ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
31 липня 2026 року Справа №160/6173/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., розглянувши у письмовому провадженні питання про витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку, визнання протиправно бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 16.03.2026 роз`єднано позовні вимоги у справі №160/6173/26 в самостійні провадження.
В провадженні №160/6173/26 залишено позовні вимоги ОСОБА_1 до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про:
- визнання протиправними дій 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.05.2024 до 26.02.2026, але не більше шести місяців, визначених у редакції статті 117 К3пП України);
- стягнення з 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 09.05.2024 до 26.02.2026, у розмірі 150 374,00 грн.
Ухвалою суду від 18.03.2026 прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що спірний період охоплює вимоги з 09.05.2024 (дата звільнення зі служби) до 26.02.2026 (дата фактичної виплати коштів на виконання судового рішення у справі №160/21287/24).
Разом з цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.07.2026 у справі №380/4120/24 зазначив:
«Отже, у межах цієї справи належить ураховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а на їхнє виконання підлягає встановленню, зокрема: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачу при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачу при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачу при звільненні виплат.
…..
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23, тлумачачи статтю 117 КЗпП України в редакції, чинній після 19 липня 2022 року, дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд і в межах цього шестимісячного строку може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.».
Аналогічний правовий висновок підтриманий Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.05.2026 у справі №380/1727/24.
Отже, з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду, для правильного визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд повинен встановити, зокрема, загальний розмір належних позивачу при звільненні виплат, розмір фактично виплачених коштів, а також частку невиплаченої суми у загальному обсязі належних виплат.
Саме встановлення цих обставин є необхідним для застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексом законів про працю України.
Відповідно до частини 4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, докази суду надають учасники справи; суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Частинами 6, 8 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду; у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Таким чином, з метою всестороннього, повного та об`єктивного розгляду справи, суд приходить до висновку про необхідність витребування додаткових доказів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 77, 80, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Зобов`язати сторін надати до суду протягом десяти календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали належним чином засвідчені копії документів на підтвердження загального розміру виплат, проведених позивачу при звільнені.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя М.В. Бондар