ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 липня 2026 року справа № 380/15081/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
у с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача-1 щодо мобілізації позивача;
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача-1 від 07.06.2025і № 33 в частині призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період щодо позивача;
- скасувати наказ про зарахування позивача до складу військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов`язати відповідача-2 в особі її командування, прийняти рішення про звільнення позивача від проходження з військової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 20.01.2009 працює у ВСП «Локомотивне депо Чернівці» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» на посаді машиніста тепловоза. 05.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 йому видано посвідчення № НОМЕР_2 про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час терміном на 12 місяців (до 05.11.2025) як заброньованому працівнику. Попри наявність чинного посвідчення про відстрочку, 07.06.2025 під час перебування у Закарпатській області його було затримано працівниками поліції та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де того ж дня винесено наказ № 33 про його призов за мобілізацією та направлено до військової частини . Надалі позивача було зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Позивач вважає дії щодо його мобілізації та відповідні накази відповідача-1 протиправними, оскільки він мав законну відстрочку від призову, а вимоги про скасування наказу про зарахування до списків ВЧ НОМЕР_1 та зобов`язання звільнити його з військової служби вважає похідними засобами відновлення його порушеного права. Просить задовольнити позовні вимоги.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову.
Ухвалою від 25.07.2025 суддею Кисильовою О.Й. відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою від 25.07.2025 суддею Кисильовою О.Й. розглянуто заяву про забезпечення позову.
Відповідно до Розпорядження керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду від №7/р від 26.01.2026 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, здійснено повторний автоматизований розподіл судових справ.
Після автоматизованого розподілу для розгляду цієї справи визначено суддю Грень Н.М.
Ухвалою суду від 02.02.2026 прийнято справу до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Від відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№64532 від 07.08.2025), у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Вказує, що 07.06.2025 позивача було супроводжено працівниками поліції у зв`язку з порушенням правил військового обліку. Під час перевірки за даними ЄДРПВР «Оберіг» відомості про перебування ОСОБА_1 на спеціальному військовому обліку та наявність бронювання були відсутні. Крім того, у бланку співбесіди позивач особисто зазначив про відсутність у нього відстрочки, а від підписання мобілізаційного розпорядження відмовився, про що складено акт. Оскільки бронювання здійснюється шляхом переведення на спеціальний облік, а позивач належних дій щодо оформлення відстрочки в районному ТЦК та СП за місцем обліку не вчинив, у ІНФОРМАЦІЯ_3 були відсутні підстави для нездійснення мобілізаційних заходів. Відповідач-1 наголошує, що реалізація права на відстрочку можлива лише до моменту набуття статусу військовослужбовця. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від відповідача- військової частини НОМЕР_1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№62576 від 31.07.2025) у якому заперечує проти задоволення позовних вимог.
Від позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№63632 від 05.08.2025).
Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№67622 від 20.08.2025) у якій критично оцінює доводи відповідачів наведені у відзивах. Підтримує позовні вимоги і просить задовольнити.
З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив таке.
ОСОБА_1 працює машиністом тепловоза у Виробничому структурному підрозділі «Локомотивне депо Чернівці» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця».
05.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачу видано посвідчення № НОМЕР_2 про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 № 493-р терміном на 12 місяців.
15.11.2024 Спеціалізованим підрозділом АТ «Укрзалізниця» скеровано до ІНФОРМАЦІЯ_5 (де позивач перебував на військовому обліку) повідомлення № 274 про бронювання військовозобов`язаного ОСОБА_1 та прохання про зарахування його на спеціальний військовий облік, яке отримано відповідальним органом 21.11.2024.
07.06.2025 року під час перебування позивача у Закарпатській області його було
доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Того ж дня, 07.06.2025, позивач пройшов медичний огляд ВЛК, за результатами якого визнаний придатним до військової служби за довідкою №2025-0607-1931-4830-3.
07.06.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 видано наказ № 33 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», пунктом 1 якого солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини.
Надалі позивача було переведено та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, де він проходить службу по теперішній час.
Позивач вважає дії щодо його мобілізації та відповідні накази відповідача-1 протиправними, оскільки він мав законну відстрочку від призову, а вимоги про скасування наказу про зарахування до списків ВЧ НОМЕР_1 та зобов`язання звільнити його з військової служби вважає похідними засобами відновлення його порушеного права, відтак звернувся із цим позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
За приписами ч. 1, 2, 6 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру.
Одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Засади організації мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, обов`язки підприємств, установ і організацій, а також права й обов`язки громадян визначаються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
Аналiз зазначеної норми свiдчить, що заброньованi особи мають право на вiдстрочку вiд призову за мобiлiзацiєю. Разом з тим, обов`язковою умовою реалізації такого права є перебування особи на спеціальному військовому обліку та дотримання процедури надання та оформлення такої відстрочки.
Як встановлено судом, на момент прийняття оскаржуваного наказу №33 від 07.06.2025 відповідачем-1 здійснювалася перевірка даних позивача в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», де відомості про перебування ОСОБА_1 на спеціальному обліку або наявність чинного бронювання були відсутні.
Крім того, позивачем не було надано ІНФОРМАЦІЯ_6 витягу з наказу Мінекономіки про бронювання чи належно оформленого рішення про зарахування на спеціальний облік за місцем фактичного проведення мобілізаційних заходів.
Суд підкреслює, що право на відстрочку від призову під час мобілізації кореспондує з обов`язком військовозобов`язаного щодо належного оформлення такого права та своєчасного повідомлення органів ТЦК та СП про зміну облікових даних та наявність підстав для відстрочки в порядку, встановленому Порядком № 560 та Порядком № 1487.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22 та від 11.04.2024 у справі № 520/7954/22, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним ТЦК та СП).
При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття особою статусу військовослужбовця.
З моменту видачі наказу про призов та відправлення до військової частини особа набуває статусу військовослужбовця.
Неповідомлення або неналежне повідомлення ТЦК та СП про наявність підстав для відстрочки до моменту видачі наказу про призов не створює у суб`єкта владних повноважень обов`язку зупиняти мобілізаційні заходи за відсутності офіційних відомостей у реєстрі «Оберіг».
Таким образом, приймаючи 07.06.2025 наказ № 33 в частині призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв`язку з чим підстави для визнання протиправними дій відповідача-1 та скасування наказу № 33 від 07.06.2025 відсутні.
Щодо позовних вимог про скасування наказу про зарахування позивача до складу Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про його звільнення з військової служби, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
З моменту видачі наказу про призов та зарахування до особового складу військової частини позивач набув статусу військовослужбовця, а правовідносини щодо проходження ним військової служби врегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом № 2232-XII та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Вичерпний перелік підстав для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, в умовах воєнного стану визначено пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII.
Такими підставами є:
а) за віком;
б) за станом здоров`я;
в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду;
г) через сімейні обставини або інші поважні причини (перелік яких чітко визначено законом).
Суд підкреслює, що ні Законом №2232-XII, ні Положенням № 1153/2008 не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби під час воєнного стану, як наявність у особи бронювання або відстрочки від призову, отриманної чи оформленої до або після прийняття на військову службу, або визнання протиправним наказу про призов.
Постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (зокрема, від 21.08.2024 у справі №160/22373/23, від 03.10.2024 у справі № 240/19852/23) сформовано сталу правову позицію, згідно з якою після призову військовозобов`язаного та зарахування його до особового складу військової частини особа набуває статусу військовослужбовця. Звільнення з військової служби у такому випадку здійснюється виключно на підставах, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Наявність бронювання або відстрочки від призову не є законодавчо визначеною підставою для звільнення з військової служби під час воєнного стану.
Скасування наказу про призов або наказу про зарахування до списків особового складу військової частини після реальної відправлення особи до місця служби та розгортання службово-бойових відносин не є належним та ефективним способом захисту прав, оскільки такий наказ є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію фактом його виконання.
Таким чином, вимоги позивача в частині скасування наказу про зарахування до складу Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання командування Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 від проходження військової служби є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 139, 241-246, 250, 255, 257-263 КАС України, суд,
у х в а л и в:
1.У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.
2.Судові витрати розподілу не підялгають.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Грень Наталія Михайлівна