УХВАЛА
30 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/10229/24
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду:
Зуєв В.А. - головуючий, Бенедисюк І.М., Васьковський О.В., Вронська Г.О., Кібенко О.Р., Рогач Л.І.
розглядаючи касаційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 (головуючий - суддя Мандриченко О.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 (головуюча - суддя Мальченко А.О., судді Михальська Ю.Б., Тищенко Ю.Б.)
у справі за позовом Міністерства оборони України
до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс"
про стягнення 494 710 338,00 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову
1.1. Міністерство оборони України (надалі - Міністерство) звернулося до суду з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" (надалі - Підприємство) про стягнення 214 142 508,04 грн пені, 88 584 601,07 грн штрафу, 191 983 228,89 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Підприємством зобов`язань щодо поставки товарів за договором поставки від 14.12.2022 № 403/1/22/387 (надалі - договір).
2. Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 29.04.2025 у справі № 910/10229/24 позов задовольнив частково та стягнув з Підприємства на користь Міністерства 21 414 250,08 грн пені, 191 983 228,89 грн процентів за користування коштами попередньої оплати та 365 758,18 грн судового збору.
2.2. При розгляді спору суд першої інстанції встановив, що між сторонами виникли договірні правовідносини, у межах яких Підприємство порушило встановлені договором строки поставки товару. З огляду на це суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування та стягнення з Підприємства пені і процентів за користування коштами попередньої оплати.
У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу суд відмовив, пославшись на частину четверту статті 17 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" (надалі - Закон України № 4196-IX). Суд виходив із того, що цією нормою унеможливлено нарахування Підприємству штрафу як виконавцю державного контракту (договору) з оборонних закупівель.
Водночас, розглянувши клопотання Підприємства про зменшення розміру неустойки, суд частково його задовольнив та зменшив заявлену до стягнення пеню на 90 %.
2.3. Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.04.2026 рішення суду першої інстанції змінив, виклавши його резолютивну частину в новій редакції, відповідно до якої позов задоволено частково та стягнуто з Підприємства на користь Міністерства 2 141 425,08 грн пені, 1 919 832,29 грн процентів за користування коштами попередньої оплати. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
2.4. Суд апеляційної інстанції встановив, що Підприємство порушило передбачені договором строки поставки товару, у зв`язку з чим визнав обґрунтованими вимоги Міністерства про стягнення пені та процентів за користування коштами попередньої оплати.
Щодо вимоги про стягнення штрафу у розмірі 7 % вартості товару, поставку якого прострочено, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про поширення на спірні правовідносини положень частини четвертої статті 17 Закону України № 4196-IX.
Водночас, оцінивши обставини порушення зобов`язання, його наслідки та розмір заявлених до стягнення санкцій, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення пені та процентів за користування коштами попередньої оплати на 99 %.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені доводи
3.1. Міністерство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову й ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. У разі встановлення підстав для направлення справи на новий розгляд Міністерство просить скасувати оскаржувані судові рішення у відповідній частині та передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції.
3.2. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 08.06.2026 відкрив касаційне провадження у справі № 910/10229/24 на підставі пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу.
3.3. В обґрунтування касаційної скарги Міністерство посилається на:
- неправильне застосування судами статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 04.06.2025 у справі № 910/5992/24, від 24.09.2025 у справі № 910/12589/24, від 26.11.2025 у справі № 910/8369/24 та від 29.04.2026 у справі № 910/3844/25;
- недослідження судами обставин, які мають значення для визначення періоду нарахування санкцій. На думку Скаржника, наявні у справі докази свідчать, що станом на 28.02.2025 зобов`язання сторін за контрактом припинилися у зв`язку із закінченням строку його дії, поверненням Підприємством залишку коштів попередньої оплати та прийняттям цих коштів Міністерством. Такий підхід, як зазначає Скаржник, узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.02.2026 у справі № 911/969/24. Водночас суди не врахували, що після звернення Міністерства з позовом Підприємство продовжувало поставляти товар, а згодом повернуло невикористаний залишок коштів попередньої оплати;
- необхідність конкретизації висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.03.2026 у справі № 910/7366/25 та від 29.04.2026 у справі № 910/3844/25, щодо поширення частини четвертої статті 17 Закону України № 4196-IX на відповідальність, установлену договором. Скаржник наголошує, що спірний штраф передбачений умовами договору, а не частиною другою статті 231 Господарського кодексу України, а тому вважає помилковим застосування судами зазначеної норми Закону до спірних правовідносин.
4. Підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
4.1. 07.07.2026 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу про передачу справи № 910/10229/24 на розгляд об`єднаної палати для відступу (шляхом конкретизації) від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.03.2026 у справі № 910/7366/25 та від 29.04.2026 у справі № 910/3844/25, ухвалених Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів.
Протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 30.07.2026, у зв`язку з відпусткою суддів: Малашенкової Т.М., Пєскова В.Г., Чумака Ю.Я., визначено такий колегії суддів: Зуєв В.А. - головуючий, Бенедисюк І.М., Васьковський О.В., Вронська Г.О., Кібенко О.Р., Рогач Л.І.
4.2. Згідно з мотивами, наведеними в ухвалі Верховного Суду від 07.07.2026, за встановлених судами у цій справі обставин предметом спору, зокрема, є вимога Міністерства про стягнення з Підприємства 88 584 601,07 грн штрафу, нарахованого на підставі підпункту 1 пункту 7.3 договору.
Відповідно до зазначеної умови договору у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому зміст підпункту 1 пункту 7.3 договору не містить посилання на статтю 231 Господарського кодексу України та не свідчить про те, що передбачений сторонами штраф установлено саме на виконання або в силу приписів цієї норми.
Відмовляючи в задоволенні позову в зазначеній частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що нарахований Міністерством штраф не підлягає стягненню з огляду на положення частини четвертої статті 17 Закону України № 4196-IX.
Цією нормою встановлено, що положення абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу в розмірі 7 відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов`язання, не застосовується до виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, які виконуються у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", та не завершені на день набрання чинності цим Законом.
Установивши, що Підприємство є виконавцем державного контракту з оборонних закупівель, який на день набрання чинності Законом України № 4196-IX не був завершений, а Підприємство не відмовлялося від поставки товару, суди дійшли висновку про поширення частини четвертої статті 17 цього Закону на спірні правовідносини та, відповідно, про неможливість стягнення штрафу, заявленого на підставі підпункту 1 пункту 7.3 договору.
Отже, суди фактично поширили положення частини четвертої статті 17 Закону України № 4196-IX на штраф, правовою підставою нарахування якого є безпосередньо домовленість сторін, за відсутності в договорі посилання на абзац третій частини другої статті 231 Господарського кодексу України. При цьому визначальним для такого висновку суди визнали тотожність установленого договором розміру штрафу з розміром санкції, передбаченої зазначеною нормою Кодексу.
Колегія суддів установила, що питання застосування частини четвертої статті 17 Закону України № 4196-IX у подібних правовідносинах поставки, в яких постачальник є виконавцем державного контракту з оборонних закупівель, не завершеного на день набрання чинності цим Законом, а умови договору щодо нарахування штрафу є аналогічними за змістом, було предметом розгляду Верховного Суду в постановах від 05.03.2026 у справі № 910/7366/25 та від 29.04.2026 у справі № 910/3844/25.
У цих постановах Верховний Суд зазначив, що в умовах воєнного стану, введеного в Україні, законодавець звільнив виконавців державних контрактів з оборонних закупівель від сплати штрафів за прострочення виконання зобов`язань, передбачених статтею 231 Господарського кодексу України, якщо ці контракти: 1) виконуються під час воєнного стану та 2) не завершені на момент набрання чинності відповідним законом, який, зокрема, визначає особливості застосування штрафних санкцій у цей період. Отже, у постановах Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 910/7366/25 та від 29.04.2026 у справі № 910/3844/25 сформульовано висновок про можливість застосування частини четвертої статті 17 Закону України № 4196-IX до штрафу в розмірі 7 % незалежно від того, чи заявлений він безпосередньо на підставі статті 231 Господарського кодексу України, чи встановлений самостійно сторонами у договорі.
Водночас відповідно до частини другої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може встановлюватися як договором, так і актом цивільного законодавства. Тому слід розмежовувати неустойку, правовою підставою застосування якої є відповідна норма закону, та договірну неустойку, що ґрунтується на погодженому сторонами регулюванні їхньої відповідальності.
За позицією колегії суддів, частина четвертої статті 17 Закону України № 4196- IX прямо передбачає незастосування положень абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України. Відтак його дія поширюється саме на штраф, нарахований відповідно до зазначеної норми, а не на будь-яку договірну неустойку лише з огляду на тотожність її розміру із передбаченим законом штрафом.
4.3. Наведене, на переконання колегії суддів, зумовлює необхідність відступу від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (судова палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів) від 05.03.2026 у справі № 910/7366/25 та від 29.04.2026 у справі № 910/3844/25, шляхом їх конкретизації, зазначивши, що якщо сторони договору або державного контракту самостійно погодили стягнення штрафу в розмірі 7 % без посилання на статтю 231 Господарського кодексу України, приписи частини четвертої статті 17 Закону України № 4196 IX до такої договірної неустойки не застосовуються.
4.4. Відповідно до частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
4.5. З огляду на викладене, оскільки колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством дійшла висновку про необхідність відступу від висновку щодо застосування частини четвертої статті 17 Закону України № 4196-IX у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів, касаційна скарга Міністерства на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у цій справі підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду.
4.6. Відповідно до частини третьої статті 301 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Керуючись статтями 234, 235, 301, 302 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Прийняти до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 910/10229/24 за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026.
2. Призначити до розгляду справу № 910/10229/24 за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 на 02 жовтня 2026 року об 11:00 год. у закритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 203.
3. Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
4. Участь у судовому засіданні для учасників справи не є обов`язковою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Зуєв
Судді І. Бенедисюк О. Васьковський
Г. Вронська О. Кібенко
Л. Рогач