УХВАЛА
31 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/765/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Баранця О. М., Вронської Г. О.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2026
(суддя Байбак О. І.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2026
(головуюча - Россолов В. В., судді: Склярук О. І., Хачатрян В. С.)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газзбут Трейд"
про стягнення 892 147,45 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом, в якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газзбут Трейд" (далі - відповідач) 892 147,45 грн, з яких: 778 382,99 грн - пені; 113 764,46 грн - штрафу.
2. Позов обґрунтовано з посилання на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору № УБГ 24-627 від 20.11.2024 щодо поставки на користь позивача товару у визначеній сторонами термін, за що умовами договору передбачено відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій.
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.05.2026 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 340 092,27 грн - пені, 113 764,46 грн штрафу та 5 446,28 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
4. 22.05.2026 Господарський суд Харківської області постановив ухвалу, якою виправив описку в абзаці 2 резолютивної частини рішення суду першої інстанції щодо суми витрат по сплаті судового збору, яка підлягає стягненню, замість помилково вказаної суми - 5 446,28 грн, вважати правильною суму витрат по сплаті судового збору яка підлягає стягненню - 10 705,77 грн.
5. Рішення суду мотивоване тим, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання щодо поставки товару за договором поставки № УБГ 24-627 від 20.11.2024, оскільки у встановлений сторонами строк до 18.02.2025 товар поставлений не був. Суд встановив, що станом як на момент звернення позивача до суду, так і на момент ухвалення рішення, відповідач свого обов`язку з поставки товару не виконав, а тому допустив прострочення виконання зобов`язання. При цьому, будь яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність вини відповідача або про наявність обставин, що звільняють його від відповідальності, до матеріалів справи подано не було.
6. 22.06.2026 Східний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційні скарги позивача та відповідача залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишив без змін.
7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, тому вказав щодо відсутності підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
8. 17.07.2026 позивач подав до Верховного Суду із використанням підсистеми "Електронний Суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 438 290,72 грн пені (тобто в частині зменшення судом нарахованої пені з 778 382,99 грн до 340 092,27 грн, або на 56,31%) й ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
9. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
10. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
11. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
12. Позов у зазначеній справі подано у 2026 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 встановлено у розмірі 3 328,00 грн.
13. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
14. Предметом позову у цій справі є стягнення 892 147,45 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 328,00 грн = 1 664 000, 00 грн) станом на час звернення з позовною заявою.
15. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
16. Отже, у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом.
17. Зокрема, за загальним правилом судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню (пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), і лише у визначених законом випадках такі рішення підлягають касаційному оскарженню, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
18. За підпунктом "с" пункту 7 Рекомендації № R(95)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію й поліпшення функціонування систем і процедур оскарження в цивільних і торговельних справах, ухваленої на його 528-му засіданні 7 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають подавати щодо тих справ, третій судовий розгляд яких доцільний, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають загальне суспільне значення; від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування підстав, за яких розгляд її справи сприятиме досягненню таких цілей.
19. Скаржник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), а також справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).
20. Наявність фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики скаржник обґрунтовує щодо необхідності вирішення питання чи вправі господарський суд, установивши, що шестимісячне обмеження нарахування штрафних санкцій не застосовується до спірних правовідносин з огляду на пряме договірне застереження про нарахування пені до моменту належного виконання зобов`язання, зменшити нараховану пеню на підставі частини третьої статті 551 ЦК України саме до суми, що дорівнює нарахуванню за шість місяців прострочення, тобто в межах дискреції фактично відтворити результат застосування обмеження, яке сам визнав незастосовним, і тим самим нівелювати погоджену сторонами умову договору. Умова про нарахування пені до моменту належного виконання зобов`язання є типовою для договорів про закупівлю, які укладаються замовниками у розумінні Закону України "Про публічні закупівлі", тому це питання виникає та виникатиме у невизначеній кількості справ, а через відсутність відповіді на нього відсутня можливість передбачити, чи матиме таке договірне застереження реальну юридичну дію, що порушує принцип правової визначеності як складову верховенства права. Друге питання: чи є повне (стовідсоткове) невиконання боржником зобов`язання з поставки товару, поєднане з відсутністю доказів вжиття ним будь-яких заходів до виконання, обставиною, що виключає кваліфікацію випадку як виняткового у розумінні частини третьої статті 551 ЦК України, і чи достатньо для зменшення пені самого лише арифметичного співвідношення розміру санкцій із ціною договору. Скаржник зазначає, що наразі у судовій практиці співіснують якісно різні підходи до цього питання, усунення яких необхідне для формування єдиної правозастосовчої практики у масовій категорії спорів про стягнення штрафних санкцій за договорами поставки, укладеними у сфері публічних закупівель.
21. Відповідач також зазначає, що значний суспільний інтерес справи зумовлений тим, що спір виник із договору про закупівлю, укладеного за результатами відкритої тендерної процедури для потреб газовидобування; скаржник є найбільшим видобувником природного газу в Україні, входить до Групи Нафтогаз (єдиним акціонером скаржника є акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 100 % акцій якого належать державі), включене до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83. Крім того, відповідно до Закону України "Про критичну інфраструктуру" та постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 1109 скаржник належить до об`єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору. По-друге, предметом закупівлі за договором є запасні частини до керновідбірних пристроїв (частини бурильних машин), необхідні позивачу для буріння та ремонту свердловин, тобто безпосередньо для підтримання і нарощування видобутку природного газу. По-третє, загальновідомою обставиною, що відповідно до частини третьої статті 75 ГПК України не потребує доказування, є систематичні цілеспрямовані ракетні та дронові удари російської федерації по об`єктах газовидобувної інфраструктури України, зокрема по виробничих об`єктах групи Нафтогаз у Харківській, Полтавській та Сумській областях і такі атаки, за офіційними повідомленнями Групи Нафтогаз, тривали й на початку липня 2026 року, тобто безпосередньо перед поданням цієї скарги.
22. Скаржник зазначає, що справа має виняткове значення з огляду на те, що товар за договором не поставлено взагалі - станом на момент подання цієї скарги прострочення триває понад шістнадцять місяців, і порушення не усунуто. Непоставлення саме цього товару безпосередньо впливає на виконання виробничої програми позивача з буріння та ремонту свердловин, а отже - на обсяги видобутку природного газу та газового конденсату, необхідні для виконання покладених на позивача спеціальних обов`язків. Погоджене сторонами у п. 7.8 Договору нарахування пені до моменту належного виконання зобов`язання є єдиним договірним механізмом стимулювання відповідача до виконання зобов`язання, яке триває дотепер; його судове нівелювання позбавляє позивача будь-якого правового інструменту впливу на недобросовісного постачальника; позивач як замовник у розумінні Закону України "Про публічні закупівлі" укладає значну кількість однотипних договорів поставки матеріально-технічних ресурсів з аналогічною умовою про відповідальність, тому результат розгляду цієї справи матиме безпосередній вплив на практику виконання таких договорів та на захист майнових інтересів скаржника у подібних правовідносинах.
23. Верховний Суд вивчив доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та виходить з наступного.
24. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави і суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
25. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
26. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників.
27. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
28. З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; суди допустили явну й грубу помилку в застосуванні норм процесуального права, у тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанції таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
29. Твердження скаржника, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у частині зменшення розміру пені, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм з цього питання, є проханням про повторний перегляд справи, переоцінку встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин та доказів, на підставі яких було ухвалено оскаржувані судові рішення, що виходить за межі повноважень Верховного Суду в силу статті 300 ГПК України, а тому не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження.
30. Отже, на переконання Верховного Суду, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки скаржник належним чином не обґрунтував існування зазначених якісних та кількісних показників щодо наявності виключної правової проблеми, а посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду судами першої та апеляційної інстанції, а також відсутність висновку Верховного Суду не є автоматичним підтвердженням фундаментальності питання права.
31. Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес", зокрема, слід розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.
32. Стосовно "виняткового значення" справи для учасника, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
33. Власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для скаржника без відповідного обґрунтування, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини статті 287 ГПК України.
34. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
35. За оцінкою Верховного Суду касаційна скарга разом з правовими обґрунтуваннями не містить переконливих аргументів, які б свідчили про її значний суспільний інтерес та виняткове значення для скаржника, оскільки незгода з ухваленими рішеннями суду попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь заявника є звичайним передбачуваним процесом.
36. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст оскаржуваних судових рішень, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконними.
37. Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
38. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
39. Верховний Суд під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взяв до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду цієї справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та врахував межі, порядок, повноваження судів щодо розгляду справи.
40. Відповідно до статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезна-ходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
41. Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.
42. На підставі наведеного, надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
43. Отже, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
44. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
45. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 922/765/26 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 438 290,72 грн пені.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді О. Баранець
Г. Вронська