П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 липня 2026 року
м. Рівне
Справа № 566/755/25
Провадження № 22-ц/4815/1219/26
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Шимківа С.С.,
суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 16 березня 2026 року (ухвалене у складі судді Хомицької А.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
в с т а н о в и в :
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 03 вересня 2005 року Млинівським відділом реєстрації актів цивільного стану Млинівського районного управління юстиції Рівненської області, за актовим записом № 69.
Позивач змінила своє дошлюбне прізвище ОСОБА_3 на ОСОБА_4 .
Від спільного подружнього життя із відповідачем є двоє дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Повнолітня дочка ОСОБА_7 навчається у вищому навчальному закладі у м Львів, зареєстрована та проживає за місцем навчання.
Неповнолітній син ОСОБА_8 зареєстрований та проживає разом з матір`ю у будинку матері.
Протягом останнього року між сторонами остаточно втрачено почуття любові та взаєморозуміння. На даний час кожен з подружжя живе окремим життям та своїми окремими інтересами, моральними принципами, у них різні погляди на життя. Фактично сім`я розпалася.
Позивач переконана, що подальше сімейне життя і збереження шлюбу неможливе та суперечитиме її інтересам. Вважає, що можливості збереження сім`ї та примирення подружжя немає. Підстав для примирення позивач не вбачає та просила суд строк для примирення не надавати, розірвати шлюб між сторонами.
Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 16 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задоволено повністю.
Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 03 вересня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Млинівського районного управління юстиції Рівненської області, за актовим записом № 69.
Рішення суду обґрунтовано тим, що сторони заходів до примирення не вживають, шлюбних відносин не підтримують, позивач не бажає перебувати у шлюбі з відповідачем.
Із викладеного суд зробив висновок, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї є неможливим. Збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 24 грудня 2025 року у задоволені клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено та ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 16 березня 2026 року у задоволені повторного клопотання відповідача про зупинення провадження у справі також відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, у якій, одночасно оскаржує ухвали суду першої інстанції про відмови у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі.
Вважає, що судовими рішеннями, якими відмовлено у зупиненні провадження у справі, істотно порушено його права.
У поданому до суду клопотанні про зупинення провадження у справі зазначалося, що він вважає свою участь при розгляді справи обов`язковою.
Бажає докласти усіх можливих зусиль для збереження шлюбу.
Переконаний, що сам позов про розірвання шлюбу, спричинений його тривалою відсутністю в сімейному колі, що негативно вплинуло на психоемоційний стан його дружини.
На даний час не може вирішити дане питання, у зв`язку з перебуванням на військовій службі.
Оскаржуване рішення не може бути законним та справедливим, оскільки порушено його право на особисту участь у розгляді справи.
Просить скасувати рішення суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
20 липня 2026 року ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що вона не містить посилань на нові обставини чи належні докази, які свідчили б про неправильне застосування судом норм права або неповне з`ясування обставин справи.
Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду без змін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 03 вересня 2005 року, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Млинівського районного управління юстиції Рівненської області, за актовим записом № 69, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 03.09.2005 р. (а.с. 7).
Від спільного подружнього життя у них є двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 7 зворот, 9).
26 листопада 2025 року відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі, у зв`язку із його перебуванням у складі Збройних Сил України.
26 листопада 2025 року ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області витребувано із військової частини НОМЕР_2 інформацію, чи перебуває відповідач на даний час в зоні бойових дій. Згідно довідки ВЧ НОМЕР_2 від 08.12.2025 за № 572 зазначено, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ), станом на 08.12.2025 у зоні проведення бойових дій не перебуває (а.с.51-52).
24 грудня 2025 року ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області у задоволені клопотання відповідача про зупинення провадження у справі було відмовлено.
16.03.2026 року відповідач повторно звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України.
16 березня 2026 року ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області у задоволені повторного клопотання відповідача про зупинення провадження у справі було відмовлено.
Апеляційні скарги на вищевказані судові рішення були повернуті апелянту ухвалами Рівненського апеляційного суду від 12 травня 2026 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя ( ст. 110 СК України).
Позивач, звертаючись до суду із позовом, наполягала на розірванні шлюбу, при цьому, зазначала, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Головним завданням сімейного законодавства є зміцнення сім`ї. Проте, завдання СК України щодо подальшого зміцнення сім`ї не виключає існування права на розлучення. Держава заінтересована у збереженні лише такої сім`ї, яка б відповідала принципам моралі і вимогам закону. Відсутність почуттів любові і поваги, неможливість подолання непорозумінь, неприязні, ворожнечі - все це негативно відбивається на особистому житті кожного із подружжя.
Основою сімейних відносин є добровільний шлюб жінки та чоловіка, що ґрунтується на вільних від матеріальних розрахунків почуттях взаємної любові, дружби та поваги всіх членів сім`ї.
Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Таким чином, ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов обґрунтованого і правильного висновку про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.
Щодо клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі, слід зазначити наступне.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12.11.2025 у справі № 754/947/22, з моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури Збройних Сил України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них. З моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм. (пункти 79, 81 постанови).
Велика Палата Верховного Суду у згаданій вище постанові зазначила про те, що приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, -військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту (пункт 80 постанови).
Велика Палата Верховного Суду у пункті 117 постанови від 12.11.2025 року у справі № 754/947/22 зазначила: «Отже, під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого: 1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»; 2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судами згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі; 3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжувати здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
Відповідач наголошує на тому, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, оскільки він є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_2 .
Застосування правила про обов`язкове зупинення провадження, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК, всупереч волі особи, на захист якої воно спрямоване, Велика Палата розцінила як прояв надмірного формалізму (п. 110).
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що у випадку задоволення клопотання відповідача щодо зупинення провадження у справі, будуть порушені права позивача, оскільки невизначеність термінів зупинення провадження фактично призведе до надмірного обмеження прав останньої на особисте життя. Тривале перебування в шлюбі, який існує лише формально, перешкоджатиме реалізації її конституційного права на створення нової сім`ї, планування майбутнього та створює ситуацію правової невизначеності.
Окрім того, апеляційна скарга не містить чіткого обґрунтування незаконності рішення суду першої інстанції, а лише загальну незгоду з ухвалами суду про відмови у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі, які на переконання апеляційного суду є обґрунтованими та постановленими на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи.
Будь-яких інших доводів та доказів на підтвердження того, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Ураховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 24, 56, 105, 110, 112 СК України, ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в :
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 16 березня 2026 року залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.