ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7339/26 Справа № 216/364/25 Суддя у 1-й інстанції - ЧИРСЬКИЙ Г. М. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 року м. Кривий Ріг
справа № 216/364/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Букур Максим Євгенович, на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2026 року,яке ухвалено суддею Чирським Г.М. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 13 квітня 2026 року,
УСТАНОВИВ:
В січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має в особистому користуванні автомобіль «Peugeot 3008», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
23 липня 2024 року інспектором взводу № 2 роти № 2 батальйону №1 ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП відносно ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 739938 від 23 липня 2024 року, відповідно до якого: 23 липня 2024 року приблизно о 10 год 30 хв біля буд. 71 по пр. Українській в Центрально-Міському районі м. Кривий Ріг водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «ЗА3 Lanos», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на перехресті вул. Української та вулиці Петра Калнишевського не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі, позначеної дорожнім знаком 2.1 «Дати дорогу» не дав дорогу транспортному засобу, що наближався до даного перехрестя по головній дорозі, не обрав безпечної швидкості руху, своєчасно не зменшив швидкість руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Peugeot 3008», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який за інерцією продовжив рух в некерованому стані та здійснив наїзд на автомобіль марки «BMW», держаний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіль «Тесла» держаний реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 , які зупинились перед перехрестям, щоб надати перевагу у русі. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальні збитки. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.3.б, 16.11, 16.3, 12.1, 12.3 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
Даний факт підтверджується постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 серпня 2024 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення адміністративного стягнення - штрафу в сумі 850 гривень. Фактично, ОСОБА_1 , як власник автомобіля «Peugeot 3008», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазнав матеріального збитку, внаслідок пошкодження належного йому автомобіля.
21 серпня 2024 року, з метою встановлення суми завданого збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 звернувся до судового експерта Чивчиш О.П., який провів огляд пошкодженого автомобіля марки «Peugeot 3008», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на предмет встановлення суми відновлювальних робіт вказаного пошкодженого транспортного засобу.
Відповідно до висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження №Д12/09/24 від 16 вересня 2024 року: вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля марки «Peugeot 3008», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в цінах на дату 23 липня 2024 року, складає 423 733,68 гривень; ринкова вартість автомобіля марки «Peugeot 3008», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в аварійному стані з урахуванням пошкоджень отриманих після ДТП, яка сталась 23 липня 2024 року складає 110 739,22 гривень.
У зв`язку з відсутністю страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів у ОСОБА_2 , який в порушення законодавства не застрахував свою відповідальність, тому ОСОБА_5 звернувся з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду до Моторно (транспортного) страхового бюро України, а після звернувся з заявою про страхове відшкодування. 30 грудня 2024 року на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 надійшло страхове відшкодування, в рахунок відшкодування завданого збитку внаслідок ДТП у сумі 160 000 гривень.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що залишкова сума невідшкодованого матеріального збитку йому відповідачем складає 152 994,46 гривень, що становить різницю між загальною сумою матеріального збитку, сумою страхового відшкодування та сумою ринкової вартості автомобіля марки «Peugeot 3008», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в аварійному стані з урахуванням пошкоджень отриманих після ДТП.
Також позивачем були понесені витрати у сумі 8 500 грн, як вартість послуг транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля марки «Peugeot 3008», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; у сумі 880 грн, як вартість послуги з евакуації - перевезення автомобіля з місця ДТП; у сумі 2 000 грн, як вартість послуги з діагностики, дефектування ушкоджень автомобіля.
Крім того позивач зазначає, що відповідачем йому заподіяно моральну шкоду, що полягає перебування позивача в негативному емоційно-психічному стані, викликаному внутрішньою напруженістю, втратою сну, що переросла в моральні страждання, так як вказаний автомобіль є єдиний засіб пересування. Стан морального дискомфорту гнітить позивача тривалий період часу. Все це вплинуло на його відносини і нормальні життєві зв`язки з членами родини, сусідами, знайомими. За весь цей час відповідач жодного разу не спробував зробити яку-небудь матеріальну допомогу ОСОБА_1 , використовував даний транспортний засіб «Peugeot 3008», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в виконанні покладених на нього службових обов`язків, так як він являється військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_5 , та проходить службу в Збройних силах України з жовтня 2022 року, та завдяки своєму транспортному засобу він задовольняв свої потреби під час несення служби.
На підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь залишкову суму невідшкодованої вартості матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику автомобіля марки «Peugeot 3008», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 152 994,46 грн; вартість послуг транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля у розмірі 8 500 грн; вартість послуги з евакуації - перевезення автомобіля у розмірі 880 грн; вартість послуги з діагностики, дефектування ушкоджень автомобіля у розмірі 2 000 грн; суму завданої моральної шкоди у розмірі 100 000 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 40 000 грн.
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 152 994,46 грн та 10 000 грн моральної шкоди, а разом - 162 994,46 коп. В решті в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати у вигляді судового збору в сумі 2 084,34 грн, витрати за проведення транспортно-товарознавчого дослідження № Д12/09/24 від 16 вересня 2024 року в сумі 8 500 грн, витрати з евакуації-перевезення транспортного засобу у сумі 880 грн, а разом - 11 464,34 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Букур М.Є., просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не долучено будь-яких доказів на підтвердження фактичних витрат щодо ремонту автомобіля, а долучено до матеріалів справи лише висновок експерта, яким визначено орієнтовну вартість відновлювального ремонту транспортного засобу.
Позивачем у позові не зазначено, чи здійснювався ремонт транспортного засобу після складання висновку експерта про розмір заподіяного матеріального збитку. У разі здійснення відновлювального ремонту автомобіля, розмір збитків, які слід стягувати повинен підтверджуватися документами, що підтверджують перелік, обсяг і вартість робіт та витрачених матеріалів, оскільки з долученого до позовної заяви Висновку експерта вбачаються лише можливі витрати позивача, а не фактичні, або реальні витрати понесені ним для відновлення автомобілю.
Крім того, позивачем не надано допустимих та достатніх доказів того, що у цьому стані він перебуває саме через пошкодження належного йому транспортного засобу.
Апелянт зазначає, що відповідно до фактичних обставин справи, власник автомобіля ОСОБА_1 , отримавши висновок транспортно-товарознивчої експертизи, прийняв рішення про відновлення автомобіля, тим самим спростував висновок експерта про «економічну необґрунтованість» такого ремонту.
Відшкодування витрат на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП входить до обов`язку страховика (в даному випадку - МТСБУ), яким здійснено страхове відшкодування на рахунок потерпілого, а отже дана вимога до відповідача є безпідставною, оскільки вона вже відшкодована страховиком.
Крім того апелянт вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутий судом першої інстанції, достатніми доказами не обґрунтований.
Суд першої інстанції, визначаючи суму в 10 000 гривень, вказав на «глибину страждань позивача», однак не навів жодного доказу, який би цю глибину підтверджував. Позивач фактично звів свої претензії до незручностей, пов`язаних із відсутністю засобу пересування, що є наслідком майнової шкоди, а не самостійною підставою для стягнення значної суми компенсації моральної шкоди. З огляду на засади розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи повну відсутність доказової бази психологічного стану позивача та неможливість виокремлення причин стресу в умовах війни, вважаємо суму у 10 000 гривень надмірною та необґрунтованою. Заявлені позивачем обставини не свідчать про таку інтенсивність моральних страждань, яка б виправдовувала стягнення вказаних коштів.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Буркуна М.Є., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 липня 2024 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів, що належать сторонам у справі.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21 серпня 2024 року, яка не оскаржена та набрала законної сили 02 вересня 2024 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення за фактом того, що 23 липня 2024 року приблизно о 10 год 30 хв біля буд. 71 по вул. Українській в Центрально-Міському районі м. Кривий Ріг водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «ЗАЗ», номерний знак НОМЕР_6 , на перехресті вул. Української та вулиці Петра Калнишевського, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі, позначеної дорожнім знаком 2.1 «Дати дорогу» не дав дорогу транспортному засобу, що наближався до даного перехрестя по головній дорозі, не обрав безпечної швидкості руху, своєчасно не зменшив швидкість руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Peugeot» номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який за інерцією продовжив рух в некерованому стані та здійснив наїзд на автомобіль марки BMW, номерний знак НОМЕР_7 , під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобілем Тесла, номерний знак НОМЕР_8 , під керуванням водія ОСОБА_4 , які зупинились перед перехрестям щоб надати перевагу у русі. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальні збитки. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.3.б, 16.11, 16.3, 12.1, 12.3 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. (справа № 216/5328/24).
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «ЗАЗ», держаний реєстраційний номер НОМЕР_6 , ОСОБА_2 , винного у ДТП, не була застрахована.
МТСБУ відшкодувало ОСОБА_1 160 000 грн шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, яка мала місце 23 липня 2024 року, в рамках страхової справи №105717 Моторно (транспортного) страхового бюро України, що підтверджується витягом з додатку банку «Приват 24» та відповідним листом МТСБУ.
Відповідно до висновку експерта по результатам проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи №Д12/09/24 від 16 вересня 2024 року, складеної судовим експертом Чивчиш О.П. на замовлення ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля марки «Peugeot 3008», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_9 , дорівнює ринковій вартості досліджуваного автомобіля на дату пошкоджень 23 липня 2024 року та складає 423 733,68 грн.
Ринкова вартість автомобіля марки «Peugeot 3008», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_9 , в аварійному стані з урахуванням пошкоджень отриманих після ДТП, яка сталась 23 липня 2024 року, складає 110 739,22 гривень.
Тобто, вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля перевищує його ринкову вартість до моменту ДТП.
Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не набув права на відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП, однак, оскільки автомобіль позивача був пошкоджений під час ДТП, яка сталася з вини відповідача, то позивач згідно з приписами пункту 30.2 статті 30 Закону № 1961-IV, має право на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі, який дорівнює різниці між вартістю автомобіля до ДТП в непошкодженому стані і ринковою вартістю автомобіля, яка визначена експертом станом після ДТП.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з частинами 1-2 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 6, 7 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.
Дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 23 липня 2024 року, відбулась з вини водія ОСОБА_2 , внаслідок порушення ПДР України.
У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Як вбачається із маетріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «ЗАЗ», держаний реєстраційний номер НОМЕР_6 , ОСОБА_2 , винного у ДТП, не була застрахована.
МТСБУ відшкодувало ОСОБА_1 160 000 грн шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, яка мала місце 23 липня 2024 року, в рамках страхової справи №105717 Моторно (транспортного) страхового бюро України, що підтверджується витягом з додатку банку «Приват 24» та відповідним листом МТСБУ.
Відповідно до висновку експерта по результатам проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи №Д12/09/24 від 16 вересня 2024 року, складеної судовим експертом Чивчиш О.П. на замовлення ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля марки «Peugeot 3008», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_9 , дорівнює ринковій вартості досліджуваного автомобіля на дату пошкоджень 23 липня 2024 року та складає 423 733,68 грн.
Ринкова вартість автомобіля марки «Peugeot 3008», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_9 , в аварійному стані з урахуванням пошкоджень отриманих після ДТП, яка сталась 23 липня 2024 року, складає 110 739,22 гривень.
Тобто, вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля перевищує його ринкову вартість до моменту ДТП.
Згідно з пунктом 30.1. статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.
Відповідно до пункту 30.2 статті 30 Закону № 1961-IV якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.
Таким чином, автомобіль позивача вважається фізично знищеним, а порядок відшкодування шкоди в такому випадку має бути здійснений відповідно до вимог ст. 30 вказаного Закону.
На підставі наведеного вище, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що оскільки автомобіль позивача був пошкоджений під час ДТП, яка сталася з вини відповідача, то позивач, згідно з приписами пункту 30.2 статті 30 Закону № 1961-IV, має право на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі, який дорівнює різниці між вартістю автомобіля до ДТП в непошкодженому стані і ринковою вартістю автомобіля, яка визначена експертом станом після ДТП.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки в данному випадку питання про те, в якому стані наразі перебуває належний позивачу транспортний засіб, який був пошкоджений в ДТП, не має правового значення.
При цьому колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відшкодування витрат на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП входить до обов`язку страховика (в даному випадку - МТСБУ), яким здійснено страхове відшкодування на рахунок потерпілого, а отже дана вимога до відповідача є безпідставною, оскільки вона вже відшкодована страховиком, оскільки позовні вимоги позивача в цій частині залишено без задоволення.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що розмір моральної шкоди, яка повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача, становить 10 000 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстнації, з огляду на наступне.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.
Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Водночас суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 червня 2020 року у справі № 439/1213/18 (провадження № 61-8734св19), від 05 серпня 2020 року у справі № 439/1218/18 (провадження № 61-11853св18), від 08 жовтня 2025 року у справі № 753/16824/18 (провадження № 61-5644св24).
На переконання колегії суддів, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з урахуванням вимог законодавства, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу від протиправних дій відповідача, беручи до уваги ступінь та глибину душевних страждань, яких він зазнав у зв`язку ДТП та пошкодженням належного йому автомобіля, а також негативні зміни в її житті, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, правильно вважав, що позивачу заподіяно моральну шкоду на суму 10 000 грн, яка повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у апелянта іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь апелянта.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції.
Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Букур Максим Євгенович, залишити без задоволення.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31 липня 2026 року.
Головуючий:
Судді: