ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/4405/26 Справа № 182/4607/24 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О.В Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Городничої В.С.,
суддів: Макарова М.О., Ткаченко І.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Глущенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (стара назва Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна») на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 січня 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (нова назва Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИЛА:
У серпня 2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 2-17), в обґрунтування якого посилалось на те, що 12.07.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний Договір №6857219 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом №205-ОД від 10.02.2022 року. Після ознайомлення та прийняття відповідачем умов договору, з ним було укладено електронний кредитний договір, який був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «C1371». Строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, дата останнього платежу - 06.07.2024 року. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 20 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач, в свою чергу, свої кредитні зобов`язання не виконав, і в період з 12.07.2023 року по 26.05.2024 року утворилась заборгованість в сумі 55 820,00 грн, з яких: 20 000, 00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 35 820,00 грн - заборгованість по сплаті відсотків. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань, 27.05.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», було укладено Договір факторингу №27.05/2024-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором №6857219. Позивачем нараховано проценти за 40 календарних днів (27.05.2024 - 05.07.2024) в межах строку договору: 20 000 грн * 1,99 % = 398 гр. * 40 календарних днів = 15 920 грн. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту, зазначену при укладенні договору, відповідного повідомлення. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача склала 71 740,00 грн основна сума кредиту - 20 000 грн, сума процентів за користування кредитом - 35 820 грн, нараховані проценти за 40 календарних днів -15 920,00 грн.
На підставі вище наведеного, позивач просив суд, стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості в розмірі 71 740,00 грн, а також судові витрати по справі.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 січня 2026 року позовну заяву ТОВ «ФК «Фінтранс Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтранс Україна» заборгованість за кредитним договором в розмірі 55 820,00 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот двадцять грн 00 коп), з яких: 20 000 (двадцять тисяч грн 00 коп) - основна сума кредиту та 35 820,00 (тридцять п`ять тисяч вісімсот двадцять грн 00 коп) - нараховані проценти.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтранс Україна» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 884,87 (одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири грн 87 коп) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 000 (дев`ять тисяч грн 00 коп).
В іншому відмовлено (а.с. 98-101).
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (стара назва ТОВ «ФК «Фінтранс Україна») посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскарженого рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову та вирішення питання щодо судових витрат (а.с. 106-113).
ОСОБА_1 не скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.
Встановлено, що 12.07.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір №6857219 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом №205-ОД від 10.02.2022 року та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents.
Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 20 000 грн (п. 1.3. Кредитного договору); строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (06.07.2024 року) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору (п. 1.4. Кредитного договору).
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 20 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про перерахування коштів.
27 травня 2024 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ТОВ «Авентус Україна» укладений договір факторингу №27.05/24-Ф, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги, в тому числі до ОСОБА_1 за договором №6857219 про надання споживчого кредиту від 12.07.2023 року.
Відповідно до Додатку №1 до Договору факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024 року реєстру боржників ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №6857219 про надання споживчого кредиту від 12.07.2023 року в сумі 55 820,00 грн, з яких: 20 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 35 820,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Згідно із карткою обліку договору (розрахунку заборгованості), за укладеним договором №6857219 про надання споживчого кредиту від 12.07.2023 року відповідачу нараховано заборгованість за період з 12.07.2023 року по 26.05.2024 року в сумі 55 820,00 грн, з яких: 20 000 грн - основний борг; 35 820,00 грн - проценти.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не здійснювалася оплата на рахунок первісного кредитора в рахунок виконання своїх зобов`язань за кредитним договором.
Рішенням №251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена і складає 71 740 грн 00 коп, яка складається з 20 000,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 35 820,00 грн заборгованості по відсоткам, які нараховані первісним кредитором, 15 920,00 грн заборгованості по відсоткам, які нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 40 календарних днів, та 5 509,87 грн штрафних санкцій.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» є правонаступником ТОВ «Авентус Україна» та стало новим кредитором у зобов`язанні за кредитним договором, який укладений з ОСОБА_1 , та позивачем доведено факт перерахування грошових коштів у сумі 20 000 грн на рахунок відповідача. Позивачем не обґрунтовано наявність підстав для нарахування відповідачу додаткової суми відсотків за вказаним договором за період з 27.05.2024 року по 05.07.2024 року в розмірі 15 920,00 грн, оскільки вказаний період охоплюється правовідносинами, які існували між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .
Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
З урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Так, матеріалами справи становлено, що 12.07.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір №6857219 про надання споживчого кредиту, який підписано електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «С1371», що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Отже, підписавши вказаний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився та погодився з умовами договору, при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема щодо визначення розміру процентів за його користування.
Факт укладання кредитного договору відповідачем не спростовано.
Факт перерахування відповідачеві коштів в розмірі 20 000,00 грн на виконання умов договору підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, та не спростовано відповідачем.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що матеріали справи у своїй сукупності свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти за кредитним договором, проте не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, кошти не повернув, а тому заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку, що фактично не оспорюється в апеляційній скарзі.
27.05.2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (Фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) уклали Договір факторингу №27.05/24-Ф, предметом якого визначено, що за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» отримало право вимоги до відповідача за договором №6857219 про надання споживчого кредиту.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Тобто, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (стара назва ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») набуло право грошової вимоги до відповідача за договором №6857219 про надання споживчого кредиту.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі №910/4518/16 зробила висновок про те, що «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання».
На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування.
У даній справі проценти за користування кредитом, які позивач просить стягнути з відповідача, нараховані виключно у межах строку дії кредитних договорів та не є мірою відповідальності за невиконання боргових зобов`язань позичальником.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, не застосував Закон України «Про споживче кредитування».
Так, 22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року.
Указаним Законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п`ятою такого змісту «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %».
Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення, частина 17), тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%.
Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» частиною 2 розділу 2 Прикінцеві та перехідні положення встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як видно з розрахунку заборгованості наданого позивачем видно, що первісним кредитором за період з 12.07.2023 року 10.10.2023 року розраховано проценти за стандартною ставкою 1,99% в день відповідно до умов договору.
Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь процентів нарахованих первісним кредитором у розмірі 35 820,00 грн, й фактично позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», який ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції у повному обсязі, висновків суду першої інстанції в цій частині не оспорює.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач безпідставно нарахував відсотки після відступлення права вимоги, оскільки такі спростовуються змістом договору факторингу.
В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за період з 27.05.2024 року по 05.07.2024 року (40 календарних дні), які нараховані позивачем у відповідності до умов укладеного кредитного договору, тобто 1,99% на день, суперечить пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», оскільки з 23.04.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5%, тому колегія суддів вважає за необхідне здійснити перерахунок процентів за вказаний період 20 000,00 грн * 1,5% = 300,00 грн * 40 днів = 12 000,00 грн.
Місцевий суд на вищевказане не звернув уваги, а тому дійшов до помилкових висновків про відсутність підстав стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за період з 27.05.2024 року по 05.07.2024 року (40 календарних дні).
Отже, загальний розмір заборгованості за кредитним договором №6857219 про надання споживчого кредиту від 12.07.2023 року який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» становить 67 820,00 грн та складається з наступного: сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 20 000,00 грн, сума заборгованості за процентами нарахованих первісним кредитором - 35 820,00 грн, сума заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 40 календарних дні 12 000,00 грн, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в частині відмови у стягненні відсотків нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 40 календарних дні скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення яким задовольнити частково вказані вимоги позивача, враховуючи, що фактично в іншій частині рішення місцевого суду не оспорюється позивачем.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з чим колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та збільшує цей розмірі судовий збір з 1 884,87 грн до 2 290,14 грн, тобто пропорційно до задоволених позовних вимог.
В частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем не оскаржується, а тому колегія суддів в цій частині рішення місцевого суду не переглядає.
Крім того, з огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню судовий збір, понесений на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 2 739,01 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, то колегія суддів виходить з такого.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду надано: Договір №07/07-2022 про надання правової допомоги від 07 липня 2022 року, а також Звіт від 29 січня 2026 року про надання правової допомоги до цього Договору, згідно яких витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становлять 8 000 грн, які сплачено у повному обсязі, згідно платіжної інструкції №8206 від 29 січня 2026 року.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», положення якої знайшли свій розвиток у статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Подібні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №910/7310/20.
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи в суді апеляційної інстанції, критерію необхідності підготовки процесуальних документів та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, зважаючи на часткове задоволення вимог апеляційної скарги, саме в частині фактичного розміру заборгованості, який оспорювався позивачем в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про те, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 030,40 грн та їх стягнення не суперечить принципу розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - задовольнити частково.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 січня 2026 року в частині відмови у стягненні нарахованих позивачем відсотків за 40 календарних днів у розмірі 15 920,00 грн - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за нарахованими позивачем відсотками за 40 календарних днів у розмірі 12 000,00 грн.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 січня 2026 року в частині стягнення судових витрат - змінити, збільшивши розмір стягнутого судового збору сплаченого за подачу позову з 1 884,87 грн до 2 290,14 грн.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 січня 2026 року в іншій частині - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судові витрати в суді апеляційної інстанції пропорційно до задоволених вимог, а саме: судовий збір у сумі 2 739,01 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 030,40 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 31 липня 2026 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.О. Макаров
І.Ю. Ткаченко