Справа № 361/4393/25
Провадження № 2/361/1494/25
31.07.2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 липня 2026 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Гізатуліної Н.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -
УСТАНОВИВ:
Адвокат Попович В.С. від імені та в інтересах ОСОБА_1 подав до суду зазначений позов.
Позов мотивував тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2020 року у справі № 361/8414/19 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розірвано.
ОСОБА_1 зареєстрована та проживає з батьком у АДРЕСА_1 , навчається на 2 курсі денної форми навчання відділення Сестринської справи за спеціальністю 233 Медсестринство ЗФПО «Київський міський медичний фаховий коледж» на бюджетній формі навчання (термін навчання з 01 вересня 2023 року до 30 червня 2027 року), готується до вступу в університет, не працює та не має самостійного доходу.
Зазначив, що до настання повноліття позивачки її мати зловживала своїми процесуальними правами та всупереч положенням сімейного законодавства само збагачувалась за рахунок доньки.
Користуючись, що позивачка була зареєстрована за місцем проживанням відповідачки, остання звернулась до суду про видачу судового наказу про стягнення аліментів, в тому числі на утримання позивачки, яка виявила бажання проживати з батьком та знаходилась на його утриманні. Враховуючи, що батько дитини перебуває на військовій службі відповідачка отримала аліменти на двох дітей у розмірі 725 180,15 грн, аліменти на утримання позивачки привласнювала.
Зазначені обставини досліджувалися та встановлені Броварським міськрайонним судом у Київській області у справі № 361/846/23. Суд апеляційної погодився з вказаними обставинами місцевим судом, проте, здійснив уточнення, а саме з початку війни старша дитина виїхала за згодою батька разом з матір`ю за кордон, а отже з 26 лютого 2022 року до 13 травня 2022 року не перебувала на утриманні батька.
На підставі викладеного, посилаючись на норми сімейного законодавства України, просив суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), щомісячно на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період навчання, з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною двадцяти трьох років.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Копія ухвали суду направлена на адресу позивачки, яка зазначена у позовній заяві засобами поштового зв`язку Акціонерного товариства «Укрпошта», нею отримана. Крім того, копія ухвали суду доставлена до електронного кабінету представника позивачки.
За адресою місця проживання відповідачки направлялась ухвала суду про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками, які повернулись до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
10 червня 2025 року представник ОСОБА_6 - адвокат Коваленко М.В. ознайомилася з матеріалами справи.
20 червня 2025 року адвокат Коваленко М.В. подала відзив у якому зазначила, що відповідачка не погоджується із позовними вимогами, заперечує проти їх задоволення, оскільки викладені обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
Так, за положеннями статті 198 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки із зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до ч. 1 статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим і потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Із аналізу вищевказаних норм слідує, що батьки зобов`язані утримувати повнолітню дитину, у випадку якщо остання продовжує навчання і у зв`язку із цим потребує матеріальної допомоги. При цьому, таке пов`язання у батьків виникає за умови, що батьки дійсно можуть надавати матеріальну допомогу.
Проте, звертаючись із даним позовом у рамках вищевказаних норм, позивачкою вказано лише те, що вона навчається. Позовна заява не містить обґрунтування того, що у зв`язку зі своїм навчанням позивачка дійсно потребує матеріальної допомоги, як і не надано жодних доказів на підтвердження необхідності у такій допомозі. Оскільки, як вбачається із позовної заяви та довідки про навчання, позивачка навчається на бюджетній основі.
Як зазначено позивачкою та установлено рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2024 року у цивільній справі № 361/846/23, 11 січня 2021 року Подільським районним судом міста Києва видано судовий наказ № 758/12348/20, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини заробітку боржника, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 листопада 2020 року і до досягнення дітей повноліття.
Вищевказаний виконавчий документ пред`явлено відповідачкою для примусового стягнення до Броварського ВДВС МУ МЮ (м. Київ), на підставі чого відкрите виконавче провадження № 65607681.
01 лютого 2023 року батько позивачки ОСОБА_4 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області із позовними вимогами до відповідачки про визначення місця проживання ОСОБА_1 із ним та припинення стягнення із нього аліментів на утримання позивачки згідно судового наказу № 758/12348/20.
Поки тривав розгляд вищевказаної справи, починаючи із листопада 2023 року здійснювалося стягнення аліментів із ОСОБА_4 на користь відповідачки на утримання двох дітей: позивачки - ОСОБА_1 та другої спільної дитини ОСОБА_7 , у розмірі 1/3 від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_4 .
У зв`язку із положеннями ст. 179 Сімейного кодексу України, відповідно до яких аліменти одержані на дитину, є власністю дитини, відповідачка відразу пересилала половину отриманих коштів із аліментів позивачці на її рахунок, у загальному розмірі 249 634 грн.
Зазначає, що крім повернення отриманих коштів із аліментів відповідачка здійснювала регулярні перекази коштів позивачці.
Відповідачка вважає безпідставними посилання позивачки у позовній заяві на те, що вона збагачувалася на аліментах, оскільки всі кошти, які були стягнуті у її частині, вона їй пересилала.
Указує, що відповідачка немає змоги сплачувати аліменти на утримання своєї повнолітньої доньки, оскільки її заробітна плата становить 7 500 грн щомісячно. Крім цього, на утриманні відповідачки також перебуває ще малолітня дитина, сестра позивачки - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає із нею.
На підставі викладеного просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
27 червня 2025 року представник позивачки адвокат Попович В.С. подав відповідь на відзив.
Зазначив, що посилання відповідачки на можливість позивачки самостійно себе утримувати за рахунок накопичених коштів не встановлені сімейним законодавством.
У період з 2022 року до 2025 року, кошти, які позивачка отримувала на рахунок вона використовувала на власні потреби, а саме: харчування, купівлю особистих речей, навчального приладдя, техніки, стоматологічні послуги, спортивну підготовку, послуги репетиторів для вступу в університет.
Вважає, що доводи відповідачки щодо неможливості надавати матеріальну допомогу є необґрунтованими, оскільки вона працевлаштована, крім того, вона сама здійснювала перерахунок коштів дочці, які не покриваються її мінімальним доходом.
На підставі викладеного просив суд позовні вимоги задовольнити.
Суд дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Також, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2020 року у справі № 361/8414/19 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розірвано.
Броварський міськрайонний суд Київської області розглядаючи цивільну справу № 361/846/23 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи: Служба у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на неповнолітню дитину, встановив, що 11 січня 2021 року Подільським районним судом міста Києва за заявою відповідача був виданий судовий наказ № 758/12348/20 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання малолітніх дочок: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку боржника, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 листопада 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.
15 грудня 2023 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 у Подільському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1978, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Дитина ОСОБА_1 почала проживати з батьком ОСОБА_4 з 27 жовтня 2020 року і проживає по даний час за адресою АДРЕСА_1 .
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2024 року у справі № 361/846/23 позов задоволено частково. Припинено стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 04 листопада 2020 року, які стягуються відповідно до судового наказу Подільського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року у справі № 758/12348/20.
Стягнуто із ОСОБА_5 аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь батька ОСОБА_4 починаючи з 01 лютого 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині позову відмовлено.
Із відкритих відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2024 року змінено.
Припинено стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 04 листопада 2020 року, які стягуються відповідно до судового наказу Подільського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року у справі № 758/12348/20 за виключенням періоду з 26 лютого 2022 року до 13 травня 2022 року. У решті рішення залишено без змін.
Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області 04 квітня 2025 року на адвокатський запит Поповича В.С. направив розрахунок заборгованості у ВП 65607681 згідно із судового наказу № 758/12348/20.
Як вбачається із зазначеного розрахунку з 01 листопада 2023 року до 10 квітня 2025 року боржником сплачено аліментів на суму 725 180,15 грн (розрахунок здійснено на 2-ох дітей). Станом на січень 2025 року заборгованість зі сплати аліментів становить 66 540,73 грн.
Крім того, розрахунком заборгованості у ВП 65607681 згідно із судового наказу № 758/12348/20 підтверджено, що станом на квітень 2025 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня.
Як вбачається із Свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_2 ОСОБА_2 , 30 серпня 2024 року змінила ім`я на ОСОБА_6 , актовий запис № 37.
З огляду на постанову заступника начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 16 травня 2025 року виконавче провадження ВП № 76756373 з примусового виконання виконавчого листа № 361/846/23 від 09 грудня 2024 року закінчене. Заборгованість відсутня.
Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЛР» від 05 лютого 2025 року № 8 ОСОБА_6 з 01 лютого 2023 року до 28 листопада 2024 року працювала у товаристві на посаді фахівця та отримала дохід за вказаний період у розмірі 202 638,86 грн.
Крім того, згідно з даним довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив» від 05 лютого 2025 року № 7 вбачається, що з 02 грудня 2024 року ОСОБА_6 працює у товаристві на посаді фахівця, її дохід з 02 грудня 2024 року до 31 січня 2025 року складає 15 000 грн.
Також довідками Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив» від 15 квітня 2025 року № 22 та 05 травня 2025 року № 26 підтверджується, що ОСОБА_6 продовжує працювати у товаристві на посаді фахівця, її дохід з 01 лютого 2025 року до 31 березня 2025 року складав 15 000 грн, а за квітень 2025 року - 7 500 грн.
За даними довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 26 травня 2023 року № E9ROLOS2QTOU9P57 на ім`я ОСОБА_1 відкритий рахунок № НОМЕР_3 .
З виписок рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_6 вбачається, що нею на депозитний рахунок № НОМЕР_4 перераховано 27 листопада 2024 року - 29 000 грн, 07 жовтня 2024 року - 15 000 грн, 01 жовтня 2024 року - 20 500 грн, 18 вересня 2024 року - 29 000 грн та 30 000 грн, 22 липня 2024 року - два платежі по 30 000 грн, 06 червня 2024 року - 30 000 грн, 21 червня 2024 року - 30 307 грн, 24 травня 2024 року - 17 000 грн, 24 травня 2024 року - 18 000 грн, 24 квітня 2024 року - два платежі по 30 000 грн, 28 березня 2024 року - 25 000 грн, 28 березня 2024 року - 30 000 грн, 01 березня 2024 року - 10 000 грн, 03 лютого 2024 року - 20 000 грн, 03 лютого 2024 року - 30 000 грн, 01 лютого 2024 року - 15 000 грн, 26 січня 2024 року - 10 000 грн, 26 січня 2024 року - 4 700 грн, 26 січня 2024 року - 22 000 грн, 06 січня 2024 року - 1 000 грн, 01 січня 2024 року - 25 000 грн, 28 грудня 2023 року - 3 000 грн, 26 грудня 2023 року - 10 000 грн, 25 грудня 2023 року - 35 000 грн, 03 грудня 2023 року - 30 000 грн.
Крім того, як вбачається із виписки із рахунку ОСОБА_6 за період з 25 грудня 2023 року до 23 листопада 2024 року, вона після зарахування на її рахунок Броварським ВДВС аліментів половину цих коштів, переважно в день їх отримання, направляла на рахунок своєї доньки ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки ЗФПО «Київський міський медичний фаховий коледж» від 31 березня 2025 року № 298 ОСОБА_1 є студенткою 2 курсу денної форми навчання відділення Сестринська справа за спеціальністю 223 Медсестринство. Форма навчання бюджетна. Термін навчання з 01 вересня 2023 року до 30 червня 2027 року.
Звернення позивачки до суду зумовлено тим, що вона досягла повноліття, навчається, готується до вступу в університет, не працює та немає самостійного доходу.
Відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України) правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Статтею 199 СК України установлено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Крім того, СК України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Верховний Суд у подібних правовідносинах, постанови від 21 лютого 2018 року у справі № 208/3075/16, від 19 червня 2019 року у справі № 666/1408/16-ц , 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 та інших неодноразово надавав роз`яснення щодо підстав виникнення обов`язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання, а саме, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 13 ЦПК України встановлено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно з ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача).
Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом.
У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.
Так, звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначила, що вона досягла повноліття, навчається, готується до вступу в університет, не працює та немає самостійного доходу.
Проте, на обґрунтування позовних вимог нею не надано будь-яких доказів щодо потребиу матеріальній допомозі зв`язку з навчанням, враховуючи, зокрема і те, що вона навчається на бюджетній формі навчання та доказів, які підтверджують необхідності витрат підготовки до вступу в університет.
Також, позовна заява також не містить ані обґрунтування, ані доказів наявності у її матері можливості надавати їй матеріальну допомогу, як старшій доньці у зв`язку з навчанням. Клопотань щодо витребування доказів, зокрема довідки про наявність доходу у відповідачки, ані позивачка, ані її представник не заявляли.
Суд оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, установивши, що позивачкою не обґрунтовано та не надано доказів на обґрунтування позовних вимог щодо потреби у матеріальній допомозі зв`язку з навчанням, не обґрунтовано та не надано доказів наявності у відповідачки можливості надавати матеріальну допомогу старшій доньці у зв`язку з навчанням, як необхідні умови для стягнення аліментів на користь повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, враховуючи, що на утриманні відповідачки є неповнолітня дитина (рідна сестра позивачки), дійшов висновку про відмову у позові.
Доводи представника позивачки щодо стягнення аліментів з батька дитини на користь матері щодо старшої дочки, яка була неповнолітньою, та припинення цих аліментних зобов`язань, суд не приймає до уваги, оскільки дані обставини не стосуються спору та предмета доказування у цій справі, враховуючи сталу судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Крім того, суд вважає неприйнятним посилання представника позивачки про те, що сама відповідачка подаючи відзив доводить про можливість утримання старшої дочки, незалежно від офіційного доходу, оскільки нею здійснювався перерахунок коштів до повноліття позивачки, який не покривався її мінімальним доходом, зокрема, тому що, як вбачається із банківських виписок, кошти, які відповідачка перераховувала позивачці є частиною аліментів у виконавчому провадженні щодо виконання судового наказу Подільського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року у справі № 758/12348/20.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Відповідачка: ОСОБА_6 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 .
Повний текст рішення складений 31 липня 2026 року.
Суддя Н.М. Гізатуліна