ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року місто Київ.
Справа № 755/2254/25
Апеляційне провадження № 22-з/824/932/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Желепи О.В.
суддів Поліщук Н.В., Соколової В.В.
розглянув у письмовому провадженні заяву Молчанової Наталії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови в справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 4 грудня 2025 року (у складі судді Гаврилової О.В., повне рішення складено 12.12.2025 р.)
у справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_5 , про усунення перешкод у здійсненні бабою та дідом своїх прав щодо спілкування з онуком та виховання онука
ВСТАНОВИВ
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 4 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначено способи участі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
-безперешкодне спілкування по телефону та іншими засобами зв`язку;
-встановити графік спілкування: у першу та третю п`ятниці кожного місяця з 15:00 години до 20:00 години, без присутності матері; спільний відпочинок влітку - протягом двох тижнів за погодженням з батьками дитини, без присутності матері.
В іншій частині позову - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 7 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 4 грудня 2025 року залишено без змін.
10 липня 2026 року представник позивача подала до Київського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, якою просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 20 000 грн.
Зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу було заявлено вимогу про стягнення судових витрат у розмірі 20 000 грн, що охоплює консультацію та правовий аналіз матеріалів справи та доводів апеляційної скарги, підготовку і подання відзиву, представництво інтересів заявниці та участь адвоката у судовому засіданні.
У відповіді на відзив сторона відповідача надала свої заперечення про стягнення витрат на правничу допомогу, а саме зазначено, що така допомога у даній справі не є складною, витрати, заявлені позивачем, є завищеними, а тому у разі незадоволення апеляційної скарги підлягають зменшенню до 2 000 грн. ОСОБА_3 було також подано заперечення окремою заявою, якою зазначає, що позивачами не доведено необхідність та співмірність заявлених витрат, сам зміст відзиву значною мірою повторює правову позицію, викладену в процесуальних документах сторони позивача під час розгляду суду першої інстанції. Звертає увагу, що представник позивача брала участь у розгляді судом першої інстанції а тому суду слід критично оцінювати необхідність ознайомлення протягом 60 хв матеріалів справи.
Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема: судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 3 статті 270 ЦПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В., обговоривши доводи заяви та заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
У частині першій статті 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу представником позивача було зазначено, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. До відзиву було додано копію Додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої (юридичної) допомоги № 05\05\25 від 16 травня 2025 року від 02 квітня 2026 року, відповідно до якого бюро зобов`язується надати такі послуги: ознайомлення з матеріалами справи апеляційного провадження (3 000 грн), підготовка та складання відзиву на апеляційну скаргу (12 000 грн/240 хв), представництво інтересів клієнта у Київському апеляційному суді (5 000 грн/100 хв); копію Акту надання послуг від 7 квітня 2026 року, копію ордеру на надання правничої допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю.
Відтак апеляційний суд констатує надання адвокатом Молчановою Н.В. послуг з правничої допомоги ОСОБА_1 та понесення останньою витрат у зв`язку з цим.
Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу та, розподіляючи вказані витрати між сторонами у справі, колегією суддів апеляційного суду враховується, що суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15).
Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вказав, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише як такі, що були дійсно понесені, але й враховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);
- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).
Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі № 910/11903/23, від 25 січня 2025 року у справі № 369/849/18.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Із наданих та досліджених доказів на підтвердження витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що стороною позивача дотримано визначений процесуальним законом порядок, а саме, заява про відшкодування судових витрат подана у встановлений процесуальним законом строк.
Загальна вартість послуг, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у суді апеляційної інстанції, оцінена позивачем в сумі 20 000 грн, яку сторона позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 .
Колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Разом з тим апеляційний суд частково погоджується з доводами відповідача та зазначає, що представництво інтересів позивача в судах першої та апеляційної інстанцій здійснювалося тим самим адвокатом Молчановою Н.В. Правова позиція сторони позивача в цій справі не змінювалась в судах першої та апеляційної інстанцій, адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правідносини у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтувала свої вимоги, та інші обставини.
Зокрема, відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у справах № 756/2114/17 і № 911/3386/17 підготовка справи в суді не вимагає великого обсягу юридичної й технічної роботи в разі незмінності правової позиції сторони у судах попередніх інстанцій, з огляду на що, не підтверджується наявність об`єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу відповідачу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права, бо відповідач не міг бути необізнаним із позицією позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи й доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини.
Крім того колегія суддів погоджується із запереченнями сторони позивача щодо того, що визначений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу є надмірним та не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Верховний Суд неодноразово підкреслював, що стягнення витрат на правничу допомогу не може бути способом необґрунтованого збагачення сторони, на користь якої ці витрати стягуються, та не може перетворюватися на додатковий спосіб отримання доходу (див. постанови від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17; від 19.11.2024 у справі № 910/14543/23).
За таких обставин, надавши оцінку доказам щодо понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відповідно до вимог статей 137, 141 ЦПК України, враховувавши суть спору, результат розгляду справи, характер наданих послуг в суді апеляційної інстанції, а також подані представником відповідача заперечення щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу та її доводів щодо їх неспівмірності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 до 5 000 грн, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, кількості судових засідань, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом в суді апеляційної інстанції.
З огляду на наведене, заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Молчанової Н.В. про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 270, 381-384 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ
Заяву Молчанової Наталії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови, щодо розподіл судових витрат задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в апеляційній інстанції в розмірі 5 000 грн.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її підписання.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова