РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2026 року справа № 580/5537/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, скасування наказів і зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
27.05.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України від 28.02.2025 №543-ОД "Про результати службового розслідування" повністю;
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо покладення на ОСОБА_1 матеріальної відповідальності у сумі 46686,71 грн та визначення до повернення 12 207,24 грн;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України утриматися від вчинення будь-яких дій, спрямованих на стягнення з ОСОБА_1 коштів на підставі наказу № 543-ОД від 28.02.2025.
В обґрунтування позову зазначено, що 28.02.2025 начальником НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону військовоїчастини 1551 ДПСУ прийнято наказ № 543-ОД «Про результати службового розслідування», відповідно до якого ОСОБА_1 визнано таким, що завдав матеріальної шкоди державі. Підставою для видання наказу визначено проведене службове розслідування у зв`язку із самовільним залишенням місця служби з 22.02.2025.
При цьому наказом без належного документального підтвердження визначено: 46 686,71 грн вартість речового майна та 12207,24 грн зайво виплачене грошове забезпечення.
Оскаржуваний наказ містить лише загальне посилання на відомості щодо визначення залишкової вартості військового майна (майно відділу зв`язку та інформаційних систем) від 26.02.2025 №02.8/17190/25-Вн на суму 43 465,05 грн та відомості щодо визначення залишкової вартості військового майна (майно служби охорони здоров`я) від 26.02.2025 № 13/17115/25-Вн на суму 3221,66 грн., та загальну суму 46 686,71 грн, однак: не містить переліку речового майна; не містить строків його експлуатації; не містить розрахунку зносу; не містить залишкової вартості; не містить документів, які підтверджують факт видачі такого майна ОСОБА_1 .
Військовою частиною НОМЕР_1 не доведено: яке саме майно, коли, у якій кількості та на підставі яких документів було видане ОСОБА_1 . Відсутні: арматурна картка, речовий атестат, акти видачі, накладні, акти інвентаризації, акти нестачі.
За таких обставин, на переконання позивача, визначена військовою частиною НОМЕР_1 сума 46686,71 грн є необґрунтованою та має ознаки припущення. У оскаржуваному наказі № 543-ОД від 28.02.2025 відсутній індивідуальний розрахунок суми 46 686,71 грн.
Крім того, цивільний позов про відшкодування шкоди військовою частиною НОМЕР_1 в межах кримінального провадження № 6202517[телефон приховано] від 06.03.2025 не пред`являвся.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні. Зазначив, що відповідно наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону «Про результат службового розслідування» від 28.02.2025 №543-ОД та висновку службового розслідування від 28.02.2025 №04.4/278/25-СР за фактом самовільного залишення 20.02.2025 підрозділу (ПКП - «Конотоп», м. Конотоп, Сумської області) заступником начальника відділу об`єднаної вогневої підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 лейтенантом ОСОБА_1 є підтвердженим.
Разом з тим, лейтенанту ОСОБА_1 продовжувалось нарахування і виплата грошового забезпечення, хоча він був відсутній на військовій службі без поважних причин, так як нарахування та виплата грошового забезпечення в Державній прикордонній службі України здійснюється в поточному місяці за поточний місяць.
Згідно до довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення лейтенанту ОСОБА_1 за лютий 2025 року виплачене та нараховане грошове забезпечення з врахуванням всіх податків та зборів в сумі 17350,40 грн.
Також відповідно до службової записки підполковника ОСОБА_2 від 27.02.2025 №02.7/17565/25-Вн в ході перевірки майна яке рахується за лейтенантом ОСОБА_1 , встановлено нестачу наступного майна: Транспортувальна сумка APM користувач (на базі захищеного планшету Enduro DA 1010 з OC Android) - 1 од.; Планшетний комп`ютер Samsung Galaxy Tab S8+ - 1 од.; Захисний чохол для Samsung Galaxy Tab S8+ - 1 од.; Перехідник USB 3.0 bto Etherten RJ45 - 1 од.
Зазначене майно лейтенанта ОСОБА_3 отримав від підполковника ОСОБА_4 по акту внутрішнього переміщення засобів від 17.01.2025 №BH25 -52 та накладній ( вимозі) від 17.01.2025 №BH25 -52.
Відповідно до службової записки підполковника ОСОБА_2 від 26.02.2025 №02.7/17059/25-Вн в ході перевірки майна яке рахується за лейтенантом ОСОБА_1 , встановлено нестачу майна: аптечка тактична IFAK - 1 од.
Зазначене майно лейтенанта ОСОБА_3 отримав від підполковника ОСОБА_4 по накладній ( вимозі) від 17.01.2025 № СОЗ Bн25-9.
Відповідно до відомості щодо визначення залишкової вартості військовогомайна від 26.02.2025 №02.8/17190/25-Вн, загальна вартість з урахуванням кратності для відшкодування становить 43465,05 грн.
Відповідно до відомості щодо визначення залишкової вартості військового майна від 26.02.2025 №02.8/17190/25-Вн, загальна вартість з урахуванням кратності для відшкодування становить 3221,66 грн.
Загальна сума завданих державі збитків у вигляді неповернутого військового майна державі становить 46686,71 грн.
Отже, відповідач своїми недобросовісними діями призвів до того, що він без належних правових підстав отримав кошти, у вигляді грошового забезпечення та майно, а отже за змістом зобов`язань, що виникають внаслідок збереження або набуття майна без достатньої правової підстави у позивача виникло право на повернення безпідставно отриманого відповідачем майна, а у відповідача виник обов`язок повернути одержане майно.
Дослідивши письмові докази та оцінивши заявлені доводи, суд встановив таке.
Наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» від 21 лютого 2023 року №224-ОС лейтенанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону з 22.02.2023.
Відповідно до рапорту начальника зміни оперативно-чергової служби майора ОСОБА_5 від 21.02.2025 № 02.10.1/15812/25-Вн викладено факт самовільного залишення 20.02.2025 підрозділу (ПКП - «Конотоп», м. Конотоп, Сумської області) заступником начальника відділу об`єднаної вогневої підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 лейтенантом ОСОБА_1 .
Наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону №955-АГ від 22.02.2025 призначене службове розслідування, щодо факту самовільного залишення підрозділу (ПКП - «Конотоп», м. Конотоп, Сумського району) лейтенантом ОСОБА_1 20.02.2025.
Відповідно наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону «Про результат службового розслідування» від 28.02.2025 №543-ОД та висновку службового розслідування від 28.02.2025 №04.4/278/25-СР, факт самовільного залишення 20.02.2025 підрозділу (ПКП - «Конотоп», м. Конотоп, Сумської області) заступником начальника відділу об`єднаної вогневої підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 лейтенантом ОСОБА_1 є підтвердженим.
У висновку службового розслідування зазначено, що Відповідно до довідки-розрахунку № 250 від 25.02.2025 нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період з 21.02.2025 но 28.02.2025 лейтенанта ОСОБА_1 , наданої заступником головного бухгалтера - начальником розрахункового відділення фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) службовою запискою від 25.02.2025 №09/16955/25-Вн, заборгованість лейтенанта ОСОБА_1 перед військовою частиною НОМЕР_1 складає 17350,40 грн, а саме: 12 207,24 грн. - нараховане та виплачене грошове забезпечення, 2 230,77 грн. - компенсація ПДФО; військовий збір 185,90 грн., 2726,49 грн. - нарахований та сплачений Єдиний соціальний внесок, яке він зобов`язаний відшкодувати.
Також, відповідно до службової записки підполковника ОСОБА_2 від 27.02.2025 №02.7/17565/25-Вн в ході перевірки встановлено нестачу військового майна, яке рахується за лейтенантом ОСОБА_1 :
Транспортувальна сумка APM користувач (на базі захищеного планшету Enduro DA 1010 з OC Android) - 1 од.;
Планшетний комп`ютер Samsung Galaxy Tab S8+ - 1 од.;
Захисний чохол для Samsung Galaxy Tab S8+ - 1 од.;
Перехідник USB 3.0 bto Etherten RJ45 - 1 од.;
Зазначене майно лейтенанта ОСОБА_3 отримав від підполковника ОСОБА_4 по акту внутрішнього переміщення засобів від 17.01.2025 №BH25 -52 та накладній (вимозі) від 17.01.2025 №BH25-52.
Відповідно до службової записки підполковника ОСОБА_2 від 26.02.2025 №02.7/17059/25-Вн в ході перевірки встановлено нестачу військового майна, яке рахується за лейтенантом ОСОБА_1 - аптечка тактична IFAK - 1 од.
Зазначене майно лейтенанта ОСОБА_3 отримав від підполковника ОСОБА_4 по накладній (вимозі) від 17.01.2025 № СОЗ Bн25-9.
Відповідно до відомості щодо визначення залишкової вартості військового майна від 26.02.2025 №02.8/17190/25-Вн, загальна вартість з урахуванням кратності для відшкодування становить 43465,05 грн.
Відповідно до відомості щодо визначення залишкової вартості військового майна від 26.02.2025 №02.8/17190/25-Вн, загальна вартість з урахуванням кратності для відшкодування становить 3221,66 грн.
Загальна сума завданих державі збитків у вигляді неповернутого військового майна державі становить 46686,71 грн.
За результатами проведення службового розслідування комісія но проведенню службового розслідування запропонувала:
- у зв`язку з наявністю в діях лейтенанта ОСОБА_6 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, встановленим порядком забезпечити направлення до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, копії висновку та матеріалів службового розслідування для прийняття правового рішення;
- відділу юридичного забезпечення після відкриття кримінального провадження за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України відносно лейтенанта ОСОБА_6 підготувати документи для стягнення суми збитків завданих Державі у розмірі: 17350,40 грн відповідно до довідки-розрахунку №250 від 25.02.2025 нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період з 21.02.2025 по 28.02.2025 лейтенанта ОСОБА_1 ; 46686,71 грн згідно наданих відомостей щодо визначення залишкової вартості військового майна на утримання коштів за втрачене майно (майно відділу зв`язку та інформаційних систем - 43465,05 грн відповідно до відомості щодо визначення залишкової вартості військового майна від 26.02.2025 №02.8/17190/25-Вн, майно служби охорони здоров`я - 3221,66 грн відповідно до відомості щодо визначення залишкової вартості майна від 26.02.2025 №13/17115/25-Вн;
- головному бухгалтеру - начальнику фінансово - економічного відділу (бухгалтерської служби): здійснити записи до «Книги обліку грошових стягнень і нарахувань НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону» про втрачене військове майно з урахуванням кратності на суму 46686,71 грн та 17 350,40 грн, а саме: 12207,24 грн нараховане та виплачене грошове забезпечення, 2 230,77 грн компенсація ПДФО; військовий збір - 185,90 грн, 2 726,49 грн - нарахований та сплачений Єдиний соціальний внесок.
Не погоджуючись із наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності, зокрема в частині визначення суми збитків, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд врахував таке.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
Згідно із статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
У свою чергу, правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Згідно зі ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ передбачено, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до ч.4 ст.2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV затверджено статут Внутрішньої служби Збройних Сил України, дія якого поширюється на військовослужбовців у т.ч. Державної прикордонної служби України.
Відповідно до статті 5 Статуту внутрішньої служби внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно статті 6 Статуту внутрішньої служби внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Згідно зі ст.16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до ст.26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України», дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, дія якого поширюється на військовослужбовців у т.ч. Державної прикордонної служби України (далі - Дисциплінарний статут), військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.
Ст.11 Дисциплінарного статуту передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно статті 5 Дисциплінарного статуту стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Ст.ст.83, 84 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Як установлено судом, відповідно до рапорту начальника зміни оперативно-чергової служби майора ОСОБА_5 від 21.02.2025 № 02.10.1/15812/25-Вн викладено факт самовільного залишення 20.02.2025 підрозділу (ПКП - «Конотоп», м. Конотоп, Сумської області) заступником начальника відділу об`єднаної вогневої підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 лейтенантом ОСОБА_1 .
Наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону №955-АГ від 22.02.2025 призначене службове розслідування, щодо факту самовільного залишення підрозділу (ПКП - «Конотоп», м. Конотоп, Сумського району) лейтенантом ОСОБА_1 20.02.2025.
Відповідно наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону «Про результат службового розслідування» від 28.02.2025 №543-ОД та висновку службового розслідування від 28.02.2025 №04.4/278/25-СР, факт самовільного залишення 20.02.2025 підрозділу (ПКП - «Конотоп», м. Конотоп, Сумської області) заступником начальника відділу об`єднаної вогневої підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 лейтенантом ОСОБА_1 є підтвердженим.
Суд враховує, що позивач у позовній заяві не заперечує факт самовільного залишення ним підрозділу (ПКП - «Конотоп», м. Конотоп, Сумського району) НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону.
Отже, питання СЗЧ позивача в межах цієї справи не підлягає доведенню.
Спірним у цій справі є визначення позивачу збитків, завданих державі, внаслідок самовільного залишення ним частини.
З цього приводу суд зазначає, що підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України від 3 жовтня 2019 року № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон №160-IX).
Відповідно до ч.ч.1-4 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: наявність шкоди; протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
На підставі п.4 ч.1 ст.6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.7 Закону №160-IX розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 6, 7 ст.8 Закону №160-IX посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Суд встановив, що за наслідками службового розслідування, призначеного за фактом СЗЧ позивача, встановлено нестачу військового майна, яке рахується за лейтенантом ОСОБА_1 , а саме:
Транспортувальна сумка APM користувач (на базі захищеного планшету Enduro DA 1010 з OC Android) - 1 од.;
Планшетний комп`ютер Samsung Galaxy Tab S8+ - 1 од.;
Захисний чохол для Samsung Galaxy Tab S8+ - 1 од.;
Перехідник USB 3.0 bto Etherten RJ45 - 1 од.;
аптечка тактична IFAK - 1 од.
Зазначене майно позивач отримав по акту внутрішнього переміщення засобів від 17.01.2025 №BH25-52 та накладній (вимозі) від 17.01.2025 №BH25-52, та по накладній (вимозі) від 17.01.2025 №СОЗ Bн25-9.
На вказаних документах міститься підпис позивача, а також начальника відділу застосування артилерії та протиповітряної оборони Дениса Волинця.
Вказане спростовує доводи позивача, що він вказане майно не отримував.
При цьому твердження про підробку його підпису спростовуються тим, що вказані акти та накладні містять перелік майн, яке залишилось в підрозділі на місці служби позивача після залишення ним частини. Крім того, суду не надано доказів звернення позивача до правоохоронних органів щодо факту підробки його підпису на бухгалтерських документах.
Також, під час службового розслідування складені відомості щодо визначення залишкової вартості військового майна від 26.02.2025 №02.8/17190/25-Вн, №02.8/17190/25-Вн відповідно до яких залишкова вартість з урахуванням індексації для відшкодування становить 46686,71 грн.
Крім того, розмір виплаченого позивачу грошового забезпечення підтверджений довідкою-розрахунком №250, відповідно до якої у період з 21.02.2025 до 28.02.2025 нараховане та виплачене грошове забезпечення - 12207,24 грн, 2230,77 грн - компенсація ПДФО; військовий збір - 185,90 грн, 2726,49 грн - нарахований та сплачений Єдиний соціальний внесок.
Отже, визначення розміру завданої шкоди у повній мірі відповідає вимогам ст.7 Закону №160-IX, яка передбачає, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку.
Тому, доводи позивача, що службовим розслідуванням не доведено завдання ним шкоди, суд вважає необґрунтованими.
Оскільки судовим розслідуванням встановлено факт протиправної поведінки позивача, що має ознаки кримінального правопорушення (СЗЧ) та причинний зв`язок із завданою шкодою у вигляд отримання грошового забезпечення та зникнення військового майна, суд дійшов висновку, що спірний наказ начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону «Про результат службового розслідування» від 28.02.2025 №543-ОД «Про результати службового розслідування» є правомірним та не підлягає скасуванню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають. Понесені судові витрати не підлягають розподілу згідно зі ст.139 КАС України.
Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 .
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