СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2026 року м. Харків Справа № 922/290/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.
представників сторін:
позивача - Калініченко Б.І.
відповідача - Яковенко О.Г.
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Трайгон-Експорт" (вх. № 1325Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2026 у справі № 922/290/26 (повне рішення складено 25.05.2026 в приміщенні господарського суду Харківської області суддею Кухар Н.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт" (вул. Старокиївська, буд. 10-Г, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ: 36469551)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростаниця" (вул. Весела, буд. 9, с. Станичне, Берестинський р-н, Харківська обл., 63232; код ЄДРПОУ: 45694204)
про стягнення 582 489,76 грн
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростаниця" про стягнення заборгованості за укладеним сторонами Договором поставки у розмірі 582 489,76 грн, що складається з 224 028,16 грн неустойки, 157 821,60 грн та 200 640 грн штрафних санкцій. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов договору та приписів чинного законодавства, не здійснив поставку товару в повному обсязі.
13.04.2026 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростаниця" (вх. № 8681) про зменшення розміру штрафних санкцій на 89 % - 518 415,88 грн (з 582 489,76 грн до 64 072, 87 грн) в порядку ст. 551 ЦК України, із наведенням у клопотанні істотних обставин, як підстави для такого зменшення. Зокрема, в обґрунтування свого клопотання, відповідач посилається на те, що порушення строків виконання своїх зобов`язань щодо поставки товару були допущені відповідачем внаслідок впливу непередбачуваних істотних обставин, а саме погіршення здоров`я керівника - Бондаренко Миколи Миколайовича, який на сьогоднішній день, фактично, єдиним працівником відповідача. У зв`язку із захворюванням останнього, відповідач, був вимушений, фактично, призупинити свою діяльність. Окрім, того збір врожаю було значно ускладнено, майже унеможливлено, у зв`язку з ранніми морозами та надзвичайно холодною зимою. Внаслідок вищезазначеного, станом на сьогодні, у відповідача відсутня можливість виконати зобов`язання, а також відсутні кошти, які можна було б спрямувати на сплату заборгованості та значних за розміром штрафних санкцій та відсотків. В той же час, відповідач не відмовляється від сплати заборгованості або виконання зобов`язання. Поряд з цим, відповідач вважає розмір штрафних санкції, заявлених до стягнення та належних до сплати, надмірно великим, неспівмірним (більше 45% від вартості непоставленого товару).
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.05.2026 у справі № 922/290/26 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростаниця" (вул. Весела, буд. 9, с. Станичне, Берестинський р-н, Харківська обл., 63232; код ЄДРПОУ: 45694204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт" (вул. Старокиївська, буд. 10-Г, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ: 36469551) - заборгованість за Договором поставки у розмірі 229 109,86 грн (з яких 134 416,90 грн - неустойка, 94 692,96 грн - штрафні санкції), а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 582,20 грн.
В іншій частині позовних вимог у позові відмовлено.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарськи й суд виходив з того, що:
- позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 200 640,00 грн на підставі п. 6.11 Договору поставки;
- умовами Договору передбачено стягнення неустойки у формі штрафу як за "порушення умови поставки Товару більше ніж на 10 днів" (прострочення - невиконання у строк, визначений Договором) (п. 6.4), так і "невиконання Продавцем зобов`язань з поставки Товару" (п. 6.11)., тобто в даному випадку одне порушення фактично охоплюється іншим, що за умови застосування одного виду відповідальності (неустойки у формі штрафу в обох випадках) свідчить про порушення приписів статті 61 Конституції України, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність позовної вимоги про стягнення 200 640,00 грн штрафу відповідно до п. 6.11. Договору, у зв`язку з чим визнав за необхідне відмовити у її задоволенні ;
- порушення строків поставки товару сталося не з вин відповідача, а внаслідок незалежних від відповідача непередбачуваних обстави: зв`язку з дією в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 (неодноразово продовжуваного), спричиненого військовою агресією РФ проти України, внаслідок військових дій на території Харківської області, а саме систематичних атак безпілотними літальними апаратами, обстрілів об`єктів критичної інфраструктури, об`єктів енергетики, а також дефіциту робочої сили у зв`язку з процесами мобілізації та міграції населення, фактично, єдиним працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростаниця" є керівник - Бондаренко Микола Миколайович, який вимушений самостійно здійснювати всі етапи сільськогосподарського виробництва, починаючи від підготовчих дій до посівного сезону і закінчуючи збором та відвантаженням врожаю, крім того, Бондаренко Миколи Миколайовича, який був вимушений перебувати на стаціонарному лікуванні в медичному закладі, що підтверджується виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 5036, № 7444, № 6070, № 8926, № 282, № 1655;
- збір відповідачем врожаю було значно ускладнено у зв`язку з ранніми морозами та надзвичайно холодною зимою;
- позивачем за укладеним договором взагалі не було витрачено коштів, а саме не було оплачено частково отриманий від відповідача товар, водночас, позивачем заявлено до стягнення штрафні санкції, розмір яких перевищує півмільйона гривень, що свідчить про необґрунтоване збагачення за рахунок відповідача;
- суд першої інстанції вважав за доцільне зменшити розмір неустойки на 40% з посиланням на те, що стягнення неустойки у розмірі 60% від заявленої позивачем у позовній заяві суми виконає мету встановлену законом, не призведе до непомірного тягаря для відповідача та не стане підставою для невиправданих додаткових прибутків позивача і таке зменшення буде відповідати принципу справедливості, добросовісності, розумності, а також дотриманню балансу інтересів як позивача так і відповідача, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
ТОВ "Трайгон-Експорт" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2026 у справі № 922/290/26 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 200 640,00 грн штрафу та зменшення на 40% розміру неустойки і штрафу за п. 6.4 Договору та ухвалити нове рішення в оскаржуваній частині, яким позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з ТОВ "Агростаниця" на користь ТОВ "Трайгон-Експорт" заборгованість за Договором поставки у загальному розмірі 582 489,76 грн, з яких: 224 028,16 грн неустойки та 157 821,60 грн штрафу за п. 6.4 Договору і 200 640,00 грн штрафу за п. 6.11 Договору.
Також просить змінити мотивувальну частину рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2026 у справі № 922/290/26, виключивши з нього висновки суду першої інстанції про те, що "Договір поставки № AVC-091025-TEX від 09.10.2025 за своєю суттю є договором новації, тобто угодою про заміну первинного зобов`язання, визначеного Договором поставки № AVC-070725-TEX від 07.07.2025, новим зобов`язанням між тими самими сторонами.
В іншій частині просить рішення залишити без змін.
Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:
- суд безпідставно застосував частину третю статті 551 ЦК України та зменшив розмір неустойки і штрафу, при цьому суд не встановив ані значного перевищення розміру неустойки над негативними наслідками порушення, ані наявності таких виняткових обставин, які б виправдовували її зменшення саме на 40 %, тоді як матеріалами справи підтверджено, що внаслідок непоставки 57 830 кг товару позивач зазнав істотних майнових втрат та був позбавлений можливості отримати товар за погодженою сторонами ціною, що об`єктивно призвело до необхідності його придбання за вищою ринковою вартістю.
- наявність жодних надзвичайних чи непередбачуваних обставин, які виникли б у період з 09.10.2025 по 03.11.2025 та об`єктивно унеможливили б виконання договору, Відповідач не довів.;
- відповідач не надав жодного доказу того, що хвороба керівника фактично унеможливила господарську діяльність підприємства або поставку товару, не наведено також жодних пояснень, чому юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не могла забезпечити виконання своїх договірних зобов`язань через інших працівників чи уповноважених осіб;
- відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували наявність погодних умов, здатних вплинути на збір або поставку соняшнику, більше того, не наведено жодних конкретних відомостей про площі посівів, обсяги незібраного врожаю, втрати продукції чи інші обставини, які б свідчили про реальний вплив погодних умов на виконання договору ;
- матеріалами справи підтверджується, що у спірний період відповідач продовжував здійснювати господарську діяльність, частково поставляв товар, а також здійснював посів сільськогосподарських культур під урожай 2026 року;
- відповідач не надав сертифікату Торгово-промислової палати України щодо наявності форс-мажорних обставин та не довів, що саме воєнні дії, погодні умови чи інші надзвичайні обставини об`єктивно унеможливили виконання поставки;
- суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні штрафу за пунктом 6.11 Договору з мотивів відсутності документа з назвою «Довідка незалежного інформаційного підприємства» та невідповідності поданих доказів вимогам до офіційного документа, оскільки пунктом 6.11 Договору сторони прямо погодили джерело визначення ринкової ціни товару, зокрема незалежне аналітичне інформаційне агентство «АПК-Інформ» (код ЄДРПОУ 32314753) і на підтвердження розміру ринкової вартості товару позивач надав суду відомості саме цього агентства щодо вартості соняшнику за аналогічних умов поставки станом на дату, найближчу до дати прострочення виконання зобов`язання, отже, розрахунок штрафу здійснено у повній відповідності до погодженого сторонами договірного механізму;
- пунктом 6.4 Договору поставки встановлено відповідальність за порушення строків поставки товару, тобто за прострочення виконання зобов`язання і зазначена санкція застосовується незалежно від того, чи буде зобов`язання виконано в подальшому, водночас, пункт 6.11 Договору регулює наслідки повного або часткового невиконання зобов`язання з поставки товару та передбачає компенсацію різниці між договірною та ринковою вартістю непоставленого товару станом на першу дату прострочення, отже, пунктами 6.4 та 6.11 Договору поставки врегульовано різні порушення та різні правові наслідки такого порушення, крім того, санкції, передбачені пунктами 6.4 та 6.11 Договору, мають різний механізм обчислення, різні підстави застосування та спрямовані на компенсацію різних негативних наслідків порушення зобов`язання;
- визначальною та обов`язковою ознакою новації є наявність прямого та однозначного волевиявлення сторін, спрямованого на припинення первісного зобов`язання, за відсутності якого новація не виникає, а первісне зобов`язання зберігає чинність, однак жодна умова Договору поставки № AVC-091025-TEX від 09.10.2025 не містить положень про припинення зобов`язань сторін за Договором поставки № AVC070725-TEX від 07.07.2025 або про заміну такого зобов`язання новим, навпаки, з Договору поставки № AVC-091025-TEX від 09.10.2025 прямо вбачається, що сторони підтвердили наявність заборгованості за попереднім договором та погодили механізм її погашення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до статті 601 ЦК України;
- у пунктах 9.4.1 та 9.5.1 Договору сторони самі визначили, що можливе припинення правовідносин за попереднім договором пов`язується не з моментом укладення нового договору, а виключно з майбутнім фактом проведення зарахування та повного погашення заборгованості.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Трайгон-Експорт" (вх. № 1325Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2026 у справі № 922/290/26 та призначено розгляд справи на 21.07.2026 об 11:30 год.
Встановлено справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань - протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали..
Відповідач (який отримав ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 до електронного кабінету 26.06.2026 о 14:34 год.) 26.06.2026, тобто у встановлений судом строк, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - залишити його без змін.
Свої заперечення обґрунтовує тим, що:
- судом першої інстанції правомірно використано надані йому законом дискреційні повноваження, здійснено оцінку обставин справи та реалізовано право на зменшення штрафних санкцій до розміру, який на його переконання є справедливим та розумним, здатний забезпечити оптимальний баланс інтересів сторін, відображатиме компенсаторну функцію неустойки, не наділяючи її ознаками каральної санкції;
- у пунктах 6.4 та 6.11 Договору поставки одне порушення фактично охоплюється іншим (порушення, передбачене п. 6.11 Договору (невиконання зобов`язання), безумовно охоплює (включає в себе) порушення, передбачене п. 6.11 Договору (прострочення виконання зобов`язання), оскільки прострочення зобов`язання в розумінні ст. 612 ЦК України є невиконанням зобов`язання в узгоджений строк), що за умови застосування одного виду юридичної відповідальності (неустойки у формі штрафу в обох випадках) свідчить про порушення приписів статті 61 Конституції України;
- позивач, посилаючись на п. 6.11, не звернув уваги на те, що сторонами у зазначеному пункті чітко узгоджено, що штраф нараховується на підставі відомостей «згідно довідки незалежного інформаційного підприємства за вибором та на замовлення Покупця», яка в матеріалах справи відсутня;
- позивачем на підтвердження зазначених обставин, всупереч положенню п. 6.11. Договору, надано лише тільки скріншоти, які безумовно не відповідають вимогам до довідки як до офіційного документа (відсутня інформація про особу яка її склала, особу замовника, місце вимоги (підстава складення), дату складення, підпис тощо). Походження наданих скріншотів встановити також неможливо (відсутня інформація про веб-адресу, власника домену, тощо).
В судове засідання 01.04.2025 з`явився представник позивача, який підтримав апеляційну скаргу, а також представник відповідача, який проти вимог доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу..
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як свідчать матеріали справи, 07.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт", Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агростаниця", Продавцем, був укладений Договір поставки сільськогосподарської продукції № AVC-070725-TEX (далі - Договір-1).
Внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за Договором-1 в частині поставки товару, за останнім утворилася заборгованість у сумі 1 432 365, 76 грн, з яких сума неповерненого авансу (або сума на яку не здійснено поставну товару) - 1029 331,95 грн, решта - штрафні санкції та відсотки за користування коштами, згідно ст. 536 ЦК України.
Стягнення заборгованості за вищезазначеним договором на даний час є предметом розгляду справи № 922/181/26 в Господарському суді Харківської області (суддя Жигалкін І. П.). Позивачем у зазначеній справі заявлено позовні вимоги про стягнення 1 029 331, 95 грн - попередньої оплати, 281 489,47 грн - штрафних санкцій, 303 430,45 грн - процентів за користування грошовими коштами, 257 472 грн - штрафу за Договором поставки сільськогосподарської продукції № AVC-070725-TEX від 07.07.2025. Окрім того, заявлено позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості за Договором поруки від 07.07.2025 у розмірі 284 807,64 грн (де: пеня у розмірі 144 864,25 грн, проценти за користування коштам у розмірі 139 943,39 грн, а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу.
З метою врегулювання зазначеної вище заборгованості, 09.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт", покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агростаниця", продавцем, був укладений Договір поставки сільськогосподарської продукції № AVC-091025-TEX (далі - Договір-2).
Відповідно до п. 1.1 Договору-2 Продавець зобов`язується передати Покупцю у власність сільськогосподарську продукцію, а саме: Соняшник некласний, врожаю 2025 року (іменоване надалі "Товар"), а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити Товар на умовах визначених даним Договором.
Згідно з п. 1.2 Договору-2, кількість товару: 80 000 кілограм ±20% фізичної ваги за вибором Покупця.
Пунктами 2.1, 2.2 Договору-2 визначено, що ціна одного кілограму Товару складає: 22,80 грн. без ПДВ.
Загальна вартість Договору-2 становить 1 824 000, 00 грн без ПДВ (±20%).
Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 Договору-2, умовами оплати передбачено, що Покупець оплачує 86% вартості поставленого Товару протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту отримання документів, визначених у п. 3.2. Залишок вартості поставленого Товару оплачується Покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання документів, визначених у п. 3.3.
При цьому, Розділом 9 Договору-2 встановлено, що зазначений договір укладено на особливих умовах розрахунків та з метою врегулювання попередніх зобов`язань між сторонами, та саме цей договір є предметом розгляду у цій справі.
Відповідно до п.п. 9.3.1 Договору-2 заборгованість підлягає повному погашенню шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України.
Згідно з п. 9.3.2. Договору-2 зарахування здійснюється після повного виконання Продавцем зобов`язань з поставки Товару за цим Договором та виникнення у Покупця грошового зобов`язання з його оплати.
Отже, Розділом 9 Договору-2, яким врегульовано алгоритм оплати та розрахунків, передбачено особливі умови розрахунків, які безпосередньо пов`язані із зобов`язаннями за Договором-1.
Відповідно до умов поставки (п. 4 Договору-2), Продавець поставляє Товар Покупцю насипом на умовах DАP, відповідно до правил "Інкотермс 2020".
Місце поставки, призначення: ТОВ "Ков`ягівське" Харківська обл., Богодухівський р-н, смт. Ковяги, вул. Заводська 11, та/або ТОВ "Ков`ягівське зерно" Харківська обл., Богодухівський р-н., смт Ковяги, вул. Заводська 9.
Строк поставки: до 03 листопада 2025 року.
Продавець забезпечує доставку Товару за власний рахунок в Місце Поставки у строки та в кількості, визначені в даному Договорі. Сторони визнають, що строк поставки товару має істотне значення для цього Договору.
Датою поставки та переходу права власності вважається дата передання Товару Покупцю в Місці Поставки, що підтверджується видатковою накладною, товарно-транспортною накладною з відміткою прийняття Товару та реєстром вивантажених транспортних засобів, оформлених в Місці Поставки, з зазначенням ваги та якості прийнятого Товару, визначених у відповідності з пп. 4.7, 4.8 даного Договору.
Зазначеним Договором також передбачено, що якість товару повинна відповідати вимогам, визначеним у п. 5.1 Договору поставки.
Додатковою угодою № 1 від 28.10.2025 до Договору поставки сільськогосподарської продукції № AVC-091025-TEХ від 09.10.2025, у зв`язку із поставкою частини Товару неналежної якості, керуючись п.п. а) п.5.4. Договору, Сторони дійшли згоди змінити ціну частини поставленого Товару, зокрема, скориговано ціну партії Товару категорії "Соняшник некласний, врожаю 2025 року" у розмірі 10 780 кг до 22,12 грн грн/кг без ПДВ.
28.10.2025 Продавцем було поставлено 10 780 кг Товару на загальну суму 238 506,60 грн без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 2810/25 від 28.10.2025, товаро-транспортною накладною № 2810 від 28.10.2025 та реєстром ТТН № 690 від 28.10.2025.
17.11.2025 Продавцем було поставлено 11 390 кг Товару на загальну суму 238 506,60 грн без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №1711/25 від 17.11.2025, товаро-транспортною накладною № 2810 від 17.11.2025 та реєстром ТТН № 818 від 17.11.2025.
Позивач зазначає, що Товар, поставлений 17.11.2025, не відповідав критеріям якості, визначеним у п. 5.1 Договору поставки, що було підтверджено лабораторним аналізом середньодобового зразка, у якому виявлено рівень сміттєвої домішки - 5,00% (у договорі визначено 3,00%), вологість - 8,50% (у договорі - 8,00 %).
На підставі наведеного, між сторонами було досягнуто згоди щодо зниження ціни вартості Товару з партії, поставленої 17.11.2025, до 20,94 грн/кг, однак Додаткова угода № 2 від 17.11.2025 не була підписана Продавцем, попри фактичну поставку Товару за вказаною ціною.
З урахуванням поставок від 28.10.2025 та 17.11.2025 загалом у межах Договору поставки Продавець поставив Покупцю товар у кількості 22 170 кг на загальну суму 477 013, 20 грн без ПДВ, а непоставленим залишається товар у кількості 57 830 кг на суму 1 318 524 грн без ПДВ.
Таким чином, відповідач у встановлені строки поставку товару не здійснив.
Відповідно до п. 6.4 Договору-2, за порушення строку поставки Товару, визначеного в п. 4.3 цього Договору, Продавець сплачує Покупцеві неустойку в розмірі 1/500 частки від загальної вартості Товару, строк поставки якого було порушено, за кожен день прострочення. Якщо Продавець порушить умови поставки Товару більше ніж на 10 днів, Продавець сплачує Покупцю додатковий штраф у розмірі 10% від загальної вартості Товару, строк поставки якого було порушено.
Строк поставки за Договором був визначений до 03.11.2025, проте у встановлений строк Продавцем було поставлено лише 10 780 кг Товару.
У подальшому Продавцем були здійснено ще одну поставку вже з порушенням домовленого строку, а саме 17.11.2025.
У зв`язку з наведеним, позивач здійснив нарахування штрафних санкцій на підставі п. 6.4 Договору-2 у розмірі 381 849,76 грн (у тому числі: неустойка в розмірі 224 028,16 грн + штраф у розмірі 157 821,60 грн).
Згідно з п. 6.11 Договору-2, за невиконання Продавцем зобов`язань з поставки Товару, частково або повністю або відмови Покупця від цього договору в його невиконаній продавцем частині, Продавець зобов`язаний протягом 7 (семи) календарних днів з моменту відправлення Покупцем відповідної претензії на електронну пошту продавця, виплатити Покупцю штраф у сумі, яка є різницею між вартістю Товару за ціною Договору та ринковою вартістю такого Товару визначеною на першу дату прострочення строку поставки Товару. Ринкова ціна Товару визначається для регіону в якому відбувається поставка, за аналогічних умов поставки в гривнях, включаючи ПДВ, згідно довідки незалежного інформаційного підприємства за вибором та на замовлення Покупця (зокрема, але не виключно незалежного аналітичного інформаційного агентства "АПК-Інформ", код ЄДРПОУ - 32314753 та/або ТОВ "Украгроконсалт-Девелопмент" код ЄДРПОУ 42368873).
Пунктом 2.1 Договору-2 визначено, що ціна одного кілограму Товару складає: 22,80 грн. без ПДВ.
При розрахунку штрафних санкцій позивачем враховано відомості незалежного аналітичного інформаційного агентства "АПК- Інформ", згідно з якими ринкова вартість Соняшника за аналогічних умов поставки на дату, найближчу до дати прострочення виконання зобов`язання, зокрема, станом на 07.11.2025 з ПДВ складала 28,5 грн/кг.
Отже, розмір штрафу відповідно до п. 6.11 Договору-2 розраховано позивачем з урахуванням таких показників:
- ринкова ціна Товару - 28,5 грн/кг з ПДВ;
- договірна ціна Товару - 22,80 грн/кг без ПДВ (25,992 грн/кг з ПДВ);
- різниця цін становить - 2,508 грн/кг;
- обсяг Товару - 80 000 кг.
Загальна сума штрафу за п. 6.11 Договору-2 становить: 2,508 грн/кг х 80 000 кг = 200 640 грн.
Отже, загальна сума заборгованості відповідача за Договором поставки складає 582 489,76 грн.
Пунктом 6.10 Договору-2 визначено, що Сторони домовились, що строк позовної давності щодо стягнення неустойки, штрафу, пені, а також пред`явлення претензій щодо якості поставленого Товару, відповідно до положень ст. 259 ЦКУ, продовжується до трьох років. Сплата неустойки, штрафу, пені, передбачених цим Договором, не звільняє Сторону, яка допустила порушення Договору, від обов`язку від виконання договірного зобов`язання в натурі. Сторони підтверджують, що розміри неустойки, штрафу, пені, визначених цим Договором, є розумними та справедливими. Сплата неустойки, штрафу, пені не звільняє Сторони від виконання зобов`язань, передбачених цим Договором.
Зважаючи на порушення строків поставки, 21.01.2026 позивачем у порядку, визначеному Договором поставки (п. 10.9), зокрема, через погоджений сторонами сервіс "Вчасно", було направлено, а відповідачем отримано Претензію №19-01/01/26 від 19.01.2026, в якій визначено 7-денний строк на сплату заборгованості, а саме: штрафні санкції за Договором поставки у сумі 571 752,60 грн.
Оскільки штрафні санкції не були сплачені відповідачем, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 224 028,16 грн неустойки, 157 821,60 грн та 200 640 грн штрафних санкцій.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи, колегія суддів керується таким.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції були нараховані позивачем на підставі пунктів 6.4 та 6.11 Договору поставки сільськогосподарської продукції № AVC-091025-TEX від 09.10.2025 (Договір-2).
Умовами пункту 6.11 Договору-2 встановлено, що за невиконання Продавцем зобов`язань з поставки Товару, частково або повністю або відмови Покупця від цього договору в його невиконаній продавцем частині, Продавець зобов`язаний протягом 7 (семи) календарних днів з моменту відправлення Покупцем відповідної претензії на електронну пошту продавця, виплатити Покупцю штраф у сумі, яка є різницею між вартістю Товару за ціною Договору та ринковою вартістю такого Товару визначеною на першу дату прострочення строку поставки Товару. Ринкова ціна Товару визначається для регіону, в якому відбувається поставка, за аналогічних умов поставки в гривнях, включаючи ПДВ, згідно довідки незалежного інформаційного підприємства за вибором та на замовлення Покупця (зокрема, але не виключно незалежного аналітичного інформаційного агентства "АПК-Інформ" код ЄДРПОУ - 32314753 та/або ТОВ "Украгроконсалт-Девелопмент" код ЄДРПОУ 42368873).
Проте, як правильно зазначив місцевий господарський суд, в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження правильності розрахунків, наведених позивачем, як у претензії, адресованій відповідачу, так і у тексті позовної заяви, оскільки позивачем не наданий документ під назвою "Довідка незалежного інформаційного підприємства", як це передбачено у п. 6.11. Договору-2.
На підтвердження зазначених обставин, всупереч положенню п. 6.11 Договору, яким закріплено виключну вимогу щодо здійснення розрахунків на підставі документу під назвою "Довідки незалежного інформаційного підприємства", позивачем надано скріншоти, які не відповідають вимогам до довідки як до офіційного документа (відсутня інформація про особу, яка її склала, особу замовника, місце вимоги (підстава складення), дату складення, підпис тощо). Джерела створення наданих скріншотів встановити також неможливо (відсутня інформація про веб-адресу, власника домену, тощо).
Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні штрафу за пунктом 6.11 Договору з мотивів відсутності «довідки незалежного інформаційного підприємства» та невідповідності поданих доказів вимогам до офіційного документа. Пунктом 6.11 Договору сторони прямо погодили джерело визначення ринкової ціни товару, зокрема незалежне аналітичне інформаційне агентство «АПК-Інформ» (код ЄДРПОУ 32314753). На підтвердження розміру ринкової вартості товару Позивач надав суду відомості саме цього агентства щодо вартості соняшнику за аналогічних умов поставки станом на дату, найближчу до дати прострочення виконання зобов`язання. Таким чином, розрахунок штрафу здійснено у повній відповідності до погодженого сторонами договірного механізму.
Однак колегія суддів вважає такі твердження апелянта необґрунтованими, оскільки сторони у пункті 6.11 Догоовру-2 чітко узгодили, що штраф нараховується на підставі відомостей «згідно довідки незалежного інформаційного підприємства за вибором та на замовлення Покупця. Жодних застережень щодо цієї умови Договір- 2 не містить.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на неї.
Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов`язковими ознаками, як: допустимість, относимість, достовірність та імовірність.
Так, відповідно до статі 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначене поняття «допустимість доказів», яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Як вказано у статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатньо вірогідних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог в частині стягнення "заборгованості" в сумі 200 640,00 грн на підставі п. 6.11 Договору-2.
Необхідно зазначити, що ч. 1 ст. 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Крім того, частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як правильно зазначив місцевий господарський суд, справедливість, добросовісність, розумність віднесені до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Колегія суддів зазначає, що тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (див. пункт 220 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21 (провадження № 12-24гс23)).
Разом з цим, умовами пунктів 6.4 та 6.11 Договору-2 встановлено відповідальності за одне й те саме порушення.
Так, відповідно до п. 6.4 Договору-2, за порушення строку поставки Товару, визначеного в п. 4.3. цього Договору, Продавець сплачує Покупцеві неустойку в розмірі 1/500 частки від загальної вартості Товару, строк поставки якого було порушено, за кожен день прострочення. Якщо Продавець порушить умови поставки Товару більше ніж на 10 днів, Продавець сплачує Покупцю додатковий штраф в розмірі 10% від загальної вартості Товару, строк поставки якого було порушено.
Згідно з п. 6.11 Договору-2, за невиконання Продавцем зобов`язань з поставки Товару, частково або повністю або відмови Покупця від цього договору в його невиконаній продавцем частині, Продавець зобов`язаний протягом 7 (семи) календарних днів з моменту відправлення Покупцем відповідної претензії на електронну пошту продавця, виплатити Покупцю штраф у сумі, яка є різницею між вартістю Товару за ціною Договору та ринковою вартістю такого Товару визначеною на першу дату прострочення строку поставки Товару. Ринкова ціна Товару визначається для регіону в якому відбувається поставка, за аналогічних умов поставки в гривнях, включаючи ПДВ, згідно довідки незалежного інформаційного підприємства за вибором та на замовлення Покупця (зокрема, але не виключно незалежного аналітичного інформаційного агентства "АПК-Інформ", код ЄДРПОУ - 32314753 та/або ТОВ "Украгроконсалт-Девелопмент" код ЄДРПОУ 42368873).
Як правильно зазначив місцевий господарський суд, у даному випадку має місце встановлення умовами Договору-2, а саме п. 6.4 та п. 6.11, подвійної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки умовами Договору передбачено стягнення неустойки у формі штрафу як за порушення умови поставки Товару більше ніж на 10 днів (прострочення - невиконання у строк, визначений Договором) (п. 6.4), так і "невиконання Продавцем зобов`язань з поставки Товару" (п. 6.11). Тобто в даному випадку одне порушення фактично охоплюється іншим, що за умови застосування одного виду відповідальності (неустойки у формі штрафу в обох випадках) свідчить про порушення приписів статті 61 Конституції України, а також принципів розумності, српаведливості та добросовісності..
Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що пунктом 6.4 Договору поставки встановлено відповідальність за порушення строків поставки товару, тобто за прострочення виконання зобов`язання і зазначена санкція застосовується незалежно від того, чи буде зобов`язання виконано в подальшому, водночас, пункт 6.11 Договору регулює наслідки повного або часткового невиконання зобов`язання з поставки товару та передбачає компенсацію різниці між договірною та ринковою вартістю непоставленого товару станом на першу дату прострочення, отже, пунктами 6.4 та 6.11 Договору поставки врегульовано різні порушення та різні правові наслідки такого порушення, крім того, санкції, передбачені пунктами 6.4 та 6.11 Договору, мають різний механізм обчислення, різні підстави застосування та спрямовані на компенсацію різних негативних наслідків порушення зобов`язання
Однак колегія суддів не може погодитися із таким твердженням апелянта, зважаючи на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вже зазначалося, порушення, про яке йдеться у п. 6.11 Договору (невиконання зобов`язання) вочевидь охоплює порушення, про яке йдеться у п. 6.11 Договору (прострочення виконання зобов`язання), оскільки прострочення зобов`язання в розумінні ст. 612 ЦК України є невиконанням зобов`язання в узгоджений строк.
Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про безпідставність позовної вимоги про стягнення 200 640,00 грн штрафу відповідно до п. 6.11. Договору, у зв`язку з чим визнав за необхідне відмовити у її задоволенні та цілком правомірно визнав інші позовні вимоги законними та обґрунтованими.
Поряд з цим, як вже зазначалося, 13.04.2026 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростаниця" (вх. № 8681) про зменшення розміру штрафних санкцій на 89 % - 518 415,88 грн (з 582 489,76 грн до 64 072, 87 грн) в порядку ст. 551 ЦК України, із наведенням у клопотанні істотних обставин, як підстави для такого зменшення.
В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на те, що у зв`язку з дією в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 (неодноразово продовжуваного), спричиненого військовою агресією РФ проти України, внаслідок військових дій на території Харківської області, а саме систематичних атак безпілотними літальними апаратами, обстрілів об`єктів критичної інфраструктури, об`єктів енергетики, а також дефіциту робочої сили у зв`язку з процесами мобілізації та міграції населення, фактично, єдиним працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростаниця" є керівник - Бондаренко Микола Миколайович, який вимушений самостійно здійснювати всі етапи сільськогосподарського виробництва, починаючи від підготовчих дій до посівного сезону і закінчуючи збором та відвантаженням врожаю.
Після поставки частини товару у жовтні та листопаді 2025 року діяльність відповідача була значно ускладнена, зокрема, у зв`язку із значним погіршенням здоров`я керівника - Бондаренко Миколи Миколайовича, який був вимушений перебувати на стаціонарному лікуванні в медичному закладі, що підтверджується виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 5036, № 7444, № 6070, № 8926, № 282, № 1655.
За таких обставин відповідач був вимушений фактично призупинити свою діяльність. Окрім, того збір врожаю було значно ускладнено, у зв`язку з ранніми морозами та надзвичайно холодною зимою.
Щодо вказаного клопотання колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до ст. ч. 1 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Крім того, правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на досліджених доказах та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 925/1587/17.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 18 березня 2020 у справі № 902/417/18 для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож, право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.
Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.
Відповідно до положень статті 3, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий господарський суд, зменшивши неустойку на 40%, не встановив значного перевищення розміру неустойки над негативними наслідками порушення, як не встановив і наявності таких виняткових обставин, які б могли б бути підставою для її зменшення.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що внаслідок нездійснення відповідачем поставки 57 830 кг товару позивач був позбавлений можливості отримати товар за погодженою сторонами ціною, що об`єктивно призвело до необхідності його придбання за вищою ринковою вартістю.
Крім того, відповідач не надав жодного доказу того, що хвороба керівника фактично унеможливила господарську діяльність підприємства або поставку товару. З наданих відповідачем медичних документів вбачається, що керівник Відповідача перебував на лікуванні ще до моменту укладення спірного Договору, тобто стан його здоров`я вже був відомий самому Відповідачу на дату укладення Договору від 09.10.2025 і такі обставини не могли вважатися непередбачуваними для Відповідача та носити виключний характер.
Також відповідачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатньо вірогідними доказами можливість здійснювати господарську діяльність не інакше, як тільки через одноособові дії його керівника та неможливість збільшити штат працівників через дефіцит кадрів.
Також відповідач не надав жодних доказів на підтвердження наявності погодних умов, які б могли вплинути на збір або поставку соняшнику, не надано доказів про площі посівів, обсяги незібраного врожаю, втрати продукції чи інші обставини, які б могли обумовити вплив погодних умов на виконання Договору-2.
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні в аспекті наявності підстав для зменшення розміру неустойки надав оцінку лише доказам щодо погіршення здоров`я керівника відповідача, а саме: випискам із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 5036, № 7444, № 6070, № 8926, № 282, № 1655. Разом з цим, погодившись з доводами відповідача про існування інших незалежних від нього непередбачуваних обставин, а саме: воєнного стану, дефіциту робочої сили, ранніх морозів та надзвичайно холодної зими, місцевий господарський суд не зазначив, на підставі яких доказів він дійшов висновку про існування вказаних обставин та їх впливу на виконання саме спірного Договору поставки № AVC-091025-TEX від 09.10.2025.
В цій частині колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що усі перелічені обставини, окрім кліматичних труднощів, вже існували на день укладання договору, були відомі сторонам і повинні бути враховані при плануванні господарської діяльності.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо наявності достатніх правових підстав для зменшення неустойки на 40%, а тому рішення місцевого господарського суду необхідно скасувати в частині зменшення на 40% розміру неустойки і штрафу та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Необхідно зазначити, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про те, що Договір - за своєю суттю є договором новації, тобто угодою про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами.
Однак колегія суддів не може погодитися із таким висновком місцевого господарського суду, зважаючи на таке.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.03.2019 у справі № 09/67/18, зі змісту статті 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є: спосіб припинення зобов`язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов`язання); двостороннім правочином (договором); нове зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на зміну цього зобов`язання.
До умов новації згідно з вимогами закону віднесено такі: нове зобов`язання повинне пов`язувати тих самих осіб, що і первісне; сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов`язання іншим, а «домовленість про новацію», про яку йдеться у частині другій статті 604 ЦК України, - це договір про заміну зобов`язання; вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов`язання; наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково згадати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а діятиме поряд з новим; дійсність первинного зобов`язання (недійсність первинного зобов`язання матиме наслідком недійсність і нового зобов`язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов`язаними первинним зобов`язанням, і новація не відбувається); зміна змісту зобов`язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі; допустимість заміни первісного зобов`язання новим.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17 (провадження № 14-495цс19) зазначила, що новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання. Юридичною підставою для зобов`язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов`язання.
Угода про заміну первинного зобов`язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має право припинювальну природу. Істотними умовами такого договору є: предмет, вказівка на колишнє й нове зобов`язання, яке виникає замість попереднього, яке припиняється. Про намір вчинити новацію сторони повинні зазначити в договорі.
Проте зі змісту умов Договору поставки № AVC-091025-TEX від 09.10.2025 вбачається, що цей Договір не містить положень про припинення зобов`язань сторін за Договором поставки № AVC070725-TEX від 07.07.2025 або про заміну такого зобов`язання новим, тобто в ньому не закріплений намір сторін вчинити новацію.
Зі змісту Договору поставки № AVC-091025-TEX від 09.10.2025 вбачається, що сторони підтвердили наявність заборгованості за попереднім договором та погодили механізм її погашення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до статті 601 ЦК України.
Так, пунктом 9.4.1 Договору поставки № AVC-091025-TEX від 09.10.2025 передбачено, що зобов`язання Покупця з оплати товару вважаються виконаними в частині, що відповідає сумі заборгованості, саме з моменту проведення зарахування.
Також відповідно до пункту 9.5.1 Договору поставки № AVC-091025-TEX від 09.10.2025 Договір № AVC-070725-TEX від 07.07.2025 вважається розірваним у невиконаній частині лише з моменту повного погашення заборгованості шляхом зарахування.
Отже, припинення правовідносин за попереднім договором пов`язується не з моментом укладення нового договору, а виключно з фактом проведення в майбутньому зарахування та повного погашення заборгованості. Тобто первісне зобов`язання за Договором № AVC-070725-TEX від 07.07.2025 не було замінено зобов`язанням за Договору поставки № AVC-091025-TEX від 09.10.2025, а лише було встановлено можливий алгоритм припинення цього первісного зобов`язання в майбутньому в рамках правовідносин сторін за Договором поставки № AVC-091025-TEX від 09.10.2025.
Позивач в апеляційній скарзі просить змінити мотивувальну частину рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2026 у справі № 922/290/26, виключивши з нього висновки суду першої інстанції про те, що "Договір поставки № AVC-091025-TEX від 09.10.2025 за своєю суттю є договором новації, тобто угодою про заміну первинного зобов`язання, визначеного Договором поставки № AVC-070725-TEX від 07.07.2025, новим зобов`язанням між тими самими сторонами.
Проте колегія суддів не вбачає необхідності у зміні мотивувальної частини рішення місцевого господарського суду, оскільки хоча висновок місцевого господарського суду щодо вчинення сторонами новації є хибним, проте це не потягло винесення незаконного рішення і не створило жодних правових наслідків для сторін у цій справі.
Зважаючи на наведене, рішення місцевого господарського суду необхідно скасувати в частині зменшення на 40% розміру неустойки і штрафу та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, а також викласти резолютивну частину рішення в іншій редакції, відповідно до якої позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором поставки у розмірі 381 849,76 грн (з яких 224 028,16 грн - неустойка, 157 821,60 грн - штрафні санкції), а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 4582,20 грн., а в іншій частині позовних вимог у позові відмовити.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ТОВ "Трайгон-Експорт" (вх. № 1325Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2026 у справі № 922/290/26 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2026 у справі № 922/290/26 скасувати в частині зменшення на 40% розміру неустойки і штрафу та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2026 у справі № 922/290/26 в наступній редакції:
"Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростаниця" (вул. Весела, буд. 9, с. Станичне, Берестинський р-н, Харківська обл., 63232; код ЄДРПОУ: 45694204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт" (вул. Старокиївська, буд. 10-Г, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ: 36469551) - заборгованість за Договором поставки у розмірі 381 849,76 грн (з яких 224 028,16 грн - неустойка, 157 821,60 грн - штрафні санкції), а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 4582,20 грн.
В іншій частині позовних вимог у позові відмовити."
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростаниця" (вул. Весела, буд. 9, с. Станичне, Берестинський р-н, Харківська обл., 63232; код ЄДРПОУ: 45694204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт" (вул. Старокиївська, буд. 10-Г, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ: 36469551) 2 749,32 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 31.07.2026.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.А. Шутенко