Справа № 420/1649/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов?язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та даних про перебування у розшуку;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та даних про перебування у розшуку.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час оновлення електронного військово-облікового документа у застосунку «Резерв+» позивачу стала відома інформація про те, що ним вчинено порушення правил військового обліку, через що його розшукує ТЦК та СП.
Вважаючи, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів внесені недостовірні дані про порушення ним правила військового обліку, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Ухвалою суду справі №420/1649/26 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України. Вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи в електронній формі.
22.05.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що 06.01.2025 року військовозобов`язаному ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 була відправлена повістка №1699711 через національного оператора «Укрпошта» (номер відправлення №061[телефон приховано]) про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 год. 00 хв. 16.01.2025 року. Військовозобов`язаний ОСОБА_1 на зазначений час до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув. Також відповідач звернув увагу на те, що станом на дату подання цього відзиву у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутні актуальні відомості щодо порушення правил військового обліку позивачем, щодо виключення яких він звернувся з даним позовом.
22.07.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшли додаткові пояснення по справі, в яких зазначено, що відомості щодо порушення позивачем правил військового обліку були внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів 26.01.2025 року. Разом з тим, 27.01.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначені відомості були скасовані та виключені з Реєстру. Уточнений адміністративний позов подано лише 28.01.2026 року, тобто через день після скасування оскаржуваних відомостей. Отже, на переконання відповідача, станом на день звернення позивача до суду оскаржувані відомості вже не існували, а дії, які позивач просить визнати протиправними, не породжували для нього жодних правових наслідків. Таким чином, на момент подання позову був відсутній предмет публічно-правового спору.
Враховуючи вказане, відповідач заявив клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 статті 238 КАС України.
Позивачем заперечень на зазначене клопотання до суду надано не було.
Суд при вирішенні справи доходить наступних висновків.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина 1 ст. 166 КАС України).
Частиною 2 цієї статті КАСУ визначено, що заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом (частина 3 ст.166 КАСУ).
Дослідивши адміністративний позов, подані до суду додаткові пояснення відповідача, та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що провадження в адміністративній справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За змістом ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень
Згідно з ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду. Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод.
Відповідно положень ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності (ч.ч. 2 та 3 ст. 9 КАС України).
Відповідно до положень частини 1 ст. 44 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов`язки. Пунктом 3 частини 3 ст. 44 КАС України визначено право учасника справи подавати до адміністративного суду заяви та клопотання.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 року №19-рп/2011 стосовно тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має стосуватися суб`єктивних прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив суд визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ним правил військового обліку та даних про перебування у розшуку.
З адміністративним позовом до суду позивач звернувся 22.01.2026 року.
За твердженням відповідача, що позивачем не було спростовано, відомості щодо порушення позивачем правил військового обліку були внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів 26.01.2025 року, а вже 27.01.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначені відомості були скасовані та виключені з Реєстру.
Відповідно до п.8 ч.1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Отже, судом встановлено, що 27.01.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначені відомості були скасовані та виключені з Реєстру.
На думку суду, під час розгляду справи №420/1649/26 ІНФОРМАЦІЯ_2 були виправлені оскаржувані позивачем порушення, та у суду відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання дії відповідача протиправними після такого виправлення.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про наявність підстав, передбачених п.8 ч.1 ст.238 КАС України, для закриття провадження у справі №420/1649/26.
Керуючись приписами ст.ст. 2, 5-11, 166, 167, 238, 241, 243, 248, 256, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Провадження у справі №420/1649/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов?язання вчинити певні дії - закрити.
Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження в адміністративній справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
Ухвалу суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 287 ч. 6, пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Головуючий суддя Білостоцький О.В.
.