Справа № 441/1207/25 Головуючий у 1 інстанції: Яворська Н.І.
Провадження № 22-ц/811/4114/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
секретар: І.І. Попенко
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 30 жовтня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушення, -
в с т а н о в и в:
19.06.2025 позивач звернувся з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 107 474 грн 34 коп., затрачені медичним закладом на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області № 161/4096/25 від 01.04.2025 закрито кримінальне провадження № 1202403[телефон приховано] від 13.12.2024 щодо ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.46 КК України, у зв`язку з примиренням винного з потерпілим.
Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, було заподіяно шкоду здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 яка проходила стаціонарне лікування в КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради та на її лікування було витрачено 107 474 грн 34 коп.
У добровільному порядку відповідачем шкода не відшкодована.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» 107 474 грн (сто сім тисяч чотириста сімдесят чотири грн) 34 коп., затрачених медичним закладом на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять грн) 20 коп. судового збору.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .
Вважає рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що позивачем не доведено розмір витрат, понесених на лікування потерпілої. Витрати, понесені закладом охорони здоров`я, який є юридичною особою, повинні відображатись у бухгалтерському обліку та звітності , однак суд першої інстанції не переконався, чи дійсно заклад охорони здоров`я, де лікувалась потерпіла, мав офіційно у встановленому законом порядку підтверджені витрати на стаціонарне лікування цієї особи, оскільки довідка про термін перебування на лікуванні та вартість ліжко-місця не є фінансовим документом і не підтверджує відповідні витрати в розумінні ст.1206 ЦК України. Суд зазначив, що витрати на стаціонарне лікування в сумі 107474,34 грн перебувають у причинному зв`язку з кримінальним правопорушенням, однак матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував, що всі заявлені лікарнею дні перебування є наслідком ДТП, і що медичні послуги були необхідні саме для лікування травм, отриманих в ДТП. Довідка КП «Волинська обласна клінічна лікарня» №01/01-09/1833 від 16.06.2025 року є розрахунковим документом, а не доказом причинного зв`язку. Окрім того, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як водія на час настання страхового випадку, була застрахована у страховій компанії ПрАТ «СК «Уніка» згідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Отже, вважає що шкода, пов`язана з лікуванням потерпілої внаслідок ДТП, підлягає відшкодуванню страховиком ПрАТ «СК «Уніка». Суд безпідставно відхилив ці доводи, хоча поліс обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності був чинним на час скоєння ДТП і позивач не звертався до страховика з заявою про виплату вартості лікування. З врахуванням п.3 Порядку затвердженого постановою КМУ №545 від 16.07.1993 року заклад охорони здоров`я має право прямого звернення до страховика за відшкодуванням витрат. Суд помилково вважав, що такі витрати не можуть бути відшкодовані за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, оскільки страхова компанія має первинний обов`язок відшкодувати витрати. Відповідальність страховика є деліктною, але не винною, вона базується на договорі страхування та Законі, а не на його особистій вині у заподіянні шкоди. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради Дудар О.В. подав відзив на апеляційну скаргу. Зазначив, що доводи апелянта щодо необґрунтованості розрахунку є безпідставними та не підтверджені належними і допустимими доказами. Розрахунок витрат на стаціонарне лікування здійснено відповідно до Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету та їх використання, затвердженим постановою КМУ від 16 липня 1993 року №545 та п.6 Постанови Пленуму ВСУ від 07.07.1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат». Зазначає, що доводи апелянта щодо застрахованої цивільно-правової відповідальності винуватця ДТП не стосуються спірних відносин і предмета позову, оскільки питання страхового відшкодування є предметом договору страхування,стороною якого лікарня не є. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Учасники справи в судове засідання не з`явились хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що стверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення та довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.2 ст.247 ЦПК України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Положеннями ч.1,3 ст.1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.
У Постанові Пленуму ВСУ від 07 липня 1995 р. «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» роз`яснено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим Постановою КМУ № 545 від 16 липня 1993 р.
Постановою КМУ № 545 від 16 липня 1993 р. «Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я» на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день.
Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003(у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу.
Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день проводиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.
Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.
У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.
Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства),
якій належить заклад охорони здоров`я.
Матеріалами справи встановлено, що 13 грудня 2024 року ОСОБА_1 , керуючи вантажним фургоном марки MAN TGM 18.205», р.н.з. НОМЕР_1 не надав дорогу пішоходу ОСОБА_2 ,1950 року народження, яка здійснювала перетин проїжджої частини дороги на нерегульованому пішохідному переході та здійснив наїзд на останню. Внаслідок необережних протиправних дій, які знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП, спричинив пішоходу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тілесні ушкодження у вигляді: багатоуламковий внутрішньосуглобовий злам вертлюгової впадини справа зі зламом верхньої та нижньої гілок лобкової кістки справа зі зміщенням, внутрішньосуглобовий багатоуламковий злам бічної маси крижової кістки справа та верхньої задньої клубової ості, багатоуламковий перелом гребеня лівої клубової кістки зі зміщенням, гематома правого стегна, що згідно висновку СМЕ №56 від 06.02.2025 комплекс вказаних тілесних ушкоджень у своїй сукупності, за відсутності загрозливих явищ для життя відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію спричинення тривалого розладу здоров`я більш як на 21 день.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області № 161/4096/25 від 01.04.2025 закрито кримінальне провадження № 1202403[телефон приховано] від 13.12.2024 щодо ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у зв`язку з примиренням винного з потерпілою ОСОБА_3 на підставі ст.46 КК України.
В результаті ДТП потерпіла ОСОБА_2 проходила стаціонарне лікування в КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради з 14.12.2024 року по 21.01.2025 року у ортопедично-травматологічносму відділенні та з 21.01.2025року по 22.01.2025 року у відділенні Анестезіології з ліжками Інтенсивної терапії №1, загалом-40 ліжко-днів.
Цивільно правов відповідальність ОСОБА_1 як водія вантажного фургону марки MAN TGM 18.205», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 згідно з вимогами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на час настання страхового випадку була застрахована у страховій компанії ПрАТ «СК «УНІКА» (страховий поліс № 221338435, термін дії з 05.06.2024 року по 04.06.2025 року).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що потерпіла ОСОБА_2 в результаті вчиненого відносно неї кримінального правопорушення перебувала на лікуванні в внаслідок чого закладом охорони здоров`я були понесені витрати за 40 ліжко-днів. Виходячи з положень статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, крім загального обов`язку відшкодувати шкоду потерпілому від цього злочину, зобов`язана відшкодувати закладу охорони здоров`я витрати на лікування потерпілого. Відхиляючи доводи відповідача, що відшкодування витрат закладу охорони здоров`я має здійснювати страхова компанія ПрАТ СК «УНІКА», суд зазначив, що відносини у сфері обов`язкового страхування відповідальності врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП. Разом з тим, відшкодування витрат закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від наслідків ДТП вказаним законом не передбачено, а тому такі витрати не можуть бути відшкодовані за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховою компанією.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних мотивів.
Вина відповідача у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, встановлена ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 квітня 2025 року та визнавалася самим ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13 грудня 2024 року, а також вина відповідача ОСОБА_1 в завданні ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію спричинення тривалого розладу здоров`я більш як на 21 день та не перебувають у прямому причино-наслідковому зв`язку з причиною смерті, визначені в ухвалі Луцького районного суду Волинської області від 01 квітня 2025, відтак в силу статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню в ході розгляду даної цивільної справи.
Перебування потерпілої особи у закладі охорони здоров`я протягом 40 ліжко - днів та розмір витрат на лікування підтверджується належним доказом, зокрема довідкою -розрахунком від 16.06.2025 року №01/01-09/1833 (а.с.6).
Посилання відповідача про те, що така не містить інформації, що всі заявлені лікарнею дні перебування є наслідком ДТП і що медичні послуги були необхідні саме для лікування травм, отриманих в ДТП є безпідставним, оскільки з довідки встановлено, що потерпіла перебувала з 14.12.2024 року по 21.01.2025 року, тобто 39 днів у ортопедично-травматологічному відділенні, що пов`язане з отриманням багатоуламкових зламів кісток із зміщеннями та лише один ліжко - день з 21.01.2025року по 22.01.2025 року у відділенні Анестезіології з ліжками Інтенсивної терапії №1.
Зазначена довідка містить всі необхідні реквізити для розрахунку витрат на лікування, які визначені Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою КМУ № 545 від 16 липня 1993 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що саме страхова компанія має первинний обов`язок відшкодувати витрати на лікування є безпідставними, оскільки ст.1206 ЦК України обов`язок відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення безпосередньо покладений на особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Крім того, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Стаття 4 цього закону визначає суб`єктів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, зокрема до таких відносяться страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.
Згідно із статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.
Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми, в порядку визначеному законом.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
За змістом пункту 22.1 статті 22, статті 23 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
За змістом Закону (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
В свою чергу, відповідно до пункту 24.1статті 24 Закону, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.
Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди, натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Якщо потерпілий одержав відшкодування від завдавача шкоди у розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зістаттею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.
Разом з цим, поняття витрат, понесених лікувальним закладом на лікування потерпілого від злочину не є тотожним поняттю майнової шкоди особи, яка потерпіла від неправомірних дій винної особи.
Більше того, враховуючи наведене та те, що сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик, при цьому, такий договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам (потерпілим) внаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу, колегія суддів приходить переконання про те, що на спірні правовідносини не поширююься договірні відносини, які мали місце між відповідачем ОСОБА_1 як страхувальником та ПрАТ СК «УНІКА» як страховиком, оскільки позивач КНП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради не є потерпілою особою внаслідок ДТП, де встановлена вина відповідача, у розумінні ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Таким чином, витрати лікувального закладу на лікування потерпілого від ДТП не можуть бути відшкодовані страховою компанією за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Схожого висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1343цс15.
При цьому, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), на який посилається відповідач в апеляційній скарзі, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди, який хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Однак, відповідач помилково залишає поза увагою те, що КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради не є потерпілою особою внаслідок ДТП.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки саме відповідач, який вчинив кримінальне правопорушення, внаслідок якого потерпіла перебувала на лікуванні у Комунальнму підприємстві «Волинська обласна клінічна лікарня» несе обов`язок з відшкодування витрат закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, а тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 31 липня 2026 року.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 30 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 31 липня 2026 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра