Справа № 308/10615/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 липня 2026 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , від імені та інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, заінтересована особа: ОСОБА_3 ,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 від імені та інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою про видачу обмежувального припису, заінтересована особа: ОСОБА_3 .
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2026 року, вказана позовна заява залишена без руху із зазначенням недоліків які слід усунути та надано строк, а саме: протягом трьох днів з дня отримання копії ухвали.
Так , в ухвалі вказано на те, що у заяві про видачу обмежувального припису вказано на те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 . Заінтересована особа, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 колишній чоловік, проживає з нею за вказаною адресою, оскільки є співвласником даного будинку. У зв`язку, з тим, що колишній чоловік постійно зловживає спиртними напоями систематично вчиняє психологічне та фізичне насильство, завдає побоїв, принижує її честь та гідність, при цьому псує меблі та речі домашнього вжитку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 неодноразово зверталася за захистом до правоохоронних органів, починаючи з весни 2026 року, проте, це не дало жодного результату. Такий результат давали тільки тимчасові заборонні приписи, винесені представниками поліції від 16.05. 2026 серії АА №633226 та від 08.06.2026 серії ЕТ №110501.
При цьому представник зазначає, що на її заяви до поліції відносно ОСОБА_3 за цей час складено п`ять протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 173-2 КУпАП.
Проте до матеріалів справи не додано протоколів про адміністративні правопорушення, на які вказано в заяві, а також не вказано про результати їх розгляду у суді.
При цьому до матеріалів заяви додано копію постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.06.2026 року у справі №308/7904/26, якою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Також матеріали заяви містять копію термінового заборонного припису серії АА №633226 від 16.05.2026, стосовно кривдника ОСОБА_3 , постраждалою особою зазначено ОСОБА_1 .
Однак вказане не підтверджує наведені в заяві доводи про неодноразове звернення заявника за захистом до органів поліції з приводу дій з боку її колишнього чоловіка.
Разом із тим, до матеріалів заяви не надано підтвердження того, що вказані у заяві дії з боку ОСОБА_3 , відносно заявниці мають системний характер. Матеріали поданої заяви не містять відомостей щодо притягнення її чоловіка, до адміністративної відповідальності неодноразово чи кримінальної відповідальності за вчинені ним дії, а саме щодо вчинення відносно заявника та їх неповнолітніх дітей домашнього насильства систематично, як вказується в поданій заяві до суду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Процесуальним законодавством, чітко зазначено, що звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису заявник повинен надати суду докази, що підтверджують необхідність видачі судом обмежувального припису. Виняток із вищенаведеного поширюється лише на випадки не можливості надання доказів, у разі чого заявником може бути подане клопотання про їх витребування.
Слід вказати на те,що ч.2 ст. 350-4 ЦПК України, передбачає, що в разі у разі неможливості надати докази, визначені пунктом 3 частини першої цієї статті, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування. Однак такого клопотання до матеріалів заяви не подано.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Крім цього, у разі задоволення заяви в даній категорії справ, суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців (ч. 2ст. 350-6 ЦПК України).
ВС у постанові від 26 лютого 2020 року справа № 154/1692/19 вказав на те, що суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 26 вказаного Закону: право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: 1) постраждала особа або її представник; 2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування; 3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Слід зазначити, що відповідно до ч.7 вказаної норми, дія термінового заборонного припису припиняється у разі застосування до кривдника судом адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.8 ст. 25 Кривдник, стосовно якого винесено терміновий заборонний припис, згідно з яким він повинен залишити місце спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, зобов`язаний повідомити про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ органів Національної поліції України за місцем вчинення домашнього насильства.
Разом із тим, як вказано вище, зміст наявного у матеріалах заяви заборонного припису встановити не надається за можливе, через вкрай погану якість такого.
При цьому слід звернути увагу на те, що за твердженням заявника ОСОБА_3 - є її колишнім чоловіком та проживає разом із нею за одною адресою. Проте до матеріалів заяви не додано доказів на підтвердження наведеному, також не долучено рішення про розірвання шлюбу чи свідоцтво про розірвання шлюбу.
Також до матеріалів заяви не додано копію заяви про видачу обмежувального припису із додатками.
Відповідно до статті 185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без дотримання вимог викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
При цьому суддя зауважує, що залишення заяви без руху не є обмеженням права заявника на доступ до правосуддя.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Таким чином, заявнику/ представнику необхідно надати суду докази, на підтвердження обставин, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, так як відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
При цьому суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права заявника на доступ до правосуддя.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані,ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Ухвалу отримано представником позивача 24.07.2026 18:24:43, про що свідчить довідка про доставку електронного документу (згідно відомостей автоматизованого документообігу суду Д3).
Разом із тим, станом на 31.07.2026, заявником не усунуто недоліки на які вказано в ухвалі про залишення заяви без руху. Клопотань про поновлення строку усунення недоліків заявником не подавалось також.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви, беручи до уваги заяву представника позивача, наведені в ній аргументи та додані до неї додатки, вважаю що подавши заяву про усунення недоліків, представник позивача, в повній мірі не виконав вимови ухвали.
При вирішенні питання про повернення позивачеві його заяви, судом враховується, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Також, вважаю за необхідне повідомити заявника, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ст. ст. 185, 258-260 ЦПК України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 , від імені та інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, заінтересована особа: ОСОБА_3 ,, - вважати неподаною і повернути заявнику.
Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В. Фазикош