ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
29 липня 2026 року м. Дніпро справа № 340/7674/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року в адміністративній справі №340/7674/25 (головуючий суддя першої інстанції - Момонт Г.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач 11.11.2025 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Чернігівській області, в якому просив:
- визнати протиправними дій ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо не зарахування періодів його роботи з 04.05.1993 року по 30.04.2002 року на ТОВ МП «Овенс» до страхового стажу;
- зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області зарахувати періоди роботи з 04.05.1993 року по 30.04.2002 року на ТОВ МП «Овенс» до його страхового стажу, починаючи з 17.06.2025 року та у зв`язку з цим здійснити з 17.06.2025 року перерахунок та виплату пенсії.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до участі у справі як відповідача.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 04 травня 1993 року по 30 квітня 2002 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю малому підприємстві «Овенс».
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати з 17 червня 2005 року до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 04 травня 1993 року по 30 квітня 2002 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю малому підприємстві «Овенс».
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 17 червня 2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ГУ ПФУ в Чернігівській області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідача зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 04.05.1993 року по 30.04.2002 року на ТОВ «Овенс», оскільки назва підприємства на печатці МП «Овенс», якою засвідчено запис про звільнення, не відповідає назві підприємства при прийнятті на роботу, а довідка про реорганізацію підприємства до заяви не долучена.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ГУ ПФУ в Кіровоградській області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що не є органом, який приймав рішення за заявою позивача, а тому рішення суду першої інстанції про зобов`язання Управління про перерахунок пенсії позивача є необґрунтованим та таким , що суперечить вимогам Порядку №22-1.
Позивач відзиви на скарги не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період 28.05.2026 року по 16.06.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою від 17.06.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
З листа ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 28.10.2025 року №138861 позивачу стало відомо, що його заяву розглянуто ГУ ПФУ в Чернігівській області та рішенням від 24.06.2025 року №1101360018840 призначено позивачу пенсію за віком з 17.06.2025 року з урахуванням страхового стажу 32 роки 21 день.
Також в листі зазначено, що вказаним рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача на посаді директора ТОВ «Овенс» з 04.05.1993 року по 30.04.2002 року згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.10.1986 року, оскільки назва підприємства на печатці МП «Овенс», якою засвідчено запис про звільнення, не відповідає назві підприємства при прийнятті на роботу. Довідка про реорганізацію підприємства до заяви не долучена. Окрім того, вказано, що означені вище періоди роботи в Реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про нараховані суми заробітної плати (доходу), сплачені страхові внески та відповідно набутий страховий стаж.
Не погоджуючись з діями відповідачів щодо не зарахування спірного періоду до його страхового стажу, позивач оскаржив такі дії до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі по тексту - Закон №1058).
У розумінні абз.22 статті 1 Закону №1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону №1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною четвертою вказаної статті Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом першої інстанції у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданої 02.10.1986 року на ім`я ОСОБА_1 , містяться записи:
- №11 про прийняття на посаду директора ТОВ «Овенс» з 04.05.1993 року (наказ №1 від 03.05.1993 року) та
- №12 про звільнення із займаної посади з 30.04.2002 року (наказ №17 від 30.04.2002 року) (а.с.43-47).
При цьому обидва записи засвідчені печатками Малого підприємства «Овенс» у формі товариства з обмеженою відповідальністю.
Суд першої інстанції обґрунтовано визначив, що візуально печатки відрізняються, оскільки печатка, якою засвідчено запис за 30.04.2002 року містить код ЄДРПОУ, запроваджений в Україні з 1996 року.
Також обґрунтовано судом зазначено, що в обох випадках найменування підприємства - «Овенс», організаційно-правова форма - товариство з обмеженою відповідальністю, категорія - мале підприємство.
Крім того, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю мале підприємство «Овенс» (код ЄДРПОУ 13759376) у Кіровоградській об`єднаній ДПІ 26.04.1993 року, керівник - Пилипенко Володимир Віталійович.
Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 06.12.2006 року у справі №8/64 припинено юридичну особу - мале підприємство «Овенс» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Володимирська, 13а. м Кіровоград, ідентифікаційний код 13759376) зареєстрованого в якості суб`єкта підприємницької діяльності реєстраційною палатою виконавчого комітету Кіровоградської міської ради 13.04.1994 року, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за №02150-ЛТ-1.
Відтак, зазначені докази свідчать, що мале підприємство «Овенс» у формі товариства з обмеженою відповідальністю не змінювало своєї назви з моменту його реєстрації суб`єктом підприємницької діяльності до часу реєстрації припинення юридичної особи, як і не проводило реорганізації.
Разом з цим, частиною 1 статті 15 Закону №1058 визначено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно з ч.2 ст.20 Закону №1058 обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до ч.ч.4-6, 9, 10 ст.20 Закону №1058 сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи.
Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом є:
для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць;
для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.
При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).
У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.
У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду; у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв`язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Із аналізу зазначених норм слідує, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
При цьому, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду наведеною у постановах від 30.09.2019 року у справі №414/736/17, від 27.03.2018 року у справі №208/6680/16-а.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області безпідставно відмовило позивачу у зарахуванні до трудового стажу періоду роботи з 04.05.1993 року по 30.04.2002 року.
На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати періоди роботи з 04.05.1993 року по 30.04.2002 року на ТОВ МП «Овенс» до страхового стажу, починаючи з 17.06.2025 року.
Щодо посилання ГУ ПФУ в Кіровоградській області в апеляційній скарзі на те, що не є органом, який приймав рішення за заявою позивача, а тому рішення суду першої інстанції про зобов`язання Управління про перерахунок пенсії позивача є необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Порядку №22-1.
З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне.
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов`язок щодо поновлення порушеного права позивача, апеляційний суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Дійсно відповідно до Порядку №22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області розглянуто заяву позивача про призначення пенсії за віком, який у розглянутому спорі є органом, яким порушені права позивача в частині зарахування спірного періоду до страхового стажу, та який має вчинити дії, направлені на поновлення порушених ним прав позивача саме щодо зарахування такого стажу, оскільки вказаним рішенням пенсію позивачу за віком призначено.
Тобто, право позивача на призначення пенсії встановлено рішенням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Водночас обов`язок здійснити перерахунок та виплату пенсії відноситься до повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за територіальним знаходженням позивача, у зв`язку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню саме цим пенсійним органом.
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду не переглядається.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року в адміністративній справі № 340/7674/25 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року в адміністративній справі № 340/7674/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко