ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
31 липня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 740/5922/25
Головуючий у першій інстанції - Карпусь І. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/700/26
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»
Відповідач: ОСОБА_1
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (суддя Карпусь І.М.), ухвалене у м. Ніжин,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 34 500 грн за кредитним договором.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 18 червня 2024 року ОСОБА_1 шляхом заповнення на вебсайті https://creditkasa.com.ua усіх граф відповідної форми уклала з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1410-4286, за умовами якого відповідачка отримала кредит у сумі 6 900 грн. зі сплатою процентів за користування ним на умовах, визначених договором. Зазначений договір разом із Правилами надання споживчих кредитів становить єдиний договір, яким визначено істотні умови кредитування та з яким відповідачка була попередньо ознайомлена. Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, позивач зазначав, що станом на 10 вересня 2025 року заборгованість за договором становить 41 627,70 грн, з яких: 6 900 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 33 692,70 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 1 035 грн - прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту. При цьому до стягнення позивач заявив 34 500 грн, зазначивши, що 7 127, 70 грн прострочених процентів та комісії буде списано кредитодавцем у разі сплати відповідачкою заявленої до стягнення суми, а також понесених витрат зі сплати судового збору.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 грудня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1410-4286 від 18 червня 2024 року в сумі 32 085 грн та судовий збір в розмірі 2 252,83 грн; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив із того, що між сторонами укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії, позивач надав відповідачці кредитні кошти у сумі 6 900 грн, а відповідачка належним чином свої зобов`язання за договором не виконала. Водночас, установивши, що кредитний договір укладено після набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування», якими максимальний розмір денної процентної ставки обмежено 1 відсотком, суд визнав нікчемною умову договору щодо нарахування процентів понад зазначений розмір та визначив заборгованість за процентами у сумі 25 185 грн. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачки 32 085 грн, з яких 6 900 грн - заборгованість за тілом кредиту, 25 185 грн - заборгованість за процентами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість. Зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення саме нею електронного кредитного договору, її ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та використання нею одноразового ідентифікатора. Також апелянтка вказує, що позивач не довів факту перерахування їй кредитних коштів саме на виконання договору № 1410-4286 від 18 червня 2024 року, оскільки надані квитанція LiqPay та довідка позивача, на її думку, не є достатніми доказами руху коштів і не підтверджують зв`язку відповідного платежу зі спірним договором. Крім того, апелянтка посилається на те, що її не було повідомлено про відступлення права вимоги від АТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відповідно до договору № 4010 про надання послуг у системі LiqPay від 02 грудня 2019 року. Вказує також про неправильне застосування судом наслідків нікчемності умови договору щодо процентної ставки та про несправедливість стягнення процентів у сумі 25 185 грн при тілі кредиту 6 900 грн, що, на її думку, суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач зазначає, що факт перерахування відповідачці кредитних коштів підтверджується наявними у справі довідкою про перерахування суми кредиту та квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» про переказ коштів через систему LiqPay, а розмір заборгованості - наданим розрахунком. Вказує, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою, не відкриває клієнтам рахунки, а тому не має можливості надати виписку з карткового рахунку відповідачки. Також позивач посилається на те, що ОСОБА_1 уклала електронний договір із використанням одноразового ідентифікатора, погодила його умови, строк кредитування, порядок повернення кредиту та сплати процентів. Доводи апеляційної скарги про несправедливість умов договору позивач вважає необґрунтованими, зокрема з огляду на те, що штрафні санкції чи пеня відповідачці не нараховувалися.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
За приписами ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
По справі встановлено, що 18 червня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1410-4286 продукту «CreditKasa» в електронній формі шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором А4266 (а.с. 11-21).
За умовами пунктів 2.1, 2.2, 2.4 договору кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію на умовах, визначених цим договором, шляхом надання кредиту на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити проценти за користування кредитом, комісію за його видачу та інші платежі, у порядку, передбаченому договором. Метою отримання кредиту, тобто відкриття кредитної лінії, є задоволення особистих потреб позичальника.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.6, 4.13 договору загальний розмір кредиту становить 6 900 грн, дата надання/видачі кредиту - 18 червня 2024 року. Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошових коштів на банківський рахунок позичальника з використанням зазначених ним реквізитів електронного платіжного засобу. Строк кредитування 365 днів. Дата повернення кредиту 17 червня 2025 року
Згідно з пунктами 4.8, 4.10 договору базовий період становить 29 календарних днів, а нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування ним, починаючи з дня видачі кредиту і до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору та 1,18 % за кожен день користування кредитом, починаючи із 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.
Відповідно до пункту 5.1 договору кредит вважається повернутим кредитодавцю з моменту зарахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок кредитодавця.
ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) підтвердила також ознайомлення з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa» та таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (а.с.22-29).
У п.13 Договору про відкриття кредитної лінії №1410-4286 зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідачки: НОМЕР_1 .
Згідно з довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту та квитанцією LiqPay кредитні кошти за договором № 1410-4286 від 18 червня 2024 року були перераховані ОСОБА_1 на платіжну картку, реквізити якої зазначені відповідачкою під час укладення договору. Надана квитанція містить номер платіжної картки, на яку здійснено зарахування кредитних коштів, - НОМЕР_2 , а також призначення платежу: видача кредитних коштів за договором № 1410-4286 (а.с. 31).
Станом на 10 вересня 2025 року загальний розмір грошових вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 складає 41 627,70 грн, з яких: 6 900 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 33 692,70 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 1 035 грн - прострочена заборгованість за комісією.
При цьому до стягнення позивач заявив 34 500 грн, зазначивши, що 7 127, 70 грн прострочених процентів та комісії буде списано кредитодавцем у разі сплати відповідачкою заявленої до стягнення суми, а також понесених витрат зі сплати судового збору.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним".
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина друга статті 1055 ЦК України).
Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд першої інстанції встановив фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, правильно застосував норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 18 червня 2024 року правочину.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачкою не був би укладений.
Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20) від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не погоджувала умови договору про надання кредиту і не підписувала його в жодній формі, спростовуються матеріалами справи.
Так, ОСОБА_1 шляхом заповнення на веб-сайті https://creditkasa.com.ua усіх граф відповідної форми надала відомості, які її ідентифікують, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, адресу проживання, ідентифікаційний номер, номер особистого електронного платіжного засобу, електронну адресу. За допомогою однаразового ідентифікатора А4266. При цьому кошти були перераховано саме на вказаний позичальницею номер рахунку.
За змістом ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, наведене свідчить, що відповідачка ознайомилась і погодилась з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Вказаний договір або його окремі положення недійсними не визнано, отже умови договору є обов`язковими для виконання позичальником.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи доказів перерахування їй коштів не заслуговують на увагу, оскільки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay перерахувало 18 червня 2024 року 6 900 грн за номером договору 1410-4286 від 18 червня 2024 року на картковий рахунок НОМЕР_2 , який вказала відповідачка при укладенні кредитного договору.
При цьому ОСОБА_1 заперечуючи факт отримання кредитних коштів, не надала суду доказів, які б спростовували перерахування коштів на зазначений у договорі електронний платіжний засіб, не довела, що відповідна платіжна картка їй не належить або не була нею зазначена під час оформлення кредиту, а також не заявляла клопотань про витребування у банку-емітента інформації щодо належності картки чи руху коштів за нею.
За таких обставин самі лише посилання апелянтки на відсутність виписки з карткового рахунку не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність факту надання кредиту та наявність заборгованості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту укладення між сторонами електронного договору про відкриття кредитної лінії, надання відповідачці кредитних коштів у сумі 6 900 грн та неналежного виконання нею зобов`язань за договором. Разом з тим суд першої інстанції правильно врахував, що договір укладено після набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування», якими максимальний розмір денної процентної ставки обмежено 1 відсотком, тому обґрунтовано визначив розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у сумі 32 085 грн, з яких 6 900 грн - заборгованість за тілом кредиту, 25 185 грн - заборгованість за процентами.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції щодо розміру заборгованості не спростовують, а власного розрахунку, який би свідчив про інший розмір боргу або неправильність застосованого судом порядку нарахування процентів, ОСОБА_1 не надала.
Посилання апелянтки на несправедливість умов договору щодо процентної ставки також не є підставою для скасування рішення суду, оскільки суд першої інстанції врахував вимоги Закону України «Про споживче кредитування», не застосував умови договору щодо нарахування процентів понад встановлений законом розмір та визначив заборгованість із застосуванням максимальної денної процентної ставки 1 %.
Доводи апеляційної скарги про неповідомлення ОСОБА_1 щодо відступлення права вимоги є безпідставними, оскільки кредитний договір укладено безпосередньо між сторонами спору, а участь АТ КБ «ПриватБанк» у переказі коштів через систему LiqPay не свідчить про заміну кредитора у зобов`язанні.
Наведені в апеляційній скарзі доводи, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду, а тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справи, дав об`єктивну оцінку зібраним і дослідженим в судовому засіданні доказам та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді: