УХВАЛА
28 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/5595/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Кондратова І.Д.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
на рішення Господарського суду Одеської області (Петров В.С.)
від 30.03.2026
та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (Таран С.В., Богатир К.В., Поліщук Л.В.)
від 02.06.2026 (повний текст складений 02.06.2026)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Тягинської сільської ради
про стягнення 71 196,82 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - Позивач, Скаржник) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Тягинської сільської ради (далі - Відповідач) про стягнення заборгованість у загальній сумі 71 196,82 грн, з яких 28 600,74 грн основний борг, 20 816,65 грн пеня, 3 559,86 грн 3% річних та 18 219,57 грн інфляційні втрати.
2. Позов обґрунтований неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором постачання природного газу №20-1132/21-БО-Т від 12.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати вартості природного газу, поставленого у період з грудня 2021 року по березень 2022 року.
3. Господарський суд Одеської області рішенням від 30.03.2026 у справі № 916/5595/24 позов задовольнив частково. Стягнув з Відповідача на користь Позивача основний борг у розмірі 328,72 грн, пеню у розмірі 16,93 грн, 3% річних у розмірі 277,08 грн, інфляційні втрати у розмірі 998,20 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 55,15 грн. У задоволенні решти позову відмовив.
4. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 02.06.2026 у справі № 916/5595/24 апеляційну скаргу Позивача задовольнив частково. Рішення Господарського суду Одеської області від 30.03.2026 у справі №916/5595/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 4 819,58 грн основного боргу, 15 216,11 грн пені, 1 551,47 грн 3% річних та 10 981,14 грн інфляційних втрат скасував, позов у цій частині задовольнив, змінив рішення в частині розподілу судових витрат, в решті рішення залишив без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:
"Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Тягинської сільської ради задовольнити частково.
Стягнути з Тягинської сільської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 5 148,30 грн основного боргу, 1828,55 грн 3% річних, 11 979,34 грн інфляційних втрат, 15 233,04 грн пені та 1 162,75 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
У задоволенні решти позову відмовити".
Стягнув з Відповідача на користь Позивача 1 700,52 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
5. 10 червня 2026 року Позивач (Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 30.03.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 у справі № 916/5595/24, в якій просить:
- прийняти касаційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 30.03.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 у справі № 916/5595/24 у частинах, якими відмовлено у задоволенні позову, та відкрити касаційне провадження;
- скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.03.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 у справі № 916/5595/24 у частинах, якими відмовлено у задоволенні позову;
- прийняти нове рішення у цій частині, яким позовні вимоги щодо стягнення 23 452,44 грн основного боргу, 5 583,61 грн пені, 1 731,31 грн - 3% річних, 6 240,23 грн інфляційних втрат, у стягнені яких було відмовлено - задовольнити;
- судові витрати за розгляд касаційної скарги покласти на Відповідача та здійснити новий розподіл судових витрат за розгляд справи у судах попередніх інстанцій.
6. Підставами касаційного оскарження Скаржник зазначив пункти 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) та підпункти "а", "в" частини 3 статті 287 ГПК України.
7. Перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
8. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
9. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
10. Пунктом 1 частини 1 статті 163 ГПК України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
11. Згідно з частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
12. Згідно з частиною 7 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
13. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
14. Предметом спору у цій справі є стягнення 71 196,82 грн, що менше, ніж 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (3 028,00х100=302 800,00).
15. Отже Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 ГПК України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
16. Як на підставу для допуску судових рішень у справі, ціна позову якої не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, до касаційного оскарження, Скаржник у своїй касаційній скарзі посилається на наявність випадків, передбачених підпунктами "а", "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, та зазначає, що справа № 916/5595/24 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також має виняткове значення для Позивача, як учасника ринку природнього газу та для визначення єдиної правозастосовчої практики у питаннях постачання природнього газу на тимчасово окуповані території до внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Також Скаржник зазначив, що розгляд справи № 916/5595/24 буде впливати на інші аналогічні та потенційні спори, адже в даному випадку існує правова невизначеність, оскільки є потреба уточнити висновки Верховного Суду у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23.
17. Розглянувши наведені доводи Скаржника щодо наявності випадків, передбачених підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Суд дійшов висновку, що твердження Скаржника, що розгляд касаційної скарги у справі № 916/5595/24 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес та/або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, є безпідставними з огляду на таке.
18. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування.
19. При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
20. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10.01.2024 у справі № 905/1840/21 зазначала, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
21. Також в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів:
- кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності;
- якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.
22. Крім того, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему та стосуються питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати певні ознаки, зокрема, немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.
23. Поряд із цим, касаційна скарга Скаржника не містить належних доводів, які б свідчили про те, що справа № 916/5595/24 містить виключну правову проблему та/або стосується питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики; не містить доказів кількісного та якісного виміру наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики та належні обґрунтування, які би дозволили дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
24. Інші доводи касаційної скарги Скаржника, за висновком Суду, зводяться до незгоди з ухваленими судовими рішеннями, до викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
25. Також, за загальним правилом, виняткове значення та/або суспільний інтерес певної справи у судочинстві означає, що справа має настільки важливі правові, суспільні чи процесуальні наслідки, що вона заслуговує на розгляд вищою інстанцією, або вимагає особливої уваги до дотримання прав сторін, як у випадку порушення права на справедливий суд. Це ключовий критерій для допуску до касаційного перегляду, що виходить за рамки простого застосування права. Водночас, оцінка Судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою. Отже особа, яка подає касаційну скаргу, має ґрунтовно довести наявність відповідних обставин у своїй касаційній скарзі. Проте власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для нього та значний суспільний інтерес без відповідного обґрунтування, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
26. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що наведені Скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для скаржника та/або становить значний суспільний інтерес, а касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
27. У пункті 2 частини 3 статті 287 ГПК України встановлено, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
28. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
29. З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 916/5595/24 за касаційною скаргою Скаржника на рішення Господарського суду Одеської області від 30.03.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/5595/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Одеської області від 30.03.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді О. Баранець
І. Кондратова