П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 липня 2026 року м. Київ
Справа № 357/14150/25
Провадження № 22-ц/824/9234/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» на рішення Володарського районного суду Київської області від 27 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2025 року ТОВ «Цикл Фінанс» звернувсь до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, про стягнення заборгованості.
Позов було мотивовано тим, що 29.10.2018 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОТП БАНК» (ЄДРПОУ: 21685166) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) укладено кредитний договір № [номер приховано].
18.08.2021 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладений Договір факторингу № 18/08/21, згідно якого АТ «ОТП БАНК» відступив на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» права вимоги за Кредитним договором № [номер приховано] від 29.10.2018 року, продукт (CARD), укладеним між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами.
Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою, та становить 67476,99 грн., із яких: заборгованість по тілу кредиту: 41000 грн., заборгованість по відсотках: 26476,99 грн., заборгованість по комісії: 0 грн.
Саме тому, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №[номер приховано] від 29.10.2018 у розмірі 67476,99 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
Ухвалою Володарського районного суду від 12.12.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження за позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін на 22.01.2026 року.
РішеннямВолодарського районного суду Київської області від 27 лютого 2026 року Позовні вимоги ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором № [номер приховано] від 29.10.2018 р. у розмірі 67476,99 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» судовий збір в розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
В решті позовних вимог щодо витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що відповідача було ознайомлено з усіма умовами, запропонованими Банком і за допомогою електронного цифрового підпису ним було підписано умови та правила надання фінансових послуг в ТОВ «Мілоан» та тарифи саме на тих умовах, які діяли на момент підписання та були запропоновані Банком.
Відмовляючи у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем не надано документів, які свідчать про фактичну оплату гонорару, пов`язаного з наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку, зокрема платіжного доручення з відміткою банку, квитанції до прибуткового касового ордера або іншого банківського документа.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення Володарського районного суду Київської області від 27 лютого 2026 року змінити в частині розподілу судових витрат та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу не лише тоді, коли вони вже фактично сплачені стороною, а й тоді, коли такі витрати підлягають сплаті відповідною стороною згідно з договором про надання правничої допомоги.
Заявник зазначає, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції було надано договір про надання правової допомоги № 43453613 від 02 січня 2025 року, додаткову угоду, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом, а також детальний опис робіт, виконаних адвокатом.
Також до апеляційної скарги позивачем долучено платіжну інструкцію № 14596 від 11 березня 2026 року про оплату правничої допомоги за подання позову у розмірі 3 000,00 грн та платіжну інструкцію № 14595 від 11 березня 2026 року про оплату правничої допомоги за подання апеляційної скарги у розмірі 6 000,00 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» на рішення Володарського районного суду Київської області від 27 лютого 2026 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 липня 2026 року справу призначено до розгляду.
Апеляційну скаргу подано у частині незадоволених позовних вимог, в іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується а тому суд апеляційної інстанції переглядає справу лише в оскаржуваній частині а саме відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
Згідно з частиною тринадцятою ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено у, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Встановлено, шо на підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору №43453613 від 02.01.2025, - Додаткової угоди № [номер приховано] від 25.08.2025 до Договору №43453613 про надання правової допомоги від 02.01.2025, згідно якого правничі послуги надано на суму 3000,00 грн.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені судом.
В оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції таким вимогам у повному обсязі не відповідає, оскільки суд першої інстанції помилково ототожнив право сторони на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу виключно з фактом їх оплати на момент ухвалення рішення, не врахувавши положення частини другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої відшкодуванню підлягають витрати, які сплачені або підлягають сплаті відповідною стороною.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з частиною другою статті 15 Цивільного процесуального кодексу України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною другою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, наданих послуг, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною четвертою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п`ятою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
З аналізу наведених норм процесуального права вбачається, що суд, вирішуючи питання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, має перевірити не лише наявність договору з адвокатом та документів про оплату або обов`язок сплати, а й зв`язок таких витрат із розглядом конкретної справи, їх необхідність, реальність, розумність і пропорційність до предмета спору.
Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц звернула увагу на те, що під час вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, необхідності таких витрат та розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 сформулювала висновок, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, незалежно від того, чи такі витрати вже фактично сплачені стороною, чи лише мають бути сплачені.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначила, що детальний опис робіт є доказом, який подається для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, однак сам по собі він не звільняє суд від обов`язку оцінити обґрунтованість, необхідність і пропорційність заявленої до компенсації суми. Верховний Суд також акцентував на етапах вирішення питання про судові витрати: попередньому визначенні суми витрат, визначенні розміру витрат, які підлягають розподілу, та власне розподілі судових витрат між сторонами.
З урахуванням наведених положень закону та правових висновків Верховного Суду колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що повна відмова у стягненні витрат на професійну правничу допомогу лише через відсутність на момент ухвалення рішення суду першої інстанції документа про фактичну оплату є помилковою.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач до суду першої інстанції надав докази існування правовідносин із адвокатом та обсягу наданої правничої допомоги, зокрема договір про надання правової допомоги № 43453613 від 02 січня 2025 року, додаткову угоду до договору та акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом.
Відповідно до акта [номер приховано] від 25 серпня 2025 року адвокат Кеню Денис Васильович надав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» прийняло правничу допомогу загальною вартістю 3 000,00 грн. У цьому акті зазначено такі види робіт: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій на суму 500,00 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, у тому числі попередній розрахунок судових витрат, на суму 2 000,00 грн; формування додатків до позовної заяви на суму 500,00 грн.
До апеляційної скарги також долучено платіжну інструкцію № 14596 від 11 березня 2026 року, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» сплатило адвокату Кеню Денису Васильовичу 3 000,00 грн за правничу допомогу згідно з договором № 43453613 від 02 січня 2025 року та актом [номер приховано] від 25 серпня 2025 року.
Вказана платіжна інструкція датована 11 березня 2026 року, тобто після ухвалення судом першої інстанції рішення від 27 лютого 2026 року, а тому не могла бути подана до суду першої інстанції до ухвалення рішення. Разом з тим її зміст підтверджує, що витрати на правничу допомогу, пов`язані з підготовкою та поданням позову, фактично сплачені позивачем.
Також до матеріалів апеляційного провадження долучено платіжну інструкцію № 14595 від 11 березня 2026 року, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» сплатило адвокату Кеню Денису Васильовичу 6 000,00 грн як оплату за правничу допомогу згідно з договором № 43453613 від 02 січня 2025 року та актом від 11 березня 2026 року.
Отже, позивачем надано докази на підтвердження факту укладення договору про надання правничої допомоги, факту надання адвокатом правничої допомоги, обсягу виконаних робіт та здійснення оплати.
Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що наявність договору, акта та платіжного документа не означає автоматичного покладення всієї заявленої суми витрат на іншу сторону. Витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації, повинні бути не лише підтверджені документально, але й співмірні зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи, ціною позову, значенням справи для сторони та характером процесуальних дій, які фактично були вчинені адвокатом.
З матеріалів справи вбачається, що спір виник із типових кредитних правовідносин щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору факторингу. Позовні вимоги ґрунтувалися на стандартному для такої категорії справ пакеті доказів: кредитному договорі, договорі факторингу, розрахунку заборгованості та документах, які підтверджують перехід права вимоги.
Справа розглядалася судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження, без фактичної участі представника позивача у судових засіданнях, без необхідності проведення судових експертиз, допиту свідків, витребування значного обсягу доказів або дослідження складних матеріально-правових питань.
Колегія суддів також враховує, що апеляційна скарга позивача не стосувалася перегляду рішення суду першої інстанції в частині суті кредитного спору, не містила доводів щодо неправильного визначення розміру заборгованості, неправомірності застосування норм матеріального права щодо кредитного договору чи переходу права вимоги, а була спрямована лише на перегляд питання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.
За таких обставин заявлена до компенсації сума витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 6 000,00 грн за підготовку апеляційної скарги не є співмірною зі складністю справи, обсягом фактично виконаної адвокатом роботи, процесуальною поведінкою сторін та предметом апеляційного перегляду.
Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга у цій справі фактично стосується лише питання судових витрат, а тому обсяг правового аналізу та процесуальної роботи в апеляційній інстанції є об`єктивно меншим, ніж при оскарженні рішення по суті спору. Вказане має значення для визначення розумного та пропорційного розміру витрат на професійну правничу допомогу, які можуть бути покладені на іншу сторону.
Суд першої інстанції помилково відмовив у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу повністю, оскільки позивачем було подано документи, які підтверджують надання правничої допомоги, її обсяг і вартість, а після ухвалення рішення також надано докази фактичної оплати таких послуг.
Водночас колегія суддів не вбачає підстав для стягнення всієї заявленої позивачем суми витрат, оскільки такий розмір не відповідає критеріям розумності, необхідності та пропорційності, визначеним статтями 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України та практикою Верховного Суду.
Оцінюючи співмірність витрат, колегія суддів враховує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не повинно перетворюватися на спосіб покладення на іншу сторону надмірного фінансового тягаря, який не відповідає фактичному обсягу правничої допомоги, необхідної для захисту прав сторони у конкретній справі.
З урахуванням предмета спору, ціни позову, характеру доказів, спрощеного порядку розгляду справи, відсутності складних процесуальних дій, а також того, що апеляційний перегляд стосується лише питання судових витрат, колегія суддів вважає розумним, співмірним і достатнім розміром компенсації витрат на професійну правничу допомогу 1 000,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 1 000,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Такий розмір відшкодування забезпечує баланс між правом позивача на компенсацію фактично понесених і необхідних витрат на правничу допомогу та обов`язком відповідача нести лише ті витрати, які є обґрунтованими, необхідними і пропорційними конкретним обставинам справи.
У решті заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 376 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 137 Цивільного процесуального кодексу України та безпідставно відмовив у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі, рішення Володарського районного суду Київської області від 27 лютого 2026 року підлягає зміні в частині вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому відповідно до меж апеляційного перегляду, визначених статтею 367 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційним судом не переглядається та підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», подану представником - адвокатом Кеню Денисом Васильовичем, задовольнити частково.
Рішення Володарського районного суду Київської області від 27 лютого 2026 року скасувати в частині вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та в цій частині ухвалити нове судове рішення яким стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», код ЄДРПОУ 43453613, витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції, у розмірі 1000грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», код ЄДРПОУ 43453613, витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 1 000 грн 00 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише з підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна