УХВАЛА
Про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
Справа № 495/2469/24
Номер провадження 2-з/495/54/2026
31 липня 2026 року м. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомова О.Ю., розглянувши заяву керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області, в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, відповідач: ОСОБА_1 , про забезпечення позову,-
В С Т А Н О В И Л А:
30 липня 2026 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області, в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, відповідач: ОСОБА_1 , про забезпечення позову.
Вищеописана заява мотивована тим, що у провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду знаходиться справа №495/2469/24 за позовом Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області до ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Анісімової Н.Д. від 21.03.2024 р. по справі №495/2469/24 задоволено заяву Першого заступника керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області до ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
В подальшому, позов Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння по справі № 495/2469/24 було залишено без розгляду, а ухвалою від 07.11.2025 задоволено заяву представника Відповідача та скасовано усі заходи забезпечення позову, які були вжиті Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської ради від 21.03.2024.
Постановою ОАС від 03.03.2026 апеляційну скаргу керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.10.2025, якою позовну заяву прокурора залишено без розгляду, задоволено.
Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 жовтня 2025 року - скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа №495/2469/24 перебуває на стадії підготовчого провадження та наступне судове засідання по такій призначено на 11:40 год. 16.09.2026 р.
Внаслідок наведеного, враховуючи період апеляційного розгляду скарги Білгород-Дністровської окружної прокуратури на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 жовтня 2025 року, вже виникли та існують обґрунтовані ризики виникнення нових обставин, які значно ускладнюють, або можуть взагалі унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог прокуратури у цій справі.
Так, окружною прокуратурою установлено, що у 2022 році керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області звернувся з позовом до ТОВ «Котлон» до Господарського суду Одеської області.
У своєму позові просив (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):
- витребувати на користь Кароліно-Бугазької сільської ради з незаконного володіння ТОВ "Котлон" земельну ділянку площею 0,0459 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер [номер приховано]:02:012:0248); - скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за №61887311 від 26.11.2021 з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:02:012:0248 (реєстраційний номер 2517779351040, номер запису про право власності 45308642) за ТОВ «Котлон»; - витребувати на користь Кароліно-Бугазької сільської ради з незаконного володіння ТОВ «Котлон» земельну ділянку площею 0,1401 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер [номер приховано]:02:012:0249); - скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за №61887230 від 26.11.2021 з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:02:012:0249 (реєстраційний номер 2517777051040, номер запису про право власності 45308561) за ТОВ «Котлон». Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.09.2022 у справі №916/553/22, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023, вищезазначений позов прокурора задоволено. Постановою Верховного Суду від 27.09.2023 частково задоволено касаційну скаргу ТОВ «Котлон», скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у справі №916/553/22 в частині задоволення позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності №61887311 та №61887230 від 26.11.2021 з одночасним припиненням права власності на земельні ділянки, а також в частині розподілу судових витрат.
В частині позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності №61887311 та №61887230 від 26.11.2021 з одночасним припиненням права власності на земельні ділянки прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у справі №916/553/22 залишено без змін.
Оскільки на момент вирішення спору та набрання чинності постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 27.09.2023 у справі №916/553/22 за позовом прокурора про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «Котлон» спірної земельної ділянки, така перебувала у власності ОСОБА_1 , а не ТОВ «Котлон», то для того, щоб інтереси держави не залишались незахищеними, прокуратура змушена звернутись до суду з новим віндикаційним позовом до актуального володільця спірних земельних ділянок - ОСОБА_1 .
Тобто у юридичному аспекті судове рішення у справі №916/553/22 набуло статусу остаточного, однак не було фактично виконане, а тому в силу принципу правової визначеності має знайти своє продовження в новому віндикаційному позові.
Такий підхід повністю узгоджується з правовим висновком, викладеним у пунктах 10.28-10.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 (провадження №12-158гс19).
Як вбачається з постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у справі №916/553/22 ОСОБА_1 був обізнаний про наявність вказаних обставин, про існування судових спорів та судових рішень. При цьому, на думку прокурора, ОСОБА_1 продовжуючи будівництво та оформлюючі відповідні документи не міг не розуміти, що такі дії є протиправними.
Так, просить звернути увагу суду, що як вбачається з матеріалів судової справи, на момент звернення Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 з позовом про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння по справі № 495/2469/24 земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:02:012:0248 та [номер приховано]:02:012:0249 належали на праві приватної власності Відповідачеві - ОСОБА_1 .
В той же час, як стало відомо Білгород-Дністровській окружній прокуратурі, під час розгляду вказаної справи та після скасування заходів забезпечення позову у зв`язку залишенням позову без розгляду (скасованим у суді апеляційної інстанції) Відповідач - ОСОБА_1 здійснив відчуження земельних ділянок та нерухомого майна третім особам.
При цьому, на момент звернення з цією заявою земельні ділянки, які є предметом позову, фактично не мають зареєстрованого приватного власника (статус правоволодіння є спірним/невизначеним.
Як вбачається з відомостей Реєстру, останнім приватним власником земельних ділянок, які є предметом розгляду даної справи, було Приватне підприємство «ЛО КОМП» (податковий номер 44529049).
Реєстрація проведена на підставі таких документів: на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна від 14.11.2025 року, згідно якого Відповідач по даній судовій справі ОСОБА_1 передав Приватному підприємству «ЛО КОМП» (податковий номер 44529049) нерухоме майно, в тому числі: земельна ділянка, кадастровий номер [номер приховано]:02:012:0249, площею 0.1401 га; земельна ділянка, кадастровий номер [номер приховано]:02:012:0248 площею 0.0459 га.
Прокурор зазначає, що вказані маніпуляції з боку недобросовісних власників свідчать про наявність ознак схеми, спрямованої на унеможливлення реального виконання судового рішення та захисту прав Позивача. Проведення будь-яких реєстраційних дій, поділ, об`єднання чи переведення майна на інших осіб до ухвалення остаточного рішення у справі є протиправними та такими, що істотно ускладнять або повністю зроблять неможливим відновлення порушених прав.
Отже у випадку відчуження спірних земельних ділянок, об`єктів нерухомості, розташованих на них реальне поновлення законності, в частині витребування земельних ділянок, знесення об`єктів нерухомості, розташованих на них, та інтересів Кароліно-Бугазької територіального громади стане неможливим та суттєво ускладнить виконання рішення суду.
Накладення арешту на майно за вищеописаних обставин дозволить зафіксувати поточний юридичний статус об`єктів, унеможливить будь-які подальші протиправні реєстраційні дії з боку Відповідача або третіх осіб та забезпечить збереження земельних ділянок для їхнього подальшого реального повернення громаді після задоволення позову.
У іншому випадку, а також у разі об`єднання/поділу земельних ділянок, які є предметом спірних правовідносин, може відбутися перехід права власності на спірне майно, меж та площ, припинитися їх існування в дійсних межах, відтак, у разі задоволення позову прокуратури в інтересах держави на момент вирішення спору та набрання чинності судовим рішенням у справі про витребування на користь держави в особі територіальної громади земельних ділянок із кадастровими номерами [номер приховано]:02:012:0248, [номер приховано]:02:012:0249, такі вже можуть перебувати у власності інших осіб, внаслідок чого вчергове Білгород-Дністровська окружна прокуратура змушена буде вчергове звернутись до
суду з новим віндикаційним позовом, до актуального володільця спірних земельних ділянок.
Враховуючи викладене, а також підстави набуття ОСОБА_1 права власності на спірне майно, просить:
Накласти арешт на об`єкт житлової нерухомості дачний будинок, загальною площею 658,3 кв.м., який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2432960151103).
Накласти арешт на об`єкт житлової нерухомості дачний будинок, загальною площею 262,7 кв.м., який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2739140051040).
Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0459 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер [номер приховано]:02:012:0248).
Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1401 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер [номер приховано]:02:012:0249).
Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, державним чи приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки площею 0,0459 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер [номер приховано]:02:012:0248).
Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, державним чи приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки площею 0,1401 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер [номер приховано]:02:012:0249).
Заборонити державним кадастровим реєстраторам здійснювати будь-які дії, спрямовані на: скасування державної реєстрації земельних ділянок із кадастровими номерами [номер приховано]:02:012:0248, [номер приховано]:02:012:0249 у державному земельному кадастрі та скасування кадастрових номерів [номер приховано]:02:012:0248, [номер приховано]:02:012:0249 у державному земельному кадастрі; змінювати площі, кадастрові номери таких земельних ділянок; проводити об`єднання таких земельних ділянок; проводити поділ таких земельних ділянок.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Пункти 2, 4 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», наголошують, що вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК ( 1618-15 ) перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вказав у своїй постанові від 1 жовтня 2020 року у справі № 524/188/18 (провадження № 61-38051св18) Верховний Суд, обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття таких заходів призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб.
При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.
Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
У постанові від 12 липня 2022 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного суду від 08 жовтня 2024 року у cправі № 5026/1357/2012(925/229/24), від 09 червня 2021 року у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/16866/20, від 13 жовтня 2020 року у справі № 917/273/20, від 14 серпня 2018 року у справі № 916/10/18.
Зазначено, що такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2024 року по справі №947/28830/22 зазначив, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Конструкція пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України свідчить про те, що позов можна забезпечити накладенням арешту виключно на майно відповідача, яке знаходиться у нього чи перебуває в інших осіб, або яке підлягає передачі йому.
Забезпечувати позов шляхом накладення арешту на майно, яке на праві власності належить іншій особи не можна.
У постанові Верховного Суду від 30 липня 2025 року у справі № 752/22157/20 вкотре наголошується: «забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Конструкція пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України свідчить про те, що позов можна забезпечити накладенням арешту виключно на майно відповідача, яке знаходиться у нього чи перебуває в інших осіб, або яке підлягає передачі йому.
Забезпечувати позов шляхом накладення арешту на майно, яке на праві власності належить іншій особи не можна.
…Вживаючи заходи забезпечення позову та накладаючи арешт на спірну земельну ділянку, суди виходили з того, що між сторонами виник спір і невжиття вказаних заходів забезпечення позову у разі його задоволення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Разом з тим судами було установлено, що на час постановлення ухвали про накладення арешту на спірну земельну ділянку 18 грудня 2023 року її власником була ОСОБА_3 , яку не було залучено до участі у справі.
Процесуальні дії суду, які вчинені після постановлення ухвали про забезпечення позову, а саме залучення до участі у справі власника спірного майна, не свідчать про законність ухвали районного суду на час її постановлення. А, крім того, ОСОБА_3 залучена до участі у справі в якості третьої особи, на майно якої не може бути накладено арешт, так як третя особа не є стороною у справі (стаття 48 ЦПК України).
Апеляційний суд на зазначені порушення норм процесуального права районного суду уваги не звернув. Посилання заяви позивача, як і висновки судів про те, що у разі незабезпечення позову майно знову може бути відчужено і слід буде розширювати склад учасників справи, не є тими доводами, які дають можливість не враховувати наведені норми процесуального права та сталу судову практику Верховного Суду. Більше того, такі дії стали можливими саме через бездіяльність позивачів, які, пред`явивши у листопаді 2020 року позов, протягом трьох років не заявили клопотання про забезпечення позову, користуючись юридичними послугами адвоката.
Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних вимог закону не звернули увагу на те, що на момент задоволення районним судом заяви про забезпечення позову фактично було вирішено питання про права та охоронювані законом інтереси особи, яка є власником арештованого нерухомого майна та не є стороною у цій справи, тобто ОСОБА_3 , що є недопустимим».
Судом встановлено, що відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.07.2026 об`єкт житлової нерухомості дачний будинок, загальною площею 658,3 кв.м., який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2432960151103) належить на праві власності ПП «ЛО КОМП».
Об`єкт житлової нерухомості дачний будинок, загальною площею 262,7 кв.м., який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2739140051040) також належить на праві власності ПП «ЛО КОМП».
Водночас, відомості про державну реєстрацію права власності, іншого речового права щодо земельних ділянок [номер приховано]:02:012:0249, [номер приховано]:02:012:0248 - відсутні.
З огляду на викладене, оцінивши співмірність обраних заявником заходів забезпечення позову, співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, враховуючи, що заходи забезпечення позову не мають порушувати права осіб, які не є учасниками судового процесу, та виходити за межі допустимого процесуального втручання, право власності на об`єкти житлової нерухомості зареєстроване за ПП «ЛО КОМП», відомості про державну реєстрацію права власності, іншого речового права щодо земельних ділянок [номер приховано]:02:012:0249, [номер приховано]:02:012:0248 - відсутні, суд приходить переконання про відсутність підстав для задоволення заяви Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області, в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, відповідач: ОСОБА_1 , про забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 247, 258, 260, 353 ЦПК України, суддя,-
ПОСТАНОВИЛА:
У задоволенні заяви Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області, в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, відповідач: ОСОБА_1 , про забезпечення позову - відмовити.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складений 31 липня 2026 року.
СУДДЯ: