П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/23149/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Дмитро Михайлович
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
30 липня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
І. Описова частина
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій відповідача щодо припинення з 01.04.2025 нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
2.1. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області з 17.08.2006 та отримує пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що сторонами не заперечується.
2.2. На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №240/25983/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області з 02.03.2021 здійснено нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
2.3. За результатами звірки з Єдиним державним демографічним реєстром не підтверджено реєстрацію місця проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення чи в зоні безумовного (обов`язкового) відселення до 29.12.2000, у зв`язку з чим відповідач з 01.01.2025 доплату до пенсії позивачу в раніше визначеному розмірі не встановив.
2.4. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , що позивач у період з 25.05.1973 по 15.10.2012 безперервно працював на залізничній станції Коростень-Подільський, яка розташована у м. Коростень Житомирської області, віднесеному постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 до зони гарантованого добровільного відселення. Зазначений період роботи охоплює встановлений статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX (далі - Закон №4059-IX) період з 26.04.1986 по 01.01.1993.
3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
3.1. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
3.2. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 01.01.2025 відбулася зміна законодавчого регулювання спірних правовідносин у зв`язку з набранням чинності статтею 45 Закону №4059-IX та постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 №1524, якими передбачено альтернативну умову встановлення доплати - проживання або роботу особи у зоні безумовного (обов`язкового) чи гарантованого добровільного відселення у визначений період. Оскільки факт роботи позивача у відповідній зоні протягом цього періоду підтверджено трудовою книжкою, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 45 Закону №4059-IX, з 01.04.2025.
4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
4.1. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що чинна редакція статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII), викладена в редакції Закону №987-VIII від 04.02.2016, поширюється виключно на громадян, які працюють у зоні відчуження, а не на непрацюючих пенсіонерів, а також на те, що стаття 45 Закону №4059-IX є спеціальною нормою, застосування якої обмежене колом осіб, яким відповідне підвищення вже встановлено на підставі судового рішення, що набрало законної сили.
4.2. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Позиція апеляційного суду
Колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги та дійшла таких висновків.
1.1. Відповідно до статті 45 Закону №4059-IX у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у відповідній зоні станом на 26.04.1986 чи у період з 26.04.1986 до 01.01.1993, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
1.2. Колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги про те, що спірні правовідносини регулюються статтею 39 Закону №796-XII та що редакція цієї статті, чинна з 01.01.2016, виключає право позивача на доплату. Предметом спору та підставою задоволення позову судом першої інстанції була не стаття 39 Закону №796-XII, а стаття 45 Закону №4059-IX та постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 №1524, якими законодавець на період дії воєнного стану встановив самостійний, відмінний від попереднього, порядок визначення права на відповідну доплату.
1.3. Доводи апелянта про те, що стаття 45 Закону №4059-IX нібито є спеціальною нормою, застосування якої обмежене виключно колом осіб, яким відповідне підвищення вже встановлено на підставі судового рішення, що набрало законної сили, колегія суддів вважає неспроможними.
Так, аналіз тексту статті 45 Закону №4059-IX та пункту 1 Постанови №1524 свідчить, що умовами встановлення, продовження чи припинення відповідної доплати є: (1) наявність у особи статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи; (2) факт проживання або роботи у відповідній зоні у визначений період; (3) відсутність у Єдиному державному демографічному реєстрі та інших реєстрах відомостей про зміну особою місця проживання після 01.01.1993. Жодна з наведених норм не містить застереження про те, що обов`язковою передумовою застосування статті 45 Закону №4059-IX є наявність судового рішення, яким особі раніше було встановлено підвищення до пенсії, а апелянт не наводить конкретного положення закону чи підзаконного акта, яке б прямо встановлювало таку умову.
1.4. Колегія суддів зазначає, що умови «проживання» та «роботи» у відповідній зоні, передбачені статтею 45 Закону №4059-IX, є альтернативними, а не кумулятивними, тобто наявність хоча б однієї з них є достатньою підставою для встановлення відповідної доплати за умови підтвердження статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Апеляційна скарга не містить жодних доводів, спрямованих на спростування встановленого судом першої інстанції факту роботи позивача у період з 25.05.1973 по 15.10.2012 на залізничній станції Коростень-Подільський, розташованій у зоні гарантованого добровільного відселення: апелянт не оспорює ні цей факт, ні належність чи допустимість трудової книжки як доказу, ні висновок суду першої інстанції щодо альтернативного характеру умов, передбачених статтею 45 Закону №4059-IX. За таких обставин у колегії суддів відсутні підстави для переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи в цій частині.
1.5. Колегія суддів враховує, що за змістом статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому додаткові умови для реалізації особою права на соціальні виплати не можуть встановлюватися органом Пенсійного фонду України шляхом розширювального тлумачення норми закону всупереч її буквальному змісту.
1.6. Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на довільному тлумаченні норм матеріального права і не спростовують висновків суду першої інстанції. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Серявін проти України», § 58), суд не зобов`язаний надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, якщо основні підстави рішення є чіткими та обґрунтованими.
1.7. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність у позивача права на підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону №4059-IX, з 01.04.2025, оскільки факт роботи позивача у відповідній зоні протягом визначеного законом періоду підтверджений належними та допустимими доказами і не спростований доводами апеляційної скарги.
2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
2.1. Доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
2.2. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
2.3. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.