28.07.26
22-ц/812/1251/26
Справа №490/3221/24
Провадження № 22-ц/812/1251/26
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
28 липня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання - Коростієнко Н.С.,
за участі позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу
ОСОБА_4 , подану його представником ОСОБА_5
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Чулупом О.С., дата складання повного рішення не зазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що 04 січня 2024 року о 12:50 год сталась дорожньо-транспортна пригода у м. Миколаєві на перехресті вул. Лягіна та вул. Адмірала Макарова за участю транспортного засобу «Mitsubishi Galant», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 та транспортного засобу «Peugeot 508» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження та позивачу завдано матеріальних збитків.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2024 року по справі № 490/259/24 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Страховою компанією відповідача було перераховано на рахунок позивача страхову виплату у межах страхової суми в розмірі 160 000 грн. За результатами оцінки вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Peugeot 508» номерний знак НОМЕР_2 складає 422333,38 грн, втрата товарної вартості автомобіля становить 30494,16 грн.
Таким чином позивач зазначає, що загальний розмір матеріальних збитків складає 298827,44 грн, що включає шкоду, пов`язану з ремонтно-відновлювальними роботами (різниця між фактичним розміром та виплаченою страховою виплатою) - 262333,38 грн; втрату товарної вартості автомобіля - 30494,16 грн та витрати на евакуацію транспортного засобу у розмірі 2000 грн.
ОСОБА_1 зазначає, що їй завдано моральної шкоди, яка виявилась в тому, що у результаті пошкодження її автомобіля, вона тривалий час була позбавлена можливості вести звичний спосіб життя, була позбавлена можливості пересуватись звичним для себе способом, витрачала час, щоб пересуватись по справах іншими транспортними засобами - таксі та маршрутне таксі, що вимагало значних додаткових зусиль та часу. Моральну шкоду оцінює у розмірі 5000 грн, що на її думку, буде достатньою для компенсації їй негативних наслідків морального характеру.
Враховуючи вищевикладене, позивач просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 294827,44 грн, моральну шкоду в розмірі 5000 грн, а також судові витрати: 2998 грн 27 коп. судового збору, 22300 грн витрат на правничу допомогу, 4000 грн за проведення оцінки транспортного засобу
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму майнової шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 292827,44 грн, компенсацію моральної шкоди в розмірі 5000 грн, а також судові витрати в розмірі 6950,68 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив із обґрунтованості вимог позивача зважаючи на те, що ОСОБА_4 є винним в дорожньо-транспортній пригоді, позивач отримала від ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» страхову виплату в розмірі 160000 грн, проте вказана сума є недостатньо для повного відшкодування фактичних витрат. За такого у позивача є право отримати з відповідача кошти в розмірі 292827,44 грн (різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням), що включає в себе: 262333,28 грн - шкода, пов`язану з ремонтно-відновлювальними роботами (різниця між фактичним розміром та виплаченою страховою виплатою); 30494,16 грн - втрату товарної вартості автомобіля та 3972,80 грн на відшкодування понесених витрат по оплаті послуг експерта.
Щодо витрат на евакуацію транспортного засобу в розмірі 2000 грн, то суд відмовив у стягненні вказаної суми, оскільки позивачем не надано доказів сплати вартості вказаних витрат.
Крім того, суд виснував, що позивачу було завдано моральну шкоду, яка проявилась в тому, що позивач була змушена пересуватись на інших транспортних засобах та була позбавлена можливості вести звичний спосіб життя. Такі зміни спричиняли їй душевні страждання та переживання. За такого та з урахуванням вимог розумності і справедливості, до стягнення підлягає компенсація моральної шкоди в розмірі 5000 грн.
Суд не вбачав підстав для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження оплати позивачем цих послуг, а саме платіжних документів, розрахунку витрат тощо.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , діючи через свого представника ОСОБА_5 , не погоджується з рішенням суду першої інстанції та посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, просив про його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Так, вказує, що при винесенні оскаржуваного рішення судом не було враховано застосування коефіцієнту фізичного зносу та коефіцієнту ринку регіону, оскільки згідно наданої позивачем копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Peugeot 508» номерний знак НОМЕР_2 , рік випуску вказаного автомобіля - 2019, а отже станом на дату ДТП деякі частини могли бути зношені/пошкодженні.
Вважає, що позивачем необґрунтовано завищені ціни на запчастини і матеріали, пораховано вартість запчастин як оригінальних, в той час як відсутні відомості про те, які саме було встановлено запчастини: оригінальні чи не оригінальні, відсутня інформація про те, чи були проведені позивачем ремонтні роботи вказаного транспортного засобу на момент подання заяви до суду та на теперішній час.
