673/451/25
2/125/316/2025
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23.07.2026 року м. Бар
Барський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого, судді Хитрука В.М.
за участю секретаря судового засідання Іщук А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, ціною позову 46699,28 грн, який обґрунтовано таким.
16.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено Договір № 75591356.
30.12.2021 було укладено договір №30-12/2021 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75591356 від 16.05.2021 року.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75591356.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №75591356.
Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала, внаслідок чого, станом на день подання вказаного позову, у неї утворилась заборгованість на суму 15299,28 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5234,42 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги у розмірі 9887,89 грн., інфляційні збитки - 152,88 грн., нараховані 3% річних- 24,09 грн..
Крім того, 02.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредиту № 3642520. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 5 000,00 грн. Згідно умов кредитного договору, строк кредиту - 15 днів.
16.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір №16/12-2021-43, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, у тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 3642520 від 02.07.2021.
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено Договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги до боржників, у тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 3642520 від 02.07.2021.
Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала, внаслідок чого, станом на день формування позовної заяви, у неї утворилась заборгованість на суму 31400,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги у розмірі 24950,00 грн., та заборгованості за комісіями - 1450,00 грн.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідачки суму заборгованості за договорами у загальному розмірі 46699,28 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та 16 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 липня 2025 року справу передано у провадження судді Хитрука В.М.
Відповідно до ухвали судді від 08 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та розпочато підготовче провадження; відповідачці роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву.
02 жовтня 2025 року від представника відповідача - адвоката Шелудько О.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якій сторона відповідача просила відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки заявлені вимоги є незаконними та необґрунтованими, та стягнути з позивача на користь відповідача понесені нею витрати на правову допомогу, пославшись на таке. Зазначила, що відповідач не згодна з твердженням позивача стосовно укладення договорів №3642520, №75591356 в електронній формі. Для укладення електронного кредитного договору необхідно пройти ідентифікацію особи та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, котре надходить у формі листа до електронної пошти, або у додаток банку, виключає підписання відповідачем зазначених кредитних договорів через будь який із зазначених способів. Позивачем не надано жодного доказу направлення будь-якого ідентифікатора відповідачеві (наприклад довідки від мобільного оператора), не надано доказів використання відповідачем цього ідентифікатора. Окрім того, Посилання позивача на Правила надання грошових коштів не заслуговують увагу, оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила (на які посилається позивач у позовній заяві) розуміла відповідач та ознайомлювалася і погоджувалася з ними. Правила, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником. Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що розміщені на сайті https://clickcredit.com.ua/documents-license.htm, не можуть бути взяті до уваги, оскільки не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину договору №75591356. У постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з умов та правил надання банківських послуг, які не містять підпис позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, що в даній, справі, що розглядається вважають за доцільне застосування цих положень до правил на які посилається позивач. Відтак, надані позивачем Правила не є належним доказом по справі та не можуть бути прийняті до уваги судом під час розгляду справи по суті. Так само не є належним доказом укладення кредитного договору №3642520 наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту з огляду на наступне. У наданому Паспорті споживчого кредиту зазначено, що інформація щодо обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконують свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Окрім цього, інформація, яка зазначена у Паспорті споживчого кредиту зберігає чинність та є актуальною до 04.07.2021. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та є лише інформаційною довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк (фінансова установа) зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що відповідач погодила умови, які передбачені кредитними договорами №3642520, №75338227 матеріали справи не містять. Крім того, зазначила, що позивачем не надано жодних первинних документів на підтвердження заявленої заборгованості за кредитними договорами №3642520, №75338227. У зв`язку із відсутністю в матеріалах справи вказаних документів, відсутня можливість перевірити як факт наявності заборгованості у відповідача, так і встановити її розмір в обох кредитних договорах. В матеріалах позовної заяви вказано, що між ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018. Однак, вказаний договір про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 Позивачем до матеріалів позовної заяви додано не було.
Згідно наданої довідки за Вих. №КД-[телефон приховано]/ТНПП від 24.02.2025, 16.05.2021 ТОВ «ФК «Фінекспрес» були перераховані кошти на платіжну картку у сумі 13000,00 грн. на картку « НОМЕР_1 ». Вказаний документ не є належним доказом для підтвердження факту надання ТОВ «ФК «Фінекспрес» і, відповідно, отримання Відповідачем грошових коштів на виконання умов кредитного договору №75591356. Додатково позивачем була долучена квитанція Ligpay, відповідно до якої було виконано фінансову операцію на картковий рахунок « НОМЕР_2 » на загальну суму 5000,00 грн. Вказані довідки не місять в собі інформації та доказів платіжних карток «НОМЕР_1», «НОМЕР_2» саме відповідачу, а не іншій особі. Більш того, реквізити повного карткового рахунку позичальника (на який мало бути здійснено перерахування кредитних коштів) в матеріалах справи не міститься. Ні в змісті кредитного договору, ні в будь-яких інших документах, оформлених при наданні кредитних коштів, всупереч викладених вище вимог Закону, реквізити повного карткового рахунку відповідача не зазначено. Слід додатково зазначити, що саме номер картки не є конфіденційною інформацією, яку варто приховувати. На підтвердження боргу позивач надав розрахунки заборгованості за кредитом, складені позивачем. В свою чергу, розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Відповідно до наданих розрахунків взагалі неможливо встановити дійсний розмір заборгованості відповідача, періоди та відсоткову ставку, за які така заборгованість була нарахована. Так, жодних доказів на підтвердження отримання відповідачем грошових коштів за договорами №3642520, №75591356 позивач, всупереч вимог ст. 81 ЦПК України, не надав. За умови відсутності відповідних доказів неможливо зробити висновок про належність, достовірність та достатність розрахунку позову, який є одностороннім документом позивача та не був погоджений з відповідачем. Додатково представник відповідача зазначає про необґрунтованість вартості наданих адвокатом позивачу послуг на професійну правничу допомогу. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
08.10.2025 року Ткаченко М.М., яка діє в інтересах позивача ТОВ «Коллект Центр» подала до суду відповідь на відзив, де остання послалася на таке. Договори було укладено в електронній формі та є електронними договорами, підписання яких відбувається в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», а тому є такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі. Позивачем надані належні і достатні докази, які беззаперечно підтверджують, що відповідачка ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, надала відповідні дані для заповнення формуляра анкети-заяви та шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором погодилася із запропонованими умовами договору та підписала їх. Відповідачкою не надано жодного доказу оспорювання нею кредитних договорів, зустрічного позову не заявлено.
Щодо доказів отримання коштів
Щодо договору №75591356.
Враховуючи, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТОВ ФК «Фінекспрес» на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства. Дана обставина підтверджується листом ТОВ ФК «Фінекспрес», відповідно до якого 16.05.2021 року було перераховано грошові кошти у розмірі 13 000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_3 , отримувач - ОСОБА_2 у сумі 13000 грн. Зокрема, небанківські фінансові установи позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів. Отже, твердження відповідача не заслуговують на увагу. Відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування йому кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає.
Зазначає, що матеріали справи містять докази сплати відповідачем грошових коштів за кредитним договором 31.05.2021, 03.06.2021, 16.06.2021, 20.06.2021, 21.06.2021, 09.07.2021,12.07.2021, 13.07.2021, у зв`язку з чим твердження про неотримання грошових коштів від кредитодавця суперечить фактичним обставинам справи.
Загалом, небанківські фінансові установи позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів. Отже, твердження Відповідача не заслуговують на увагу. Відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування йому кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає. Разом з тим, для спростування заперечень відповідача, 08.10.2025 року подалося клопотання про витребування доказів.
З приводу нарахування відсотків.
Щодо договору № 75591356.
Відповідно до п.2 Договору сума Позики 13000,00 грн. Строк позики 64 дні. Знижена процентна ставка 1,44%, процентна ставка за понадстрокове користування Позикою за день становить 2,70%. Відповідно до п.4 Договору Проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики. До матеріалів справи додано Правила в редакції від 14.05.2021 року. Доказів того, що на дату укладення договору Первісним кредитором було прийнято Правила в новій редакції матеріали справи не містять. Продовження строку кредитування та автопролонгація договору передбачені розділом 7 Правил. З розрахунку заборгованості вбачається, що строк кредитування було автоматично продовжено у зв`язку із наявною заборгованістю. Доказів того, що Відповідач повідомляв кредитора про небажання продовжувати строк кредитування згідно з п. 7.11 Правил, матеріали справи не містять.
Щодо договору № 3642520.
Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Сторонами погоджено, строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Таким чином, Кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладеного договору.
Щодо нарахування комісії за надання кредиту.
Відповідно до п.4. ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» ( в редакції на момент укладення кредитного договору загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов?язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов?язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Частиною 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» ( в редакції на момент укладення кредитного договору) передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов?язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту. З урахуванням наведеного позов просила задовольнити повністю.
17.11.2025 року представник відповідача адвокат Тальчук П.І. подала до суду додаткові пояснення, в яких звертає увагу суду на завищений та суперечливий розмір заборгованості за процентами. Сторона відповідача вважає, що нарахування заборгованості за процентами має бути здійснене виключно в межах чітко обумовленого та визначеного в кредитному договорі строку кредитування. Згідно з умовами кредитного договору №3642520 від 02.07.2021р., за умови наявності у справі первинних документів, вважає, що загальна сума заборгованості не повинна була перевищувати 7250,00 грн. (5000 сума кредиту*15 строк позики)*3%(процентна ставка)/100=2520,00 грн.) Жодних доказів, що відбулась пролонгація по кредитному договору, відповідно до його умов, позивач не надав і матеріали справи таких відомостей не містять. За договором № 75591356 від 16.05.2021 за умови наявності у справі первинних документів, вважає, що загальна сума заборгованості не повинна була перевищувати 13312,00 грн. (13000 сума кредиту*64 строк позики)*1,6%(процентна ставка)/100=13312,00 грн.) Вказала, що відповідач заперечує щодо дій кредитора нараховувати відсотки понад строк користування кредитом. Окрім того, представник відповідача наголошує на тому, що позивачем до позовної заяви не долучено жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань по кредитними договорами №3642520, №75591356. У зв`язку із відсутністю в матеріалах справи вказаних документів, відсутня можливість перевірити як факт наявності заборгованості у відповідача, так і встановити її розмір. В свою чергу, розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Просить відмовити у позові повністю.
Окрім того, 17.11.2025 року представник відповідача адвокат Тальчук П.І. подала заперечення на клопотання про витребування доказів, в якому вказала, що сторона відповідача заперечує стосовно задоволення цього клопотання про витребування доказів з огляду на те, що таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 ЦПК України. Позивач, усупереч вимогам ч.2 ст. 83, ч.5 ст. 177 ЦПК України, не подав усі належні та достовірні докази, які б в своїй сукупності підтверджували належним чином виконання ним своїх зобов`язань за кредитним договором, разом з поданням позовної заяви до суду.
21.11.2025 року представник позивача адвокат Ткаченко М.М. подала до суду письмові пояснення, в яких просить задовольнити клопотання позивача про витребування доказі повністю.
Ухвалою суду від 19.01.2026 р. задоволено клопотання представниці позивача про витребування доказів у АТ КБ «ПриватБанк». Витребувано у АТ КБ «ПриватБанк»: ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; докази зарахування на картку № НОМЕР_3 кредитних коштів у сумі 13000,00 грн, які 16.05.2021 були на неї перераховані, а саме витребувати виписки за номером картки № НОМЕР_3 за період з 16.05.2021 по 23.05.2021; докази зарахування на картку № НОМЕР_12 кредитних коштів у сумі 5000,00 грн, які 02.07.2021 були на неї перераховані, а саме витребувати виписки за номером картки № НОМЕР_4 за період з 02.07.2021 по 09.07.2021; інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № НОМЕР_3 , № НОМЕР_12 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 ; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період з 16.05.2021 по 23.05.2021; № НОМЕР_4 за період з 02.07.2021 по 09.07.2021; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_7 в анкетних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
03.03.2026 року надійшла витребувана інформація (вх. №1717 від 03.03.2026).
Представник позивача - Чебанов Олег Олександрович , у судове засідання не з`явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, 23.07.2026 року подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує та позов просить задовольнити у повному обсязі.
Відповідач - ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та її представник, адвокат Шелудько Оксана Олександрівна, 23.07.2026 подала до суду заяву, у якій просила розгляд справи провести без участі відповідача та її представника за наявними в матеріалах справи документами.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.
Відповідно до статей 11, 13, 14 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов`язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами, як це передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Щодо умов та порядку укладання договору № 75591356 від 16.05.2021.
16.05.2021 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір № 75591356.
Згідно із п. 1. Договору Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.
Відповідно до п. 2 Договору про надання позики: сума Позики становить 13000.00 грн. - процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,6 % яка нараховується за кожен день користування Позикою.
Відповідно до Договору Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Відповідно до положень договору цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Щодо умов та порядку укладання договору № 3642520 від 02.07.2021.
02.07.2021 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір № 3642520.
Згідно із п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000.00 грн.
Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 2250 грн., які нараховуються за ставкою 3 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п. 6.3. Договору приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 квітня 2026 року у справі № № 705/1938/25 дійшов висновку, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину, дійшли помилкового висновку про задоволення позову. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
На виконання вимог ухвали суду, від АТ КБ «ПриватБанк" на адресу суду 03.03.2026 року надійшов лист, з якого вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку було емітовано карту № НОМЕР_8 . Ідентифікаційні дані власника картки: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , серія та номер паспорта НОМЕР_9 , адреса місця проживання Адр. факт.: АДРЕСА_1 . Контактні дані: (номер телефону, адреса електронної пошти ) НОМЕР_10 . Номер телефону НОМЕР_11 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою за період з 16.05.2021-16.05.2021 та за період 02.07.2021-02.07.2021: - номер телефону був/є фінансовим НОМЕР_7 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1
АТ КБ "ПриватБанк" листом повідомив, що по рахунку (ах) НОМЕР_8 було зарахування коштів на суму 13000,00 грн. за період 16.05.2021-16.05.2021 р.
АТ КБ "ПриватБанк" листом повідомив, що по рахунку (ах) НОМЕР_8 було зарахування коштів на суму 5000,00 грн. за період 02.07.2021-02.07.2021 р.
Окрім цього, АТ КБ "ПриватБанк" направлено до суду виписки по рахунках НОМЕР_8 за періоди з 16.05.2021-23.05.2021.
Суд бере до уваги як належні та допустимі докази надані банком вказані виписки по рахунках. Такі підтверджують факт укладення кредитних договорів із відповідачкою ОСОБА_1 та користування останньою кредитними коштами за спірними кредитними договорами.
Таким чином, судом встановлено, що первісні кредитори та позикодавці зі своєї сторони належним чином виконали свої зобов`язання за договором, надавши позичальниці ОСОБА_1 кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору.
Станом на день звернення позивачем до суду строк повернення грошових коштів за договорами наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
Щодо права вимоги заборгованості за договорами Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до відповідача, то слід зазначити про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
16.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір №16/12-2021-43, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, у тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 3642520 від 02.07.2021.
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено Договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект центр» права грошової вимоги до боржників, у тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 3642520 від 02.07.2021.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №3642520.
30.12.2021 було укладено договір №30/12/2021 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступило на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75591356 від 16.05.2021 року.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75591356.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №75591356.
Встановлено, що заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.
Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за кредитним договором, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою позикодавцю в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
За кредитним договором №3642520 від 02.07.2021
Так, заявлено до стягнення 31400,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги у розмірі 24950,00 грн., та заборгованості за комісіями - 1450,00 грн.
Позивач довів суду використання відповідачем кредитних коштів в розмірі 5 000,00 грн, відповідач зазначену обставину не спростував.
Проте проценти нараховані позивачем поза межами строку кредитування.
Умовами кредитного договору № 3642520 від 02.07.2021 визначений строк кредитування 15 днів, упродовж яких проценти нараховуються за пільговою ставкою 3 % в день (1.3, 1.5.2 ).
Одночасно сторони договору погодили можливість автопролонгації строку кредитування у разі неповернення коштів. У цьому випадку строк кредитування автоматично продовжується максимально на 60 днів із застосуванням стандартної ставки 5% вдень (п.1.6 п. 2.3.1.2).
Так, згідно з п. 2.3.1 договору про споживчий кредит продовження строку кредитування, зазначеного в п.1.3 договору, може відбуватися на пільгових або стандартних (базових) умовах.
Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством. Для продовження строку кредитування на пільгових умовах позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 цих Правил, у тому числі, сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (п. 2.3.1.1).
Згідно з пунктом 2.3.1.2. договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6. Договору.
У випадку, якщо Позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Викладені вище умови договору свідчать про те, що сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Відповідно до пункту 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом 1.4 договору, а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.
У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання Позичальника за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Кредитодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена Позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений пунктом 1.4 Договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно з пунктами 1.3 та 2.3 цього Договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, пунктом 3.2.5 Договору (пункт 2.4.2 Договору).
Водночас, пунктом 4.2 кредитного договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою пунктом 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 Договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитора.
Зазначені умови кредитування є чіткими і зрозумілими, відповідач погодилася на їх застосування, в судовому порядку положення кредитного договору не оспорювала.
Крім того, автопрлонгація договору в межах 60 днів, спрямована на стимулювання позичальника повернути кошти, що дозволить вдень внесення платежу в межах 60 днів перерахувати проценти за користування коштами за пільговою ставкою.
Така модель побудови договірних правовідносин не притаманна для ст.625 ЦК України, тому доводи сторони відповідача щодо обмеженого строку кредитування за цим договором (15 днів) є помилковими.
Таким чином, з огляду на те, що відповідач не вчиняла дій на пролонгацію договору на пільгових умовах, правомірним є нарахування процентів на 15 днів + 60 днів.
Як вбачається з розрахунку за період з 03.07.2021 до 17.07.2021 в межах строку кредитування 15 днів проценти нараховані за пільговою ставкою 3% в день (150 грн).
Починаючи з 18.07.2021 ТОВ «Мілоан» нараховувало проценти упродовж наступних 60 днів до 15.09.2021 на підставі п.п. 1.6, 2.3.1.2 договору, як для автопролонгації, при цьому 11 днів за ставкою 5% в день (по 250 грн), а 49 днів за ставкою 1% в день (по 50 грн), що є правом первісного кредитора.
Відтак заборгованість за процентами склала 7450,00 грн.
Нарахування позивачем процентів в розмірі 24950,00 грн. не відповідає положенням законодавства і умовам договору.
Позивачем вимоги в порядку ст.625 ЦК України не заявлялися.
Також правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача одноразової комісії в розмірі 1450,00 грн, яка передбачена п.1.5.1 Договору і в п.1.5 договору включена до загальних витрат.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Наведене узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
Отже, відповідно до наведених положень вказаного Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту. Встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач уклавши кредитний договір погодилася сплатити комісію за надання кредиту.
Таким чином загальний розмір належної до стягнення заборгованості за кредитним договором №3642520 від 02.07.2021 складає 13 900,00 грн, з яких : тіло кредиту 5 000,00 грн, відсотки 7450,00 грн, комісія 1450,00 грн.
За договором позики № 75591356 від 16.05.2021 заявлено до стягнення 15299,28 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5234,42 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги у розмірі 9887,89 грн., інфляційні збитки - 152,88 грн., нараховані 3% річних- 24,09 грн. Позивач довів неповернення відповідачем основного боргу в розмірі 14281,00 грн, відповідач доказів протилежного не надав.
Позивач, обґрунтовуючи розмір заборгованості за процентами в розмірі 9887,89 грн, нарахованих до 10.01.2023, тобто в тому числі після закінчення строку договору позики 64 дні, посилався на Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в редакції 14.05.2021, де передбачено:
у п.6.5 Правил, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі несвоєчасного повернення позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) нараховуються проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею, чи будь якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, є застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
у п. 6.9 Правил Позичальник надає свою згоду, що у період з першого понадстрокового користування позикою (її частиною) і до дати повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором позики, на суму позики нараховуються проценти у розмірі, встановленому договором позики.
у розділі 7 Правил визначено порядок продовження строку користування позикою. Згідно п. 7.1 Правил позичальник має право продовжити строк користуванн позичальник сплачує товариству проценти на умовах, обраних позичальником для здійсненя певного виду прологоції. Пунктом 7.2 встановлено, що умови пролонгації вказуються в Особистому кабінеті позичальника на сайті. При цьому, розмір процентів, що сплачує позичальник для оформлення пролонгації визначається виходячи з процентної ставки, зазначеної з Договорі позики та кількості днів, на яку позичальник бажає оформити пролонгацію. Пунктом 7.5. Правил передбачено, що Позичальник має право продовжити строк користування позикою необмежену кількість разів. При цьому отримує в особистому кабінету повідомлення про нову дату кредитування. Відповідно до п. 7.8. Правил Позичальник погоджується, що при обранні виду Пролонгації в Особистому кабінеті та виконанні умов, встановлених Товариством для оформлення Пролонгації та продовження строку (терміну) дії Договору позики, таке оформлення та продовження відбувається автоматично, а згода проявляється у здійсненні дій по внесенню грошових коштів на ім`я Товариства та без будь-якого додаткового документального оформлення. У такому випадку вчинена Позичальником сукупність дій, спрямованих на оформлення Пролонгації, в тому числі внесення Позичальником грошових коштів на ім`я Товариства, є діями, які виражають намір Позичальника здійснити подовження. Відповідно до п. 7.12 Правил якщо позичальник під час внесення платежу не бажає оформлювати пролонгацію, позичальник зобов`язаний повідомити про це товариство протягом 24 годин з моменту внесення платежу.
На думку позивача строк кредитування було автоматично продовжено у зв`язку із наявною заборгованістю. Доказів того, що відповідач повідомляв кредитора про небажання продовжувати строк кредитування згідно з п. 7.12 Правил суду не надано.
Суд відхиляє доводи позивача щодо правомірності нарахування процентів поза межами обумовлених в договорі позики №75591356 від 16.05.2021 шістдесяти чотирьох днів кредитування.
Долучені до матеріалів справи Правила відповідачем не підписані, тому неможливо встановити чи на момент отримання відповідачем коштів Правила взагалі містили умови щодо сплати процентів після закінчення обумовленого у договорі строку позики, а отже ці Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору позики.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що розміщені на офіційному сайті, неодноразово змінювалися.
При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, позивач не надав суду інформації з Особистого кабінету відповідача, яка би доводила пролонгацію строку кредитування.
В той час як п.6.5 Правил викладений таким чином, що дозволяє дійти висновку про його застосування при нарахуванні процентів на підставі ст.625 ЦК України за понадстрокове користування коштами.
Верховний Суд у постанові від 21.08.2021 у справі №727/6357/16-ц вказав, що за правилом сontra proferentem - слова договору мають тлумачитись проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову у договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не лише у тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені, але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, але були включені до договору під переважним впливом однієї зі сторін.
З огляду на наведене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути проценти за 64 дні кредитування.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» нарахувало на тіло кредиту 13000,00 грн відсотки за ставкою 1,44% в день, 11980,8 грн.(13 000 грн. (сума кредиту) * 64 дні (строк кредитування) * 1,44 % / 100 = 11 980,8 грн.) Відповідач внесла всього платежів по відсоткам загалом 4886,42 грн. Отже, заборгованість за процентами становить 7094,38 грн.( 11980,8-4886,42). Позивачем вимоги в порядку ст.625 ЦК України не заявлялися.
Задоволений до стягнення розмір заборгованості за договором позики №75591356 від 16.05.2021 становить 13000,00 грн основного боргу, 7094,38 грн проценти за користування кредитом, 152,88 інфляційні, 24,09 грн 3% річних (розраховані за період з 30.12.2021-23.02.2022;), всього 20271,35 грн.
Сукупний розмір задоволених позовних вимог за обома договорами відповідно складає 13 900,00 грн + 20271,35 грн =34171,35 грн.
Відповідно до вимог частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК).
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідач доказів належного виконання кредитних зобов`язань чи контррозрахунок заборгованості не надала.
Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Позивачем до позовної заяви на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»; Прайс-лист АО «Лігал Ассістанс»; заявку на надання правової допомоги № 139 від 01.03.2025; витяг з Акту № 6 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025.
Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
01 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 4.3 договору про надання правової допомоги передбачено, що факт надання послуг за договором підтверджується Актом про надання юридичної допомоги, який готується Адвокатським об`єднанням та надсилається клієнту для підписання не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому була надана юридична допомога.
01.03.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» підписано заявку на надання юридичної допомоги № 139 за умовами якої адвокатське об`єднання здійснює правові (юридичні) послуги по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме: надання усної консультації з вивченням документів 2 години, вартість 4 000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 4 години, вартість 12 000,00 грн.
З Витягу з Акту № 6 про надання юридичної допомоги, який складено 30.05.2025, вбачається, що АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр» походили надання наступних правових послуг адвокатським об`єднанням клієнту: надання усної консультації з вивченням документів 2 години, вартість 4 000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 4 години, вартість 12 000,00 грн.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Фактично послуги адвоката позивачем на час ухвалення судового рішення не оплачені.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати на професійну правничу допомогу несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами ( ст.133, ст. 141 ЦПК України)
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21 містяться правові висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.
Обсяг і розмір витрат на правничу допомогу входить в предмет доказування.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Однак для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18)
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Крім того, відповідно до статті 137 ЦПК України суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони за критерієм співмірності із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі визначених у ст.137, 141 ЦПК України критеріїв.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).
Крім того, враховуючи характер спірних правовідносин, малозначність справи, розмір заявленої кредитної заборгованості, часткове задоволення позову, обсяг правничої допомоги, яка реально та фактично була необхідною для захисту інтересів позивача, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 7000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо судового збору слід зауважити, що відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так як позов ТОВ «Коллект Центр» задоволено частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, які в даному випадку складають 1772,55 грн. (73,17 % задоволених позовних вимог), виходячи з розрахунку: 34171,35 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2422,40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 46699,28 грн. (розмір заявлених позовних вимог).
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за кредитним договором № 75591356 від 16 травня 2021 року у сумі 20271,35 грн, за кредитним договором № 3642520 від 02.07.2021 року у сумі 13900,00 грн., загалом на суму 34171,35 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» 1772,55 грн судового збору та 7 000,00 грн понесених витрат на правову допомогу.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 30 липня 2026 року
Суддя: