Справа № 495/8068/25
№ провадження 2/495/523/2026
р і ш е н н я
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
31 липня 2026 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря Чибукової О.В.
справа № 495/8068/25
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю,-
представника позивача - адвоката Кузьменко М.Б.,
представника відповідача - адвоката Дьоміної Т.В.,
представника відповідача - адвоката Соколової Г.М.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Міністерство оборони України, у якому просить встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу у період часу з січня 2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стислий виклад позиції позивача та відповідача
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , з січня 2018 року проживала разом із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу.
За час проживання однією сім`єю вони як чоловік та дружина вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет та виховували спільних дітей.
Із початком повномасштабного вторгнення, ОСОБА_4 був мобілізований до лав Збройних сил України. ОСОБА_4 перераховував своє грошове забезпечення на картку дружини, а у вересні подружжя домовилось, що грошове забезпечення ОСОБА_4 надходитиме на розрахункову картку заявниці.
Вказані обставини підтверджуються відповідними квитанціями, які додаються до позову. Загалом ОСОБА_4 тільки за серпень 2022 року перерахував заявниці понад 55 тис. гривень, а у вересні - жовтні 2022 року вона отримала на власну картку грошове забезпечення на ОСОБА_4 від військової частини НОМЕР_1 у розмірі понад 87 тис. гривень.
У свою чергу заявниця також неодноразово перераховувала кошти на картку свого цивільного чоловіка.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 загинув під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій в районі н.п. Новомихайлівка, Донецької області.
Для отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», позивачці необхідно встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідач ОСОБА_2 у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на наступне.
Факт проживання однією сім`єю, а саме ведення спільного господарства та наявність спільного бюджету, позивачка підтверджує виключно квитанціями про перерахування власних грошових коштів за обмежений період з 20.08.2022 по 13.09.2022.
Водночас, будь-які інші належні та допустимі докази, які б підтверджували спільне проживання, ведення спільного побуту, наявність взаємних прав та обов`язків, характерних для подружжя, за весь заявлений період суду не надано.
При цьому позивачка стверджує, що проживала з ОСОБА_5 однією сім`єю з січня 2018 року і до моменту його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто протягом майже п`яти років.
Однак надані нею докази охоплюють лише незначний часовий проміжок та не можуть свідчити про наявність сталих сімейних відносин упродовж усього заявленого періоду.
Крім того, важливо звернути увагу на період спільного проживання, який зазначає позивач, а саме з січня 2018 року до моменту смерті ОСОБА_5 - 21.10.2022.
У 2018 р. по кінець 2019 р. ОСОБА_4 , перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6 та вони спільно проживали.
У шлюбі виховували доньку - ОСОБА_7 .
Внаслідок спільних непорозумінь у січні 2020 року прийняли рішення розірвати шлюб та припинити спільне проживання.
Рішенням суду шлюб був розірваний 19 березня 2020 року.
Таким чином, у період з січня 2018 року по кінець 2019 року ОСОБА_4 фактично перебував у шлюбних відносинах з іншою особою, що унеможливлює встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу між позивачем - ОСОБА_1 - та ОСОБА_4 , у зазначений проміжок часу.
Отже, твердження позивача про спільне проживання з ОСОБА_5 однією сім`єю з січня 2018 року не відповідає дійсності та спростовується обставинами перебування ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі, фактичним спільним проживанням з законною дружиною та вихованням спільної дитини.
Більше того, навіть після розірвання шлюбу у січні 2020 року позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували безперервне спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків, характерних для сімейних відносин.
Позивачка у позовній заяви посилається на те, що підтвердженням наявності стосунків та спільного проживання є спільні діти, де син - ОСОБА_4 зазначений батьком, а позивач - ОСОБА_1 - матір`ю. Однак, важливо звернути увагу, що відомості про батька дитини під час реєстрації свідоцтва про народження дітей були внесені за ст. 135 Сімейного кодексу України.
Тобто, виникає обґрунтоване питання, чому у разі фактичного спільного проживання та існування стабільних сімейних відносин, на протязі значного періоду часу, як це стверджує позивачка, батьківство ОСОБА_5 не було оформлено у встановленому законом порядку - шляхом подання спільної заяви батьків або реєстрації шлюбу. А визнання ОСОБА_4 батьком дітей, відбулося вже після його смерті, та, цілком зрозуміло, що відбулося саме з метою отримання одноразової грошової допомоги.
Факт того, що син - ОСОБА_4 є батьком дітей, не заперечується. Оскільки, син, особисто повідомляв відповідача про своє батьківство, брав участь у вихованні дітей, надавав їм матеріальну допомогу.
Тому, важливо звернути увагу на квитанції про перерахунок коштів, які долучаються позивачем до позовної заяви.
Так, ОСОБА_4 , дійсно після мобілізації та отримання заробітної плати надсилав грошові кошти на картковий рахунок позивача, але кошти були надіслані саме на утримання дітей та придбання їм необхідних речей.
Крім того, після розуміння ситуації, що стан здоров`я ОСОБА_5 не дозволяє йому проходити військову службу саме у військовій частині де перебував на службі, з метою зміни місця несення служби ОСОБА_4 маючи право на подання рапорту про зміну військової частини або загалом демобілізації, на підставі утримання трьох неповнолітніх дітей, звернувся до позивача про звернення до РАЦСу для внесення відомостей про батька у свідоцтва про народження дітей. Однак, на такі прохання, позивачем лише зазначалося, що для таких дій потрібні кошти на витрати, пов`язані з оформленням відповідних документів та сплатою обов`язкових адміністративних зборів.
З метою покриття цих витрат ОСОБА_5 надсилав кошти на картковий рахунок позивача, яких як зазначала позивачка було завжди мало, тому позивачем ніяких дій прийнято не було, а ОСОБА_4 , перераховував кошти на рахунок позивача для утримання дітей та покриття поточних витрат, пов`язаних із їхнім забезпеченням, однак навіть за таких обставин позивач не вчинила жодних реальних дій щодо звернення до органів РАЦСу для внесення відповідних відомостей з метою переведення сина до іншої військової частини або демобілізації на законних підставах.
Також, позивачем зазначається про ведення спільного господарства, однак чіткі однозначні та належні докази такого ведення спільного господарства позивачем суду не надані, зокрема відсутні підтвердження спільних витрат, спільного придбання майна або технічки, а також інших обставин, які відповідно до вимог чинного законодавства свідчили б про фактичні шлюбні відносини між сторонами.
П`ять років, про які зазначає позивачка є доволі значним проміжком часу та не є можливим при спільному проживанні відсутність будь-яких об`єктивних доказів такого проживання, зокрема документів про реєстрацію місця проживання, спільних договорів, квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг, спільних фотографій, листування, що у сукупності ставить під сумнів твердження позивачки про фактичне спільне проживання сторін протягом зазначеного періоду.
Важливо зазначити, що довідка про смерть та сповіщення про смерть видане саме мамі загиблого, що підтверджує той факт, що ОСОБА_4 не ставився серйозно до стосунків з заявником, тому у особовій справі вказав дані матері.
Також заперечує, що Акт про фактичне проживання від 04.11.2022 р., який на думку позивача підтверджує факт проживання позивачки із ОСОБА_4 як чоловіка та дружини, є неналежним доказом, адже такий акт складений після смерті ОСОБА_4 , тому не може бути доказом їх спільного проживання.
Також, у позовній заяви зазначається, що у мотивувальній частині рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 грудня 2022 року по справі № 495/9083/22 судом було встановлено, що ОСОБА_1 , з 2018 року проживала разом із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у цивільному шлюбі.
Однак, важливо зазначити, що предметом розгляду справи, за яким винесено рішення є встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , є батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Таким чином, встановлення факту спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу не було предметом доказування у зазначеній справі та не досліджувалося судом у повному обсязі з урахуванням вимог чинного законодавства. Відповідні висновки суду щодо проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у цивільному шлюбі з 2018 року викладені у мотивувальній частині рішення ґрунтуються виключно на поясненнях заявника та не підтверджені належними і допустимими доказами, а відтак не можуть вважатися встановленими судом обставинами, що мають преюдиціальне значення для розгляду даної справи
Отже, сам по собі факт перебування позивачки ОСОБА_1 із загиблим ОСОБА_4 у близьких стосунках, не може свідчити про те, що вони проживали в зазначений період однією сім`єю.
У відповіді на відзив позивач стверджує, що обставини, викладені в останньому, не відповідають дійсним.
З пояснень третьої особи вбачається, що Міністерство оборони України заперечує проти задоволення позовної заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період часу з січня 2018 року до 21.10.2022.
ІНФОРМАЦІЯ_7 листом від 08.03.2024 № 1487 повідомив ОСОБА_1 , що рішенням (протокол) комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія МОУ) від 23.02.2024 № 7/9 документи ОСОБА_1 повернуті на доопрацювання, так як заявниця не відноситься до одного з подружжя та у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 не перебувала, а також з поданих документів неможливо встановити, чи є заявниця непрацездатною (особою з інвалідністю) та чи перебувала вона на утриманні загиблого військовослужбовця.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Заперечує також, що Акт про фактичне проживання від 04.11.2022 є належним доказом, адже виданий після смерті ОСОБА_4 , а депутат сільської ради ОСОБА_9 не допитана у судовому засіданні на підтвердження вказаних у Акті обставин.
Водночас показання свідків не є беззаперечним доказом спільного проживання та наявності прав та обов`язків, притаманних подружжю.
За поданими ОСОБА_1 документами до позову неможливо встановити, що заявниця є особою, яка проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з січня 2018 року до 21.10.2022
Враховуючи викладене, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.
Відповідач ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечує.
Звертає увагу, що позивач у позовній заяві зазначає про те, що вона з січня 2018 року проживала разом чоловіком ( ОСОБА_6 ) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу.
Однак факт проживання однією сім`єю, а саме ведення спільного господарства та наявність спільного бюджету, позивачка підтверджує лише квитанціями про перерахування власних грошових коштів за період з 20.08.2022 року по 13.09.2022 року.
Водночас, будь-які інші належні та допустимі докази, які б підтверджували спільне проживання, ведення спільного побуту, наявність взаємних прав та обов`язків, характерних для подружжя, за весь заявлений період суду не надано.
До кінця 2019 року ОСОБА_10 мешкав разом з ОСОБА_6 , лише в січні 2020 року прийняли рішення про розірвання шлюбу.
У додаткових поясненнях позивача акцентується увага на преюдиціальному значенні рішення суду у справі № 495/9083/22, яке набрало законної сили 12.01.2023.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
12 грудня 2025 року ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі відкрито загальне позовне провадження.
27 січня 2026 року до суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву.
02 лютого 2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
11 лютого 2026 року до суду надійшли письмові пояснення Міністерства оборони України.
17 лютого 2026 року до суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву.
19 лютого 2026 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області задоволено заяву представника позивача про виклик свідків.
19 лютого 2026 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області задоволено заяву представника відповідача про виклик свідків.
19 лютого 2026 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.
22 травня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача у справі.
25 травня 2026 року ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду одеської області заява про забезпечення позову повернута позивачу.
29 травня 2026 року ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду одеської області у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовлено.
У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову. У промові зазначив, що свідок ОСОБА_11 , ОСОБА_12 повністю підтвердили обставини позову. Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не повідомила жодних обставин, які б спростовували підстави позову, а свідок ОСОБА_15 заперечувала факт спільного проживання з 2018 року лише після того, як представник позивача звернув увагу на наслідки її відповіді щодо того, що позивач із ОСОБА_4 разом проживали з 2018 року.
Усні пояснення Відповідача 2 - ОСОБА_3 , надані через її законного представника ОСОБА_6 , також не спростовують підстав позову. Відповідач 2 прямо підтвердила, що отримує грошові виплати на дитину з 2022 року. Поряд з тим, ОСОБА_6 (перша дружина загиблого) сама визнала, що з грудня 2019 року ОСОБА_4 з нею вже не проживав. Відтак Відповідач 2 не лише не спростувала, а й по суті підтвердила, що з кінця 2019 року ОСОБА_4 перебував у нових сімейних стосунках.
Стверджує, що з наявних у матеріалах справи доказів факт проживання ОСОБА_4 та позивача видається повністю доведеним, а тому просить встановити факт спільного проживання як чоловіка та дружини позивача та ОСОБА_4 з січня 2018 року до 21.10.22.
Сторона відповідачів проти задоволення позову заперечувала.
Представник третьої особи справу просив розглянути без його участі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом дійсно встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.
З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 01 листопада 2022 року вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 01 листопада 2022 року складено відповідний актовий запис № 1115./т. 1 а.с.12/
З витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, травми і поранення солдата ОСОБА_4 , які призвели до смерті, пов`язані із захистом Батьківщини./т. 1 а.с.13/
24 жовтня 2022 року ОСОБА_2 , на адресу: АДРЕСА_1 , надійшло сповіщення про смерть солдата ОСОБА_4 /т. 1 а.с.14/
Причина смерті - ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків./т. 1 а.с.14 зі зворотної сторони/
З довідки, виданої т.в.о. начальника УСЗН Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 07.12.2023 № 07-06/2028, встановлено, що син ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є дитиною загиблого Захисника України та має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих Захисників і Захисниць України./т. 1 а.с.15/
З довідки, виданої т.в.о. начальника УСЗН Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 07.12.2023 № 07-06/2028, встановлено, що донька ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є дитиною загиблого Захисника України та має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих Захисників і Захисниць України./т. 1 а.с.15 зі зворотної сторони/
З копій свідоцтва про народження (повторно) від 20 січня 2023 року серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , встановлено, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 /т. 1 а. с. 16/
Відповідно до рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду одеської області від 12 грудня 2022 року у справі № 495/9083/22 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 є батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ./т. 1 а.с. 18-19/
04.11.2022 складено акт про фактичне місце проживання в селі Випасне Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та дітей - ОСОБА_8 та ОСОБА_8 /т. 1 а.с. 20/
Міністерством оборони України повідомлено ОСОБА_1 про необхідність повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги./т. 1 а.с. 21/
ОСОБА_4 здійснював перекази грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 а ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_4 , що підтверджується наданим платіжними інструкціями за 2022 рік./т. 1 а.с.22-32/
Також у 2022 році на рахунок ОСОБА_1 надходила заробітна плата ОСОБА_4 /т.1 а.с. 32-36/
14 січня 2020 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу./т.1 а.с. 217/
З довідки Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 29.05.2026 вбачається, що отримувачем державної соціальної допомоги ( ОСОБА_1 ) не було повідомлено орган, що призначає та здійснює виплату державної допомоги сім`ям з дітьми, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги. Також отримувачем не було повідомлено адміністратора ЦНАП про складання 04.11.2022 акту про фактичне місце проживання, що змінює відомості про склад сім`ї заявника./т. 1 а.с. 250/
У судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
Свідок ОСОБА_12 зазначила, що з 2018 року позивачка з ОСОБА_4 проживали разом у них вдома, вели спільне господарство.
Свідок ОСОБА_11 зазначила, що ОСОБА_16 і ОСОБА_17 познайомились у 2018 році, почали жити в 2021, коли у них народились дітки, вони їх похрестили. Позивач з ОСОБА_4 купили разом машину, збирали гроші.
ОСОБА_13 , допитана в судовому засіданні, пояснила, що ОСОБА_18 проживала з ОСОБА_19 до 2019 року, у них була дружня сім`я, не спорили, не скандалили. Десь в кінці 2019 року розійшлись.
ОСОБА_15 , яка є сестрою ОСОБА_4 , допитана у судовому засіданні як свідок вказала, що ОСОБА_10 був у шлюбі десь до 2019 року. У 2020 році розвелися, бо він зустрів іншу жінку, яка народила йому дітей. ОСОБА_10 приходив до неї, допомагав, але разом не жив. У ОСОБА_20 є також 2 дітей, всі на її прізвищі, все заради соціальних виплат. З братом спілкувалися часто, ОСОБА_16 хотів узаконити їхні стосунки із ОСОБА_20 ще коли вона народила йому дітей, але ОСОБА_20 була проти. Коли призвали ОСОБА_16 і він помер, ОСОБА_20 одразу почала збирати документи, поїхала в морг, щоб зробити ДНК. Сповіщення про загибель прийшло на адресу ОСОБА_20 , однак на ім`я мами.
ОСОБА_14 , яка також допитана у судовому засіданні як свідок, повідомила, що ОСОБА_5 проживав разом з дружиною до кінця 2019 року. ОСОБА_16 хвалився, що у нього народився син. Коли син ОСОБА_14 , який дружив із ОСОБА_16 , запитав чому ж він тоді на війні, останній відповів, що дружина не захотіла записувати дитину на нього, щоб отримувати соціальні виплати. Перший раз позивача побачила на похороні.
Нормативне обґрунтування.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 18 Сімейного кодексу України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
Із змісту позовної заяви вбачається, що встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки необхідно позивачу для отримання передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року одноразової грошової допомоги.
Постановою № 168 визначено, що сім`ям загиблих осіб (загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини) виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.
У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
вдова (вдівець);
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до частини першої статті 16-3 вказаного Закону одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
Оцінка аргументів сторін, висновки суду
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Згідно з ч. 4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.
Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків.
Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначає, що проживала разом з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2018 року по день його загибелі.
Так, у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вказано, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Відповідно до частини першої статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.
У постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 522/1252/14-ц (провадження № 61-11255св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц (провадження № 61-23286св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 759/4596/18 (провадження № 61-3852св19), від 13 травня 2024 року у справі № 727/8026/23 (провадження № 61-5139св24) визначено, що для встановлення факту спільного проживання необхідною умовою є, зокрема, неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі.
Тлумачення наведених вище норм сімейного законодавства дає підстави стверджувати, що законодавець визначив пріоритетність зареєстрованого шлюбу, також визначений принцип одношлюбності і заборони на укладання шлюбу з особою, яка вже перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.
Встановлення судом факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є визнанням державою сімейних стосунків фізичних осіб і за своєю суттю є альтернативою зареєстрованого шлюбу, а отже такі відносини мають бути правомірними.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 12 березня 2025 року по справа № 336/1978/23.
З пояснень свідків, відповідачів, матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 2015 року.
Із заявою про розірвання шлюбу звернувся до суду 14.01.2020.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2020 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 - розірвано.
У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу (ч. 2 ст. 114 СК України).
Таким чином, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 припинено 20 квітня 2020 року.
Вказане, на переконання суду, виключає можливість встановлення факту спільного проживання позивача та ОСОБА_4 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу у період з січня 2018 року по 20 квітня 2020 року.
Щодо періоду з 20 квітня 2020 року по 21 жовтня 2022 року, суд звертає увагу на наступне.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.
Необхідною умовою для встановлення заявленого факту є доведеність факту спільного проживання заявниці та спадкодавця як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж п`ять років.
Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 243/1073/23 (провадження № 61-18172св23).
Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.
Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).
Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.
Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, від 25 вересня 2024 року у справі № 461/8250/20.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із "подружжя"; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі № 524/10054/16.
На підтвердження факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу позивачка надає: копію свідоцтв про народження дітей, які народились ІНФОРМАЦІЯ_8 , платіжні інструкції за 2022 рік, копію рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду, акт про фактичне місце проживання, документи щодо причини смерті ОСОБА_4 , одну фотографію спільного відпочинку, а також посилається на показання свідків.
Однак, ці докази достовірно не підтверджують того, що відносини позивача з померлим ОСОБА_4 носили характер саме сімейних відносин у розумінні частини другої статті 3 СК України. Визнання ОСОБА_4 батьком дітей, відбулося вже після його смерті, що підтверджується рішенням у справі № 495/9083/22 та копіями свідоцтв про народження дітей.
Суд також не погоджується із ствердженнями представника позивача щодо підтвердження факту спільного проживання рішенням у справі № 495/9083/22 від 12 грудня 2022 року, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.
Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку.
Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).
Разом з тим, у справі № 495/9083/22 розглядалась заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Білгород-Дністровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виконком Мологівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області про встановлення факту батьківства.
Обставини спільного проживання як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу безпосередньо не досліджувалися судом та не знайшли відображення в мотивувальній частині рішення № 495/9083/22.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частинами 1-3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, на підставі повно та всебічно досліджених доказів, надавши оцінку їх належності, допустимості, достатності, об`єктивності, та у їх логічному взаємозв`язку, виходячи із норм права, що врегульовують дані правовідносини, з огляду на те, що заявником не доведено ведення спільного господарства та побуту із загиблим, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю - задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 21, 25, 36, 74 СК України, ст. ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265, 293, 315, 354 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 .
Третя особа: Міністерство оборони України, ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6.
Законний представник відповідача ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складено 31.07.2026.
Суддя: