ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року Справа №918/1263/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Гудак А.В.
суддя Петухов М.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційні скарги Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" та Фізичної особи-підприємця Данченкова Олександра Яковича на рішення Господарського суду Рівненської області від 27.04.2026 (суддя Андрійчук О.В., повне рішення складене 27.04.2026)
за позовом Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України"
до Фізичної особи-підприємця Данченкова Олександра Яковича
про стягнення 19 741,70 грн
та
за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Данченкова Олександра Яковича
до Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України"
про стягнення 32 724,10 грн
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.04.2026 первісний позов Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (далі - ДУ "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України") до Фізичної особи-підприємця Данченкова Олександра Яковича (далі - ФОП Данченков О.Я.) задоволено частково. Стягнуто з ФОП Данченкова О.Я. на користь ДУ "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" 779,19 грн пені, 9 424,27 грн штрафу та 1 252,14 грн судового збору.
Зустрічну позовну заяву ФОП Данченкова О.Я. до ДУ "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" задоволено. Стягнуто з ДУ "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" на користь ФОП Данченкова О.Я. 32 152,40 грн основного боргу та 3 328,00 грн судового збору.
Суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли зобов`язання на підставі договору-купівлі продажу, відповідно до яких відповідач за первісним позовом, тобто продавець, здійснив поставку товару в межах строку та у обсязі, визначеному договором, однак поставлений товар не відповідав вимогам щодо якості, у зв`язку з чим підлягав заміні.
Також судом встановлено порушення виконання зобов`язань у частині своєчасної заміни товару неналежної якості та щодо здійснення оплати за частину товару.
Щодо прострочення відповідача за первісним позовом у частині виконання зобов`язання щодо заміни товару суд врахував, що зазначене було зумовлене неможливістю здійснити заміну у двох установах виконання покарань, що, у свою чергу, призвело до незаміни (недопоставки) 2 250 кг товару.
З огляду на встановлене прострочення кредитора у цій частині суд дійшов висновку про необхідність обмеження періоду нарахування неустойки, здійснивши її нарахування лише до моменту виникнення прострочення кредитора - до 02.04.2025.
Разом з тим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення штрафу у розмірі 25% за непоставку товару, натомість визнав обґрунтованим застосування передбаченого договором штрафу у розмірі 10% за порушення строків заміни неякісного товару та, перевіривши розрахунок позивача, частково задовольнив вимоги про стягнення штрафних санкцій, стягнувши 9 424,27 грн штрафу та 779,19 грн пені, всього 10 203,46 грн.
Щодо зустрічного позову суд першої інстанції виходив із того, що відповідач за первісним позовом поставив позивачу 25 270 кг товару на загальну суму 361 108,30 грн, з яких було замінено лише 23 020 кг товару, тоді як 2 250 кг товару на суму 32 125,50 грн не було ні замінено, ні повернуто постачальнику.
Відтак, врахувавши, що акти повернення товару складалися установами ДУ "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", причини неповернення 2 250 кг товару, який підлягав заміні, покупцем не вказано, то відповідно до статті 692 ЦК України, якою передбачено обов`язок оплатити товар, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення вартості неповернутого товару у сумі 32 125,50 грн.
При цьому суд зазначив, що виявлена невідповідність стосувалася лише більшої фракції (розміру) крупи порівняно з передбаченою договором, а тому поставлений товар залишався придатним до споживання та не міг завдати шкоди особам, які перебувають в установах виконання покарань.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, сторони звернулися до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.
В апеляційній скарзі Державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 27.04.2026 в частині часткового задоволення первісного позову, а саме в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 10 203,46 грн замість заявлених 19 741,70 грн, а також у частині задоволення зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Позивач за первісним позовом вказує на неправильне застосування судом норм матеріального права щодо виду та розміру штрафних санкцій за незаміну товару.
Відтак, апелянт вважає, що товар, що не відповідає умовам договору щодо якості, не може вважатися таким, що переданий покупцю в рахунок виконання договору поставки; продавець, що поставив неякісний товар, вважається таким, що не виконав свого основного обов`язку за договором. Відповідно, санкції за таке порушення мають обчислюватися виходячи з "непоставки", а не "прострочення поставки". У зв`язку з цим суд, на думку позивача за первісним позовом, мав застосувати штраф у розмірі 25% вартості незамінених 2 250 кг товару, який передбачений п.7.3 Договору (за недопоставку товару як такого, у тому числі відсутність результату заміни), а не п.7.2 (за прострочення поставки товару).
Також, ДУ "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що з 03.04.2025 мало місце прострочення кредитора, мотивуючи це тим, що дві установи виконання покарань відмовилися приймати замінний товар та неправомірно обмежив період нарахування пені датою 02.04.2025.
На думку апелянта, передбачені статтею 613 ЦК України умови для визнання прострочення кредитора у даному випадку відсутні, оскільки відмова у прийнятті товару мала місце лише у двох із двадцяти восьми установ виконання покарань і не унеможливлювала виконання відповідачем зобов`язання в цілому. Апелянт звертає увагу, що заміна товару в інших установах продовжувалася до 09.04.2025, а тому можливе прострочення кредитора могло стосуватися лише окремих установ, а не всього зобов`язання.
Крім того, скаржник вказує, що установи виконання покарань не є сторонами договору, а лише здійснюють приймання товару, у зв`язку з чим їхні дії не можуть ототожнюватися з волевиявленням покупця як сторони договірних правовідносин.
Також апелянт зазначає, що навіть за умови наявності прострочення кредитора таке, відповідно до частини другої статті 613 ЦК України, могло бути підставою лише для зупинення нарахування пені на час такого прострочення, але не для обмеження її нарахування щодо всього обсягу зобов`язання.
З огляду на викладене апелянт вважає, що пеня мала нараховуватися з 01.04.2025 до 09.04.2025 або до дати фактичної заміни останньої партії товару в кожній окремій установі.
Водночас ДУ "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" не погоджується із задоволенням зустрічного позову, зазначаючи, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 538, 673, 678 та 692 ЦК України.
На думку скаржника, обов`язок покупця оплатити товар виникає лише після належного виконання продавцем зобов`язання щодо поставки товару належної якості, тоді як спірні 2 250 кг неякісного товару замінені не були.
Апелянт також вказує, що обов`язок із організації заміни та вивезення неякісного товару покладався на продавця, а тому неповернення товару не може бути підставою для стягнення з покупця його вартості.
Разом з тим вважає, що суд не врахував недобросовісність поведінки продавця, який, визнавши неналежну якість товару та зобов`язавшись його замінити, не виконав цього обов`язку в повному обсязі, водночас вимагаючи оплати вартості незаміненого товару.
До Північно-західного апеляційного господарського суду також надійшла апеляційна скарга ФОП Данченков О.Я., який просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 27.04.2026 в частині часткового задоволення первісного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ДУ "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" відмовити повністю. В іншій частині рішення суду, якою задоволено зустрічний позов, просить залишити його без змін.
Також позивач за зустрічним позовом просить здійснити перерозподіл (стягнення) судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції та за результатами перегляду апеляційним судом рішення господарського суду у справі №918/1263/25.
ФОП Данченков О.Я. вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив наявність прострочення з виконання зобов`язань скаржником перед відповідачем за зустрічним позовом в частині проведення заміни неякісного товару, вказавши, що відповідач ДУ "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" просив провести заміну неякісного товару, однак не зазначав кількості товару, який підлягає заміні в розрізі адрес складів де така заміна має бути проведена. У зв`язку з чим ФОП Данченков О.Я. не міг замінити товар, не маючи зазначеної інформації, тому вважає, що прострочення виконання зобов`язань з боку ФОП Данченкова О.Я. не було, а стягнення штрафних санкцій є незаконним та таким, що не відповідає обставинам справи.
Позивач за зустрічним позовом вважає помилковим посилання суду першої інстанції на те, що ФОП Данченков О.Я. повинен був замінити увесь поставлений за договором товар загальною кількістю 25 270 кг, та таким, що суперечить ч.4 ст.538 ЦК України, так як на момент надсилання ФОП Данченковим О.Я. листа від 24.03.2025 №ГД ДКВС-1049/3 ГД/2025 (майже через місяць після поставки) у закладах виконання покарань вже було використано частину товару і він не міг бути замінений, а відтак ДУ "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" завідомо не могла повернути повний обсяг поставленого товару неналежної якості ФОП Данченкову О.Я.
