач 1 (постачальник) та відповідач 2 (споживач) уклали договір про постачання електричної енергії споживачу № 046/Т, відповідно до предмету якого за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Згідно п. 5.1. договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. У разі надання у встановленому порядку постачальником споживачу повідомлення про зміни умов цього договору (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змінами в нормативно - правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергій, цей договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення, у спосіб визначений комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору: 1) розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - у разі надання постачальнику письмової заяви споживача про незгоду / неприйняття змін у строк до зазначеної в повідомленні дати зміни умов даного договору; 2) зміненим на запропонованих постачальником умовах - якщо споживач у разі надання постачальнику письмову заяву про незгоду / неприйняття змін у строк до зазначеної в повідомленні дати зміни умов даного договору. Згідно п. 5.2. договору, спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії Пунктом 13.8. договору передбачено, що умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача; 2) погодження зміни ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення; Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному вебсайті ДП "Оператор ринку" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження на експертні висновки стосовно відсоткової зміни ціни товару на ринках. Зміна ціни за одиницю товару застосовується з початку розрахункового періоду, у якому відбулись такі зміни. 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку з зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, які враховуються в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачаються за договором. У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку: - підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у договорі; - нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП). 8) зміни умов у зв`язку із продовженням дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку. Згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до договору, ціна на електричну енергію за 1 кВт*год становить 5,00 грн без ПДВ, зазначається у розрахунковому документі, виставленому за підсумком розрахункового періоду та включає наступні складові: закупівельна ціна електричної енергії для споживача на сегментах ринку електричної енергії (ринку "на добу наперед", та/або внутрішньодобовому ринку, та/або ринку двосторонніх договорів, та/або балансуючому ринку) з урахуванням податків, зборів та платежів, що передбачені чинним законодавством України, які постачальник сплачує при закупівлі електричної енергії та вартість послуг постачальника електричної енергії; тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго", що встановлюється відповідною Постановою НКРЕКП.
14.08.2023 (одержано 17.08.2023) відповідач 1 звернувся до відповідача 2 з листом № 6/045 в якому зазначив, що відповідно до даних офіційного веб-сайту ДП "Оператор ринку" відбулося зростання ціни на "на ринку на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку (РДН/ВДР) в липні місяці 2023 року. Внаслідок істотної зміни обставин, які неможливо було передбачити в момент укладання договору, а саме у зв`язку з значним коливанням (зростанням) ціни на ринку, укладений договір та його виконання на діючих умовах є невигідним, тобто збитковим. З огляду на зазначене, наявні усі правові підстави для внесення змін до договору, в частині збільшення ціни, при цьому, така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
18.08.2023 сторони уклали додаткову угоду № 3, у якій домовилися викласти абзац перший п. 1 комерційної пропозиції в новій редакції: "Ціна на електричну енергію за 1 кВт*год становить 5,64112 грн без ПДВ, зазначається у розрахунковому документі, виставленому за підсумком розрахункового періоду та включає наступні складові: "Дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджує свою дію на відносини між сторонами з 01.08.2023 року. Укладаючи вказану угоду сторони посилалися на положення п. 2 п. 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", а саме погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню піни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
На підтвердження коливання цін на ринку постачальник надав експертний висновок Рівненської ТПП В-169/2 від 14.08.2023 в якому зазначено середньозважену ціну РДН (ОЕС) за період 01.02.2023 - 28.02.2023 та за період 01.07.2023 - 31.07.2023, та надано висновок що середньозважена ціна на електроенергію на РДН (ОЕС) у липні 2023 року в порівнянні з лютим 2023 року збільшилась на 14%.
Судами встановлено, що на виконання умов договору, за період з лютого 2023 по січень 2024 року відповідачем 1 поставлено відповідачу 2 626610 кВт*год електричної енергії на загальну суму 4005642, 35 грн з ПДВ.
Разом з цим, у період дії зміненої ціни поставлено 319 729,999 кВт*год електричної енергії на загальну суму 2164362, 35 грн з ПДВ, а саме згідно: акту прийому-передачі електроенергії за серпень 2023 року №0[телефон приховано] від 25.09.2023 - 49987 кВт*год на суму 338379, 20 грн з ПДВ; акту прийому-передачі електроенергії за вересень 2023 року №0[телефон приховано] від 19.12.2023 - 45924, 158 кВт*год на суму 310876, 43 грн з ПДВ; акту прийому-передачі електроенергії за вересень 2023 року №0[телефон приховано]/1 від 15.11.2023 - 3004,841 кВт*год на суму 20340, 80 грн з ПДВ; акту прийому-передачі електроенергії за жовтень 2023 року № 0[телефон приховано] від 19.12.2023 - 49 743 кВт*год на суму 336727,48 грн з ПДВ; акту прийому-передачі електроенергії за листопад 2023 року №0[телефон приховано] від 19.12.2023 - 52 302 кВт*год на суму 354 050,23 грн з ПДВ; акту прийому-передачі електроенергії за грудень 2023 року №0[телефон приховано] від 19.12.2023 - 55 696 кВт*год на суму 377 025,38 грн з ПДВ; акту прийому-передачі електроенергії за січень 2024 року №0[телефон приховано] від 14.02.2024 - 63 073 кВт*год на суму 426 962,83 грн з ПДВ. За поставлену електричну енергію проведено розрахунки в повному обсязі.
Як вбачається з позовної заяви прокурора, останній вказав, що здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію у вказаний період за ціною, визначеною договором, комунальне підприємство мало сплатити постачальнику коштів на суму 1918380 грн (319729,999 * 5,00 грн + 20%). Відтак, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію відбулась переплата коштів у розмірі 245982, 35 грн (2164362, 35 грн - 1918380 грн). Отже, прокурор вважає, що товариство безпідставно зберегло у себе грошові кошти у сумі 245982, 35 грн.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII (далі - у редакції, чинній станом на час укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього).
Згідно ч. 4 ст. 3 Закону № 922-VIII відносини, пов`язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.
Згідно з п. 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону № 922-VIII, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно ст. ст. 651, 652 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Статтею 41 Закону № 922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону № 922-VIII). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.
Як вже встановлено судами, у спірних правовідносинах договір про закупівлю та оспорювана додаткова угода до нього були укладені у період дії положень норм частини п`ятої ст. 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ІХ.
Стосовно застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 1530-ІХ), колегія суддів зазначає, що Законом № 1530-ІХ внесено зміни до Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) та викладено п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії". Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.
На відміну від норм п. 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни. Додатково на підтвердження зазначеного свідчить зміст пояснювальної записки до проекту Закону № 1530-IX, згідно з якою метою його прийняття було завершити реформу органу оскарження у сфері публічних закупівель, що відповідно дозволяє стверджувати, що подібні зміни вочевидь не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель (виконавцям) після підписання договору збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю. А отже, зміни та доповнення до пункту 2 частини п`ятої ст. 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.
Однак, пунктом 2 частини п`ятої с. 41 Закону № 922-VIII як у редакції, викладеній Законом № 114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Разом з цим, положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, у редакції Закону № 1530-ХІ, не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі.
Тлумачення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII свідчить про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII унормовано на рівні не більше 10 %. До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.
Відтак, норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.
Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.
Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону № 922-VIII.
При цьому, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі. До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
Суд констатує, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.
Зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-ІХ до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.
Разом з цим, судова колегія враховує, що пунктом 3-7 розділу Х Перехідних положень Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі - Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 3-8 цього розділу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджені Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.
У даному спорі до застосування не підлягає редакція підпункту 2 пункту 19 Особливостей в редакції Постанови КМУ № 1067 від 01.09.2025, так як договір, так і спірні додаткові угоди укладені до прийняття вказаної постанови, яка не має ретроспективної дії на правовідносини, які виникли до її прийняття.
Пунктом 19 Особливостей обумовлено, що істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону; 9) зменшення обсягів закупівлі та/або ціни згідно з договорами про закупівлю робіт з будівництва об`єктів нерухомого майна відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 382 "Про реалізацію експериментального проекту щодо відновлення населених пунктів, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації" (Офіційний вісник України, 2023 р., № 46, ст. 2466), якщо розроблення проектної документації покладено на підрядника, після проведення експертизи та затвердження проектної документації в установленому законодавством порядку.
Судовою колегією констатується, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження належного обґрунтування коливання ціни на ринку з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди № 3.
Натомість, як підставу для укладення додаткової угоди № 3 від 18.08.2023, надано експертний висновок Рівненської ТПП В-169/2 від 14.08.2023, в якому зазначено середньозважену ціну РДН (ОЕС) за період 01.02.2023 - 28.02.2023 та за період 01.07.2023 - 31.07.2023, та надано висновок що середньозважена ціна на електроенергію на РДН (ОЕС) у липні 2023 року в порівнянні з лютим 2023 року збільшилась на 14%. При цьому, обґрунтованого документального підтвердження факту коливання ціни на електричну енергію на ринку з моменту укладення договору (6 січня 2023 року) до моменту укладення додаткової угоди № 3 (18.08.2023) або оформлення та направлення оферти листом від 14.08.2023 не надано. Окрім того, вказана додаткова угода розповсюджує свою дію на відносини сторін, які виникли до її укладення, тобто така угода змінює ціну за товар після його споживання. Тобто, постачальником не обґрунтовано і документально не підтверджено факт коливання ціни на електричну енергію на ринку з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.
Згідно ст. ст. 215, 216 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Як вже встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, за результатами проведення оголошеної позивачем процедури закупівлі переможцем було визнано ТзОВ "Захід Енерджі Груп" з остаточною пропозицією за результатами аукціону з урахуванням пониження ціни предмета закупівлі - 4500000 грн з ПДВ, за ціною 5,00 грн/кВт*год за одиницю товару без ПДВ. Водночас, угодою № 3 внесено зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення, зокрема ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію визначена у розмірі 5,64112 грн/кВт*год без ПДВ, відтак ціна збільшилась на 12,82%, тобто ціну збільшено понад порогове обмеження встановлене законом.
Апеляційний господарський суд зауважує, що зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є не прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього. Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Законом № 922-VIII не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим. Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України. Відтак, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар.
Судами встановлено, що для обґрунтування підвищення ціни відповідачем на власний розсуд обирались періоди для порівняння середніх цін на електричну енергію, дослідження яких не відображало їх динаміку, а також не могло бути належним обґрунтуванням для висновків про коливання цін у бік збільшення. Крім того, у наданих відповідачем 1 документах не міститься доказів на підтвердження пропорційного зростання ціни на товар на ринку з урахуванням періоду дії договору до укладення додаткової угоди. Водночас наведені документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, пропорційності їх зростання, у них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв`язку із чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII.
Вказаним спростовуються твердження апелянта про те, що для укладення спірної додаткової угоди були надані документи, які належним чином підтверджували коливання ціни на ринку.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що необхідність внесення зазначених змін не можна вважати обґрунтованим та такою, що підтверджена належними доказами, окрім того, спірною угодою збільшено ціну за одиницю товару понад 10 %.
Посилання скаржника на підпункт 2, підпункт 7 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спору, оскільки: 1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; 2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.
Враховуючи усі вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд повністю погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для визнання оспорюваної додаткової угоди № 3 до договору недійсною, оскільки остання укладена всупереч вимог статі 41 Закону № 922-VIII та не містить належних доказів коливання цін на ринку з моменту укладення договору до моменту внесення змін, змінює ціну товару після того як товар було спожито, а також збільшує ціну за одиницю товару понад 10 % що заборонено законом, який регулює спірні правовідносини щодо процедури публічних закупівель.
З огляду на той факт, що додаткова угода є недійсною та не породжує правових наслідків, відповідно, підстава для оплати електричної енергії за встановленою у них ціною відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм статей 216, 1212 ЦК України, у заявленому розмірі відповідач 1 має повернути.
Розрахунок вартості поставленого товару необхідно здійснювати з ціни товару за одиницю в розмірі 5,00 грн за кВт*год без ПДВ. У період дії зміненої ціни поставлено 319 729,999 кВт*год електричної енергії на загальну суму 2164 362, 35 грн з ПДВ. За поставлену електричну енергію проведено розрахунки в повному обсязі. Таким чином, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію у вказаний період за ціною, визначеною договором, комунальне підприємство мало сплатити постачальнику коштів на суму 1918380 грн, відтак, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію, відбулась переплата коштів у розмірі 245982, 35 грн, яка є різницею між фактичною сплатою та вартістю товару, обов`язок з оплати якого існував.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що грошові кошти в сумі 245982, 35 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем 1, оскільки підстава їх набуття відпала, а отже останній зобов`язаний їх повернути в силу приписів ст. ст. 216, 1212 ЦК України.
Відносно твердження скаржника про те, що позовні вимоги могли б бути заявлені лише в частині перевищення 2% (оскільки ціна договору фактично збільшилась на 12% порівняно з початковою, а законом дозволяється підняття до 10%), колегією суддів відмічається наступне.
Додаткова угода є правочином, який змінює істотні умови основного договору. За приписами ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує дійсність правочину на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Матеріалами справи стверджується, що оскаржувана додаткова угода суперечить імперативним вимогам ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та п. 19 Особливостей № 1178, оскільки збільшує ціну договору понад встановлений законом поріг та на підставі доказів, які не підтверджують можливість такого підвищення. Відповідно, укладення правочину з прямим порушенням закону свідчить про його недійсність вцілому, а не в окремій частині.
Враховуючи усе вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає законним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову прокуратури.
В силу ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами розгляду апеляційної скарги відповідача 1, судова колегія дійшла висновку про те, що остання не підлягає задоволенню, оскільки наведені товариством аргументи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, за таких обставин, рішення Господарського суду Рівненської області від 28.04.2026 у справі № 918/274/26 слід залишити без змін.
В силу ст. 129 ГПК України, понесені товариством судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на останнє.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 28 квітня 2026 року у справі № 918/274/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу № 918/274/26 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складено "31" липня 2026 року.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Поліщук П.Я.
Суддя Юрчук М.І.