П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 липня 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/16496/25
Провадження № 22-ц/4815/1140/26
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.,
секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державна казначейська служба України,
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог
на предмет спору - Рівненська обласна прокуратура,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рівненської обласної прокуратури на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2026 року (у складі судді Панас О.В., повний текст рішення суду складено 12 березня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа - Рівненська обласна прокуратура про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, -
в с т а н о в и в :
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Державної казначейської служби України, третя особа - Рівненська обласна прокуратура про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.
Позов обґрунтовував тим, що 03 липня 2017 року слідчим відділом Рівненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області під процесуальним керівництвом прокуратури Рівненської області відносно нього було внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017181010000109, у якому 15 грудня 2017 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
08 лютого 2018 року у цьому кримінальному провадженні затверджено обвинувальний акт, який направлено для розгляду до суду.
Під час судового розгляду справи в Костопільському районному суді Рівненської області, прокурором було змінено пред`явлене обвинувачення з ч. 3 ст.369-2 КК України на ч. 2 ст. 190 КК України (погоджений обвинувальний акт від 26.11.2019 року). Зміну обвинувачення прокурор вмотивував тим, що під час з`ясування обставин кримінального провадження не знайшли свого підтвердження факти одержання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме суддею Березнівського районного суду.
Згідно вироку Костопільського районного суду Рівненської області від 16 жовтня 2020 року кримінальне провадження № 42017181010000109 за обвинуваченням ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 190 КК України.
Просив суд стягнути з держави України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду завдану незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури у розмірі 480801 грн.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України третя особа Рівненська обласна прокуратура про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури - задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури в сумі 455 644 (чотириста п`ятдесят п`ять тисяч шістсот сорок чотири) грн 00 коп.
Судовий збір віднесено за рахунок держави.
Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом у період часу з 15.12.2017 (дата повідомлення про підозру) до 05.05.2022 (дата набрання законної сили вироком суду) - 52 місяці та 21 день.
Розмір морального відшкодування становить - 455 697,00 грн з розрахунку 8647,00 грн (мінімальна заробітна плата у 2026 на день розгляду справи) х 52 місяці 21 день = 455 697,00 грн (449 644,00 грн (за 52 м) + 6053,00 грн (за 21 день)).
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, Рівненська обласна прокуратура оскаржила його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що позивачем не доведено протиправності дій органів прокуратури та поліції у ході здійснення досудового розслідування кримінального провадження чи судового розгляду, як і жодних фактів застосування органами досудового розслідування чи прокуратури до ОСОБА_1 морального чи фізичного впливу, суттєвого обмеження його прав чи свобод.
При цьому, позивачем не долучено до позову належні і допустимі докази на підтвердження причинного зв`язку між незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури та настанням вище перелічених наслідків за час перебування під слідством та судом.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
У зв`язку з відсутністю чітко сформульованих критеріїв визначення розміру завданої моральної шкоди, законодавцем у певних випадках встановлено нижню межу такого розміру.
Судом неправильно застосовано ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" до спірних правовідносин, а саме враховано мінімальну заробітну плату в розмірі 8647 грн (ч. 1 ст. 8), а не мінімальну заробітну плату, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, в розмірі 1600 грн (ч. 2 ст. 8), а відтак не вірно здійснено розрахунок розміру моральної шкоди.
Як встановлено судом, період перебування позивача під слідством і судом становить 52 місяці та 21 день - з 15.12.2017 (дата повідомлення про підозру) по 05.05.2022 (ухвала Волинського апеляційного суду, якою вирок Костопільського районного суду від 16.10.2020 залишено без змін).
Таким чином, якщо суд дійде висновку про доведеність позивачем понесених моральних страждань та загальноприйнятої формули моральної шкоди (діяння, вина, наслідки у вигляді душевного болю і страждань та причинно-наслідковий зв`язок між ними), враховуючи період перебування позивача під слідством та судом, розмір відшкодування моральної шкоди може становити 84 320 грн (1600 грн*52+ 1600/30*21).
Просить суд рішення Рівненського міського суду від 12.03.2026 у справі № 569/16496/25 в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури скасувати та прийняти в цій частині нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В решті рішення Рівненського міського суду від 12.03.2026 залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, 03 липня 2017 року слідчим відділом Рівненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області під процесуальним керівництвом прокуратури Рівненської області було внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017181010000109.
15 грудня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України.
08 лютого 2018 року у цьому кримінальному провадженні затверджено обвинувальний акт, який направлено для його розгляду до суду.
Під час судового розгляду даної справи в Костопільському районному суді Рівненської області, прокурором було змінено пред`явлене обвинувачення з ч. 3 ст.369-2 КК України на ч.2 ст. 190 КК України (погоджений обвинувальний акт від 26.11.2019 року). Зміну обвинувачення прокурор вмотивував тим, що під час з`ясування обставин кримінального провадження не знайшли свого підтвердження факти одержання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме суддею Березнівського районного суду.
Згідно вироку Костопільського районного суду Рівненської області від 16 жовтня 2020 року кримінальне провадження № 42017181010000109 за обвинуваченням ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 190 КК України.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 05 травня 2022 року вищевказаний вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 16 жовтня 2020 року залишено без змін.
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких відокремлено посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).
Статтею 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що відповідно до цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду").
Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.
Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 Закону).
Статтею 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тобто Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.
Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15 вказано, що "відповідно до частини 3 статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування".
Доводи апеляційної скарги про те, що розмір моральної шкоди повинен бути визначений виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 1600 грн як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду безпідставні.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) вказано, що "моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 зазначено, що: у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
На безпідставність доводів органів прокуратури щодо визначення розміру моральної шкоди виходячи з розміру 1600 грн вказує Верховний Суд в Ухвалі від 07 серпня 2024 року у справі № 523/13013/23 (провадження № 61-11046ск24).
Частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування шкоди за час перебування під слідством та судом, суд першої інстанції правильно застосував правило частини третьої статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та дійшов обґрунтованого висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди необхідно визначати з розрахунку мінімальної заробітної плати передбаченої у ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" у розмірі 8647 грн, встановленого законом на момент розгляду справи за 52 місяців та 21 день безпідставного притягнення позивача до кримінальної відповідальності - перебування під слідством та судом: 455 697 грн = 8647 грн. х 52 місяці (449 644,00 грн) + 21 день ((8647: 30 ) х 21=6052,89 грн).
Доводи апеляційної скарги щодо ненадання ОСОБА_1 доказів незаконності проведення дій чи прийняття рішень під час досудового розслідування, не заслуговують на увагу, оскільки обставина протиправності діянь слідчих та/або прокурорів не підлягає обов`язковому встановленню в окремому судовому рішенні, так як право на відшкодування моральної шкоди позивачу прямо передбачено п.1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" і виникло у зв`язку з постановленням щодо нього виправдувального вироку суду.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду по справі № 761/20935/19 від 11 серпня 2021 року, по справі № 751/4400/21 від 01 березня 2023 року.
Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено безумовне право на відшкодування моральної шкоди у розмірах і порядку, встановленому в ньому, у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
Інші доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2026 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 31 липня 2026 року.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.