Розглянувши апеляційні скарги в межах наведених у них доводів та вимог, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, фактичним обставинам справи, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила таке.
11.02.2025 між позивачем за первісною позовною заявою (покупець) та відповідачем за первісною позовною заявою (продавець) укладено договір купівлі-продажу №30-15-25 (далі - договір), за умовами п.1.1. якого продавець зобов`язується продати і відвантажити ДК 021-2015: 15610000-7 Продукція борошномельно-круп`яної промисловості (крупи ячні №2 (товар) в обсязі, за адресами територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у Рознарядці (Додаток 1 до цього договору), а покупець - забезпечити приймання та оплату товару за цінами, згідно з умовами цього договору. Найменування товару: крупи ячні №2, кількість - 25 270,00 кг, ціна за одиницю - 14,29 грн, загальна сума вартості товару - 361 108,30 грн.
За п.2.1 договору продавець повинен поставити покупцю товар, що є харчовим продуктом, безпечність та якість якого відповідає вимогам законодавства про безпечність та якість харчових продуктів, а також ДСТУ 7700:2015 (для круп ячних №2), умовам цього договору і підтверджена документами, що підтверджують безпечність та якість товару (оригінал або копія, завірена печаткою продавця), відповідно до чинного законодавства.
Ціна цього Договору становить 361 108,30 грн, у тому числі обов`язкові податки та збори. Ціна Договору включає в себе вартість самого товару, його упаковки, маркування, доставки на умовах Договору, передачі, усі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені щодо поставки товару (пункт 3.1. Договору).
Умовами п.4.1. договору погоджено, що розрахунок проводиться шляхом оплати товару покупцем за фактом поставки товару протягом 90 банківських днів з дати отримання товару на склад територіального уповноваженого представника покупця у міру надходження бюджетних коштів на підставі рахунків-фактур продавця, належним чином оформлених накладних, актів приймання.
Датою отримання товару є дата, зазначена в накладній, з урахуванням вимог п.2.5. договору (п.4.3. договору).
Згідно з п.10.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 10.04.2025, а в частині здійснення оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.
Як встановлено судом першої інстанції, покупцем оплачено поставлений товар в кількості 23 020 кг на суму 328 955,80 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку, відтак залишок заборгованості становить 32 152,50 грн.
Відповідно до п.5.1 договору поставка товару здійснюється окремими партіями в обсязі, за адресами територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у Рознарядці (Додаток 1 до договору), продавець повинен здійснити поставку товару у повному обсязі до 10.03.2025.
Моментом поставки товару є момент передачі товару від представника продавця територіальному уповноваженому представнику покупця (п.5.6. договору).
Відповідно до п.7.2 договору у випадку порушення термінів (строків) поставки товару відповідно до умов договору (у тому числі термінів (строків) заміни неякісного товару), зазначених у п.2.4., 5.1., 5.8., 5.11. цього договору, продавець сплачує покупцю пеню, яка обраховується із вартості непоставленого в строк товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день затримки, а у разі прострочення понад сім календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10% вартості непоставленого в строк товару.
За умовами п.7.3 договору у випадку недопоставки товару в обсязі, передбаченому договором, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 25% вартості непоставленого товару.
На виконання умов договору покупцем видано рознарядку на поставку товару до 28 установ виконання покарань, а продавцем у період з 21.02.2025 по 05.03.2025 поставлено товар у повному обсязі - 25 270 кг, що підтверджується видатковими накладними та актами приймання. На підтвердження якості поставленого товару продавцем надано посвідчення про якість круп №10 від 05.02.2025 та експертний висновок №000641 п/25 від 18.02.2025.
Листом від 07.03.2025 покупець повідомив продавця про проведення 12.03.2025 відбору зразків товару для лабораторного контролю якості. За результатами проведених ДП "Укрметртестстандарт" лабораторних досліджень, оформлених протоколами випробувань №1584/25-х та №3126/25-х, встановлено невідповідність поставленої крупи вимогам ДСТУ 7699:2015.
У п.5.8. договору визначено, що під час виявлення невідповідності поставленого товару вимогам щодо безпечності, якості, пакування, або його недостачі територіальний уповноважений представник покупця призупиняє подальший прийом товару та здійснює дії відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР №П-6 від 15.06.1965) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР №П-7 від 25.04.1966), з урахуванням особливостей, визначених цим договором, при цьому складає акт, у якому вказує кількість оглянутого товару і характер виявлених під час прийому дефектів (недоліків). У разі виявлення недоліків товару територіальні уповноважені представники покупця зобов`язані протягом доби з моменту поставки товару повідомити покупця та продавця про виявлені недоліки щодо кількості та/або якості, а також направити повідомлення поштою та на електронні адреси, які зазначені у реквізитах покупця та продавця, додавши до повідомлення: акт зберігання товару; фото- та відеоматеріали щодо товару. У разі згоди продавця із виявленими недоліками продавець зобов`язаний за свій рахунок провести заміну такого товару протягом п`яти календарних днів на товар, що відповідає вимогам договору.
За умовами п.5.12. договору у разі лабораторного підтвердження факту невідповідності товару за якістю продавець проводить заміну неякісного товару на товар належної якості у термін (строк), визначений п.5.8. договору. У цьому випадку початок строку заміни неякісного товару обчислюється з моменту отримання покупцем від продавця або акредитованої лабораторії повідомлення про результати проведених лабораторних досліджень. У випадку незгоди із рішенням лабораторії продавець протягом п`яти днів з дня отримання результатів проведених досліджень має право на арбітражне дослідження в акредитованій лабораторії на вибір покупця. Результати такого дослідження є остаточними. У цьому випадку початок строку заміни настає після отримання результатів арбітражного дослідження.
Листом від 24.03.2025 покупець повідомив продавця про результати лабораторних досліджень і звернувся з вимогою здійснити заміну поставленого товару. Цього ж дня продавець погодився із виявленими недоліками та повідомив про готовність провести заміну товару, звернувшись із проханням надати інформацію щодо кількості товару, який підлягає заміні в кожній установі.
Судом установлено, що під час організації заміни товару окремі установи покупця відмовлялися надавати інформацію щодо залишків товару або здійснювати його заміну без відповідних письмових вказівок ДУ "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України". Зокрема, 03.04.2025 продавцем здійснено спробу провести заміну товару у ДУ "Замкова виправна колонія (№58)" та ДУ "Сокирянська виправна колонія (№67)", однак заміна не відбулася через відсутність відповідних письмових вказівок покупця, про що останнього повідомлено листом від 04.04.2025.
У зв`язку з відмовами установ покупця надавати інформацію щодо кількості товару, який підлягає заміні, і фактичному здійсненні заміни, продавцем надіслано лист №04-04/25 від 04.04.2025 з вимогою посприяти у виконанні заміни, а також доведено до відома позивача про відмови установ, підвідомчих йому, у проведенні заміни круп.
Як установлено судом із фактичних даних, у період з 01.04.2025 по 09.04.2025 було замінено 23 020 кг круп ячних №2, на суму 328 955,80 грн, що підтверджується актами повернення від 01.04.2025, №03 від 01.04.2025, від 02.04.2025, №03 від 02.04.2025, №16 від 02.04.2025, №01/04 від 02.04.2025, від 02.04.2025, №2 від 03.04.2025, від 03.04.2025, №2 від 03.04.2025, від 03.04.2025, №2 від 04.04.2025, №3 від 04.04.2025, №3 від 04.04.2025, №3 від 04.04.2025, №9 від 04.04.2025, від 07.04.2025, від 07.04.2025, №2 від 07.04.2025, №2 від 07.04.2025, від 08.04.2025, від 08.04.2025, від 08.04.2025, від 08.04.2025, №3 від 08.04.2025, від 09.04.2025, накладними №0361 від 01.04.2025 на суму 12 861,00 грн, №0364 від 01.04.2025 на суму 14 004,20 грн, №0370 від 02.04.2025 на суму 20 720,50 грн, №0373 від 02.04.2025 на суму 37 154,00 грн, №0379 від 02.04.2025 на суму 24 293,00 грн, №0388 від 02.04.2025 на суму 7 716,60 грн, №0391 від 02.04.2025 на суму 10 360,25 грн, №0355 від 03.04.2025 на суму 4 644,25 грн, №0376 від 03.04.2025 на суму 11 574,90 грн, №0402 від 03.04.2025 на суму 5 716,00 грн, №0405 від 03.04.2025 на суму 12 146,50 грн, №0408 від 03.04.2025 на суму 7 145,00 грн, №0358 від 04.04.2025 на суму 13 861,30 грн, №0367 від 04.04.2025 на суму 15 004,50 грн, №0411 від 04.04.2025 на суму 11 717,80 грн, №0399 від 04.04.2025 на суму 7 859,50 грн, №0439 від 08.04.2025 на суму 23 578,50 грн, №0352 від 04.04.2025 на суму 8 216,75 грн, №0448 від 07.04.2025 на суму 7 859,50 грн, №0421 від 07.04.2025 на суму 14 290,00 грн, №0427 від 07.04.2025 на суму 3 572,50 грн, №0453 від 07.04.2025 на суму 15 576,10 грн, №0445 від 08.04.2025 на суму 10 003,00 грн, №0456 від 08.04.2025 на суму 3 215,25 грн, №0442 від 08.04.2025 на суму 4 787,15 грн,№0424 від 08.04.2025 на суму 13 718,40 грн, №0549 від 09.04.2025 на суму 6 787,75 грн, актами приймання №03/04 від 01.04.2025, №10 від 01.04.2025, №09 від 02.04.2025, №11 від 02.04.2025, №23 від 02.04.2025, №02/04 від 02.04.2025, №10 від 02.04.2025, №1 від 03.04.2025, №6/1 від 03.04.2025, №9 від 03.04.2025, №9 від 03.04.2025, №12 від 03.04.2025, №80 від 03.04.2025, №10 від 04.04.2025, №10 від 04.04.2025, №28 від 04.04.2025, №30-к-25 від 04.04.2025, №14 від 07.04.2025, №10 від 07.04.2025, №10 від 07.04.2025, №11 від 07.04.2025, №08 від 08.04.2025, №44 від 08.04.2025, №10 від 08.04.2025, №11 від 08.04.2025, №12 від 08.04.2025, №9 від 09.04.2025.
Якість замінених круп ячних №2 підтверджується посвідченням про якість круп від 28.03.2025 №28-03/25-1 та протоколом випробувань від 27.03.2025 №0277.
Згідно з умовами договору, у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій, а у разі недосягнення сторонами згоди - спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку (п.9.1.-9.2. договору).
У зв`язку з порушенням умов договору щодо своєчасної поставки та недопоставки, на думку покупця, позивач за первісною позовною заявою нарахував та заявив до стягнення (за підрахунком суду першої інстанції) 1 686,27 грн пені та 18 376,96 грн штрафу, всього - 20 063,23 грн (при заявленому - 19 741,70 грн) та направив на адресу відповідача претензії №ГД ДКВС-3559/3 ГД/2025 від 08.09.2025 та №ГД ДКВС-4165/3 ГД/2025 від 10.10.2025.
23.12.2025 відповідачем за первісною позовною заявою надано відповіді на претензії, в яких вказано про безпідставність вимоги в частині прострочки та недопоставки товару, а також запропоновано сплатити заборгованість за поставлений товар.
У свою чергу позивачем за зустрічною позовною заявою направлено відповідачу за зустрічною позовною заявою листи-вимоги №29-08/25 від 29.08.2025, №10-10/25 від 10.10.2025 про погашення заборгованості.
Отже, посилаючись на порушення продавцем строків заміни неякісного товару та непоставку частини товару, покупець звернувся до суду з первісним позовом про стягнення пені та штрафних санкцій. У свою чергу, продавець, вважаючи, що покупцем не оплачено частину поставленого товару, звернувся із зустрічним позовом про стягнення 32 152,50 грн заборгованості.
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із неналежним виконанням договору купівлі-продажу та відповідальністю за порушення строків поставки товару, регулювання яких здійснюється ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та ЦК України.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як визначено статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень ст.626, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Судом установлено, що правовідносини сторін виникли з договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст.265 ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст.663 Цивільного кодексу України).
Приписами ч.1 ст.530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов`язання покупця оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, визначено статтею 691 Цивільного кодексу України.
Покупець, відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що продавець поставив покупцю весь обсяг товару, передбачений договором. За результатами лабораторних досліджень, оформлених протоколами випробувань №1584/25-х та №3126/25-х, частину поставленого товару визнано такою, що не відповідає вимогам ДСТУ, у зв`язку з чим покупець реалізував передбачене статтею 678 ЦК України право вимагати заміни товару.
Про результати досліджень товару проінформовано відповідача за первісною позовною заявою листом від 24.03.2025, відтак, враховуючи п.5.8. та п.5.12 договору, заміна товару мала відбутися у строк до 31.03.2025 (з урахуванням вимог ч.5 ст.254 ЦК України та рознарядки, згідно з якою приймання товару здійснюється з понеділка по п`ятницю з 9:00 до 16:00 год.).
У період з 01.04.2025 по 09.04.2025 було замінено 23 020 кг круп ячних №2, на суму 328 955,80 грн, що підтверджується актами повернення, накладними, актами прийняття.
ФОП Данченков О.Я. у апеляційній скарзі стверджує про відсутність прострочення виконання зобов`язання щодо заміни неякісного товару, посилаючись на те, що покупець не зазначив кількість товару в розрізі адрес складів, через що продавець не мав можливості здійснити заміну.
Колегія суддів не може погодитися із зазначеними доводами апелянта, оскільки матеріали справи містять інформацію про загальну кількість товару, що підлягала заміні. Зазначене спростовується п.5.1-5.2. договору, відповідно до яких поставка товару здійснюється окремими партіями в обсязі, за адресами територіальних уповноважених представників покупця, що вказані у рознарядці (додаток 1 до Договору).
Крім того, стосовно необхідності встановлення кількості товару, який підлягав заміні, то суд першої інстанції зазначив, що у протоколах випробувань №1583/25-х та №3126/25-х йдеться про партію товару в розмірі 27 000 кг, тоді як за умовами договору продавець повинен був поставити покупцю за первісною позовною заявою 25 270 кг крупи ячної №2. Як встановлено судом з пояснень представника позивача за первісною позовною заявою, між сторонами укладалося кілька договорів, відтак вказані протоколи випробувань стосувалися й інших договорів.
Однак у листі від 23.03.2025 позивач за первісною позовною заявою просив відповідача за зустрічною позовною заявою здійснити заміну товару за договором, тобто мова йшла про усю партію поставленого товару. У зв`язку із зазначеним, суд першої інстанції вірно вказав, що питань щодо кількості заміни товару у продавця не мало б виникнути.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення ФОП Данченковим О.Я. строків виконання обов`язку щодо заміни товару неналежної якості та правомірність застосування передбачених договором штрафних санкцій.
Що стосується доводів апеляційної скарги ДУ "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" в частині незаміни товару неналежної якості та, на його думку, неправомірного висновку суду першої інстанції про прострочення кредитора, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як встановлено судом, заміна 2 250 кг неякісного товару не була здійснена у зв`язку з неможливістю проведення такої заміни у ДУ "Замкова виправна колонія (№58)" та ДУ "Сокирянська виправна колонія (№67)", працівники яких відмовилися приймати замінний товар за відсутності письмових вказівок ДУ "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України". При цьому суд дійшов висновку, що труднощі із виконанням зобов`язання виникли лише щодо зазначених двох установ, тоді як в інших установах заміна товару здійснювалася безперешкодно.
За ч.1, 2, 4 ст.673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару (ч.1-3 ст.678 ЦК України).
Разом з тим апеляційний суд враховує положення вимог ч.1-3 ст.614 ЦК України відповідно до яких, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Суд першої інстанції з урахуванням вірогідності доказів встановив, що заміна 2 250 кг неякісного товару не була здійснена у зв`язку з неможливістю проведення такої заміни у ДУ "Замкова виправна колонія (№58)" та ДУ "Сокирянська виправна колонія (№67)", працівники яких відмовилися приймати замінний товар за відсутності письмових вказівок ДУ "Генеральна дирекція ДКВС України".
При цьому суд зауважив, що труднощі із виконанням зобов`язання виникли лише щодо зазначених двох установ, тоді як в інших установах заміна товару здійснювалася безперешкодно.
За ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.
Врахувавши наведені обставини, а також положення статей 613, 614 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що з 03.04.2025 мало місце прострочення кредитора в частині прийняття замінного товару у зазначених установах, що спричинило неможливість продавця виконати обов`язок із заміни товару, у зв`язку з чим обмежив період нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання датою 02.04.2025.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом частини другої статті 613 ЦК України безпідставними. Місцевий господарський суд не звільнив відповідача від відповідальності за весь період прострочення, а навпаки, виходив із того, що пеня підлягає нарахуванню за період з 01.04.2025 по 02.04.2025, тобто до моменту виникнення прострочення кредитора. Саме з 03.04.2025 виконання відповідачем зобов`язання стало неможливим з причин, що залежали від покупця, а тому висновок суду про відсутність підстав для подальшого нарахування пені відповідає положенням статті 613 ЦК України.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції поширив наслідки прострочення кредитора на весь обсяг зобов`язання, колегія суддів відхиляє. Як убачається з мотивувальної частини рішення та здійсненого судом розрахунку, пеня була розрахована судом з урахуванням того, що прострочення кредитора виникло лише щодо двох установ покупця з 03.04.2025. При цьому суд не припинив нарахування пені щодо всього обсягу поставки, а врахував прострочення кредитора лише стосовно тієї частини зобов`язання, виконання якої стало неможливим з незалежних від продавця причин.
Твердження апелянта ДУ "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" про те, що установи виконання покарань не є сторонами договору, також не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Згідно з умовами договору (п.5.1.-5.2.) поставка товару здійснюється за адресами Територіальних уповноважених представників покупця, що вказані у рознарядці (додаток 1 до Договору). Також пунктом 6.1.2 покупець зобов`язаний організувати приймання товару, у тому числі надати право (уповноважити) Територіальним уповноваженим представникам на приймання товару.
Отже, саме територіальні уповноважені представники покупця відповідно до умов договору здійснювали приймання товару від імені покупця, а їхні дії щодо прийняття або відмови у прийнятті товару в межах виконання договору є діями покупця. Тому відмова окремих установ у прийнятті замінного товару без відповідних вказівок покупця є обставиною, яка підлягає врахуванню при вирішенні питання щодо наявності прострочення кредитора в розумінні статті 613 ЦК України.
Що стосується доводів апелянта ДУ "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", що суд мав застосувати штраф у розмірі 25% вартості незамінених 2 250 кг товару, який передбачений п.7.3 Договору, а не п.7.2 (за прострочення поставки товару) колегія суддів звертає увагу на наступне.
Договором сторони погодили, що у випадку порушення термінів (строків) поставки товару відповідно до умов договору (у тому числі термінів (строків) заміни неякісного товару), зазначених у пунктах 2.4., 5.1., 5.8., 5.11. цього договору, продавець сплачує покупцю пеню, яка обраховується із вартості непоставленого в строк товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день затримки, а у разі прострочення понад сім календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % вартості непоставленого в строк товару (п.7.2. договору).
За умовами п.7.3 договору у випадку недопоставки товару в обсязі, передбаченому договором, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 25% вартості непоставленого товару.
Тобто сторони фактично погодили два види штрафів: 25 % за недопоставку товару та 10 % за порушення строків його поставки, у тому числі строків заміни неякісного товару.
Судом першої інстанції встановлено, що заміні підлягала уся партія товару, у свою чергу, відповідач за первісною позовною заявою замінив 23 020 кг круп ячних №2 на суму 328 955,80 грн, решта 2 250 кг товару замінена не була, оскільки, як зазначає відповідач за первісною позовною заявою, вказаний обсяг товару не був йому повернутий, а відтак не міг бути замінений.
За таких обставин суд дійшов висновку, що неповернення покупцем неякісного товару не може бути прирівняне до належного виконання продавцем обов`язку із заміни товару, однак і не свідчить про недопоставку товару в розумінні п.7.3 Договору, оскільки первісне зобов`язання щодо поставки всього обсягу товару відповідачем було виконано.
Отже, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що характер допущеного порушення полягає не у непоставці товару, а у порушенні строків виконання обов`язку щодо заміни товару неналежної якості. Саме таке порушення врегульоване спеціальною нормою п.7.2 Договору, яка передбачає застосування штрафу у розмірі 10 % вартості товару, не заміненого у встановлений строк. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування штрафу, передбаченого п.7.3 Договору.
Згідно з ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Разом із тим сторони вправі встановити договором пеню за порушення й інших зобов`язань, якщо це не суперечить закону.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Отже, до господарських санкцій належать штрафні санкції, зокрема штраф і пеня.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч.2 ст.231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст.627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).
Особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, обмежується правилами ч.6 ст.232 ГК України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано, і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.
Перевіривши правильність наведених розрахунків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість стягнення з відповідача пені та штрафу у розмірі: 9 424,27 грн (за незамінений товар в розмірі 2 250 кг, а також за накладними від 08.04.2025 та 09.04.2025), 779,19 грн (з урахуванням початкового строку на нарахування пені, а також прострочення з вини кредитора, яке мало місце у двох установах та розпочалося 03.04.2025), всього - 10 203,46 грн (при заявленому - 19 741,70 грн).
Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта ДУ щодо неправомірного задоволення зустрічного позову.
Як уже було зазначено та матеріалами справи підтверджено факт поставки товару у кількості 25 270 кг на загальну суму 361 108,30 грн, заміна відбулася щодо 23 020 кг круп ячних №2 на суму 328 955,80 грн, решта 2 250 кг товару на суму 32 125,50 грн замінена не була з незалежних від продавця обставин.
Відтак, посилання апелянта на неналежну якість зазначеного товару не спростовує обов`язку щодо його оплати, оскільки виявлення недоліків товару не звільняє покупця від виконання грошового зобов`язання за умови, що товар фактично отриманий та не повернутий продавцю.
У разі поставки товару неналежної якості покупець має право вимагати заміни товару або застосування інших передбачених законом способів захисту, однак реалізація таких прав має здійснюватися належним чином.
У даному випадку матеріали справи не містять доказів повернення покупцем 2 250 кг товару продавцю або вчинення дій, спрямованих на передачу зазначеної продукції для заміни. При цьому продавцем було здійснено заміну основної частини неякісного товару, що свідчить про вжиття ним заходів для усунення виявлених недоліків.
За таких обставин невиконання заміни решти товару було зумовлено відсутністю його повернення покупцем, а тому не може бути підставою для звільнення останнього від оплати вартості товару, який фактично залишився у його володінні.
Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що невідповідність товару стосувалася розміру (фракції) крупи, а не її безпечності чи придатності до споживання, тому поставлений товар міг використовуватися за призначенням.
Посилання апелянта на недобросовісність поведінки продавця також не підтверджені належними доказами. Навпаки, продавцем було здійснено заміну основної частини неякісного товару, а саме 23 020 кг крупи ячної №2, що свідчить про вчинення ним дій, спрямованих на усунення виявлених недоліків. Неможливість завершення заміни решти товару була зумовлена відсутністю його повернення покупцем.
Отже, у спірних правовідносинах має місце не відмова продавця від виконання обов`язку щодо заміни товару, а неможливість завершення процедури заміни частини товару через відсутність його передачі продавцю. За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність у покупця обов`язку оплатити вартість товару, який був отриманий ним та не повернутий продавцю, є обґрунтованим.
Інші доводи апелянтів зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з установленими судом першої інстанції обставинами справи, однак не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду та не містять підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з статей 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Отже, зазначені в апеляційних скаргах доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянти не подали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подані апеляційні скарги не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, а наведені в них доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Рівненської області від 27.04.2026 без змін, з огляду на що апеляційні скарги ДУ "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" та ФОП Данченков О.Я. задоволенню не підлягають.
Щодо розподілу (стягнення) судових витрат, понесених стороною під час розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує результат апеляційного перегляду справи та наслідки такого перегляду для судового рішення.
Оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишається без змін, а апеляційні скарги - без задоволення, підстав для зміни здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат або їх перерозподілу між сторонами не виникає.
Судові витрати, понесені сторонами під час розгляду справи в суді першої інстанції, не підлягають стягненню (перерозподілу) судом апеляційної інстанції, оскільки судове рішення по суті спору не змінюється, а процесуальні підстави для перегляду стягнення таких витрат, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.
Водночас відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційних скарг покладається на особу, яка їх подала, оскільки за результатами апеляційного перегляду апеляційні скарги залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Рішення Господарського суду Рівненської області від 27.04.2026 у справі №918/1263/25 залишити без змін, апеляційні скарги Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" та Фізичної особи-підприємця Данченкова Олександра Яковича - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.