Справа № 461/1554/26 Головуючий у 1 інстанції: Мироненко Л.Д
Провадження № 22-ц/811/885/26 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
при секретарі: В.В. Черевко
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 03 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
в с т а н о в и в:
25 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ПФУ у Львівській області, в якому просив стягнути з відповідача на його корись 2 440 706,00 грн, з яких 1 440 706,00 грн - матеріальна шкода, 1 000 000 грн - моральна шкода.
Позов обґрунтовував тим, що йому призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідачем під час перерахунку основного розміру його пенсії станом на 01.04.2023 року не були враховані всі види належного йому грошового забезпечення, право на отримання яких передбачено зазначеним вище законом, а саме 100% надбавки до пенсії, 50% надбавки за безперервну службу та 50% доплати від належної йому суми пенсії, внаслідок чого йому за період з 01.11.2019 року по 25.02.2026 року (день звернення до суду з позовом) завдано матеріальну та моральну шкоди, яку просив стягнути з відповідача.
Оскаржуваною ухвалою відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Роз`яснено ОСОБА_1 , що він має право звернутись з цими позовом в порядку адміністративного судочинства до Львівського окружного адміністративного суду.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 .
Вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи
У скарзі зазначив, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд не врахував, що пред`явлені ним позовні вимоги не стосуються оскарження рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. При цьому, подана ним позовна заява стосується стягнення з відповідача недоотриманої ним пенсії за період з 01.11.2019 року по 01.02.2026 рік, у зв`язку з чим така не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Зазначив, що публічно-правовий спір між ним та Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області вже був предметом розгляду адміністративним судом, однак рішення по суті спору в порядку адміністративного судочинства ухвалено не було. Враховуючи, що ним вже були вчинені всі можливі процесуальні дії під час розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, поданий ним позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягає розгляду в поряд ку цивільного судочинства.
Просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
03.04.2026 року представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області- Кожухар І.І. подала до суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначила, що даний спір є публічно-правовим, оскільки пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу врахування/неврахування при перерахунку пенсії всіх передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» видів грошового забезпечення, що відповідно до положень п. 3 ч. 6 ст. 12 та п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України відноситься до юрисдикції адміністративних судів. Оскільки поданий ОСОБА_1 позов стосується захисту прав, свобод та інтересів фізичної особи у сфері публічно-правових відносин, то відповідно до ст. 19 ЦПК України такий не підлягає розгляду в судах загальної юрисдикції. Просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 03 березня 2026 року залишити без змін.
У засідання суду апеляційної інстанції представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - Білінська Л.Я. проти скарги заперечила.
ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився,хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності по наявних матеріалах справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - Білінської Л.Я., перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У статті 124 Конституції України зазначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин в їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; аб о хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).
При цьому, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 3 липня 2018 року у справі № 826/27224/15, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ПФУ у Львівській області, в якому просив стягнути з відповідача на його корись 2 440 706,00 грн, з яких 1 440 706,00 грн - матеріальна шкода, 1 000 000 грн - моральна шкода, завдана йому перерахунком пенсії, проведеним з порушенням вимог закону у зв`язку з неврахуванням усіх видів грошового забезпечення, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, покликаючись на положення КАС України дійшов висновку, що спір за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки між сторонами має місце публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу врахування/не врахування при перерахунку пенсії всіх передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» видів грошового забезпечення, розгляд якого відповідно до положень статті 19 КАС України відноситься до юрисдикції адміністративних судів. При цьому, суд враховував, що Верховний Суд постановою від 14.05.2025 року закрив провадження у справі № 380/14971/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку основного розміру пенсії позивача з врахуванням усіх належних йому видів грошового забезпечення, оскільки вважав, що даний спір стосується оскарження ним рішень відповідача, прийнятих на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року у справі № 380/15471/22 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалам справи та вимогам закону, яким передбачено розгляд судом справ, предметом яких є оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, у порядку адміністративного судочинства.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 03 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 31 липня 2026 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А.Левик
М.М. Шандра