П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 липня 2026 року
м. Рівне
Справа № 572/1954/25
Провадження № 22-ц/4815/922/26
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Хилевича С.В.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 13 лютого 2026 року (ухвалене у складі судді Ведяніної Т.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
в с т а н о в и в :
У квітні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , яким просять стягнути з неї: на користь ОСОБА_1 16 362 грн. 50 коп. матеріальної шкоди, спричиненої залиттям квартири, 4 358 грн. 50 коп. витрат за проведення судової експертизи, 7000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також 1211 грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору; на користь ОСОБА_2 16 362 грн. 50 коп. матеріальної шкоди, спричиненої залиттям квартири, 4 358 грн. 50 коп. витрат за проведення судової експертизи, 7000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також 1211 грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування заявлених позовних вимог покликаються на те, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , де і проживають. Квартира розташована на першому поверсі двоповерхового житлового будинку. 03 вересня 2024 року приблизно о 16 годині ОСОБА_1 було виявлено залиття належної їй квартири відповідачкою ОСОБА_3 , квартира якої знаходиться поверхом вище. При візуальному огляді виявлено затоплення приміщення кухні, коридору та вбиральні. Оскільки відповідачка відмовилася вирішувати питання відшкодування завданої шкоди в позасудовому порядку, 06 вересня 2024 року комісією Сарненської міської ради було обстежено квартиру АДРЕСА_1 , за наслідками якого складено акт огляду, в якому зафіксовані сліди замокання, наявні в коридорі по шву стелі, на підлозі. Виявлені пошкодження, а також розмір завданої шкоди визначено висновком експерта судової будівельно-технічної експертизи №63/24 від 07 січня 2025 року, згідно із якою вартість відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 , може становити 32 725 грн.. Внаслідок пошкодження майна їм завдано певні душевні переживання, пов`язані із дискомфортом від пошкодження майна, необхідності прикладати зусилля для відновлення житла, що викликало порушення звичайного способу життя.
Просили задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 13 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що актом огляду від 06.09.2024 року не встановлено жодних мокрих слідів на стелі чи шпалерах, а виявлено лише вологу підлогу, що свідчить про те, що волога на підлозі виникла не через протікання рідини з стелі та стін, а через пряме пролиття рідини на неї.
Вважає, що такий акт не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачам шкоди.
Також заперечує щодо висновку експерта №63/24 від 07.01.2025 року, яким не встановлено вчинення нею неправомірних дій і не з`ясовано причин внаслідок яких відбулося затоплення квартири та взяті до уваги пошкодження, які виникли за попередній період.
Покликаючись на правові позиції Верховного Суду у провадженнях №61-4507св18, №61-18781св18, стверджує про необґрунтоване стягнення суми ПДВ в розмірі 5 454 грн..
Переконана, що матеріали справи не мітять належних та допустимих доказів, що шкода завдана позивача з її вини, а тому суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позову.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві, позивачі просять залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду - без змін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що свідоцтвом про право власності на житло від 12 січня 1995 року доводиться, що ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (прізвище було змінено на ОСОБА_6 внаслідок реєстрації шлюбу із ОСОБА_7 , що доводиться копією рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 10 лютого 2023 року про розірвання шлюбу) є власниками квартири АДРЕСА_1 (спільна сумісна власність).
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 21 червня 2022 року.
З акту від 06 вересня 2024 року, наданого позивачам Сарненською міською радою, згідно із супровідним листом №2011-02/17 від 12 вересня 2024 року, слідує, що комісією у складі головних спеціалістів відділу житлово-комунального господарства, транспорту, містобудування, архітектури та управління комунальною власністю Сарненської міської ради обстежено квартиру АДРЕСА_1 .
У ході обстеження комісією встановлено, що квартира АДРЕСА_2 розташована на першому поверсі двоповерхового житлового будинку.
На момент огляду виявлено вздуту підлогу (приблизно 50х50 см.), облущену штукатурку на кухні в чотирьох місцях (орієнтовні розміри 10х30 см., 15х40 см., 7х10 см., 25х25 см.), в коридорі по шву на стелі помітні сліди жовтого кольору, можливо від замокання, мокрих слідів на стелі чи шпалерах не виявлено.
Під час спілкування комісії із ОСОБА_3 , остання вказувала, що 03 вересня 2024 року її відвідували працівники поліції, якими не виявлено джерела підтоплення.
З довідки ПОГ СПОГ ВВзГ Сарненського РВП ГУ НП в Рівненській області від 05 вересня 2024 року, вбачається, що 03 вересня 2024 року дійсно було отримано звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з приводу конфліктної ситуації із ОСОБА_3 .. В ході розгляду повідомлення встановлено, що між учасниками конфлікту виникли цивільно-правові відносини, ознак правопорушень, які б мали наслідком внесення повідомлення до ЄРДР не встановлено, що спростовує пояснення ОСОБА_3 про не встановлення працівниками поліції джерела підтікань, оскільки поліцейськими огляд її помешкання не проводився.
Твердження апелянта про доказову неналежність акту огляду від 06 вересня 2024 року є необґрунтованими і не спростовують вини відповідача, яка доводиться сукупністю зібраних у справі доказів.
06 вересня 2024 року комісією було обстежено квартиру АДРЕСА_1 та відібрано пояснення у сторін конфлікту.
При цьому, позивачі та свідок ОСОБА_8 , яка була допитана місцевим судом, пояснили, що ОСОБА_3 не допускала до належної їй квартири інших осіб. Також свідок ОСОБА_8 підтвердила, що вода затікала саме з квартири ОСОБА_3 , яка знаходиться на 2 поверсі безпосередньо над квартирою позивачів, оскільки вона була присутня на момент її підтоплення.
Матеріалами справи достовірно встановлено, що залиття квартири позивачів відбулось саме внаслідок затоплення відповідачкою, що доводиться актом огляду від 06 вересня 2024 року, показаннями свідків, фото- та відеоматеріалами, які вказують на причинно-наслідковий зв`язок між витоком води з квартири відповідача, розташованої поверхом вище, та затопленням квартири позивачів.
При цьому, встановлення технічної причини такого затоплення немає правового значення, оскільки затоплення сталося безпосередньо з квартири відповідача, яка несе відповідальність за шкоду, яка завдана, у тому числі через несправність її особистих комунікацій.
Виявлені пошкодження, а також розмір завданої шкоди визначено висновком експерта судової будівельно-технічної експертизи №63/24 від 07 січня 2025 року, згідно із якою вартість відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 , може становити 32 725 грн..
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Підстави для відшкодування моральної шкоди визначені у статті 23 ЦК України.
Так, відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частиною 2 цієї ж норми визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Внаслідок дій відповідачки відбулося пошкодження належного позивачам майна, чим завдано матеріальну шкоду і потребує значних зусиль та часу, чим завдано моральну шкоду, яка виражається наявністю душевних страждань, пов`язаних із необхідністю відновлення майна.
Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими, спростовуються встановленими судом обставинами справи та по своїй суті зводяться до незгоди скаржника з висновками суду, ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права.
Відповідач не спростувала належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивачів, клопотання про призначення судової експертизи не подавала, інших доказів, які б спростовували заявлений до стягнення розмір матеріальної та моральної шкоди, не подавала, чим не довела, що шкода завдана не з її вини.
Покликання на правові позиції Верховного Суду у провадженнях №61-4507св18, №61-18781св18, в частині необґрунтованого стягнення суми ПДВ, не заслуговують на увагу, оскільки предметом розгляду у зазначених судових провадженнях є страхові правовідносини, які не є тотожними із даною справою.
Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 263-265 ЦПК України, в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що беруть участь у справі, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, а тому апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 13 лютого 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.