КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-з/824/42/2026
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 року м. Київ
Справа № 753/1048/25
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , яка подана представником Солдаткіним Олександром Сергійовичем ,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», треті особи: приватний нотаріус Броварського нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року - задоволено.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року - скасовано та ухвалено нове судове рішення:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», треті особи: приватний нотаріус Броварського нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №4546, вчинений 10 вересня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 48 475 грн. 91 коп.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору на загальну суму 2422 грн. 40 коп.
15 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - Солдаткін О.С. звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ТОВ «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 10 000 грн. і витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000 грн.
Заява мотивована там, що за провадження в судах першої та апеляційної інстанції позивач понесла витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 20 000 грн., з яких 10 000 грн. - в місцевому суді і 10 000 грн. - в апеляційному суді.
Факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката підтверджується договором про надання професійної правничої допомоги від 13.12.2024 № 13/12, додатками №№ 1 і 2 до цього договору, рахунками на оплату від 13.12.2024 № 1-13/12/2024 і від 03.04.2025 № 1-03/04/2025, актами приймання-передачі грошових коштів від 13.12.2024 № 2-13/12/2024 і від 03.04.2025 № 2-03/04/2025, детальним описом робіт (наданих послуг) у справі № 753/1048/25.
Позивач зазначає, що сторони договору про правничу допомогу узгодили фіксований розмір гонорару адвоката, в розмірі по 10 000 грн. за першу та апеляційну інстанції.
Також позивач заявив клопотання про поновлення строку на подання доказів витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в суді першої інстанції, яке мотивував тим, що рішенням місцевого суду позивачу відмовлено в задоволенні позову, а тому правових підстав для подання відповідних доказів не існувало.
25 листопада 2025 року до Київського апеляційного суду надійшли заперечення представника відповідача ТОВ «Дебт Форс» - Костюченко М.І., в яких представник просила відмовити в задоволенні заяви.
Заперечення мотивоване тим, що позивач не довела існування об`єктивних перешкод у поданні доказів витрат на правову допомогу в межах процесуального строку.
Заявлений до стягнення розмір витрат в сумі 10 000 грн. є надмірним та не відповідає критерію пропорційності, адже в цій категорії справ сформовано усталену судову практику, справа не представляє значної складності, а враховуючи реальність виконаних адвокатом робіт, витраченого часу, обсягу витраченого часу, заявлена до стягнення сума є завищеною. Крім цього, позивач не надала докази понесення витрат на правничу допомогу і їх оплату.
Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною третьою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, справу розглянуто апеляційним судом відповідно до частини третьої статті 270 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Вивчивши заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та інші витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (пункти 1 і 4 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина друга статті 141 ЦПК України).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 137 ЦПК України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
У постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 22.08.2024 у справі № 380/8230/23 і від 11.09.2020 у справі № 922/3724/19 викладено правовий висновок, згідно з яким витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені (договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат). Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 зазначено, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
В пункті 6.5. постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що 13 грудня 2024 року між адвокатом Солдаткіним О.С. і позивачем ОСОБА_1 укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 13/12, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів (пункт 1.1. договору).
Розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надання в межах цього договору правничу допомогу та порядок розрахунків, визначаються сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угоду може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання (пункт 3.1. договору).
Відповідно до додатку від 13.12.2024 № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 13.12.2024 № 13/12 розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надання професійної правничої допомоги (супровід у суді першої інстанції справи про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню), становив 10 000 грн. (пункт 1 додатку № 1), які клієнт зобов`язалася сплатити протягом двох днів з дня виставлення рахунку на оплату в готівковій чи безготівковій формі (пункт 2 додатку № 1).
З рахунку на оплату № 1-13/12/2024 вбачається, що його виставлено 13 грудня 2024 року на суму 10 000 грн. за надання професійної правничої допомоги (супровід у суді першої інстанції справи про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню).
Згідно з актом приймання-передачі грошових коштів від 13.12.2024 № 2-13/12/2024 адвокат Солдаткін О.С. отримав від клієнта ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 10 000 грн. за надання правничої допомоги в суді першої інстанції.
Позовну заяву подано стороною позивача до суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» 13 січня 2025 року, тобто через місяць після складання вищезазначених документів.
У прохальній частині позовної заяви позивач просила визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, і стягнути з відповідача на її користь витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.
У позовній заяві позивач також заявила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла та які очікувала понести у зв`язку з розглядом справи, складався зі суми судового збору і витрат на професійну правничу допомогу в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій по 10 000 грн. за кожну з них.
Проте до позовної заяви позивач не надала ні договору про правничу допомогу від 13.12.2024, ні рахунку на оплату № 1-13/12/2024, ні додатку від 13.12.2024 № 1, хоча зазначені документи були складені адвокатом та її клієнтом за місяць до подання позовної заяви.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 161/7163/20 зазначено, що для відшкодування витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.
Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Отже, кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями статті 134 зазначеного кодексу особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені. За вказаних обставин вирішення питання стосовно витрат, які заявники понесли у судах першої та апеляційної інстанцій, має вирішуватися з урахуванням положень частини другої статті 134 ЦПК України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду.
У постановах Верховного Суду від 29 червня 2022 у справі №161/5317/18, від 23 квітня 2025 року в справі № 542/937/23 зазначено, що «неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду».
Колегія суддів звертає увагу, що справа перебувала у провадженні суду першої інстанції з 13 січня 2025 року по 18 березня 2025 року, тобто приблизно два місяці, проте до заяви про ухвалення додаткового рішення, адресованої суду апеляційної інстанції, не додано жодних доказів, що вказують на існування об`єктивних причин, які перешкоджали позивачу своєчасно надати відповідні докази суду першої інстанції.
Наведені у зазначеній заяві доводи про те, що докази не було подано, оскільки судом відмовлено в задоволенні позову, зводяться до суб`єктивних чинників, адже у разі подальшого апеляційного оскарження рішення місцевого суду та за умови надання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції, то апеляційний суд здійснив би перерозподіл зазначеного виду судових витрат відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України.
З огляду на те, що заява про ухвалення додаткового рішення не містить жодних об`єктивних причин, в силу яких сторона позивача була позбавлена можливості надати докази понесення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції разом з позовною заявою, апеляційний суд дійшов висновку, що заяву в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., понесених в суді першої інстанції, слід залишити без розгляду.
Що стосується витрат на правничу допомогу під час провадження в суді апеляційної інстанції, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до додатку від 03.04.2025 № 2 до договору про надання професійної правничої допомоги від 13.12.2024 № 13/12 розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надання професійної правничої допомоги (супровід у суді апеляційної інстанції справи про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню) становив 10 000 грн. (пункт 1 додатку № 2), які клієнт зобов`язалася сплатити протягом двох днів з дня виставлення рахунку на оплату в готівковій чи безготівковій формі (пункт 2 додатку № 2).
З рахунку на оплату від 03.04.2025 № 1-03/04/2025 вбачається, що позивач зобов`язалася сплатити 10 000 грн. за надання професійної правничої допомоги (супровід у суді апеляційної інстанції справи про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню).
Згідно з актом приймання-передачі грошових коштів від 03.04.2025 № 2-03/04/2025 адвокат Солдаткін О.С. отримав від клієнта ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 10 000 грн. за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.
Як вбачається з детального опису робіт ( наданих послуг) адвокатом Солдаткіним О.С. на стадії апеляційного провадження надано ОСОБА_1 такі послуги : підготовка апеляційної скарги; підготовка заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22 заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Отже, сума витрат за складання заяви про ухвалення додаткового рішення, не підлягає стягненню з відповідача, оскільки подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору, адже така дія не спрямована на захист прав чи інтересів клієнта в межах предмета позову, а стосується виключно процедури компенсації витрат після завершення розгляду справи.
Також колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що заявлена до стягнення сума коштів є непропорційною складності справи: ця справа не є складною, в ній не порушуються питання правового характеру, що мають фундаментальне значення, та не становить значний суспільний інтерес, а судова практика в цій категорії справ сформована, є послідовною та усталеною.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги обсяг вчинених процесуальних дій, проаналізувавши обсяг виконаної адвокатом роботи, враховуючи складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), принцип розумності судових витрат, їх пропорційності до предмета спору, враховуючи наявність обґрунтованих заперечень відповідача щодо неспівмірності розміру заявлених витрат до обсягу виконаних робіт та складності справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн. У зв`язку з цим заява позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 137, 141, 142, 270, 268, 367, 368, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Заяву ОСОБА_1 , яка подана представником Солдаткіним Олександром Сергійовичем - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного провадження в розмірі 6000 (шість тисяч) грн.
Заяву в частині вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на стадії провадження в суді першої інстанції - залишити без розгляду.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.