Справа № 442/6721/25 Головуючий у 1 інстанції: Курус Р.І.
Провадження № 22-ц/811/3688/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
02.09.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача 22160,60 грнзаборгованості за кредитним договором № 338711202 від 13.02.2022 року, 2422,40 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позову посилалося на те, що 13.02.2022 року між ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 у формі електронного документа через офіційний сайт Товариства www.moneyveo.ua з використанням електронного підпису укладено кредитний договір № 338711202, згідно якого Товариство зобов`язувалося надати позичальникові кредит на суму 22000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Первісний кредитор виконав покладені на нього договором зобов`язання та 13.02.2022 року перерахував відповідачу шляхом ініціювання через банк провайдер грошові кошти у розмірі 22 000,00 грн на банківську карту № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , яку остання вказала у Заявці при укладенні кредитного договору. Відтак, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти у позику виконав у повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень. Разом з тим, ОСОБА_1 своїх зобов`язань не виконала, через що у неї виникла непогашена заборгованість за кредитним договором, яка час звернення з позовом становить 22 160,60 грн, з яких 22 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 160,60 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 зі строком дії до 28 листопада 2019 року. З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ( з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.
27.05.2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 27/0524-01. На виконання зазначеного договору ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 27.05.2024 року до договору факторингу № 27/0524-01, згідно якого від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
08.07.2025 року між ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» було укладено договір факторингу №08/07/25-Е, відповідно до якого ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 22160,60 грн.
Укладення договорів факторингу між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до виникнення кредитних правовідносин з позичальниками не можуть ставити під сумнів відступлення прав вимоги за такими договорами факторингу новому кредитору, оскільки станом на момент укладення подібних кредитних договорів договори факторингу були чинними.
При цьому, право вимоги за кредитним договором № 338711202 від 13.02.2022 року відступлено первісним кредитором на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а в подальшому ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» на підставі Реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином та саме з дати підписання Реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення кредитного договору.
Отже, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс», як новий кредитор, до якого перейшло право вимоги до відповідача за зазначеним вище кредитним договором, має право на звернення до суду з позовм до ОСОБА_1 , який підлягає задоволенню.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженої відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором №338711202 від 13.02.2022 року у розмірі 22160,60 грн (двадцять дві тисячі сто шістдесят гривень шістдесят копійок) та 9422,40 грн (дев`ять тисяч чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) понесених судових витрат.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .
Вважає оскаржуване рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Зазначила, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не виконав покладеного на нього обов`язку щодо забезпечення її участі у справі. Як зазначено в оскаржуваному рішенні, судова кореспонденція, направлена на її адресу, повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», при цьому суд, обмежившись формальним посиланням на п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, дійшов висновку про її належне повідомлення про час та місце розгляду справи. Разом з тим, згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, повернення кореспонденції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» не звільняє суд від обов`язку вжити розумних додаткових заходів для повідомлення сторони. Зазначила, що вона проживає за межами України, у зв`язку з чим суд був зобов`язаний застосувати спеціальний порядок вручення судових документів, передбачений міжнародними договорами, зокрема Гаазькою конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів. Оскільки вона не отримала ні позовної заяви, ні ухвали про відкриття провадження у справі від 03.09.2025 року, тому була повністю позбавлена можливості реалізувати будь-яке з передбачених процесуальними законом прав сторони у справі, зокрема, подати відзив, заперечити проти розрахунку боргу, надати докази. Вважає зазначені дії суду безумовною підставою для скасування рішення суду відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України, яка вказує на те, що рішення суду підлягає обов`язковому скасуванню, якщо справу розглянуто за відсутності учасника, не повідомленого належним чином. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд встановив, строк дії первинного договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між ТОВ «МАНІВЕО» та ТОВ «Таліон Плюс», закінчився 28 листопада 2019 року. Водночас спірний кредитний договір з нею було укладено 13.02.2022 року, тобто через два роки і три місяці після того, як первинний договір факторингу втратив чинність. При цьому, виходячи з підставності пред`явлених позивачем позовних вимог, суд не врахував відстуність в матеріалах справи додаткових угод, які продовжували строк дії основного договору факторингу. Зазначила, що через неналежне повідомлення її судом про час та місце розгляду справи, вона була позбавлена можливості подати заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності. Враховуючи, що кредитний договір укладено 13.02.2022 року, а позов подано 02.09.2025 року, тобто після спливу трирічного строку, встановленого статтею 257 ЦК України, підстави для задоволення позову ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» відсутні. Крім того, вважає необгрунтованим та неспівмірним розмір стягнутих з неї витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача в сумі 7000 грн. Вирішуючи питання про їх стягнення, суд першоїі інстанції не врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, згідно якого суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляду до суду першої інстанції.
03.12.2025 року на адресу суду від представника ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» - Полякова О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 жовтня 2025 року, в якому зазначено про надання позивачем належних доказів на підтвердження законності набуття права вимоги до відповідача за договором №338711202 від 13.02.2022 року та дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом. Просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 жовтня 2025 року залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У пункті 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).
Майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (ч. 1 ст. 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення;
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).
Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі №727/2790/25.
Судом встановлено, що 13.02.2022 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 338711202, згідно якого Товариство зобов`язувалось надати позичальнику кредит на суму 22000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Кредит надано строком на 30 днів (з можливістю продовження строку шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів) (а.с.24-39).
Перед укладенням кредитного договору Рупінська з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет перейшла на офіційний сайт Первісного кредитора - www.moneyveo.ua, зареєструвалася на даному сайті, створивши Особистий кабінет позичальника, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора заповнила та подала Заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання, ознайомилася та підтвердила згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, отримала на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використала для підписання кредитного договору, надала згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) Первісного кредитора щодо укладання кредитного Договору (підписала Кредитний договір одноразовим ідентифікатором).
Таким чином, встановлено, що ОСОБА_1 самостійно виявила бажання щодо укладення кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора MNV6J85V, що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (а.с.71, том 1).
Згідно п.8.3. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 766,50,25 відсотків річних, що становить 2,10 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним («Дисконтний період»).
Відповідно до п.8.4. після закінчення Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту.
13.02.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало отримувачу ОСОБА_1 згідно договору №338711202 грошові кошти у сумі 22000,00 грн за реквізитами банківської картки, вказаної позичальником при оформленні кредиту (а.с.48,68, том 1).
Згідно відповіді АТ «СЕНС БАНК» від 11.09.2025 року за вих. № 12115-БТ-32.3/2025, на ім`я ОСОБА_1 в банку було емітовано кредитну карту № НОМЕР_2 , на яку 13.02.2022 року було зараховано кошти в сумі 22000,00 грн, фінансовий номер картки - НОМЕР_3 (а.с. 183-189).
Згідно розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку за кредитним договором № 338711202 від 13.02.2022 року, ОСОБА_1 неналежно виконувала покладені на неї зобов`язання з повернення коштів, внаслідок чого у неї виникла заборгованість, яка станом на день звернення з позовом становить 22160,60 грн, з яких 22000,00 грн - заборгованість по кредиту, 160,60 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом (а.с.139-144, том 1).
Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» покликалося на те, що право вимоги до боржника за договором № № 338711202 від 13.02.2022 року перейшло до позивача на підставі договорів факторингу.
Так, 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. При цьому, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії (а.с.79-85, том 1).
У пункті 8.6 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину.
28 листопад 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії договору до 31 грудня 2020 року, а всі інші умови договору залишено без змін (а.с. 90, том 1).
31 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою викладено текст договору в новій редакції (а.с. 91-97, том 1).
Зокрема, в пункті 4.1. нової редакції договору передбачено, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Додатковою угодою № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» 31 грудня 2021 року, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року (а.с. 101, том 1).
У подальшому додатковою угодою № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» 31 грудня 2022 року, строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року (а.с. 102, том 1).
Додатковою угодою № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» 31 грудня 2023 року, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року (а.с. 103, том 1).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ( з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача (а.с.104-106, том 1).
27.05.2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 27/0524-01 (а.с.109-115, том 1).
На виконання договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 27.05.2024 року до договору факторингу № 27/0524-01, згідно якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги (а.с.118-120).
08.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу №08/07/25-Е, згідно якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 338711202 від 13.02.2022 року (а.с.122-128, том 1).
Відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму заборгованості в розмірі 22160,60 грн (а.с.132-134, том 1).
У вищезазначених договорах факторингу сторони погодили момент переходу права вимоги підписанням відповідних реєстрів прав вимоги та реєстрів боржників.
На момент підписання цих реєстрів, що є додатками до договорів факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», № 27/0524-01 від 27 травня 2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», та №08/07/25-Евід 08 липня 2025 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 338711202 від 13.02.2022 року було дійсним, а відтак могло бути передано.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 338711202 від 13.02.2022 року.
Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язань за договором № 338711202 від 13.02.2022 року, а тому з неї на користь позивача, що набув право вимоги за цим договором, підлягає стягненню заборгованість в розмірі 22160,60 грн. При цьому, суд враховував, що умови укладених договорів факторингу передбачають право відступлення права вимоги, яке виникне у майбутньому, відтак підтверджують перехід права вимоги до ОСОБА_1 від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», надалі до ТОВ «Онлайн Фінанс», після чого до ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС».
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.
Що стосується доводів скарги в частині пропуску ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» строку звернення до суду з позовом, то такі колегією суддів не враховуються, виходячи з наступного.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша й абзац перший частини п`ятої статті 261 ЦК України).
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України.
Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Оскільки строки, визначені ст.ст. 257, 258 ЦК України, продовжувались на строк дії карантину та на час дії воєнного стану, а їх перебіг відновлено лише з 04 вересня 2025 року, підстави вважати, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 338711202 від 13.02.2022 року відсутні.
Колегія суддів вважає також необгрунтованими доводи апеляційної скарги про наявність передбаченої п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України обов`язкової підстави для скасування оскаржуваного рішення суду у зв`язку з неналежним повідомленням ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання у даній справі, оскільки такі спростовуються матеріалами справи, а саме інформацією зі сайту АТ «Укрпошта» про неможливість вручення судової повістки, направленої судом на останню відому адресу відповідачки - АДРЕСА_1 , у зв`язку з «відсутністю адресата за вказаною адресою» (а.с. 190, том 1), що вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду та свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Зазначене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 та від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18.
При цьому, у постанові Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 752/5046/22 зазначено, що аргументи заявника про те, що суд не повідомив його про розгляд справи є необґрунтованими, оскільки кореспонденція, а саме судова повістка-повідомлення про розгляд справи, була повернута до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». З огляду на те, що кореспонденція була повернута до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України він є таким, що її отримав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 128/240/20.
Крім того, звертаючись до суду з позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» просило стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги №09.07.2025-01 від 09.07.2025 року, укладений між адвокатським бюро «Тараненко та Партнери», в особі керуючого бюро Тараненко А.І. та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», в особі директора Полякова О.В.,Додаток №1 до договору про надання правничої допомоги № 09.07.2025-01 та акт прийому-передачі наданих послуг від 17.07.2025 року з зазначенням переліку правових та юридичних послуг, що надавалися, кількості часу, затраченого на їх надання та вартості цих послуг.
Отже, позивачем доведено належними доказами понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів також погоджується з розміром витрат на правову допомогу, стягнуту з відповідача на користь позивача в сумі 7 000 грн, оскільки такий розраховано судом з врахуванням задоволення позову ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс», відповідає принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності наданих адвокатом послуг, умовам договору про надання правничої допомоги №09.07.2025-01 від 09.07.2025 року та акту прийому-передачі наданих послуг від 17.07.2025 року, який містить перелік наданих адвокатом послуг.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення та ухвали суду колегія суддів не вбачає.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 31 липня 2026 року.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 жовтня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 3633 грн 60 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 31 липня 2026 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра