Справа № 706/220/26
2/706/504/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 липня 2026 року м. Христинівка
Христинівський районний суд Черкаської області у складі:
головуючої судді Школьної А.В.,
за участю секретаря судового засідання Самсоненко А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за угодою позики,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за угодою позики.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі укладеної між ним та ОСОБА_2 01.09.2023 угоди позики він передав відповідачу 3 700 доларів США, а остання зобов`язалася повернути кошти до 01.02.2024. При порушенні зобов`язання з повернення боргу відповідач зобов`язалася сплачувати пеню у розмірі 2% від неповернутої суми на добу, а також проценти за користування чужими коштами згідно ст. 536 ЦК України у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час користування коштами аж до повернення боргу. Грошові кошти ОСОБА_2 були потрібні для еміграції її родини в Західну Європу у зв`язку із збройною агресією рф . В забезпечення виконання умов договору ОСОБА_2 передала позивачеві правовстановлюючі документи на належний їй на праві приватної власності будинок в АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що умови договору ОСОБА_2 не виконує, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 із зазначеним позовом до суду за захистом порушених прав.
Посилаючись на тривале невиконання договору, позивач просить стягнути із відповідача на його користь суму позики в розмірі 3 700 доларів США, що станом на дату подачі позову становить 158 064 грн, а також судовий збір у розмірі 1 581 грн та 3 000 грн витрат за надану правничу допомогу.
Постановленою Христинівським районним судом Черкаської області 26.02.2026 ухвалою позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Сповіщений у встановленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи, позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. У поданій 09.06.2026 заяві просить розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, шляхом направлення за місцем реєстрації судової кореспонденції, яка була повернута оператором поштового зв`язку у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву відповідачем не подано.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, а тому прийняте рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.
Оскільки справа розглянута без участі сторін, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а в сукупності - достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 01.09.2023 уклали договір позики у простій письмовій формі.
За умовами означеного правочину позивач 01.09.2023 передає відповідачу у власність позиково 3 700 доларів США, а відповідач зобов`язується повернути борг в п`ятимісячний термін періодичними платежами: 01.10.2023 - 700 доларів США, 01.11.2023 - 750 доларів США, 01.12.2023 - 750 доларів США, 01.01.2024 - 750 доларів США, 01.02.2024 - 750 доларів США.
За порушення строків повернення боргу договором визначена пеня на рівні 2% від неповернутої суми за кожен день прострочення.
У випадку неповернення боргу до 01.02.2024 ОСОБА_2 зобов`язалася сплачувати ОСОБА_1 плату за користування чужими коштами згідно ст. 536, 1048 ЦК України у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час користування аж до повернення боргу в сумі 3 700 доларів США.
На договорі позики ОСОБА_2 власноруч зазначила про отримання 01.09.2023 3 700 доларів США.
У договорі позики також зазначено, що в забезпечення виконання умов правочину ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на належний їй на праві власності житловий будинок по АДРЕСА_1 , а саме: договір дарування, витяг з реєстру речових прав, та технічний паспорт. Зазначені документи позивач зобов`язаний повернути відповідачу після погашення боргу.
За згодою сторін текст договору підготовлений адвокатом Кулиничем О.І. та виготовлений на його друкарській машинці.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання за договором позики від 01.03.2023 не виконала. Як слідує із позовної заяви, грошові кошти не повернула, доказів сплати ОСОБА_1 коштів у сумі 3 700 доларів США ОСОБА_2 суду не надала, тому позовна вимога про стягнення з неї на користь позивача суми позики підлягає до задоволення.
Позаяк предметом укладеного між сторонами договору є іноземна валюта, без визначення грошового еквіваленту, тобто суми коштів у національній валюті України, суд стягує на користь позивача борг у доларах США без перерахунку у гривню, що відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати у даній справі складаються зі сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1 581 грн та 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами частин першої п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
Звертаючись з позовною заявою до суду позивач ОСОБА_1 зазначав про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн. На обґрунтування їх розміру позивач надав суду такі документи: договір про надання правничої допомоги від 02.02.2026, що укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Кулиничем О.І. та стосується надання правової допомоги позивачу у вигляді складення позовної заяви про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості; датований 02.02.2026 розрахунок гонорару за надану правничу допомогу, за яким вартість послуги складає 3000 грн; квитанцію до прибуткового касового ордера № б/н від 02.02.2026 про прийняття адвокатом від ОСОБА_1 3 000 грн за оформлення позову до ОСОБА_2 .
Заявлені позивачем до стягнення із відповідача витрати на правову допомогу є обґрунтованими, реальними, співмірними із складністю справи та виконаною адвокатом роботою, затраченим часом, обсягом наданих адвокатом послуг і ціною позову, а тому зважаючи на встановлені судом обставини, відсутність клопотань відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що вони підлягають стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
У зв`язку із задоволенням позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 581 грн підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 133, 137, 141, 258, 263 -265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за угодою позики задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за угодою позики від 01.09.2023 у розмірі 3 700 (три тисячі сімсот) доларів США.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені позивачем на сплату судового збору в розмірі 1 581 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят одна) гривня та 3 000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Альона ШКОЛЬНА