Номер провадження: 22-ц/813/3180/26
Справа № 523/13733/25
Головуючий у першій інстанції Боков О. М.
Доповідач Сегеда С. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Комлевої О.С.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
представників ОСОБА_1 - адвокатів Галайчук Г.С. та Устимчика М.В.,
представника ОСОБА_2 - адвоката Підлубного А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2025 року, постановлену під головуванням судді Бокова О.М., про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання права іпотекодержателя щодо іпотечного майна,
встановив:
17.07.2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання права іпотекодержателя щодо іпотечного майна.
18.11.2025 року позивач подав заяву про забезпечення позову, шляхом накладення заборони вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, а саме: кв. АДРЕСА_1 , в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Заява була обґрунтована тим, що у разі відчуження відповідачем спірного нерухомого майна, буде ускладнено виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалено на користь позивача.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 21.11.2025 року заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову було задоволено частково.
Вжито заходи забезпечення позову та встановлено заборону відчуження будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - кв. АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1819071151101) (а.с.61-62).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду від 21.11.2025 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.97-99).
В поясненнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Підлубний А.М. зазначає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 заявник просить залишити без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (а.с.149-151).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходив із того, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Задовольняючи частково заяву та забезпечуючи позов, шляхом встановлення заборони відчуження будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - кв. АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1819071151101), суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що таке забезпечення позову за своїм змістом подібне до заявлених позовних вимог про визнання за позивачем належного іпотекодержателя, яке в подальшому може призводити до обмеження прав відповідача щодо повного розпорядження, а саме відчуження у будь який спосіб спірного нерухомого майна.
Колегія суддів зазначає, що такий захід забезпечення позову є взаємопов`язаний з предметом спору, а неприйняття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку відчуження спірного нерухомого майна, та заборонити вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на користь третіх осіб, а також той факт, що набуття права власності іншими особами на спірне майно під час розгляду справи поставить позивача в суттєво менш сприятливе становище.
Що стосується доводів представників заявника апеляційної скарги - адвокатів Галайчук Г.С. та Устимчика М.В. про те, що суд неправомірно забезпечив позов, враховуючи, що на даний час ОСОБА_2 не є власником квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1819071151101), то вони є безпідставними, так як захід забезпечення позову є тимчасовим заходом, а позивач ОСОБА_2 звернувся до суду саме з позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання за ним права іпотекодержателя щодо іпотечного майна, яким є саме квартира АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1819071151101), а її власник ОСОБА_3 зазначена в позовній заяві як третя особа.
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування законної та обґрунтованої ухвали суду про забезпечення позову.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявники апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційних скарг.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів також зазначає, що Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвалу прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2025 року про забезпечення позову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30.07.2026 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
О.С. Комлева