МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
31 липня 2026 р. № 400/9389/26
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Ярощук В.Г., ознайомившись з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
29 липня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу, починаючи з 05.01.2026, пенсії не у повному розмірі, визначеному відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
зобов`язання відповідача здійснювати щомісячну виплату пенсії позивачу у повному розмірі, визначеному відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд встановив, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі № 400/9961/25, яке набрали законної сили 21.11.2025, позови позивача задоволено частково, зокрема зобов`язано відповідача провести позивачу перерахунок пенсії на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 02.12.2024 № 9/1/16156, № 9/1/16157, № 9/1/16158, № 9/1/16159 з урахуванням грошового забезпечення (оклади, надбавки, премії).
У позовній заяві позивач стверджує, що при виконанні вищезазначеного рішення суду відповідач застосовує Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (далі - Порядок № 821).
Згідно з абзацом першим пункту 1 Порядку № 821 цим Порядком визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 821 виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.
Отже, з вищенаведеного слідує, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі № 400/9961/25, а саме: із виконанням його згідно з положеннями Порядку № 821.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина третя стаття 14 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Виконання судового рішення може відбуватися у добровільному та примусовому порядку, а судовий контроль за виконанням рішення суду здійснює суд, що його ухвалив.
Як слідує із змісту позовної заяви, на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі № 400/9961/25 нарахував позивачу заборгованість з пенсії, але виплачує її згідно з Порядком № 821.
Відтак предмет позову в цій справі повністю охоплюється рішеннями Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі № 400/9961/25 та належить до предмета їх виконання.
Однак позивач, не погоджуючись з повнотою виконання цих рішень, звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з новим позовом, підставою якого є незгода позивача з бездіяльністю відповідача щодо виконання відповідного судового рішення з виплати йому нарахованої заборгованості.
Відповідно до частин другою та четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною першою статті 383 КАС України встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, КАС України встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Тому наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отож судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на викладене суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.
Даний позов позивача фактично спрямований на виконання іншого судового рішення.
Разом із тим, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.12.2020 у справі № 826/13146/18, вирішуючи подібний спір пов`язаний із виконанням судового рішення, у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
За вказаних обставин, ініційований позивачем спір не може бути вирішеним як адміністративним судом, так і в інших судових юрисдикціях, оскільки стосується вимог про зобов`язання відповідача виконати у бажаний для позивача спосіб іншого судового рішення.
Натомість, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача при виконанні рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі № 400/9961/25 порушено його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку статей 382, 383 КАС України (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), чи ініціювати питання про встановлення способу і порядку виконання судового рішення згідно зі статтю 378 КАС України, а не пред`являти новий адміністративний позов.
Відповідно до пункту 2 частини першої статі 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
З огляду на те, що обраний позивачем спосіб захисту у межах даного позову є способом виконання іншого судового рішення, яке набрало законної сили, та яким вирішено питання щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Вказаний висновок кореспондується із висновками П`ятого апеляційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 28.04.2026 у справі № 400/9961/25, яка згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України має преюдиціальне значення при вирішенні цієї справи. Так, апеляційний суд зазначив:
«Заява ОСОБА_1 подана в порядку статті 383 КАС України, обґрунтована тим, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі № 400/9961/25 виконано ГУ ПФУ в Миколаївській області лише в частині здійснення перерахунку пенсії, однак пенсія не виплачена.
Суд першої інстанції, приймаючи звіт ГУ ПФУ в Миколаївській області послався на те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів пенсіонеру за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Водночас, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не врахував того, що за відсутності фактичної виплати перерахованої пенсії висновок суду першої інстанції про виконання судового рішення є передчасним та суперечить принципу обов`язковості судових рішень, закріпленому у статті 129-1 Конституції України.
Як мовилося вище, за наслідком розгляду цього спору, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі №400/9961/25 частково задоволено позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії та зобов`язано відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_2 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 02.12.2024.
На виконання вказаного рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснений перерахунок пенсії ОСОБА_2 станом на 01.01.2023.
Як вбачається з вказаної довідки від 21.12.2023 №9/1/9988 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , водночас, колегією суддів встановлено, та не заперечується відповідачем фактична виплата перерахованої пенсії не здійснена, що і стало підставою звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Варто зазначити, що ГУ ПФУ в Миколаївській області, так само як і суд першої інстанції мотивуючи ухвалу суду, посилаються на численну практику Верховного Суду, наведену, в тому числі, у постанові від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а, від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17, стосовно того, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів пенсіонеру за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
На переконання колегії суддів, позиція відповідача та суду першої інстанції із посиланням на постанову суду касаційної інстанції є помилковою, оскільки по-перше така позиція була висловлена Верховним Судом за наслідком розгляду спірних правовідносин, які виникли між територіальним органом Пенсійного фонду та органом Державної виконавчої служби стосовно визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця щодо накладення штрафу на керівника відповідного територіального органу Пенсійного фонду по виконанню виконавчого листа у виконавчому провадженні, а тому на думку колегії суддів посилання на таку позицію є помилковим.
Як мовилося вище, ГУ ПФУ в Миколаївській області не заперечує того факту, що перерахована пенсія позивачу не виплачена, водночас колегія суддів звертає увагу на те, що ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції відповідач не надав переконливих аргументів та доказів на підтвердження вчинення відповідних дій спрямованих на виконання рішення суду в частині виплати перерахованої пенсії.
Варто зазначити, що невиконання територіальним органом Пенсійного фонду судового рішення, ухваленого на користь ОСОБА_1 нівелює кінцеву мету правосуддя - ефективний захист інтересів громадян і реальне поновлення порушених прав, оскільки виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, приймаючи звіт ГУ ПФУ в Миколаївській області про виконання судового рішення у цій справі та затверджуючи повне виконання рішення суду у цій справі дійшов помилкового висновку, що рішення суду належним чином виконано.»
Крім цього, станом на 31.07.2026 не сплив строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 у справі № 400/9961/25.
Судові витрати у справі відсутні
Оскільки позовна заява та додані до неї документи подані до суду в електронній формі через електронний кабінет, суд розглянув матеріали справи в електронній формі.
Керуючись статтями 19, 132, 170, 171, 243, 248, 256, 293-295, 297 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
1. Розглянути матеріали справи в електронній формі.
2. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами. Копію позовної заяви залишити в Миколаївському окружному адміністративному суді.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
5. Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на цю ухвалу подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.Г.Ярощук