ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
(про відмову у забезпеченні позову)
31 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/26526/26
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токаревої М.С., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 28.07.2026 №185, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку за пунктом 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів - якщо за результатами розгляду справи суд встановить, що виконано всі умови для прийняття такого рішення і Відповідач не має законних альтернатив;
- субсидіарно, якщо суд дійде висновку про необхідність додаткової адміністративної перевірки, -зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву від 16.07.2026 №20260716-923338 у строк не більше семи робочих днів з дня набрання рішенням законної сили, з урахуванням правової оцінки суду, окремою оцінкою підстав щодо кожного з батьків та без використання недоведеного припущення про відсутність у ОСОБА_2 статусу військовозобов`язаного.
Одночасно з пред`явленням позову, позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:
- зупинити дію рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом від 28.07.2026 №185, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки - до набрання законної сили судовим рішенням у справі;
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 , його відокремленим підрозділам і посадовим особам до набрання законної сили судовим рішенням у справі приймати та/або оформлювати щодо ОСОБА_1 рішення (наказ, розпорядження чи інший індивідуальний акт) про призов на військову службу під час мобілізації, включати його до команди на відправлення та відправляти до військової частини.
В обґрунтування заяви позивач вказував, що рішенням, оформленим протоколом від 28.07.2026 №185, у відстрочці відмовлено. Єдина наведена причина - твердження, що брат Позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не є військовозобов`язаним і зобов`язаний утримувати матір. Отже, загроза не є абстрактною: 1) чинна відстрочка в електронному військово-обліковому документі відсутня; 2) адміністративний орган завершив розгляд заяви відмовою; 3) сам оскаржуваний акт офіційно констатує, що позивач підлягає призову на загальних підставах. Подання позову відповідно до частини четвертої статті 150 КАС України автоматично не зупиняє дію рішення суб`єкта владних повноважень. Зазначає, що призов до набрання законної сили рішенням у цій справі змінить його правовий статус із військовозобов`язаного на військовослужбовця, усуне практичну можливість реалізувати відстрочку, яка за своєю природою діє до призову, та зробить майбутнє рішення про скасування відмови неефективним.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частинами 1, 4 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 цієї ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, ст. 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.
У розумінні наведених норм закону, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Перелік видів забезпечення позову встановлено ч. 1 ст. 151 КАС України, а саме:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Необхідно зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Отже, обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є визнання протиправними та скасування рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом від 28.07.2026 №185, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Позивач у заяві про забезпечення позову посилається на те, що він має право на відстрочку, оскільки має обох батьків з інвалідністю ІІ групи, при цьому відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки брат позивача, ОСОБА_2 не є військовозобов`язаним і зобов`язаний утримувати матір.
У заяві про забезпечення позову позивач просить зупинити дію рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом від 28.07.2026 №185, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки - до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Разом з цим, обґрунтування вимог позивача щодо ознак дефектності оскаржуваного рішення становить предмет доказування і має досліджуватись під час розгляду справи по суті.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що позивачем не доведено обставини, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, шляхом подання позовної заяви. Зокрема, долучені позивачем докази щодо наявності підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є фактично доказами в обґрунтування позовних вимог в частині протиправності оскаржуваних дій, у зв`язку з чим, підлягають дослідженню та оцінці судом в межах розгляду справи по суті.
Суд відзначає, що забезпечуючи такий позов до вирішення справи по суті, і якому ще не надано офіційну правову оцінку в межах оскарження та без застосування принципів адміністративного судочинства, зокрема, таких як гласності і відкритості, змагальності тощо, суд фактично ухвалює рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Враховуючи позовні вимоги, з якими звернувся позивач, суд зауважує, що забезпечення позову у визначений ним спосіб буде фактично вирішенням справи по суті до прийняття рішення у даній справі, без з`ясування фактичних обставин справи, без оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних доказів y їх сукупності.
Водночас, сама лише незгода позивача із рішенням та діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Факт протиправності дій відповідача, а також факт наявності порушення прав останнього, потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів під час розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справ № 800/521/17 зазначила: "позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. У разі задоволення такої заяви позивача суд своєю ухвалою фактично подовжую правовідносини публічної служби для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин".
В даному випадку суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, а саме, щодо "очевидності" ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, та попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Стосовно вимоги про вжиття заходів забезпечення позову шляхом приймати та/або оформлювати щодо ОСОБА_1 рішення (наказ, розпорядження чи інший індивідуальний акт) про призов на військову службу під час мобілізації, включати його до команди на відправлення та відправляти до військової частини, суд зазначає таке.
Заявник посилається на те, що призов позивача до набрання законної сили рішенням у цій справі змінить його правовий статус із військовозобов`язаного на військовослужбовця, усуне практичну можливість реалізувати відстрочку, яка за своєю природою діє до призову, та зробить майбутнє рішення про скасування відмови неефективним.
Разом з тим, сам факт оскарження рішення про відмову у наданні відстрочки не свідчить про неминучість призову позивача на військову службу під час мобілізації.
Матеріали заяви про забезпечення позову не містять доказів того, що після прийняття оскаржуваного рішення відповідачем фактично розпочато процедуру призову позивача, прийнято рішення про його направлення до військової частини, видано документи про відправлення або вчинено інші дії, безпосередньо пов`язані з реалізацією призову.
Посилання заявника на можливість призову позивача у майбутньому є припущенням щодо можливого розвитку подій та не підтверджує наявність реальної і безпосередньої загрози порушення його прав до ухвалення рішення у справі.
Суд зазначає, що можливість настання негативних наслідків у майбутньому сама по собі не є достатньою підставою для забезпечення позову. Необхідність застосування таких заходів має бути підтверджена конкретними обставинами та належними доказами.
З урахуванням наведеного, оцінюючи доводи позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням їх розумності і обґрунтованості, забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М.С. Токарева