УХВАЛА
27 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/4789/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Кондратова І.Д.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (Таран С.В., Богатир К.В., Поліщук Л.В.)
від 13.05.2026 (повний текст складений 14.05.2026)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА"
про стягнення 753 295,26 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (далі - Позивач, Скаржник) звернулось з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА" (далі - Відповідач), в якому просило стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість у сумі 753 295,26 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором фінансового лізингу №11238-SME-FL від 28.09.2021 в частині повної та своєчасної сплати лізингових платежів.
3. Господарський суд Одеської області рішенням від 03.02.2026 позов задовольнив. Стягнув з Відповідача на користь Позивача заборгованість за договором фінансового лізингу №11238-SME-FL від 28.09.2021 у розмірі 753 295,26 грн та судовий збір у розмірі 9039,54 грн.
4. Не погодившись з ухваленим рішенням, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2026 у справі №916/4789/25 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
5. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 13.05.2026 апеляційну скаргу Відповідача задовольнив частково. Рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2026 у справі №916/4789/25 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 695 839,20 грн скасував, у задоволенні позову в цій частині відмовив, в частині розподілу судових витрат змінив, в решті рішення залишив без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції: "Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА" задовольнити частково. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" 57 456,06 грн заборгованості та 689,72 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви. У задоволенні решти позову відмовити". Стягнув з Позивача на користь Відповідача 12 524,74 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Позивач (Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі № 916/4789/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 695 839,20 грн та залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2026 у справі №916/4789/25 у відповідній частині.
7. Підставами касаційного оскарження Скаржник зазначив пункт 2 частини 2 статті 290 ГПК України та підпункти "а", "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
7. Дослідивши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
8. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
9. Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
10. Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
11. Отже особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
12. Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
13. Частиною сьомою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
14. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (пункт 1 частини першої статті 163 ГПК України).
15. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" визначено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
16. Предметом спору у цій справі є стягнення 753 295,26 грн, що менше, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (1 514 000,00 грн).
17. У касаційній скарзі Скаржник зазначив, що винятковість цієї справи полягає в тому, що за наслідком дії оскаржуваної постанови, Позивач безповоротно втратить 695 839,20 грн - оплаченої у 2021 році частини вартості майна, яке експлуатувалось та амортизувалось Відповідачем без обмежень, адже перебувало на умовах фінансового лізингу у виключному володінні та користуванні останнього протягом 2021 - 2025 років. Також зазначив, що у разі залишення оскаржуваної постанови в силі без формування правового висновку Верховного Суду, для усіх лізингодавців виникне ризик фактичної втрати правового механізму стягнення заборгованості за лізинговими платежами на дату розірвання договору, попри те, що таке право прямо передбачено спеціальним законом, та всупереч чому може стати початком формування негативної судової практики, яка суперечитиме чинному законодавству та сприятиме колосальним збиткам лізингодавців.
18. За загальним правилом, виняткове значення та/або суспільний інтерес певної справи у судочинстві означає, що справа має настільки важливі правові, суспільні чи процесуальні наслідки, що вона заслуговує на розгляд вищою інстанцією, або вимагає особливої уваги до дотримання прав сторін, як у випадку порушення права на справедливий суд. Це ключовий критерій для допуску до касаційного перегляду, що виходить за рамки простого застосування права. Отже особа, яка подає касаційну скаргу, має ґрунтовно довести наявність відповідних обставин у своїй касаційній скарзі. Проте власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для нього та/або значний суспільний інтерес без відповідного обґрунтування, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту в) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
19. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних, обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, інакше принцип правової визначеності буде порушено. Справа №916/4789/25 розглянута судами двох інстанцій.
20. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
21. Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 №R (95) 5 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
22. У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 у справі "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France", заява №21920/93) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежена перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
23. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує права на доступ до суду, оскільки воно вже реалізоване шляхом звернення до суду першої інстанції та надалі - суду апеляційної інстанції.
24. У цій справі касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій. Водночас Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду лише тому, що Скаржник вважає його незаконним. Настання відповідних наслідків у разі ухвалення судового рішення не на користь позивача / відповідача є звичайним (передбачуваним) процесом.
25. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що Скаржником не дотримано умови допуску справи з ціною позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, до касаційного оскарження, передбаченою пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
26. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
27. З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у справі, ціна позову якої не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 916/4789/25 за касаційною скаргою Скаржника на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі № 916/4789/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді О. Баранець
І. Кондратова