Також судом не було враховано відсутність доказів, підтверджуючих те, що позивач була змушена пересуватись на інших транспортних засобах та була позбавлена можливості вести звичайний спосіб життя
Правом на подачу відзиву позивач не скористалася.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Розгляд справи здійснено без його участі, що не суперечить приписам частини 2 статті 372 ЦПК України.
Представник відповідача у суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримала, просила про її задоволення.
Позивачка та відповідач апеляційну скаргу не визнали, просили залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на транспортний засіб Peugeot 508, 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ( т.1 а.с.14).
04 січня 2024 року о 12:50 год у місті Миколаєві на перехресті вул. Лягіна та вул. Адмірала Макарова, водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом «Mitsibushi Galant», номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_6 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не врахувавши дорожню обстановку, при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Лягіна, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонений», не надав перевагу в русі транспортному засобі «Pegout 508», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , яка рухалась по головній дорозі, та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків ( т.1 а.с.49).
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2024 року визнано ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП ( т.1 а.с.50-51).
Згідно полісу №216066073 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 03 серпня 2023 року, цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «Mitsibushi Galant», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_4 , була застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілого в розмірі 160 000,00 грн ( т.1 а.с.52).
17 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» із заявою про виплату їй страхового відшкодування ( т.1 а.с.15-16).
Відповідно до Звіту № 144/02-24 від 18 лютого 2024 року, складеного оцінювачем ОСОБА_7 вбачається, що ринкова вартість транспортного засобу Peugeot 508, номерний знак. НОМЕР_2 становить 1 102 374,91 гр., вартість відновлювального ремонту - 422333,28 грн., значення втрати товарного вигляду 30494,16 грн ( т. 1 а.с.17).
Відповідно до рахунку фактура № АКЦ-000007 від 22.01.2024 року вартість ремонтних робіт транспортного засобу Peugeot 508, номерний НОМЕР_2 становить 514908,51 грн ( т.1 а.с.58-59).
Зі змісту ремонтної калькуляції № 144/02-24 від 18.02.2024 року вбачається, що вартість ремонту складає 422333, 28 грн.
Згідно страхового акту ПрАТ «СК «Євроінс Україна» № 147462/1/2024 від 12.04.2024 року розмір страхового відшкодування за заподіяння забезпеченим транспортним засобом шкоди майну ОСОБА_1 складає 160 000 грн ( т.1 а.с.116).
Відповідно до виписки з карткового рахунку, відкритого у АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 , ПрАТ «СК «Євроінс Україна» 12 квітня 2024 року було перераховане страхове відшкодування в розмірі 160 000 грн ( т.1 а.с.60).
Задовольняючи позовні вимоги до ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з підстав їх обґрунтованості, положень статей 1166, 1187,1167 ЦК України, доведеності розміру шкоди, яка підлягає стягненню з винуватця ДТП.
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини 1-2 статті 367 ЦПК України).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що у мотивувальній частині рішення суду слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).
Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Оскаржуючи рішення суду відповідач стверджує, що при обрахуванні розміру матеріального збитку не було враховано коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу позивача та не враховано коефіцієнт ринку регіону у звіті № 144/02-24. Однак, із таким твердженнями апеляційної скарги колегія суддів не погоджується.
Частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» »( тут і далі у редакції чинній на час скоєння ДТП), передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Відповідно до статі 29 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»( у редакції чинній на час скоєння ДТП), у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки .
За приписами статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов`язковим.
Відповідно до пункту 1.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092, (надалі - Методика, в редакції чинній станом на 18 лютого 2024 року) ця методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту.
Згідно пункту 1.4 Методики ця методика застосовується з метою: визначення ринкової вартості КТЗ, їх складників у разі відчуження; визначення стартової ціни КТЗ для їх продажу на аукціоні чи за конкурсом; визначення вартості КТЗ як об`єкта застави; визначення вартості КТЗ у складі майна фізичних осіб для його декларування; визначення вартості КТЗ для страхування фізичними та юридичними особами; визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ; визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ; визначення вартості КТЗ для розв`язання майнових суперечок; визначення вартості арештованих, конфіскованих або визнаних безхазяйними КТЗ, їх складників у разі вимушеного їх продажу; визначення вартості КТЗ, його складників, що ввозяться на митну територію України; визначення вартості відокремленого КТЗ в складі основних засобів юридичних осіб; в інших випадках у разі визначення вартості відокремленого КТЗ для встановлення розміру обов`язкових платежів до бюджету.
Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).
Вказане правове положення викладене у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі № 753/21177/16-ц.
Як вбачається із змісту Звіту № 144/02-24 від 18 лютого 2024 року оцінювач ОСОБА_7 , при визначені вартості збитків, завданих пошкодженому транспортному засобу позивача користувався нормативно -правовими актами, зокрема і Методикою.
Так, відповідно до пункту 3.12 Методики, коефіцієнтом ринку регіону враховується рівень цін продажу та поточних цін пропозиції продажу в даному регіоні відносно цін з довідкової літератури.
У пункті 7.38 Методики вказано, що значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює 0 для нових складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема, 5 років-для легкових КТЗ виробництва країн СНД, та 7 років-для інших легкових КТЗ.
7.39. Винятками стосовно використання зазначених вимог є:
а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний);
б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини));
в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ;
г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики;
ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 2 до цієї Методики.
У справі, що переглядається встановлено, що автомобіль позивача 2019 року випуску, тобто на дату вчинення дорожно-транспортної пригоди ( 04 січня 2024 року) строк експлуатації не перевищує 7 років, за такого коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює 0. А відтак значення коефіцієнту фізичного зносу оцінювачем не визначався, про що зазначено у звіті.
Визначаючи ринкову вартість транспортного засобу позивача на дату пошкодження, крім інших показників, враховується середня ринкова ціна.
Відповідно до пункту 7.4 Методики середня ринкова ціна КТЗ - величина, яка визначається статистичними методами, еквівалентна найбільш вірогідній вартості продажу (пропозиції до продажу), сукупності КТЗ визначеної моделі з відповідними строком експлуатації і пробігом на визначений момент часу, у конкретному регіоні чи місцевості з дотриманням вимог, що відповідають поняттю "ринкова вартість".
Визначення Сср базується на довідкових цінових даних продажу ср на ідентичне (аналогічне) КТЗ.
Сср для КТЗ визначається на базі середньої ціни продажу (пропозиції) ідентичного КТЗ за такою формулою такою формулою СД х К + М :
де СД- ціна КТЗ, який був у користуванні, з урахуванням строку його експлуатації, за інформацією з довідкової літератури, зокрема наведеної у переліку рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням (додаток 6).Якщо в довідковій літературі наводяться ціни продажу і ціни пропозиції, то згідно з принципом заміщення значення СД повинно дорівнювати ціні продажу КТЗ;
К - коефіцієнт ринку регіону, який враховує відмінність поточних цін продажу та пропозиції до продажу у відповідному регіоні від цін з довідкової літератури. Значення коефіцієнта ринку регіону приймається рівним 1,0. Це значення може змінюватись відповідно до даних таблиці 3.2 додатка 1 до цієї Методики. Значення, відмінні від 1,0, мають бути обґрунтовані;
М -вартісний еквівалент суми податків, зборів, інших обов`язкових платежів під час митного оформлення згідно з чинним законодавством.
У звіті оцінювачем зазначено, що для цією моделі коефіцієнт регіону становить 1.00.
За такого, наданий позивачем Звіт № 144/02-24 від 18 лютого 2024 року про оцінку вартості збитків, заподіяних власнику транспортного засобу Peugeot 508, номерний НОМЕР_2 , одержаний без порушення порядку, встановленого законом, та містить інформацію щодо предмету доказування - розміру матеріального збитку, завданого позивачу з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу та коефіцієнту регіону. Тому, вказаний доказ є належним та допустимим. Що спростовує доводи апеляційної скарги проте, що сума матеріального збитку транспортного засобу розрахована без врахування вищевказаних коефіцієнтів.
Статтею 102 ЦПК України встановлено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерті не можуть бути питання права.
Статтею 103 ЦПК України встановлено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо: 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Відповідно до вимог статті 197 ЦПК України питання про призначення експертизи, виклик свідків, експертів, витребування та надання доказів вирішуються на підготовчому судовому засіданні або до судового розгляду по суті заявлених позовних вимог.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідач посилається на те, що в ході судового розгляду цивільної справи судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в задоволенні його клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.
Однак таке твердження апелянта не відповідає дійсності.
Так, відповідач не скористався своїм правом щодо проведення експертизи в порядку визначеного статтею 106 ЦПК України для встановлення можливого збитку спричиненого транспортному засобу транспортного засобу Peugeot 508, номерний НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, що мало місце 04 січня 2024 року, а також не надав суду докази, що у звіті № 144/02-24 від 18 лютого 2024 року містяться суперечності.
Як вбачається з матеріалів справи, Центральним районним судом м. Миколаєва від 15 листопада 2024 року було ухвалено заочне рішення, яке за заявою представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Зачепіло З.Я., ухвалою цього ж суду від 26 вересня 2025 року скасовано та призначено до розгляду. Проте ні у заяві про перегляд заочного рішення, ні в клопотанні від 05 листопада 2025 року (представник ОСОБА_5 ), ні в судовому засіданні 03 березня 2026 року ( представник відповідача ОСОБА_8 ) клопотання про проведення в межах розгляду цієї справи судової автотоварознавчої експертизи без обґрунтування необхідності проведення такої експертизи не заявлялось.
Стаття 78 ЦПК України (Допустимість доказів) встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог частини 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки по вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.
За такого, наданий позивачем № 144/02-24 від 18 лютого 2024 року про оцінку вартості збитків, заподіяних власнику транспортного засобу Peugeot 508, номерний НОМЕР_2 , одержаний без порушення порядку, встановленого законом, та містить інформацію щодо предмету доказування - розміру матеріального збитку, завданого позивачу з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу та коефіцієнту регіону. Тому, вказаний доказ є належним та допустимим. Що спростовує доводи апеляційної скарги проте, що сума матеріального збитку транспортного засобу розрахована без врахування вищевказаних коефіцієнтів.
Частиною 2 статті 22 ЦК України встановлено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням печі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тому, твердження представника відповідача в апеляційній скарзі про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують реальний розмір збитків, якими, на його думку, є виключно докази вартості проведених ремонтних робіт, суперечить вимогам статті 22 ЦК України.
Колегія суддів відхиляє наведені представником ОСОБА_4 в апеляційній скарзі аргументи проте, що необґрунтовано завищені ціни на запчастини і матеріали, нараховано вартість запчастин як оригінальних, в той час як відсутні відомості про те, які саме запчастини було встановлено, оскільки сторона відповідача всупереч процесуального обов`язку, передбаченому статей 12, 81 ЦПК України, не спростувала вартість збитку, заподіяного майну позивача, визначеного оцінювачем у звіті.
Вищенаведеними матеріалами справи доведена втрата товарної вартості автомобіля.
Таким чином, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, належну оцінку яким надав суд першої інстанції, не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, спростовуються вищенаведеним, а тому підлягають відхиленню.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Оскільки відповідно до звіту №144/02-24 від 18 лютого 2024 року вартість відновлювального ремонту складає 422333.28 грн, позивачка змушена здійснити витрати для повного відновлення ушкодженого внаслідок ДТП з вини відповідача ОСОБА_4 автомобіля, тому відповідно до норм статей 22, 1188, 1192,1194 ЦК України, з урахуванням вже отриманого страхового відшкодування, є підставними вимоги позивача про стягнення 262 333.28 коп., яка є різницею між отриманим страховим відшкодуванням 160 000 грн. та фактично завданого матеріального збитку 422333.28 грн., та 30494.16 коп. втрати вартості товарного вигляду транспортного засобу.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За приписами статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
ОСОБА_1 зазначала, що в результаті пошкодження автомобіля вона тривалий час була позбавлена можливості вести звичайний спосіб життя, суттєво порушено її життєві плани, відсутність транспортного засобу змінило звичайний життєвий лад, була позбавлена можливості пересуватися для себе звичайним способом, витрачати час на пересування іншими транспортними засобами - такі та маршрутним таксі. Це все вимагало значних додаткових зусиль та часу. Такі зміни спричинили їй душевні страждання. Крім того відношення відповідача додавало душевних хвилювань, який не бажав добровільно усувати наслідки спричиненої їй шкоди.
Судом першої інстанції враховано, що дії відповідача викликали у позивача негативні емоції, призвели до необхідності вживати додаткові заходи для усунення порушень та відновлення порушеного права, що вказує на заподіяння їй моральних страждань. Позивач на тривалий час залишилася без транспортного засобу, це змінило звичайний уклад її життя, змусило докладати додаткових зусиль для організації пересування. Такі зміни спричинили їй душевні хвилювання.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 5000 грн., вважаючи, що такий розмір відшкодування відповідатиме заподіяним їй моральним стражданням і буде достатнім та необхідним для відшкодування спричиненої шкоди та відновлення душевного стану.
В постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі № 372/4412/15-ц (провадження № 61-3593св19), викладено правові висновки, згідно яких «практика ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.
З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права. Водночас усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Враховуючи обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав вважати, що ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, що у сукупності з обставинами протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, тривалістю завданої моральної шкоди, зміною звичного укладу життя позивача, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди у сумі 5000 грн. відповідає засадам розумності, справедливості та співмірності.
Рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обгрунтованим. Аргументи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують.
Отже, вирішуючи вказаний спір суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з`ясував обставин справи, надав правову оцінку доводам і запереченням сторін та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
За такого апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, бо воно є законним та обґрунтованим.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , подану його представником ОСОБА_5 , залишити без задоволення.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 31 липня 2026 року.