Справа № 308/19530/25
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 червня 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді Придачука О.А.
за участю секретаря судового засідання - Бомбушкаря В.П.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Учарової
представника відповідача - адвоката Дудурича І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання представника відповідача у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів
В С Т А Н О В И В :
В провадженні Ужгородського міськрайонного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Представник відповідача заявив клопотання - адвокат Дудурич І.В. заявив клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - неповнолітнього сина сторін - ОСОБА_3 , яке мотивовано тим, що частина заявлених позивачкою вимог, заявлена в інтересах повнолітнього сина і рішення по справі в цій частині стосуватиметься його прав на отримання і особистого вільного розпорядження аліментами, оскільки на даний час відсутня інформація про наявність волі повнолітнього сина сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на заявлення і підтримання позовних вимог, що стосується його інтересів.
Також заявив клопотання про надання сторонам строку на примирення, яке мотивував тим, що відповідач стверджує, що заявлений позов про розірвання шлюбу носить штучний характер, справжньою метою заявлення якого є позбавлення відповідача процесуальних прав сторони заявника у справі № 308/1752/25, яка перебуває на розгляді Ужгородського міськрайонного суду за заявою ОСОБА_2 про визнання його дружини - ОСОБА_1 недієздатною. Ініціативна позиція ОСОБА_2 як заявника у справі № 308/17252/25 та готовність здійснювати опіку над дружиною у разі підтвердження у судовому порядку факту недієздатності дружини і потреби у такій - свідчить про його небайдужість до дружини і відповідальність за наслідки її подальшого сімейного життя. Відповідач переконаний, що збереження шлюбу відповідатиме інтересам обох сторін, а також інтересам їх чотирьох дітей, наполягає на наданні судом строку для можливості примирення, оскільки стверджує про незмінність взаємних почуттів і відносин сторін, на основі яких існує їх шлюб вже понад 21 рік.
Окрім того, заявив клопотання про зупинення провадження у справі до набуття законної сили рішенням суду по справі № 308/17252/25 за заявою ОСОБА_2 про визнання його дружини ОСОБА_1 - недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлені клопотання та просив задовольнити.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні заперечили проти заявлених клопотань та просили відмовити у їх задоволенні.
Заслухавши клопотання представника відповідача, думку позивачки та її представника, суд доходить наступного.
Згідно з ч.1 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Статтею 199 СК України передбачено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Як убачається з позовної заяви позивач реалізувала своє право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Від ОСОБА_3 , який є повнолітньою особою та має повну цивільну дієздатність, заяв про порушення його прав зверненням його матері про стягнення аліментів, в тому числі на нього, як на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, чи про залучення його до участі у справі у якості третьої особи до суду не надходило.
Таким чином, судом не встановлено даних про те, що рішення у справі може вплинути на права або обов"язки ОСОБА_3 щодо однієї зі сторін, а тому суд не убачає підстав для задоволення клопотання про залучення останнього до участі у справі у якості третьої особи.
Згідно ч. 7 ст. 240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
Як убачається з роз`яснень, викладених у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», передбачене ч. 1 ст. 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. У випадку виявлення обставин або фактів під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення..
Відповідно до ст. 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
При цьому, суд звертає увагу, що поняття «моральні засади суспільства» діючим законодавством не визначено, а тому при вирішення питанні чи не буде надання часу на примирення суперечити моральним засадам суспільства суд застосовує положення ст. 24 Сімейного кодексу України, яке закріплює вільну згоду жінки та чоловіка на шлюб та заборону примушування жінки та чоловіка до шлюбу.
У позовній заяві позивачка зазначає, що переконана, що збереження шлюбу не відповідає їхнім спільним інтересам, її рішення про розірвання шлюбу є виваженим та остаточним. За час як спільного так і окремого проживання з відповідачем вона переконалася, що доцільність у збереженні шлюбу відсутня. Посилається те, що останні роки їхнього спільного проживання з відповідачем супроводжувалися фактами домашнього насильства з боку відповідача.
Право на розлучення є особистим немайновим правом, а розгляд справи про недієздатнсть не перешкоджає встановленню факту розпаду сім"ї.
Можливість розірвання шлюбу не пов"язана з обов"язковим попереднім визначенням цивільної дієздатності сторони.
А тому, з огляду на зазначене, суд доходить висновку, про недоцільність надання сторонам строку на примирення та зупинення провадження у справі.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 24, 111 СК України, ст. ст. 53,240 ЦПК України,суд
П О С Т А Н О В И В :
У задоволені клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача- відмовити.
У задоволені клопотання представника відповідача про надання сторонам строку на примирення - відмовити.
У задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя: О.А. Придачук