ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
31.07.2026 Справа № 910/6236/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Голосіївського району м. Києва «Глосієвський»
до 1. Київської міської ради
2. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання додаткової угоди укладеною
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
26.05.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Голосіївського району м. Києва «Глосієвський» з вимогами до Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що рішенням Київської міської ради від 18.05.2023 №6351/6392 відповідно до статей 9, 83, 93 Земельного кодексу України, абзацу четвертого розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі», пункту 34 частини першої етапі 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та враховуючи звернення Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Голосіївського району м. Києва «Глосієвський» від 26 березня 2021 року №742771058, Київська міська рада поновила на 3 роки договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер [номер приховано]:79:306:0009, площа 1,7351 га) від 24 липня 2003 року №79-6-00126 (зі змінами, внесеними договором про поновлення від 16 листопада 2018 року №345). Однак, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не надсилає позивачу проект додаткової угоди для підписання, зважаючи на що позивач просить суд визнати укладеною між Кооперативом по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Голосіївського району м. Києва «Глосієвський» та Київською міською радою Додаткову угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 25.06.2003 (посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстровим №679, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 24.07.2003 р. за №79-6-00126, з урахуванням Договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 16.11.2018, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Кравченко Н.П. за реєстровим №345), на виконання рішення Київської міської ради від 18.05.2023 року «Про поновлення Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Голосіївського району м. Києва «Голосієвський» договору оренди земельної ділянки від 24.07.2003 року №79-6-00126 (зі змінами)» (справа №742771058), на строк 3 (три) роки - з 18.05.2023 по 18.05.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 позовну заяву Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Голосіївського району м. Києва «Глосієвський» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 01.06.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 відкрито провадження у справі №910/6236/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
23.06.2026 відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову з підстав його необгрунтованості.
26.06.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1, яку суд долучив до матеріалів справи.
03.07.2026 відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову з підстав його необгрунтованості.
10.07.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 2, яку суд долучив до матеріалів справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
25.06.2003 між Київською міською радою (орендодавець) та Кооперативом по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Голосіївського району м. Києва «Глосієвський» (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 24.07.2003 за №79-6-00126 у книзі записів державної реєстрації договорів.
Відповідно до п. 1.1 Договору оренди №79-6-00126 від 25.06.2003 орендодавець, на підставі рішення Київради від 30.01.2001 за №172/1149 в редакції рішення Київради від 26.09.2002 за №22/182, передає, а орендар приймає у короткострокову оренду на 4 (чотири) роки земельну ділянку, місце розташування якої: вул. Полковника Потєхіна, 3-7 у Голосіївському районі м. Києва, розміром 1,7351 для експлуатації та обслуговування гаражів у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід`ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 7.1 Договору оренди №79-6-00126 від 25.06.2003 орендар має право: - приступити до використання земельної ділянки, відповідно до її цільового призначення, після набрання чинності цим договором; - переважного придбання у власність земельної ділянки; а також за рівних інших умов на поновлення договору оренди після закінчення строку дії договору; - за згодою орендодавця у порядку, передбаченому законодавством України, зводити будівлі і споруди без зміни цільового призначення земельної ділянки; - вимагати відповідного зменшення орендної плати у випадках, якщо стан земельної ділянки погіршився не внаслідок дій чи бездіяльності орендаря; - за згодою орендодавця у порядку, передбаченому законодавством України, передавати у суборенду земельну ділянку або її частину іншій особі.
Відповідно до п. 8 Договору оренди №79-6-00126 від 25.06.2003 після припинення дії договору оренди орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її у оренду.
У п. 14 Договору оренди №79-6-00126 від 25.06.2003 визначено, що дія цього договору припиняється у випадках: - закінчення терміну, на який укладено цей договір; - одержання орендарем земельної ділянки у власність; - дострокового розірвання цього договору за згодою сторін; - примусового вилучення земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку, визначеному законодавством України; - ліквідації юридичної особи - орендаря; - дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку: а) неналежного виконання іншою стороною умов цього договору; б) випадкового знищення чи пошкодження земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає використанню земельної ділянки за її цільовим призначенням; в) з інших підстав, визначених законодавством України.
Відповідно до п. 15 Договору оренди №79-6-00126 від 25.06.2003 договір набуває чинності з дня його державної реєстрації.
16.11.2018 сторони уклали Договір про поновлення договору оренди земельної ділянки (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрований в реєстрі за №345), в якому дійшли згоди поновити на 3 (три) роки договір оренди земельної ділянки, укладений між орендодавцем та орендарем, посвідчений Щербаковим В.З., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 25 червня 2003 року за реєстровим №679 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 24 липня 2003 року за №79-6-00126, (далі у тексті - Договір оренди).
Згідно з п. 14.3 Договору про поновлення №345 від 16.11.2018 договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством України; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; ліквідації юридичної особи - орендаря; набуття права власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. В даному випадку в договорі про відчуження об`єктів нерухомості, що розташовані на земельній ділянці, що є об`єктом цього договору, визначається суб`єкт (орендар за цим Договором або новий власник об`єктів нерухомості), який сплачує орендну плату відповідно до розмірів, встановлених цим Договором, та несе відповідальність за зобов`язаннями, передбаченими цим Договором для орендаря, до моменту державної реєстрації відповідного права на дану земельну ділянку на нового власника нерухомості. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
У п. 14.7 Договору про поновлення №345 від 16.11.2018 сторони погодили, що після закінчення строку, на який було укладено цей договір орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, мас переважне право перед іншими особами на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію та сплачувати орендну плату за період від дня закінчення дії цього договору до дня поновлення його дії у порядку та у розмірах, встановлених цим договором. Якщо орендар продовжує використовувати земельну ділянку після закінчення строку договору та не подав до орендодавця листа-повідомлення про його поновлення у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до закінчення строку цього договору, розмір річної орендної плати (зазначений у п. 2.2 договору) встановлюється у подвійному розмірі, але не більше дванадцяти відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві у грошовій формі у порядку, встановленому п. 2 цього договору, та інформує про це контролюючий орган, визначений податковим законодавством, за місцезнаходженням земельної ділянки.
Відповідно до п. 10 Договору про поновлення №345 від 16.11.2018 даний договір є невід`ємною частиною договору оренди та набуває чинності з дня його нотаріального посвідчення в установленому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2021 позивач звернувся до Київської міської ради із Повідомленням про поновлення Договору оренди №79-6-00126 від 25.06.2003 та до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), надавши відповідні документи, необхідні для поновлення договірних відносин, в тому числі і проект Додаткової угоди про поновлення Договору оренди №79-6-00126 від 25.06.2003
Рішенням Київської міської ради від 18.05.2023 №6351/6392 відповідно до статей 9, 83, 93 Земельного кодексу України, абзацу четвертого розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі», пункту 34 частини першої етапі 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та враховуючи звернення Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Голосіївського району м. Києва «Глосієвський» від 26 березня 2021 року №742771058, Київська міська рада поновила на 3 роки договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер [номер приховано]:79:306:0009, площа 1,7351 га) від 24 липня 2003 року №79-6-00126 (зі змінами, внесеними договором про поновлення від 16 листопада 2018 року №345).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що саме Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зобов`язаний розробити, оформити та надати сторонам на підпис проєкт відповідної додаткової угоди на виконання прийнятого Рішення Київської міської ради від 2023 року.
Проте, як вказує позивач, попри наявність волевиявлення Київської міської ради та неодноразові звернення позивача, відповідач 2 не вчинив дій щодо належного оформлення та направлення позивачу проєкту додаткової угоди до Договору оренди №79-6-00126 від 25.06.2003. Договірні відносини фактично тривають, позивач продовжує відкрито користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, однак позбавлений можливості зареєструвати продовжене право оренди в Державному реєстрі речових прав через протиправну бездіяльність органів КМДА.
Додатково позивач відмічає, що з моменту закінчення строку дії попереднього договору і до сьогоднішнього дня відповідачі жодного разу не направляли на адресу Кооперативу повідомлень про припинення користування земельною ділянкою, вимог про її звільнення чи повернення за актом приймання-передачі. Навпаки, як вказує позивач, відсутність будь-яких заперечень з боку орендодавця та прийняття рішення про поновлення оренди від 18.05.2023 року свідчить про підтвердження волевиявлення на продовження орендних правовідносин.
Зважаючи на викладені обставини, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд визнати укладеною між Кооперативом по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Голосіївського району м. Києва «Глосієвський» та Київською міською радою Додаткову угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 25.06.2003 (посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстровим №679, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 24.07.2003 р. за №79-6-00126, з урахуванням Договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 16.11.2018, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Кравченко Н.П. за реєстровим №345), на виконання рішення Київської міської ради від 18.05.2023 року «Про поновлення Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Голосіївського району м. Києва «Голосієвський» договору оренди земельної ділянки від 24.07.2003 року №79-6-00126 (зі змінами)» (справа №742771058), на строк 3 (три) роки - з 18.05.2023 по 18.05.2026.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в .межах, визначених цією Конституцією.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; за статтями 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», ст. 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду землі», орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Згідно з п. в) ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території, належать зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оренду землі», орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України. Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Визначення договору оренди землі містить і ст. 792 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про визнання укладеним (поновленим) договору оренди землі відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Як встановив суд, 16.11.2018 сторони уклали Договір про поновлення договору оренди земельної ділянки (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрований в реєстрі за №345), в якому дійшли згоди поновити на 3 (три) роки договір оренди земельної ділянки, укладений між орендодавцем та орендарем, посвідчений Щербаковим В.З., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 25 червня 2003 року за реєстровим №679 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 24 липня 2003 року за №79-6-00126, (далі у тексті - Договір оренди).
Отже, договірні відносини між сторонами були продовжені до 16.11.2021.
Суд враховує, що 16.01.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України «Про оренду землі», яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.
Розділ IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту:
«Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.
Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».
Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Відповідно за змістом статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України «Про оренду землі» врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву «Поновлення договору оренди землі» та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
Частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлювала, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
За приписами частини восьмої цієї статті у попередній редакції додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, а положення частини одинадцятої цієї статті зазначали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
У пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року у справі №903/1030/19 зазначено таке: «Частини п`ята та шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин: За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону України «Про оренду землі», орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду. Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону України «Про оренду землі», розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення».
Пункти 41 та 43 цієї ж постанови містять висновок про те, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій - восьмій, одинадцятій статті 33 Закону України «Про оренду землі» додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.
Тож статтею 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» істотно змінив редакцію статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п`ята статті 33 Закону про оренду землі). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 Земельного кодексу України.
При цьому відповідно до абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України «Про оренду землі» правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Згідно з частиною другою статті 126-1 Земельного кодексу України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.
Також відповідно до частини першої статті 126-1 Земельного кодексу України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.
Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1 Земельного кодексу України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).
Разом з тим, як вже вказано вище, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною першою статті 126-1 Земельного кодексу України. Тобто, поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній в статті 126-1 Земельного кодексу України, за загальним правилом заборонено.
З наведеного вбачається, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону про оренду землі базується саме на положеннях стаття 126-1 Земельного кодексу України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.
Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону про оренду землі у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 05.12.2019 № 340-IX, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.
Тому поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 Розділу Перехідні положення Закону про оренду землі та поняття "поновлення договору оренди", яке містилось у Законі про оренду землі у попередній редакції, є змістовно різними.
Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України «Про оренду землі». Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону про оренду в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №906/1314/21.
В будь-якому випадку суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі №904/8884/21 дійшла висновку, що ефективно захистити право сторони на поновлення договору оренди шляхом задоволення вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, можливо лише в межах строку, на який цей договір може бути поновлений.
Як встановив суд, 16.11.2018 сторони уклали Договір про поновлення договору оренди земельної ділянки (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрований в реєстрі за №345), в якому дійшли згоди поновити на 3 (три) роки договір оренди земельної ділянки, укладений між орендодавцем та орендарем, посвідчений Щербаковим В.З., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 25 червня 2003 року за реєстровим №679 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 24 липня 2003 року за №79-6-00126, (далі у тексті - Договір оренди).
Отже, договірні відносини між сторонами були продовжені до 16.11.2021.
Рішенням Київської міської ради від 18.05.2023 №6351/6392 відповідно до статей 9, 83, 93 Земельного кодексу України, абзацу четвертого розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі», пункту 34 частини першої етапі 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та враховуючи звернення Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Голосіївського району м. Києва «Глосієвський» від 26 березня 2021 року №742771058, Київська міська рада поновила на 3 роки договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер [номер приховано]:79:306:0009, площа 1,7351 га) від 24 липня 2003 року №79-6-00126 (зі змінами, внесеними договором про поновлення від 16 листопада 2018 року №345).
Суд зазначає, що початок перебігу строку поновлення договору оренди земельної ділянки слід відраховувати з 16.11.2021 (кінцева дата оренди), а не від дати прийняття Київською міською радою відповідного рішення, адже рішення ради є лише волевиявленням орендодавця, а не моментом виникнення правовідношення.
Отже, рішення Київської міської ради від 18.05.2023 №6351/6392 суд трактує так, що договір оренди було поновлено на 3 роки з 16.11.2021 до 17.11.2024.
Втім, як вбачається з тексту додаткової угоди, позивач просить суд визнати укладеною між сторонами Додаткову угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 25.06.2003 на строк 3 (три) роки - з 18.05.2023 по 18.05.2026.
Тобто, позивач пов`язує початок періоду поновлення договору оренди саме з рішенням Київради, що є необгрунтованим.
Зважаючи на заявлений позивачем період поновлення договору оренди земельної ділянки (з 18.05.2023 по 18.05.2026), а також беручи до уваги підстави позову, які стосуються періоду поновлення спірного договору з 16.11.2021 по 16.11.2024 (з урахуванням висновку суду стосовно того, від якої дати/події договір оренди земельної ділянки слід вважати поновленим), суд дійшов висновку в необгрунтованості позовних вимог Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Голосіївського району м. Києва «Глосієвський», що є підставою для відмови у задоволенні даного позову.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою у позові (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
ВИРІШИВ:
1. Відмовити у позові.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Спичак